Ухвала

від 18.05.2016 по справі 5/172

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м. Київ К/9991/30321/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі Корецькому І.О.

(представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином),

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012

у справі № 2а/0570/8462/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабілізатор" (далі - ТОВ "Стабілізатор")

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ)

про визнання нечинними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, позов ТОВ "Стабілізатор" задоволено частково: визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення - рішення ОДПІ від 28.04.2011 № 0000052300 та № 0000062300 в частині збільшення товариству грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у сумі 4 027 437,50 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 3 161 802,50 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОДПІ проведена планова невиїзна перевірка ТОВ "Стабілізатор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за підсумками якої складено акт від 15.03.2011 № 31/23- 0/33360072. На підставі цього акта контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення 28.04.2011 № 0000052300, № 0000062300, № 0000122320, якими позивачеві збільшено суми грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на 3 167 361,25 грн., з ПДВ - 4 038 583,75грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14 039,04 грн. за порушення касової дисципліни відповідно.

Фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 15.03.2011 № 31/23-0/33360072, про заниження ТОВ "Стабілізатор" податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 230 867,00 грн., ПДВ - 2 533 889,00 грн. та перевищення ліміту залишку готівки в касі на 7 019,52 грн., внаслідок порушення пункту 1.32, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 , підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5, пунктів 5.1, 5.6, 5.7, 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011, за виключенням деяких статей, у зв'язку з набранням чинності ПК; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 1.4 статті 1 , підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 , підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності ПК; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 2.8 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 .

Висновок ДПІ про порушення ТОВ "Стабілізатор" порядку ведення податкового обліку, встановленого вище зазначеними нормами, за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 вмотивований тим, що товариство неправомірно задекларувало суми податкового кредиту та валових витрат по безтоварних фінансово-господарських операціях із ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"" та ТОВ "Еліт-Петроліум" з огляду на отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю податкову інформацію щодо характеру господарської діяльності ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"" та ТОВ "Еліт - Петроліум", за якою ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"" визнано судом банкрутом; зазначені підприємства не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності, за місцезнаходженням відсутні; первинні документи щодо здійснення господарської діяльності відсутні. Під час перевірки ТОВ "Стабілізатор" не надало акти приймання нафтопродуктів (типова форма № 5-НП, № 7-НП), передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 № 685/3978, залізничних накладних та товарно-транспортних накладних в обсязі, що відповідає обсягам поставок.

Так, згідно з актом перевірки ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"" від 15.11.2010 № 2466/23 - 3/35951783, здійсненої ДПІ у Київському районі м. Донецька, ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"" за юридичною адресою відсутнє; матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, не має; не звітує щодо виконання податкового обов'язку з І кварталу 2010 року. Крім того, згідно з актом цієї ж ДПІ від 10.03.2011 № 368/22 - 013/35951783 про неможливість проведення перевірки встановлено, що ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"" визнано банкрутом (стан "14"); згідно відомостей Управління державної реєстрації Донецької міської ради та службової записки від 08.11.2010 № 110 відділу реєстрації та обліку платників податків Господарським судом Донецької області порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"" (справа № 5/172 Б).

Згідно з актом Алчевської ОДПІ від 21.08.2009 № 226/236-33968231 проведення перевірки ТОВ "Еліт-Петроліум" визнано неможливим, оскільки вся бухгалтерська документація товариства за період з 27.11.2008 по 25.06.2009 вилучена слідчим по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області відповідно до протоколу обшуку від 27.11.2008 та слідчим по ОВС відділу ОВС і ОП ГУ МВС України в Донецькій області згідно протоколу обшуку від 25.06.2009р.; на адресу ГУ МВС України в Донецькій області направлено запит щодо надання копії протоколу обшуку від 25.06.2009 та копії описів вилучених документів.

Висновок ОДПІ про заниження ТОВ "Стабілізатор" податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 42 996,00 грн. по фінансово-господарських взаємовідносинах із ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" вмотивований тим, що грошові кошти, які згідно з призначенням платежу у платіжних документах були зараховані ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" на рахунок ТОВ "Стабілізатор" як оплата за реалізований бензин, дизпаливо згідно з додатковою угодою № 1 до договору від 30.10.2008 № 44, у бухгалтерському та податковому обліку відображені як грошова позика.

Що ж до перевищення ТОВ "Стабілізатор" ліміту залишку готівки в касі на 7 019,52 грн., то контролюючий орган мотивує такий висновок тим, що при розрахунку середньоденного ліміту каси за три місяці позивач виходив з 60 робочих днів у період з 01.03.2010 по 31.05.2010, а не фактичних 78, внаслідок чого середньоденний ліміт каси для позивача протягом зазначеного періоду складає 21 791,00 грн., що становить меншу суму, ніж визначена позивачем у наказі про встановлення лімітів залишку готівки від 31.05.2010 № 5-л (28 300,00 грн.).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"", ТОВ "Еліт - Петроліум" є встановленим в судовому процесі; а обставини, що кошти, сплачені ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" на користь позивача як передоплата за товар, про що зазначено у призначенні платежу у платіжних документах, фактично є позикою, підтверджені доказами у справі.

Відмова в задоволенні позову обґрунтована посиланням на встановлені у справі обставини щодо не дотримання ТОВ "Стабілізатор" порядку розрахунку ліміту каси, визначеного пунктом 5.3 Положення № 637.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті).

За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди встановили, що ТОВ "Стабілізатор" на договірних засадах придбало у ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"" та ТОВ "Еліт-Петроліум" товар (паливо автомобільне), перелік якого за умовами договорів визначається накладною по кожній поставці. Постачальниками товару, які на час вчинення операцій з поставки мали податкову та господарську правосуб'єктність, на адресу позивача виписані податкові накладні. Одержання позивачем товару від ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"", ТОВ "Еліт-Петроліум" підтверджено такими дослідженими судом доказами: товарно-транспортними накладними, в яких міститься інформація щодо осіб, які здавали та приймали вантаж (зазначені їх прізвища, ініціали, особисті підписи, реквізити довіреності на отримання вантажу), штампи на посвідчення відправника та одержувача вантажу (палива); договорами від 29.10.2008 № 2910/08 та від 30.12.2009 № 3012/09 про надання транспортних послуг щодо перевезення паливно-мастильних матеріалів автомобілем марки ГАЗ державний номер НОМЕР_1, на який його власнику СПД ОСОБА_2 (виконавець згідно із цими договорами) ГУ МВС України в Донецькій видано дозвіл на дорожнє перевезення паливно-мастильних матеріалів з визначенням відповідальними за перевезення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4; актами виконаних робіт щодо перевезення вантажу за березень 2009 року - квітень 2010 року, в яких наведена інформація, зокрема щодо маршруту перевезення, дати та номера товарно-транспортної накладної; актами заліку зустрічних однорідних вимог; банківськими виписками про рух коштів по рахунку ТОВ «Стабілізатор» по операціях з придбання палива. Придбаний товар позивач використав у господарській діяльності шляхом подальшої реалізації іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено господарськими договорами з поставки, первинними обліковими документами (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, журнал-ордер по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"), податковими накладними.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 31.10.2011 № 2/11/27, яка проведена з дослідженням накладних, регістрів бухгалтерського обліку, договорів поставки, оприбуткування ТОВ "Стабілізатор" та транспортування товарів, придбаних у "ПФГ"Індустрія плюс"" та ТОВ "Еліт-Петроліум", документально підтверджено частково. Висновок експерта щодо підтвердження зазначених операцій зроблений щодо обсягу поставок палива, на які у позивач надав товарно-транспортні накладні на перевезення та оприбуткування палива.

Суди з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України зробили правильну оцінку вище перерахованих доказів та зробили обґрунтований висновок, що позивач частково підтвердив задекларовані суми податкового кредиту (2533889,00 грн.) та валових витрат по господарських операціях із ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"", ТОВ "Еліт-Петроліум". Оцінка доказів зроблена судом з врахуванням, в тому числі і таких обставин, як визнання ТОВ "ПФГ"Індустрія плюс"" банкрутом в часі пізніше, ніж здійснення операцій з поставки за його участю; вимога ДПІ щодо надання позивачем під час перевірки актів приймання нафтопродуктів (типові форми №5-НП та №7-НП) не ґрунтується на нормативно-правовому акті (Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджена наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 за № 685/3978, втратила чинність згідно зі спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету статистики України від 17.07.2008 № 382/291/891/235/244, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 804/15495.

Обґрунтованого висновку дійшли суди першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності збільшення позивачу грошового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2011 № 0000052300 з податку на прибуток на 42 996,00 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 749,00 грн. по операціях із ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод".

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (позичальник) та ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" (позикодавець) укладений договір грошової позики від 20.02.2009, за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 206 380,37 грн., а позичальник зобов'язується повернути цю суму грошових коштів; позика надається шляхом перерахування грошових коштів позикодавця на розрахунковий рахунок позивальника і може надаватися частинами (пункти 1.1, 2.1 договору). Платіжним дорученням від 23.02.2009 № 1009 ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" на користь ТОВ "Стабілізатор" перерахувало грошові кошті в розмірі 750 000,00 грн., вказавши, що призначенням платежу є оплата за реалізований бензин, дизельне паливо в кількості: А80-46875л, А92-46875л, А95-46875л, ДТ-46875л. згідно додаткової угоди №1 до договору № 44 від 30.10.2008р. ПДВ 125000,00 грн. Листом від 02.03.2009 ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" повідомило позивача, що у платіжному дорученні від 23.02.2009 № 1009 призначення платежу визначено помилково, у зв'язку з чим грошові кошти в сумі 161 098,85 грн. слід вважати грошовою позикою згідно з договором від 20.02.2009, а 588 901,15 грн. - оплатою за реалізований бензин. Листом від 02.03.2009 позивач повідомив ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" про зарахування в обліку отриманих коштів з урахуванням зміни призначення платежу. Подібні обставини мали місце при перерахуванні ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" на користь ТОВ "Стабілізатор" грошових коштів у сумах 20 600,00 грн. та 26 350,00 грн. згідно з платіжними дорученнями від 19.03.2009 № 1582 та від 23.03.2009 № 1639 відповідно. Листом від 27.03.2009 ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" повідомило позивача, що у зазначених платіжних дорученнях призначення платежу визначено помилково, у зв'язку з чим просило грошові кошти в сумах 20 600,00 грн. та 24 681,52 вважати грошовою позикою згідно з договором від 20.02.2009, а 1 668,48 грн. оплатою за реалізований бензин. Листом від 27.03.2009 позивач повідомив ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" про зарахування отриманих коштів з урахуванням зміни призначення платежу.

Відповідно до пункту 33.2. статті 33 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, передбачено, що реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до пункту 2.29 цієї Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.

Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. У пункті 4.1 статті 4 цього Закону валовий дохід визначено як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Абзацом 3 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, зокрема сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону .

Суди попередніх інстанцій на підставі висновку судово-економічної експертизи від 31.10.2011 № 2/11/27, яка проведена з дослідженням договору безпроцентної грошової позики від 20.02.2009 за період з лютого 2009 року по вересень 2010 року, рахунків бухгалтерського обліку, декларацій, платіжних доручень, реєстрів податкових накладних та ділової переписки між ТОВ "Стабілізатор" та ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод", а також на підставі аналізу умов договору від 30.10.2008 № 44 та додаткової угоди до цього договору від 01.11.2008, за умовами яких не передбачено авансові платежі в розрахунок за товар, що грошові кошти, отримані позивачем від ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" в сумах 161 098,85 грн., 20 600,00 грн. та 24 681,52 грн. є коштами, сплаченими на виконання договору позики, позивач нарахував на ці суми умовні проценти та збільшив на суму умовно нарахованих процентів валовий доход за 1-2-й квартали 2009 року. З врахуванням цього суд дійшов правильного висновку про не доведення ДПІ заниження позивачем валового доходу по операціях з ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод».

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики), яке затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 24.01.2003 № 26, платник податку, який отримав поворотну допомогу від особи, що є платником податку з прибутку підприємств та сплачує податок за ставками, визначеними пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 Закону, і не має пільг із сплати цього податку, включає до валових доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи згідно з положеннями частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в межах касаційної скарги.

Керуючись статтями 41, 220, 221, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев