Постанова

від 17.05.2016 по справі 808/1285/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року 17:02Справа № 808/1285/15 СН/808/18/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.11.2014 №9498-15 та №9497-15.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2015 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмолено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2015 була залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23.02.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2015 і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 було скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення та нараховано податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за договорами оренди земельних ділянок, укладеними між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Мелітопольською районною державною адміністрацією. Зазначає, що вказані договори припинили свою дію 04.01.2012 у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності позивача. Вказує, що позивач повідомив Мелітопольську РДА про припинення дії договорів оренди, земельні ділянки після припинення підприємницької діяльності позивача фактично не використовувались, що виключає можливість нарахування податкового зобов'язання з орендної плати за землю. В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що контролюючим органом правомірно та у відповідності до вимог Податкового кодексу України прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, оскільки в установленому законодавством порядку до Мелітопольської ОДПІ від Мелітопольської РДА надійшло повідомлення про те, що позивач обліковується як платник орендної плати за земельні ділянки площею 0,7857 га та 0,2119 га, а тому відповідачем, в порядку ст.286 Податкового кодексу України, сформовано та направлено позивачу оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 07 червня 2011 року між Фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 та Мелітопольською РДА укладено договір оренди земельної ділянки №232300004000242, відповідно до п.2 якого в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 2323084000:02:009:0001, загальною площею 0,7857 га, у стані придатному для її призначення. (а.с.10-11).

Також, 07 червня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 та Мелітопольською РДА укладено договір оренди земельної ділянки №232300004000243, відповідно до п.2 якого в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 2323084000:02:009:0002, загальною площею 0,2119 га, у стані придатному для її призначення (а.с.22-23).

Вищевказані земельні ділянки передані у користування ФОП ОСОБА_1 07.06.2011 відповідно до актів прийому - передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди (а.с.17, 29).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 04.01.2012 державним реєстратором до Реєстру внесено запис №20880060003000724 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням (а.с.35).

10 квітня 2013 року позивач звернувся до голови Мелітопольської РДА з клопотаннями, в яких просив припинити дію договорів оренди земельних ділянок №232300004000242 та №232300004000243, у зв'язку з відсутністю фінансової можливості сплачувати орендну плату та припиненням позивачем підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця (а.с. 192, 193).

11 листопада 2014 року Мелітопольською ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення №9498-15, яким позивача зобов'язано сплатити орендну плату з фізичних осіб в розмірі 28824,49 грн. та №9497-15, яким позивача зобов'язано сплатити орендну плату з фізичних осіб в розмірі 7773,84 грн.

Суд неодноразово зобов'язував відповідача надати суду пояснення та докази щодо податкового періоду, за який спірними рішеннями позивачу були визначені податкові зобов'язання з орендної плати (а.с. 171-172, 223), однак доказів, які б однозначно свідчили про такий період суду надано не було. Натомість представник відповідача у судових засіданнях наполягав, що зазначеним податковим періодом є 2014 рік.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб стали договори оренди №232300004000242 та №232300004000243 укладені з Мелітопольською РДА.

Суд зазначає, що відповідно до ст.13 Закону України В«Про оренду земліВ» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пп.2.2 п.2 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012, у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення: за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма В«ФВ» ), якщо відповідно до законодавства орган державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства.

Аналізуючи зазначені норми, суд дійшов висновку, що надходження до контролюючого органу інформації про наявність укладених з орендарем - фізичною особою договорів оренди землі, є формальною підставою для здійснення таким контролюючим органом нарахування фізичним особам сум орендної плати та складення відповідного податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи судом встановлено, що до відповідача від Мелітопольської РДА надійшла інформація (лист від 30.01.2014 №0195/01-31), згідно якої за ОСОБА_1 обліковується дві земельні ділянки площею 0,7857 га (для розміщення магазину) та 0,2119 га (для розміщення магазину), відповідно до договорів оренди №232300004000242 та №232300004000243 (а.с.62-63).

Таким чином, з урахуванням інформації Мелітопольської РДА про орендовані позивачем земельні ділянки, суд дійшов висновку про наявність у відповідача законодавчо встановленого обов'язку щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, розглядаючи адміністративну справу, суд перевіряє не лише правомірність дій чи рішень суб'єкта владних повноважень, а і те, чи призводять такі дії та/або рішення до порушення прав та законних інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Частиною 1 ст.5 Закону України В«Про оренду земліВ» встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Разом з тим, договори оренди земельних ділянок укладались позивачем не як громадянином, а як фізичною особою-підприємцем з метою здійснення підприємницької діяльності.

Підтвердженням даного факту також слугує зміст вищезазначених договорів. Так, при укладанні даного договору орендар діяв на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Відповідно до пп.1 та 15 договорів земельні ділянки виділялись для розміщення магазину промислових товарів та магазину дрібнооптової торгівлі продовольчими та промисловими товарами. Також, відповідно до п.30 договорів орендар має право самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Так само й ст.51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, статус фізичної особи-підприємця є юридичним статусом, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, суд дійшов висновку, що укладення договорів оренди земельних ділянок вчинялось ФОП ОСОБА_1 саме з метою здійснення його підприємницької діяльності.

Як зазначалось раніше, 04.01.2012 ФОП ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльності за власним рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України В«Про оренду земліВ» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Зі змісту наданих до матеріалів справи договорів оренди земельних ділянок, судом встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом;

- добровільною відмовою орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря (п. 38 договорі оренди).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач повідомив Мелітопольську РДА про настання умов передбачених п.38 договорів оренди (припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1В.) та бажання розірвати договори оренди.

Будь-яких заперечень щодо розірвання договорів оренди Мелітопольською РДА позивачу не надано, а отже позивач мав достатньо підстав вважати, що у зв'язку з припиненням ним провадження підприємницької діяльності, дія договорів оренди земельних ділянок припинена.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.21 Закону України В«Про оренду земліВ» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Отже, з системного аналізу ст.21 Закону України В«Про оренду земліВ» , судом встановлено, що обов'язковою умовою сплати орендарем орендної плати за землю є користування орендованою земельною ділянкою.

З наданого позивачем до матеріалів справи рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.06.2015 по справі №320/13326/14-ц за позовом Мелітопольського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, встановлено, що ОСОБА_1 з 04 січня 2012 року орендованими земельними ділянками не користується, будь-якої недобросовісності щодо виконання умов договору по сплаті орендної плати не здійснював (а.с.188-189).

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що позивач не користується орендованими в 2011 році земельними ділянками з 04.01.2012, на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повідомив Мелітопольську РДА про припинення підприємницької діяльності та припинення дії договорів оренди земельних ділянок, суд вважає, що підстави для сплати позивачем орендної плати за землю відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 11.11.2014 №9498-15 та №9497-15 прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкові повідомлення рішення №9498-15 від 11 листопада 2014 року та № 9497-15 від 11 листопада 2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

уддя ОСОБА_2