Постанова

від 07.06.2016 по справі 825/870/16

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року Чернігів Справа № 825/870/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представників позивача Алексієнка Є.В., Вакулюка Р.В.,

представника відповідача Мозирко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Теплосервіс Груп" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Теплосервіс Груп" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001131400 від 13.04.2016.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що господарські взаємовідносини між ним та ТОВ «Медея ЛТД» мали реальний характер та створили юридичні наслідки для сторін правочину.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснивши, що на перевірку не надано документів (ліцензій), які підтверджують можливість ТОВ «Медея ЛТД» виконувати роботи по реконструкції та переоснащенню систем опалення нежитлових приміщень. На виконання умов договору «Альянс Теплосервіс Груп» на перевірку надано акт від 30.06.2015 №МД-0000271 здачі-прийняття робіт (надання послуг), на загальну суму 220000 грн без ПДВ. згідно якого виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги): встановлення димохідної труби та каналів димовидавлення та монтаж опалення (об'єкт: підвал кінотеатру в м. Радомишль). Наданий на перевірку акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) засвідчений підписом без розшифровки ПІБ осіб, які здійснили підпис, а тому не можливо визначити хто саме здійснював прийом виконаних робіт, що унеможливлює визначення повноважень на підпис прийому актів виконаних будівельних робіт та не можуть розглядатись в якості доказів реальності надання послуг. Документами, які б підтверджували фактичне придбання платником податків невиключених майнових прав та послуг у контрагентів, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи було виконано (зміст і обсяг господарської операції) із зазначенням їхньої вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції). Однак в акті здачі прийнятті робіт зазначено лише загальне найменування робіт та їхньої вартісті без конкретизування, які саме роботи було виконано. їх вили, опис, конкретні обсяги та напрями, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їхньої вартості, включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту й обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності платника.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На підставі направлень від 14.03.2016 № 536, №3, виданих Головним управлінням ДФС у Чернігівській області, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Альянс Теплосервіс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.04.2013 по 31.12.2015 та іншого законодавства за період з 12.04.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 25.03.2016 №117/22/38440639 (а.с. 83-96).

В ході перевірки встановлено, що на формування рядка 02 Декларації за 2015 рік "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" мало вплив віднесення до показників формування витрат підприємства згідно з п. 2 «Звіт про фінансові результати» фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, поданим до ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.02.2016 № 927548966, та рахунком 93 «Витрати на збут», отримані від ТОВ «МЕДЕЯ ЛТД» послуги по реконструкції та переоснащенню системи опалення нежитлових приміщень районного будинку культури по вул. Соборний Майдан, 16 в м. Радомишль Житомирської області.

Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено його заниження на загальну суму 220000 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що внаслідок порушень, викладених у п.п. 3.1.5 акту перевірки, ТОВ "Альянс Теплосервіс Груп" порушено п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 39600 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 39600 грн.

На підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України та відповідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами і доповненнями, акту № 117/22/38440639 від 25.03.2016 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0001131400 від 13.04.2016.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0001131400 від 13.04.2016 ТОВ "Альянс Теплосервіс Груп" звернулося до суду з позовом про його скасування.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що у період який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Медея ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37972386).

Відділом культури Радомишльської РДА Житомирської області (код за ЄДРПОУ 02227848) «Замовник» заключено з ТОВ «Альянс Теплосервіс Груп» (код за ЄДРПОУ 38440639) «Підрядник» договір від 24.04.2015 № 1 по виконанню робіт по реконструкції та переоснащенню систем опалення нежитлових приміщень районного будинку культури по вул. Соборний майдан, 16 в м. Радомишль Житомирської області та додаткова угода від 10.07.2015 № 1 до договору № 1 (а.с. 103-112).

З метою виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Альянс Теплосервіс Груп» (код за ЄДРПОУ 38440639) заключило договір від 12.05.2015 №1-05-2015 (а.с. 20-21) з ТОВ «Медея ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37972386), згідно якого субпідрядник виконує роботи по реконструкції та переоснащенню системи опалення нежитлових приміщень районного будинку культури по вул. Соборний майдан, 16 в м. Родомишль, Житомирської області. Ціна і загальна сума за договором визначена в сумі 220000 грн, а термін виконання робіт за договором складає 30 робочих днів.

На виконання умов договору позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Медея ЛТД» перераховано грошові кошти:

- у відповідності до платіжного доручення № 520 від 12.05.2015 (а.с. 26) - 160000 грн;

- у відповідності до платіжного доручення № 530 від 28.05.2015 (а.с. 25) - 40000 грн;

- у відповідності до платіжного доручення № 560 від 26.06.2015 (а.с. 27) - 20000 грн.

За результатами виконання субпідрядником робіт за договором № 1-05-2015 від 12.05.2015 між ТОВ «АЛЬЯНС ТЕПЛОСЕРВІС ГРУП» та ТОВ «Медея ЛТД» складено акт № МД-0000271 від 30.06.2015 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 220000 грн (а.с. 24).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано первинні документи, а саме: перелік робіт по реконструкції та переоснащення системи опалення нежилого приміщення районного будинку культури по вул. Соборний майдан, 16 в м. Радомишль Житомирської обл. (а.с. 115-116); додаткову угоду до договору № 1-05-2015 від 12.05.2015 (а.с. 117); експертний звіт № 06-1056-15 (а.с. 118); експертний звіт № 06-1448-14 (а.с. 119); декларацію про початок виконання будівельних робіт (а.с. 120); декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (а.с. .121-126).

Отже, правовідносини за спірними правочином у повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача було зареєстроване в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредит.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Оцінка наявних у матеріалах справи доказів, наданих на підтвердження реальності господарських операцій, має здійснюватись з дотриманням положень ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з всебічним, повним та об'єктивним дослідженням усіх доказів у сукупності, адже документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки або недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що сторони виконали свої обов'язки за договором № 1-05-2015 від 12.05.2015, відбулася зміна майнового стану сторін правочину.

Окремо суд зазначає, що правовими наслідками здійснення фіктивного підприємництва є наявність відповідного судового рішення про скасування державної реєстрації такого підприємства, визнання його установчих та статутних документів недійсними. Між тим, відповідач не надав таких судових рішень та не посилається на їх наявність.

Враховуючи наведене суд вважає, що у разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат та на формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються первинними докуметами, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Теплосервіс Груп" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001131400 від 13.04.2016 Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Теплосервіс Груп" понесені судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан