Рішення

від 02.06.2016 по справі 909/1374/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 р. Справа № 909/1374/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Грици Ю.І., судді Максимів Т. В., судді Шкіндера П.А.,

секретар судового засідання Ковальчук Р. О.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 14/03 від 04.03.16, довіреність №18/05-16 від 18.05.16),

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 11.02.16),

ОСОБА_3 - представник (довіреність від 11.02.16),

ОСОБА_4 - фізична особа - підприємець,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" (вул. Є. Коновальця, 207, м. Івано-Франківськ, 76018)

до відповідача: фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, м. Івано-Франківськ, 76006)

про стягнення коштів в сумі 97782,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

в провадженні господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа №909/1374/15 за позовом ТОВ "Технобуд-Сервіс" до ФОП ОСОБА_4 про стягнення коштів в сумі 97782,43 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2016 призначено колегіальний розгляд справи. Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.03.2016 у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді

ОСОБА_5, судді Шкіндера П.А. та судді Максимів Т.В. 18.04.2016 головуючим суддею Цюх Г.З. подано заяву про самовідвід у даній справі. Ухвалою суду від 21.04.2016 задоволено самовідвід головуючого судді Цюх Г.З. від 18.04.2016.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2016 головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_6, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Грици Ю.І., судді Максимів Т.В. та судді Шкіндера П. А.

Ухвалою від 22.04.2016 розгляд справи призначено на 18.05.2016. В зв'язку з клопотанням представника відповідача 18.05.2016 запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів.

Ухвалою суду від 18.05.2016 розгляд справи відкладено на 02.06.2016.

02.06.2016 запис розгляду судової справи також здійснювався за допомогою технічних засобів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги, викладені в позовній заяві та просила суд позов задоволити.

В позовній заяві посилаючись на неналежне виконанням робіт за укладеним між сторонами договору підряду заявник просив стягнути з відповідача кошти в сумі 97782,43 грн., з яких: 819,93 грн. - пеня (неустойка) та 96962,50 грн. - понесені збитки.

Відповідач та його представники в судовому засіданні проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві (1913/16 від 12.02.2016) на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначає, що форс-мажорні обставини, зокрема, несприятливі погодні умови, які мали місце у вересні-листопаді 2014 року спричинили неможливість виконання штукатурних робіт у встановлений договором графік. Крім того, акти виконаних робіт за вказані місяці позивачем підписано не було, проте, і не було надано жодних претензій стосовно якості виконаних робіт, не поставлено під сумнів факт виконання робіт. При цьому зазначає, що не відповідає дійсності твердження позивача про понесення ним збитків, а тому просить у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, вважає, що позов слід задоволити частково, з врахуванням наступного:

02.07.2014 між ТОВ "Технобуд-Сервіс" (замовник, позивач) та ФОП ОСОБА_4 (підрядник, відповідач) укладено договір підряду №02/07(далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов'язався в межах договірної ціни власними силами, своїм обладнанням та з матеріалів замовника виконати внутрішні штукатурні роботи та роботи по штукатурці відкосів (віконних, дверних та інших) в житловому будинку по вул. Незалежності поруч будинку № 130 в м. Івано-Франківську, орієнтованою площею - 12000 кв.м.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

За положенням ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням, в розумінні ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна орієнтована договірна вартість робіт становить - 264000,00 грн.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що вартість робіт визначається договірною ціною, що узгоджується сторонами і становить: - 22 грн./кв.м. Штукатурки стін, та 20 грн./м.п. Штукатурка відкосів: віконних, дверних та інших.

Відповідно до п. 8.7 договору роботи вказані в п. 1.1 даного вважаються виконаними з моменту підписання Генеральним підрядником, Замовником та Підрядником відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої забов'язання виконував належним чином.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.3.1 договору підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт - з моменту підписання договору. Підрядник бере на себе зобвов'язання виконати вище вказаний об'єм робіт до - 21.11.2014 р., з наступним виконанням: липень- 1200 кв.м., серпень - 3000 кв.м., вересень - 3000 кв.м., жовтень - 3000 кв.м., листопад - 1800 кв.м.

Проте, відповідачем всупереч умов договору виконав свої зобов'язання в частині об'ємів та строків виконання робіт, лише частково.

В судовому засіданні представник позивача зазначала, що відповідачем взагалі не виконано роботи по штукатурці відкосів, при цьому внутрішні штукатурні роботи були відповідачем виконані площею 8795 кв.м на загальну суму 193480,00 грн. При цьому зазначає, що відповідачем не виконано внутрішні штукатурні роботи площею 3205 кв.м. і вартістю 70510,00 грн. та роботи по штукатурці відкосів в об'ємі 1900 м/п і вартістю 38000,00 грн., що в сумі становить 108510,00 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено копії актів приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року і серпень 2014 року, з яких вбачається, що вони підписані представниками сторін та скріплені їхніми печатками.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, жовтень 2014 року і листопад 2014 року підписано лише відповідачем.

З пояснень представника позивача випливає, що вказані вище акти за вересень-листопад 2014 року не було підписано, оскільки всупереч умов договору відповідач не з'являвся на проведення замірів виконаних робіт, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії актів: від 15.09.2014, від 01.10.2014, від 15.10.2014, від 29.10.2014, від 29.11.2014.

Крім того, матеріалами справи підтверджується те, що позивачем було надсилались на адресу відповідача листи з попередженням про порушення відповідачем умов договору.

Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В судовому засіданні представники відповідача наголосили на тому, що роботи підрядником виконані, проте несприятливі погодні умови у вересні-листопаді 2014 стали причиною неможливості проведення штукатурних робіт у відповідності до графіку, при цьому посилаючись на надісланий на адресу відповідача лист (№30/12 від 17.12.2014), в якому зазначено, що ТОВ "Технобуд-сервіс" бере на себе ризики, пов'язані з можливим впливом мінусових температур, що можуть призвести до пошкодження робіт.

Вказаний вище лист долучено до матеріалів справи та суд вважає за необхідне зазначити, що в даному письмовому доказі позивачем нагадано і про необхідність виконання умов договору в частині термінів виконання робіт. Отже, твердження відповідача про визнання позивачем факту неможливості виконання робіт при мінусових температурах не заслуговує на увагу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт відповідачем з порушенням термінів, передбачених умовами договору підряду.

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Згідно з пунктом 10.1 договору при несвоєчасному виконанні робіт, згідно з п.3.1 договору, підрядник сплачує пеню в розмірі - 0,005% - за кожний день, від суми вартості робіт, які виконані не у встановлений термін.

З тексту позовної заяви та долученого до неї розрахунку вбачається, що позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 819,93 грн.

Відповідно до ст. 55 ГПК України при перерахунку судом правильності арифметичних нарахувань, встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку допущено арифметичну помилку розмір пені становить суму - 818,42 грн.

Враховуючи те, що відповідачем вказані вище договірні умови та вимоги закону порушені, оскільки будівельні роботи виконано несвоєчасно, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов в частині стягнення пені слід задоволити частково.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, жовтень 2014 року і листопад 2014 року дійсно підписано лише відповідачем. При цьому, з долучених листів, зокрема, №22/10 від 10.10.2014, №24/10 від 17.10.2014, № 28/10 від 16.12.2004 вбачається, що позивач нагадував відповідачу про необхідність з'явитися на проведення замірів виконаних робіт та виконання робіт в погоджені договором терміни. При цьому, у вказаних листах не йдеться про конкретні недоліки у наданих відповідачем актах виконаних робіт чи відмову від їх підписання, а тільки про необхідність проведення взаємоперевірки. Крім того, в даних листах позивачем не зазначено про те, що роботи згідно договору виконано неякісно та не висловлено бажання не приймати такі роботи в майбутньому. Отже, позивачем не зазначено жодних претензій стосовно якості робіт та не ставив під сумнів факт виконання робіт.

Звертаючись з позовом про понесені збитки ТОВ "Технобуд-Сервіс" зазначало про те, що порушення умов виконання договору підрядником зумовило завдання збитків позивачу а тому просило стягнути з ФОП ОСОБА_4 додаткові витрати в сумі 71437,50 грн., неодержаний прибуток (втрачену вигоду) в сумі 25525,00 грн.

В підтвердження своїх доводів позивач посилається на приписи статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Функція правового регулювання відшкодування збитків вбачається в тому, щоб з великої кількості випадків, коли учасники обігу несуть збитки, обрати такі, в яких потерпілому надається правова можливість вимагати компенсації шкоди від другої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Отже, у вказаній статті міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Доведення факту завдання реальних збитків та втрати доходів, які б особа могла отримати, якщо її право було б порушено, а також причинний зв'язок між цією шкодою та діями відповідача покладається нормами ГПК на позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З приводу позовних вимог про стягнення понесених збитків в сумі 96962,50 грн. слід зазначити, що така вимога не обґрунтована позивачем належним чином та не подано письмових доказів на підтвердження даної вимоги.

Крім того, правові норми, на які посилається позивач не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли у даній справі.

Враховуючи те, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів завдання йому реальних збитків внаслідок дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та витратами ТОВ "Технобуд-Сервіс", суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення понесених збитків в сумі 96962,50 грн. визнаються судом недоведеними, документально не підтвердженими, а позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Виходячи з аналізу правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 818,42 грн. підлягають задоволенню, а в решті позову слід відмовити.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до матеріалів долучено копію договору про надання послуг щодо ведення справи у суді та в якому зазначено повноваження адвоката як представника позивача, копію квитанції, яка підтверджує сплату відповідних послуг та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, а згідно приписів норми статті 49 ГПК України стосовно того, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката та судовий збір слід стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 22, 43, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, м. Івано-Франківськ, 76006, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс" (вул. Є. Коновальця, 207, м. Івано-Франківськ, 76018, код 32873158) пеню в розмірі 818,42 грн. (вісімсот вісімнадцять гривень сорок дві копійки), витрати на послуги адвоката - 75,46 грн. (сімдесят п'ять гривень сорок шість копійок) та судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Грица Ю.І.

Суддя Максимів Т. В.

Суддя Шкіндер П.А.

Повне рішення складено 10.06.2016.