Рішення

від 11.04.2016 по справі 203/6686/15-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

11.04.2016

Справа № 203/6686/15-ц

2/0203/307/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Карпенка С.Ф.

при секретарі Булеці А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та визначення зобов?язань сторін, що пов?язані з недійсністю договору ,

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2015 року представник позивачки ОСОБА_3- ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з вищевказаним позовом, посилаючись на слідуючи обставини.

22 липня 2013 року сторони уклали кредитний договір № 50009576, за яким відповідач зобов'язався надати позивачці цільовий кредит на придбання автомобіля VW моделі Т5 Саrаvelle кузов WV2ZZZ7HZDH107738, об'єм двигуна 1968 куб.см., рік випуску 2013, в сумі 286 951 грн. 20 коп., що на момент укладання договору становило еквівалент 36 400 доларів США, та додатковий кредит (за потреби та у разі укладання додаткового договору) для страхування автомобіля. Кредит наданий строком на 60 місяців зі сплатою відсотків за користування коштами 9,9 % річних та разової комісії у розмірі 2,5 % від суми кредиту на умовах, визначених Загальними умовами кредитування та графіку погашення кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Договір був підписаний позивачкою та поручителем ОСОБА_4. Кредит був наданий у відповідності до умов кредитного договору шляхом сплати коштів на розрахунковий рахунок № 26004103800004, що відкритий на імя продавця автомобіля- ТОВ «Автоцентр-Україна», ЄДРПОУ 30696054 у ФАО «Імексбанк» м.Одеса.

Відповідно до умов договору повернення кредиту повинно було відбуватись щомісячно в національній валюті- гривні, платежами, які підлягають розрахунку зак відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до ст.1.3 Загальних умов кредитування та графіку повернення кредиту. За змістом графіку погашення кредиту, щомісячні зобов'язання позивачки щодо повернення кредиту були визначені в іноземній валюті- долар США, з визначенням дати платежу до 15 числа місяця, щомісячного ануїтетного платежу- 771,60 дол.США, щомісячної суми тіла кредиту та відсотків-9,9 % річних, та визначенням щомісячного залишку кредитних зобов'язань. У графіку наведено орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка визначена на рік в національній валюті (гривні) в сумі 44 780 грн. 89 коп. та в іноземній валюті- 4 761,20 доларів США. За приписом п.1.3.1 Загальних умов кредитування визначено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладання кредитного договору, у графіку погашення кредиту. Вподальшому позичальник має сплачувати платежі у повернення кредиту, відповідно до виставлених відповідачем рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого визначено у кредитному договорі, до еквівалентних платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку. При цьому кредитний договір передбачає умови, які свідчать, що при визначенні розміру щомісячного платежу (боргу за кредитом та нарахованих відсотків) ураховується лише позитивне (тобто збільшене) значення курсової різниці, а у разі якщо на момент платежу курсова різниця у порівнянні на дату укладання договору буде мати від'ємне значення (зменшене)- курсова різниця вважається рівна нулю.

Позивачка вважає несправедливими положення кредитного договору, які передбачають надання кредиту у гривнях, а повернення кредитних ресурсів у прив'язці до іншої іноземної валюти, вважає положення кредитного договору передбачають умову, за якою поверненню підлягає змінена (збільшена) сума наданої позики, а відсотки, як плата за користування грошима, незважаючи на передбачені у фіксованій ставці 9,9 % річних, фактично є такими, що збільшуються відносно суми наданої позики, що в свою чергу визначає право відповідача без згоди позивачки збільшувати ставку долара США та підлягають перерахунку у зв'язку із збільшенням курсу долара, є несправедливою умовою, щодо неї, як споживача фінансової послуги, а вказаний гривневий кредит є фактично валютним, укладеним з порушенням законодавства України, що є підставою для визнання договору недійсним.

Позивачка просила винести рішення, яким:

-визнати недійсним кредитний договір № 50009576 від 22 липня 2013 року, укладений сторонами,

-припинити обтяження автотранспортного засобу VW моделі Т5 Саrаvelle кузов WV2ZZZ7HZDH107738, об'єм двигуна 1968 куб.см., рік випуску 2013, державний реєстраційний № НОМЕР_1,

-за наслідками визнання недійсним кредитного договору привести сторони у первісний стан, визначивши суму грошових зобов'язань по рецесії в наступних сумах: 296 951 грн. 20 коп.- зобов'язання ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті»; 363 807 грн. 65 коп.- зобов'язання ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_3,

-зарахувати зустрічні однорідні вимоги ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті» на користь одне одного на суму 296 951 грн. 20 коп.,

-стягнути з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_3 суму, що пов'язана з недійсністю кредитного договору в сумі 66 856 грн. 45 коп.

В процесі розгляду справи представником позивачки позовні вимоги були уточнені, він просив:

-визнати недійсним кредитний договір № 50009576 від 22 липня 2013 року, укладений сторонами,

-припинити обтяження автотранспортного засобу VW моделі Т5 Саrаvelle кузов WV2ZZZ7HZDH107738, об'єм двигуна 1968 куб.см., рік випуску 2013, державний реєстраційний № НОМЕР_1,

-за наслідками визнання недійсним кредитного договору привести сторони у первісний стан, визначивши суму грошових зобов'язань по рецесії в наступних сумах: 296 951 грн. 20 коп.- зобов'язання ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті»; 941 80 грн. 10 коп.- зобов'язання ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_3,

-зарахувати зустрічні однорідні вимоги ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті» на користь одне одного на суму 296 951 грн. 20 коп.,

-стягнути з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_3 суму, що пов'язана з недійсністю кредитного договору в сумі 664 852 грн. 90 коп.

В cудовому засіданні представник позивача вказані позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, оскільки спірний кредитний договір сторін є підставою виникнення їх цивільних прав та обов'язків, сторони були вільними при його укладанні, позивачка визнала всі умови договору і дала згоду на його укладення. Відповідач надав позивачці кредит у сумі, визначеній в договорі, в українських гривнях у розмірі, еквівалентному 36 400 грн., сторони погодились, що кошти у повернення кредиту відображують справедливу вартість кредиту та додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання відповідачем очікуваної станом на дату сплати на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу, як це погоджено сторонами за договором. Відповідач вважає, що умови кредитного договору щодо використання еквіваленту при розрахунках щомісячних платежів не порушують законодавство та врегульовані положеннями ЦК України; валютні ризики при укладанні договорів рівномірно покладаються на сторони та коливання курсу іноземної валюти не є підставою для визнання договору недійсним; положення кредитного договору відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», положення кредитного договору не містять несправедливих умов, які приводять позичальника до додаткових витрат.

Суд, вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, у відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України. Згідно ст. 929 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

22 липня 2013 року сторони уклали кредитний договір № 50009576 (а.с.5-8), за яким відповідач зобов'язався надати позивачці цільовий кредит на придбання автомобіля VW моделі Т5 Саrаvelle кузов WV2ZZZ7HZDH107738, об'єм двигуна 1968 куб.см., рік випуску 2013, в сумі 286 951 грн. 20 коп., що на момент укладання договору становило еквівалент 36 400 доларів США, та додатковий кредит (за потреби та у разі укладання додаткового договору) для страхування автомобіля. Кредит наданий строком на 60 місяців зі сплатою відсотків за користування коштами 9,9 % річних та разової комісії у розмірі 2,5 % від суми кредиту на умовах, визначених Загальними умовами кредитування та графіку погашення кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Договір був підписаний позивачкою та поручителем ОСОБА_4. Кредит був наданий у відповідності до умов кредитного договору шляхом сплати коштів на розрахунковий рахунок № 26004103800004, що відкритий на імя продавця автомобіля- ТОВ «Автоцентр-Україна», ЄДРПОУ 30696054 у ФАО «Імексбанк» м.Одеса.

Відповідно до умов договору повернення кредиту повинно було відбуватись щомісячно в національній валюті- гривні, платежами, які підлягають розрахунку зак відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до ст.1.3 Загальних умов кредитування та графіку повернення кредиту. За змістом графіку погашення кредиту, щомісячні зобов'язання позивачки щодо повернення кредиту були визначені в іноземній валюті- долар США, з визначенням дати платежу до 15 числа місяця, щомісячного ануїтетного платежу- 771,60 дол.США, щомісячної суми тіла кредиту та відсотків-9,9 % річних, та визначенням щомісячного залишку кредитних зобов'язань. У графіку наведено орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка визначена на рік в національній валюті (гривні) в сумі 44 780 грн. 89 коп. та в іноземній валюті- 4 761,20 доларів США. За приписом п.1.3.1 Загальних умов кредитування визначено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладання кредитного договору, у графіку погашення кредиту. Вподальшому позичальник має сплачувати платежи у повернення кредиту, відповідно до виставлених відповідачем рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого визначено у кредитному договорі, до еквівалентних платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку. При цьому кредитний договір передбачає умови, які свідчать, що при визначенні розміру щомісячного платежу (боргу за кредитом та нарахованих відсотків) ураховується лише позитивне (тобто збільшене) значення курсової різниці, а у разі якщо на момент платежу курсова різниця у порівнянні на дату укладання договору буде мати від'ємне значення (зменшене)- курсова різниця вважається рівна нулю.

Відповідач ТОВ "Порше Мобіліті" виконав перед та позивачкою передбачені кредитним договором зобов'язання, та видав кредитні кошти в сумі 286 951 грн. 20 коп., що на момент укладання договору становило еквівалент 36 400 доларів США. що визнається сторонами в межах даного спору.

Як і передбачалось умовами укладеного кредитного договору № 50009576 від 22 липня 20123 року, сторонами досягнуто домовленість про істотні умови договору даного виду, серед іншого, договір містить положення про сплату усіх платежів за кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених у Графіку погашення кредиту.

Згідно п. 1.3. Договору сторони погодили, що кошти у повернення кредиту відображають справедливу вартість кредиту та додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання відповідачем очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі.

Як видно з договору видно, а саме п.п. 9.5.-9.7. загальних умов кредитування, що є невід'ємною частиною кредитного договору, позивачка своїм підписом підтвердила, що відповідач належним чином ознайомив її, зокрема, з правилами надання фінансових послуг, з інформацією передбаченою ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника тощо.

Як визначено частинами 1, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Крім того, згідно з частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ст.ст. 524, 533 ЦК України є нормами-засадами, що підлягають застосуванню до усіх без виключення інститутів цивільного права, отже і розповсюджуються на правовідносини у сфері кредитування, зокрема і споживчого кредитування.

Ст.ст.18,19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають підстави для визнання договору недійсним: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Частина 2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлює що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Для визнання умов договору несправедливими потрібна наявність одночасно слідуючих ознак:

- умови договору порушують принцип добросовісності ,

- умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін;

- умови договору завдають шкоди споживачеві.

Суд не приймає до уваги посилання сторони позивача на те, що відповідач вчинив навмисні дії для омани позивачки. Так, зокрема пунктом 1.3 Загальних умов кредитування зазначено, що сторони погодили, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплату таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти. Положення п. 1.3.2 Загальних умов кредитування не позбавляють позивача права на висловлення своєї незгоди щодо застосування нового обмінного курсу. За умовами договору при здійснені розрахунків за кредитним договором застосовується як позитивне так і від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, що забезпечує дотримання інтересів як кредитора, так і позичальника. Окрім того, договором не передбачено можливості відповідача змінювати умови договору на власний розсуд.

Посилання позивача на те що застосування еквіваленту долара США суперечить ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не відповідають дійсності, оскільки дана стаття не містить заборони на вираження грошового зобов`язання в гривні із посиланням на еквівалент суми зобов'язання в іноземній валюті,а забороняє укладення договорів споживчого кредитування в іноземній валюті, відповідно до умов яких позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту в іноземній валюті.

Правова позиція щодо можливості застосування еквіваленту іноземної валюти міститься у Постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 р. по справі 6-79цс14, де зазначено, що «Відповідно до ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим, ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті».

валютні ризики, що можуть виникнути внаслідок виконання Сторонами умов Кредитного договору рівномірно розподіляються між Сторонами, адже коливання курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти можливе як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.

А саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору.

Таким чином, коригування суми процентів відповідно до Загальних умов кредитування здійснюється в інтересах як Позивача, так і Відповідача, та незаборонено чинним законодавством України.

Зі змісту Графіку погашення кредиту видно, що усі платежі за спірним кредитним договором сплачуються у гривнях, підлягають сплаті за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту у доларах США, відповідно до п.1.3 Загальних умов кредитування. Цим же Графіком встановлено вартість послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладанням кредитного договору та орієнтовна сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом у еквіваленті долара США та гривні на день укладання договору, а тому не можуть прийматися до уваги доводи позивачки стосовно того, що в спірному договорі відсутня вартість кредиту для споживача, тобто не порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживача».

Стороною позивача не доведено, що умови спірного кредитного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу № 50009576 від 23.07.2013 р., за яким відповідачем було передано у заставу транспортний засіб VW, модель Caravella, кузов №WV2ZZZ7HZDH107738, об'єм двигуна 1 968 куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_2, заставною вартістю 424 216,00грн.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 638 Цивільного кодексу України вказує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Факт досягнення згоди між сторонами стосовно всіх умов кредитного договору, зокрема, тих умов, що стосуються страхування предмета застави, зазначених у пп. 5.5., 5.6. договору, з якими позивач був попередньо ознайомлений, підтверджується підписанням вищевказаних договорів, а отже сторони дійшли згоди стосовно усіх умов страхування заставного майна, зокрема, щодо страхування предмета застави авторизованими відповідачем страховиками.

Тобто, при укладанні договору відповідач вільно та свідомо погодився виконувати усі зазначені у ньому умови.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторонами по справі на підтвердження своїх позицій надані ухвали апеляційних, касаційних інстанцій по аналогічним справам. Суд приходить до висновку, що позиція вказаних судів визначена як така, що спростовує доводи сторони позивача. Навіть після скасування колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року по цивільній справі № 337/6259/14-ц (на що посилався представник позивачки ), справа була розглянута колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області 11 лютого 2016 року і було ухвалено рішення про залишення без змін суду першої інстанції, який відмовив в задоволенні аналогічного позову про визнання договору недійсним. Стороною відповідача надано декілька ухвал судів, які розглядали аналогічні справи значно пізніше після розгляду ВССУ справи № 337/6259/14-ц, були прийняті рішення про відмову в задоволенні позовів про визнання договорів недійсними, згідно висновків цих рішень підтверджено, що відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» при укладанні таких договорів з клієнтами належним чином ознайомлювала їх з умовами кредитування, з інформацією, передбаченою ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією, а укладені сторонами договори відповідають вимогам ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону Укераїни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином, у позивача відсутні підстави для визнання положень кредитного договору недійсним, оскільки умови кредитного договору щодо використання еквіваленту при розрахунках щомісячних платежів не порушують норми чинного законодавства та врегульовані положеннями ЦК України, валютні ризики при укладенні договорів рівномірно покладаються на сторони та коливання курсу іноземної валюти, положення кредитного договору відповідають ЗУ «Про захист прав споживачів» і не містять несправедливих умов, що призводять до додаткових витрат позичальника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 57-64, 88, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст..ст. 192, 203, 215, 216, 509, 524, 533, 536, 626, 627-629, 638, 652, 1049, 1054, 1056-1, 1057-1 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та визначення зобов?язань сторін, що пов?язані з недійсністю договору, відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Карпенко С.Ф.