Постанова

від 08.11.2016 по справі 909/1374/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа № 909/1374/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Технобуд-СервісВ» № 17/06-16 від 17.06.2016 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016р. справі № 909/1374/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Технобуд-СервісВ» , м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ

про стягнення коштів в сумі 97 782,43грн.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3-представник, ОСОБА_4- представник, ОСОБА_2- фізична особа-підприємець

Представникам відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

В судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України.

Позивачем подано клопотання №26/10 від 17.10.2016р., в якому просить розглядати справу без участі представника за наявними у справі доказами.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 66 від 07.09.2016 року у зв'язку із самовідводом судді Бойко С.М., суддів-членів колегії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов'язано призначити повторний автоматизований розподіл справи № 909/1374/15.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2016 року справу № 909/1374/15 призначено головуючого суддю Галушко Н.А., суддів: Данко Л.С., Орищин Г.В.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016 року у справі № 909/1374/15 (головуючий суддя Грица Ю.І., судді Максимів Т.В., Шкіндер П.А.) позов задоволено частково; стягнено з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд-Сервіс", м. Івано-Франківськ пеню в розмірі 818,42 грн. В решті позову відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю В«Технобуд-СервісВ» подано апеляційну скаргу № 17/06-16 від 17.06.2016 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов повністю, посилаючись на те, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, помилково визнано встановленими обставини, які мають значення для справи і які є недоведеними та не оцінювались належним чином.

Скаржник вважає, що судом не взято до уваги численні докази, що надані позивачем на підтвердження наявності збитків та обгрунтованості їх розмірів. Також зазначає, що в результаті невиконання відповідачем умов договору підряду №02/07 позивач не здав вчасно роботи замовнику будівництва ТОВ «Альфабуд». Саме в результаті порушення ФОП ОСОБА_2 умов договору підряду №02/07 від 02.07.2014р. ТОВ «Технобуд-Сервіс» зазнало збитків у вигляді сплачених на користь замовника штрафних санкцій, а також упущеної вигоди. Порушуючи зобов»язання відповідач усвідомлював, що таке невиконання призведе до заявлення претензій до ТОВ «Технобуд-Сервіс» збоку замовника будівництва, оскільки останній також взяв на себе зобов»язання виконати будівництво об»єкту у визначені строки.

Скаржник вважає, що товариство набуло право вимагати стягнення з відповідача збитків у вигляду суми штрафних санкцій, що сплачені на користь ТОВ «Альфабуд» (замовник будівництва) у розмірі 71 437,50 грн. та упущеної вигоди в розмірі 25 525,00грн.

Скаржник також вважає неправомірним задоволення вимог щодо стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 75,46 грн. замість 9 000,00грн.

ФОП ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду скасувати в частині часткового задоволення позову і прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що правові норми, на які посилається позивач не підлягають застосуванню до цих правовідносин, оскільки в позовній заяві не наведено належних та допустимих доказів завдання позивачеві реальних збитків внаслідок дій відповідача та причинно-наслідкового зв»язку між такими діями та витратами позивача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.07.2014 між ТОВ "Технобуд-Сервіс" (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (підрядник) укладено договір підряду №02/07.

Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов'язався в межах договірної ціни власними силами, своїм обладнанням та з матеріалів замовника виконати внутрішні штукатурні роботи та роботи по штукатурці відкосів (віконних, дверних та інших) в житловому будинку по вул. Незалежності поруч будинку № 130 в м. Івано-Франківську, орієнтовною площею - 12000 кв.м.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна орієнтовна договірна вартість робіт становить - 264 000,00 грн.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що вартість робіт визначається договірною ціною, що узгоджується сторонами і становить: - 22 грн./кв.м. штукатурка стін та 20 грн./м.п. штукатурка відкосів: віконних, дверних та інших.

Згідно з п.3.1 договору підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт - з моменту підписання договору. Підрядник бере на себе зобов'язання виконати вище вказаний об'єм робіт до - 21.11.2014 р., з наступним виконанням: липень- 1200 кв.м., серпень - 3000 кв.м., вересень - 3000 кв.м., жовтень - 3000 кв.м., листопад - 1800 кв.м.

Відповідно до п. 8.7 договору роботи вказані в п. 1.1 даного вважаються виконаними з моменту підписання генеральним підрядником, замовником та підрядником відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт.

В матеріалах справи знаходяться копії актів приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року і серпень 2014 року (том І а.с.68, 76-77), з яких вбачається, що вони підписані представниками сторін та скріплені їхніми печатками. Акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, жовтень 2014 року і листопад 2014 року підписано лише відповідачем (том І а.с.62,64,66).

При цьому, з долучених листів, зокрема, №22/10 від 10.10.2014р., №24/10 від 17.10.2014р., № 28/12 від 16.12.2014р. (том І а.с.101-103) вбачається, що позивач нагадував відповідачу про необхідність з'явитися на проведення замірів виконаних робіт та виконання робіт в погоджені договором терміни.

Однак, у зазначених листах не зазначено про конкретні недоліки у наданих відповідачем актах виконаних робіт чи відмову від їх підписання, а тільки про необхідність проведення взаємоперевірки. Крім того, в даних листах позивачем не зазначено про те, що роботи згідно договору виконано неякісно та не висловлено бажання не приймати такі роботи в майбутньому. Отже, позивачем не зазначено жодних претензій стосовно якості робіт та позивач не ставив під сумнів факт виконання робіт.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків у зв»язку із порушенням відповідачем умов виконання договору у вигляді відшкодування додаткових витрат в сумі 71 437,50 грн. та неодержаного прибутку (втрачену вигоду) в сумі 25 525,00 грн. судова колегія зазначає наступне.

Згідно із ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України)

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками, вину. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини ( ч.2 ст.614 ЦК України).Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Доведення факту завдання реальних збитків та втрати доходів, які б особа могла отримати, якщо б її право не було порушено, а також причинний зв'язок між цією шкодою та діями відповідача покладається на позивача.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяних збитків судова колегія на підставі належних та допустимих доказів з'ясувала наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправність поведінки, розмір збитків, причинний зв'язок.

Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позивачем належними та допустимими доказами не наведено завдання йому реальних збитків внаслідок дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та витратами ТОВ "Технобуд-Сервіс", отже вимоги позивача в частині стягнення понесених збитків в сумі 96 962,50 грн. є недоведеними, документально не підтвердженими, судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позову в цій частині..

Щодо задоволення позовної вимоги про стягнення пені в сумі 819,93грн. судова колегія зазначає наступне.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності із ч.1ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до п.10.1 договору сторони узгодили, що при несвоєчасному виконанні робіт, згідно з п.3.1 договору, підрядник сплачує пеню в розмірі - 0,005% - за кожний день, від суми вартості робіт, які виконані не у встановлений термін.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок суми пені та визнано таким, що підлягають до стягнення розмір пені в сумі - 818,42 грн., посилаючись на те, що відповідачем вказані вище договірні умови та вимоги закону порушені, оскільки будівельні роботи виконано несвоєчасно, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами.

Позовна заява обгрунтована тим, що відповідач в порушення п.10.1 договору підрядні роботи виконав з порушенням строків виконання робіт, погоджених сторонами.

Згідно з п. 3.1 договору підрядник бере на себе зобов»язання виконати об»єм робіт зазначений у п.1.1 договору до 21.11.2014р., з наступним виконанням: липень - 1200кв.м, серпень - 3000 кв.м, вересень - 3000 кв.м, жовтень-3000 кв.м, листопад - 1800 кв.м. Терміни виконання можуть бути переглянуті за письмовою згодою сторін в зв»язку з несприятливими погодніми умовами, відсутністю фронту робіт, змінами в технічній документації. .

Як вбачається з наявного у матеріалах справи листа - претензії від 17.10.2014р. підрядник попереджав замовника про невідповідний стан будівельного майданчика для здійснення штукатурних робіт, оскільки з вересня місяця 2014р. не ведуться покрівельні роботи, що перешкоджає виконанню підрядником штукатурних робіт згідно договору. Дана обставина не спростована позивачем та матеріалами справи.

Отже, судова колегія вважає безпідставним нарахування за несвоєчасне виконання підрядник робіт штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі в частині скасування рішення не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Технобуд-СервісВ» , м.Івано-Франківськ відмовити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016 року у справі № 909/1374/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог. В цій частині прийняти нове рішення - в позові відмовити. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016р. залишити без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Справу направити у Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.