Постанова

від 20.05.2016 по справі 804/2234/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2016 р. Справа № 804/2234/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2016 року №0004921702 та №0004841701.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, виносячи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган не взяв до уваги неможливість надання первинних документів по господарським взаємовідносинам позивача з контрагентом, а трактував викладений факт як порушення податкового законодавства. Також позивач вважає протиправним посилання відповідача не на первинну документацію, а на інформацію, отриману з інформаційних баз та банківських установ. Таким чином, вказані обставини дають підстави для скасування податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків до державного бюджету під час здійснення фінансово-господарських відносин з БО «Фонд оборони країни» (код ЄДРПОУ 39204556) за період 2014-2015 роки.

За результатами проведеної перевірки складено акт №463/1303/НОМЕР_1 від 10.03.2016 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем: п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України щодо ненадання первинних документів, що є предметом перевірки; п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України щодо ненадання податкової декларації платника єдиного податку за ІІІ квартал 2014 року; абз.2 п.291.4 ст.291, п.293.8 абз.2 ст.293, п.295.7 ст.295, п.п.296.5.1 п.296.5, п.296.6 ст.296 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань по єдиному податку у сумі 2 846 239,85 грн.; п.51.1 ст.51, п.п. б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України щодо ненадання відомостей про суми виплачених доходів фізичним особам-підприємцям.

31 березня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004921702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 3 557 969,81 грн., та податкове повідомлення-рішення №0004841701, яким застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.

В процесі адміністративного оскарження висновки акту перевірки та податкові повідомлення-рішення контролюючим органом залишено без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В силу статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

При цьому перш за все дослідженню підлягають саме первинні документи як підстава для встановлення даних - ознак, що характеризують господарську операцію, яка відбулась.

Судом встановлено, що наказом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №104 від 10.02.2016 року призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 щодо фінансово-господарських відносин з БО «Фонд оборони країни» (код ЄДРПОУ 39204556) за період 2014-2015 роки, тривалістю п'ять робочих днів з 22.02.2016 року.

29 лютого 2016 року позивач звернувся до податкового органу із листом, в якому просив продовжити терміни проведення перевірки у зв'язку з неможливістю надати всі необхідні документи у встановлений строк.

04 березня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 повідомив відповідача про втрату первинних документів по господарським взаємовідносинам з БО «Фонд оборони країни» та просив надати строк для відновлення втрачених документів, а також перенести проведення перевірки на пізніший термін.

Також 10 березня 2016 року до канцелярії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області позивач надав пояснювальну записку, в якій зазначено, що доказів звернення до районного відділу поліції ОСОБА_6 не в змозі надати, оскільки документи були не вкрадені, а втрачені.

Судом встановлено, що факт втрати первинних документів підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту про втрату первинних документів від 01.03.2016 року. Відповідно до вказаного акту фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 в ході підготовки первинних документів для надання податковому органу для проведення перевірки виявлено втрату документації щодо господарських правовідносин з БО «Фонд оборони країни» за період 2014-2015 роки, було вирішено встановити строк для відновлення вказаних документів до 01.06.2016 року та повідомити відповідні ограни про втрату.

За приписами пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Аналіз викладеної правової норми дає підстави для висновку, що за змістом пункт 44.5 статті 44 Податкового кодексу України містить наступні гіпотези, тобто обставини, з настанням яких платнику податку надається строк (90 календарних днів), протягом якого платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи, а саме: факт втрати документів та обов'язок платника податків у п'ятиденний строк з дня такої події (втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) повідомити контролюючий орган про факт втрати документів. Жодних інших гіпотез зазначена норма не містить.

Відповідно до пункту 1.2.6. Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №22 від 31.08.2014 року, у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу державної фіскальної служби за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або вилучення документів правоохоронними та іншими органами (у зв'язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки) такі особи складають акт довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.4.5 цього розділу Методичних рекомендацій.

При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів, копії протоколу вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (за наявності). У разі ненадання відповідних документів платником податків особа, яка здійснює (очолює) перевірку, вживає заходів для документування в акті (додатках до акта) переліку документів (за необхідності - згрупованих за типами), відсутність яких унеможливлює подальше проведення перевірки.

В акті зазначаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

На підставі цього акта органом державної фіскальної служби, яким було призначено перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).

Суд зазначає, що приписами Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податків забезпечити зберігання документів, який кореспондується із обов'язком контролюючого органу у разі неможливості проведення перевірки у зв'язку із повідомленням платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів перенести термін проведення перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених строків.

Однак, у порушення пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, за наявності інформації про втрату документів та неможливості проведення такої перевірки, відповідачем терміни проведення перевірки протиправно не перенесено до дати відновлення та надання документів до перевірки у межах, визначених цим підпунктом строків.

Таким чином, судом встановлено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не було надано позивачу законодавчо передбаченої можливості відновити документи первинного бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права та можливості довести податковому органу, що облік первинних документів в межах фінансово-господарських операцій вівся у повному обсязі, з урахуванням чого відповідно підстави для застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 фінансових санкцій податковим повідомленням-рішенням №0004841701, яким застосовано штраф у розмірі 510,00 грн., відсутні.

В даному випадку податковий орган без самостійного дослідження господарських операцій, первинних документів тощо, дійшов висновків, відображених в акті перевірки №463/1303/НОМЕР_1 від 10.03.2016 року, на підставі якого прийняв податкове повідомлення-рішення №0004921702 від 31.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 3 557 969,81 грн.

Також суд вважає за необхідне зазначити про висновок податкового органу стосовно того, що позивачем в 2014 році отримано та не задекларовано дохід у розмірі 18 982 758,30 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань по єдиному податку у сумі 2 846 239,85 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що суму грошових коштів 18 982 758,30 грн. позивачем отримано від БО «Фонд оборони країни» на виконання комісійного доручення в межах виконання договору комісії, який укладено між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (комісіонер) та БО «Фонд оборони країни» (комітент).

За змістом статей 1011 та 1012 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Згідно пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 292.1 статті 292 Податкового кодексу України закріплено, що доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (абзац перший пункту 292.6 статті 292 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 292.4 статті 292 Податкового кодексу України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Отже, у разі отримання платником єдиного податку коштів на придбання товарів за договором комісії, то до доходу включається лише сума отриманої винагороди.

За таких обставин, кошти, отримані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 від БО «Фонд оборони країни», у розмірі 18 982 758,30 грн. на виконання доручення комісіонера, правомірно не віднесено позивачем до складу доходу, отриманого в 2014 році.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на сьогоднішній день БО «Фонд оборони країни» так і не сплатило позивачу суму винагороди за виконання комісійного доручення. У судовому засіданні представник позивача також підтвердив, що БО «Фонд оборони країни» не сплачено комісійну винагороду за виконання доручення комісіонера.

За приписами розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 року №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той час як акт перевірки №463/1303/НОМЕР_1 від 10.03.2016 року свідчить про відсутність дослідження первинної документації, а використання лише податкової звітності за період 01.01.2014 року по 31.12.2015 року; копії матеріалів, зібраних в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню №12014040670002852 (банківські виписки); відомості з центральної бази даних.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 року №0004921702 та №0004841701, якими здійснено донарахування грошових зобов'язань та накладено штраф, є передчасними, оскільки в даному випадку наявний факт втрати первинних документів на початок перевірки.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відпоАдміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.03.2016 року №0004921702 та №0004841701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 6 890,00 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто гривень нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

відача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.03.2016 року №0004921702 та №0004841701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 6 890,00 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто гривень нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 20 травня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1