Ухвала

від 07.06.2016 по справі 203/6686/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4581/16 Справа № 203/6686/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

за участю секретаря Назаренко А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу представника Василенко ОСОБА_2 ОСОБА_3

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2016 року по справі

за позовною заявою ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та визначення зобов'язань сторін, що пов'язані з недійсністю договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року до суду із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») в інтересах позивача ОСОБА_4 звернувся її представник ОСОБА_5, посилаючись як на підстави недійсності кредитного договору, укладеного 22 липня 2013 року між сторонами, - на несправедливість умов договору та невідповідність їх чинному законодавству, що порушує права ОСОБА_4 як споживача.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив визнати недійсним кредитний договір № 50009576 від 22 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Порше Мобіліті»; припинити обтяження автотранспортного засобу VW моделі Т5 Caravelle, кузов WV2ZZZ7HZDH107738, об'єм двигуна 1968 куб.см., рік випуску 2013, державний реєстраційний № НОМЕР_1.

За наслідками визнання недійсним кредитного договору привести сторони у первісний стан, визначивши суму грошових зобов'язань по рецесії в наступних сумах: 296951,2 грн. - зобов'язання ОСОБА_4 на користь ТОВ «Порше Мобіліті»;

941804,1 грн.- зобов'язання ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_4

Зарахувати зустрічні однорідні вимоги ОСОБА_4 та ТОВ «Порше Мобіліті» на користь одне одного на суму 296951,2 грн.

Стягнути з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_4 суму, що пов'язана з недійсністю кредитного договору в розмірі 664852,9 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2016року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною містить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання несправедливим окремого положення договору, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції на підставі доказів, наданих сторонами, виходив з умов Кредитного договору, положень ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.203, 215,216, 524, 533, 627, 1049, 1054, 1056-1, 1057-1 ЦК України, та дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання Кредитного договору недійсним.

Такі висновки суду є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 липня 2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Порше Мобіліті», яке є фінансовою установою згідно Свідоцтва від 02 липня 2009 року (реєстраційний номер 16102366), виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, було укладено договір № 50009576 про надання споживчого кредиту для придбання автомобіля VW моделі Т5 Caravelle (далі - кредитний договір) в сумі 296951,2 грн., що на момент укладання договору становило еквівалент 36400 доларів США, та додатковий кредит (за потреби та у разі укладення додаткового договору) для страхування автомобіля.

Кредит наданий у відповідності до умов кредитного договору шляхом сплати коштів на розрахунковий рахунок, відкритий на ім'я продавця автомобіля - ТОВ «Автоцентр-Україна», на 60 місяців зі сплатою відсотків за користування коштами 9,9% річних та разової комісії за надання (розміщення) кредиту у розмірі 2,5% від суми кредиту на умовах, визначених Загальними умовами кредитування та графіку погашення кредиту, які є невід'ємною частиною Кредитного договору та підписані сторонами та поручителем (а.с.5-8, 9, 10).

Умовами спірного договору передбачено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту у доларах США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування (Додаток до кредитного договору) передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником у день повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

В подальшому позичальник сплачує платежі з повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.

Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору.

Сторони погодилися, що розрахункова сума процентів за відповідний період, після врахування позитивного або від'ємного значення курсової різниці, а також сума процентів, що підлягає сплаті за такий період, не можуть мати від'ємне значення.

Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником.

Пунктом 2.4 Загальних умов кредитування передбачено, що нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360», відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.5 Загальних умов кредитування термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до графіку погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Виходячи з наведених розрахунків, які зазначені у графіку погашення кредиту, усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до ст. 1.3 Загальних умов кредитування, із зазначенням у графіку еквіваленту щомісячного платежу в доларах США.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 від 02 липня 2014 року, згідно із ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Отже, визначення у договорі еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті відповідає вимогам ст. 533 ЦК України. При цьому сплата за таким зобов'язанням має здійснюватися в гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату оплати.

Виходячи із загальних умов укладеного між сторонами кредитного договору від 22 липня 2013 року , сторонами досягнуто домовленості щодо істотних умов договору даного виду, серед іншого, договір містить положення про сплату усіх платежів за кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених у графіку погашення кредиту.

Як убачається з копій квитанцій, наданих позивачем, щомісячні платежі здійснювалися нею у гривні (а.с.11-18).

Зазначеним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги щодо несправедливості умов кредитного договору та їх невідповідності нормам Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів відхиляє як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи та висновками суду першої інстанції.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи цю норму, можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону

України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти

2- 4) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

(Правовий висновок, викладений в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-3020 цс15 від 11 травня 2016 року).

У ст. 1.3 Загальних умов кредитування сторони погодили, що кошти у повернення Кредиту відображають справедливу вартість Кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання відповідачем очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у Кредитному договорі.

Відповідно до ст.ст. 3.1, 7.3 кредитного договору позичальник має право в будь-який час достроково повернути кредит у повному обсязі або у його частині та достроково розірвати кредитний договір.

Будь-яка плата, штрафні санкції за дострокове повернення суми кредиту або розірвання кредитного договору умовами кредитного договору не передбачені.

Крім того, відповідно до п. 9.5 Загальних умов кредитування, що є невід'ємною частиною кредитного договору, позивач своїм підписом підтвердила, що ТОВ «Порше Мобіліті» належним чином ознайомив її, зокрема, з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією, а згідно з п. 9.6 цих умов, позивач підтвердила, що їй надано вичерпну інформацію про умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.

Не заслуговують на увагу твердження апеляційної скарги про несправедливі умови кредитного договору в частині страхування майна. Згідно ст. 5.5 Загальних умов кредитування позичальник зобов'язався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована відповідачем. При цьому, одночасно передбачено право позичальника самостійно обирати компанію з переліку страхових компаній, що відповідають вимогам відповідача.

Доказів, що умови ст.ст. 5.5, 5.6 Загальних умов кредитування призвели до істотного дисбалансу прав позичальника не надано. Договір страхування, який відповідно до умов кредитного договору укладався між сторонами, не був предметом оскарження.

Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги щодо нікчемності умови кредитного договору про сплату разової комісії за надання (розміщення) кредиту у розмірі 2,5% від суми кредиту, як плати за послуги, не пов'язані з кредитними послугами, що порушує вимоги ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У визначенні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17).

Виходячи з положень ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Пряма заборона встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку

(прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) визначена п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року №168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за N 541/13808.

ТОВ «Порше Мобіліті» не є банком, а є фінансовою установою та відповідно до п.1 ч.1 ст.1; ч.2 ст.2; п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надає фінансові послуги у вигляді кредитування за рахунок власних коштів.

Видача відповідачем кредитних коштів для придбання автомобіля відбулася у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції положень ст. 235 ЦК України щодо правових наслідків удаваного правочину колегія суддів відхиляє, оскільки позовні вимоги з цих підстав не заявлялися та не були предметом судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильне по суті рішення суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.309 ЦПК України як підстави для скасування рішення, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Василенко ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді