Рішення

від 08.04.2016 по справі 491/242/15-ц

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/242/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого Дорош В.В.

при секретарі Гула О. Р., Юраш І.О.

за участю: відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 обласної організації товариства сприяння обороні України, Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України про скасування наказу №1-ос "Про припинення трудового договору за контрактом", поновлення на посаді та стягнення моральної компенсації, середнього заробітку за час вимушеного звільнення, та виплату заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації за невикористану щорічну відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 19.02.2015 року звернувся до суду і посилається на те, що 24 січня 2014 року між ним та ОСОБА_4 обласною організацією товариства сприяння обороні України був укладений контракт про здійснення ним керівництва навчальним закладом Товариства сприяння обороні України.

Позивач зазначає, що 23 січня 2015 року його - директора Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України, було незаконно звільнено на підставі наказу в.о. голови ОСОБА_4 обласної організації ОСОБА_6 №1-ос.

В своєму наказі №1-ос ОСОБА_6 іменує себе головою організації, однак це не відповідає дійсності, оскільки він був переобраний на Черговій конференції ОСОБА_4 обласної організації Товариства сприяння обороні України.

Позивач вказує, що вважає його звільнення, оформлення та підписання наказу №1-ос незаконним з наступних підстав: відповідно до положень п.5.6. Розділу ІV Статуту ОСОБА_4 обласної організації Товариства сприяння обороні України, Голова обласної організації приймає на роботу та звільняє з роботи працівників апарату обласного комітету та штатних керівників підпорядкованих організацій. Однак ОСОБА_6 не є, та не може бути керівником організації, оскільки його кандидатуру не було обрано до складу обласного комітету та відправлено на погодження до центрального комітету товариства сприяння обороні України на черговій конференції. На даний час ОСОБА_6 лише виконує обов'язки керівника. Відповідно до положень статуту ОСОБА_4 обласної організації товариства сприяння обороні України, особа, яка виконує обов'язки голови ОСОБА_4 обласної організації товариства сприяння обороні України, не може вирішувати кадрові питання, призначати або звільняти інших осіб за власним бажанням. Тому позивач вважає дії по складанню та підписанню ОСОБА_6 наказу №1-ос незаконними, оскільки він не є головою ОСОБА_4 обласної організації товариства сприяння обороні України та не має права підписувати накази з кадрових питань. Відповідно до положень п.6.3. Контракту, до закінчення строку дії контракту засновник і керівник навчального закладу мають за письмовою угодою сторін не пізніше як за два місяці, визначитись у такому: за яких умов контракт припиняється, продовжується або укладається на новий термін за угодою сторін з дотриманням чинного законодавства і цього контракту. Однак, ніяких пропозицій та угод стосовно припинення контракту після його підписання не було. Крім того в наказі невірно вказаний період роботи позивача на посаді директора Ананьївської автошколи (на посаду його призначили 21 жовтня 2014 року, наказ №68-ос), на враховано його роботу як викладача, не враховано колективний договір (додатково 7 днів відпустки), не враховано щорічну відпустку як ліквідатору аварії на ЧАЕС при врахуванні компенсації за невикористану щорічну відпустку. До цього часу не проведено повного розрахунку по заробітній платі. За весь час невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивачу були завдані моральні страждання. Дії голови ОСОБА_4 обласної організації товариства сприяння обороні України ОСОБА_6, що виразилися в незаконному звільненні із займаної посади та відмові виконувати умови контракту, завдали позивачу душевні страждання і переживання, які він зазнав у зв'язку з протиправними діями відповідача. ОСОБА_3 просить задовольнити позовні вимоги: 1- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови ОСОБА_4 обласної організації товариства сприяння обороні України ОСОБА_6 № 1-ос від 23.01.2015 року; 2- поновити його ОСОБА_3 на посаді директора Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України з 24.01.2015 року; 3- стягнути з Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України заборгованість по заробітній платі в сумі 17699 гривень за 2014 рік та січень місяць 2015 року-1896 гривень 30 копійок; 4- стягнути з Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України компенсацію за невикористану щорічну відпустку - 74 к.д. х 134,62 = 9961 гривню 88 копійок; 5- стягнути з Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2015 року до моменту набуття рішення по даній справі законної сили, виходячи з розміру середнього його заробітку за останні два місяці перед звільненням; 6- стягнути з відповідача ОСОБА_4 обласної організації Товариства сприяння обороні України,в особі голови ОСОБА_4 обласної організації Товариства сприяння обороні України ОСОБА_6 моральну компенсацію у сумі 10000 гривень; 7-рішення суду в частині поновлення на посаді директора Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України допустити до негайного виконання.

В процесі розгляду справи по суті позивач ОСОБА_3 , в судових засіданнях у повному обсязі підтримав свої вимоги, з урахуванням пояснень представника відповідачів і в судових засіданнях пояснив, що підтримує позов з урахуванням відмови від вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі так як з ним розрахувалися і відмови від вимог відшкодування моральної компенсації з ОСОБА_6 так як його звільнено та з урахуванням його письмових доповнень ( а.с. 79-80) і заяви від 01.03.2016 року про збільшення позовних вимог ( а.с. 143-145), а також просить взяти до уваги надані ним докази та врахувати їх.

В судових засіданнях представники відповідача в ході судового розгляду надали пояснення про те, дійсно у товариства була заборгованість по виплаті заробітної плати після звільнення позивача з роботи. Дана заборгованість склала загальну суму яка вказана у документах представлених позивачем але через те що підприємство тривалий час знаходиться у збитковому стані про що свідчать надані суду документи, а тому не мало можливості виплати суми заборгованості. , вважають, що у позові в даній частині необхідно відмовити про що надали свої письмові заперечення від 15.05.2015 року і пояснення від 23.02.2016 року, 26.02.2016 року та додатки до них із посиланням про те, що в проваджені Ананьївського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 обласної організації Товариства сприяння обороні України (далі за текстом - ООО ТСОУ), Ананьївської автомобільної школи ТСО України про скасування наказу № 1-ос «Про припинення трудового договору за контрактом», поновлення на посаді та стягнення моральної компенсації, середнього заробітку за час вимушеного звільнення, та виплату заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації за невикористану щорічну відпустку.

ОСОБА_4 обласна організація ТСО України з зазначеною позовною заявою не згодна, заперечує проти даного позову в повному обсязі заявлених позовних вимог, вважають позовні вимоги ОСОБА_3 необгрунтованими з наступних підстав:

1. Згідно з наказом голови ОСОБА_4 обласної організації ТСОУ від 24 січня 2014 року №5/1-ос з ОСОБА_3 було оформлено трудовий договір за контрактом строком на один рік на посаду директора Ананьївської автомобільної школи. Відповідно до умов узгодженого та укладеного сторонами контракту, термін його дії закінчувався 23 січня 2015 року, що є останнім робочим днем та днем звільнення з займаної посади вказаної особи (з урахуванням ст. 241-1 КЗпП України, глави 18 ЦК України, п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58).

Підстави припинення та розірвання трудових договорів (у тому числі і контрактів) передбачені чинним законодавством України. Так, відповідно до ст. 36 КЗпП України визначені наступні підстави припинення строкових трудових договорів (контрактів):

- закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їхнє припинення (п.2 ст. 36 КЗпП України);

- підстави, передбачені контрактом (п.8 ст. 36 КЗпП України).

Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладенню строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений (лист Міністерства соціальної політики України від 31.01.2012 року №30/13/133-12 "Щодо закінчення строкового трудового договору").

Враховуючи викладене, відповідно до наказу голови ОСОБА_4 обласної організації ТСОУ від 23 січня 2015 року №1-ос трудовий договір за контрактом з директором Ананьївської автошколи ТСОУ ОСОБА_3 було припинено у зв'язку з закінченням строку контракту за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Слід зазначити, що п. 24 Положення про впорядкування контрактної форми трудового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170, передбачена можливість продовження або укладання на новий строк контракту. За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк. Однак, звернень від ОСОБА_3 щодо продовження дії чинного на той час контракту або його переукладання на новий строк на адресу ОСОБА_4 обласної організації не надходило.

Чинне законодавство України не встановлює будь-яких дій, які має здійснити власник або уповноважений ним орган (працедавець) щодо припинення строку трудового договору (контракту).

2. Щодо неправильного вирахування терміну відпустки та неврахування при припиненні контракту з ОСОБА_3 додаткових відпусток.

Відповідно до п. 4.2 контракту з керівником навчального закладу ТСОУ від 24.01.2014 року №2 керівникові ОСОБА_3 було передбачено надання щорічної відпустки тривалістю 42 календарних дня із збереженням середньої заробітної плати, і додаткова відпустка згідно колективного договору навчального закладу, організації. Час і порядок використання відпустки (час початку і час закінчення, одноразово або частинами тощо) мав визначатися сторонами.

За час перебування на посаді директора автошколи ОСОБА_3 не звертався до ОСОБА_4 обласної організації ТСОУ з заявами щодо надання йому відпусток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Проте, гр. ОСОБА_3 не використав надане законом право і відповідної зави до ООО ТСОУ про надання відпустки не надав.

Згідно з умовами п. 2.10 колективного договору Ананьївської автомобільної школи ТСОУ (схваленого на зборах трудового колективу 18.01.2002 року) передбачені наступні додаткові відпустки:

1)працівникам школи з ненормованим робочим днем: головному бухгалтеру, начальнику колони, заступнику начальника по УПЧ- строком 7 календарних днів. Отже, колективним договором підприємства посаду директора не віднесено до кола працівників, яким може надаватися така відпустка, що автоматично виключає правову можливість ї використання;

2)ветеранам ТСОУ при наявності грошових коштів з відповідним стажем роботи в структурі організації. Разом з тим, гр. ОСОБА_3 не є ветераном Товариства сприяння обороні України.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи. Проте, відповідної інформації щодо наявного статусу інваліда дітей гр. ОСОБА_3 до ООО ТСОУ не надавав.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково - педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про відпустки").

Враховуючи вищенаведене, у наказі голови ОСОБА_4 обласної організації ТСОУ від 23.01.2015 року №1-ос "Про припинення трудового договору за контрактом" було передбачено пункт, відповідно до якого ОСОБА_3 необхідно провести компенсацію за 42 календарних дня за невикористану щорічну відпустку за період праці за контрактом на посаді директора.

3. Щодо стягнення середнього заробітку з урахуванням компенсації за невикористану відпустку.

ОСОБА_7, обіймаючи посаду директора Ананьївської автошколи

ТСО, отримував заробітну плату відповідно до штатного розпису та за рахунок підприємства.

За останній 2014 рік (що співпадає з терміном праці на посаді директора ОСОБА_3 С.) спостерігалось значне зниження показників фінансово-господарської діяльності підприємства. Так:

- доход від платної підготовки кадрів за 2014 рік склав 188 тис. грн., що складає 48 % виконання річного плану;

- доход по госпрозрахункової діяльності за 2014 рік склав 190 тис. грн., що складає 49,0 % виконання річного плану;

- заборгованість по відрахуванню ОСОБА_4 обласному комітету ТСОУ на 01.01.2015 рік складає 11 тис. грн.;

- заборгованість по фінансово-зворотній допомозі станом на 01.01.2015 рік складає 34,2 тис. грн.;

- станом на 01.01.2015 року заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам Ананьївської АШ ТСОУ склала 47677 грн. 68 коп.

Збиток Ананьївської АШ ТСОУ станом на 01.01.2015 року склав 35 тис, грн.

Враховуючи скрутне фінансове становище підприємства, обласний комітет ОСОБА_4 обласної організації ТСОУ згідно договору № 1 від 26.02.2015 року надав фінансову допомогу для виплат з погашення заборгованості по заробітній платі працівникам Ананьївської АШ ТСОУ у загальній сумі 44 000,0 грн:

- 27.02.2015р у сумі 10 000,00 грн;

- 04.03.2015р у сумі 24 000,00 грн;

- 19.03.2015р у сумі 7 000,00 грн;

- 25.03.2015р у сумі 3 000,00 грн,

що підтверджується банківськими виписками (копії надаються).

При надходженні коштів Ананьївською АШ ТСОУ проведено повний розрахунок з ОСОБА_3 по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, грошові кошти перераховано на картку виплати заробітної плати (на особистий рахунок № 26202042518915 Філії ОСОБА_4 обласного управління AT Ощадбанк) 05.03.2015 року у сумі 23 742,86 грн, що підтверджується банківськими випискам (копії надаються).

4. Стосовно посилання позивача про визнання наказу від 23.01.2015 року № 1-ос «Про припинення трудового договору за контрактом» незаконним з підстав відсутності повноважень голови, повідомляють:

Наказом голови ТСО України від 19 грудня 2014 року №153 «Про призначення тимчасово виконуючого обов'язки голови ОСОБА_4 обласної організації ТСО України » тимчасово виконуючим обов'язки голови ОСОБА_4 обласної організації ТСО України було призначено ОСОБА_6 без обмежень при здійснені повноважень голови.

З моменту видання цього наказу та до теперішнього часу його дію не зупинено, сам наказ не оскаржений та не скасований, і відповідно є чинним.

5.Стосовно відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн..

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п. 2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК. Однак, позивачем у позовній заяві не зазначено у чому саме складаються його моральні страждання, не доведена наявність такої шкоди, немає причинного зв'язку між звільненням та моральними стражданнями, немає економічного обґрунтування щодо заявленої суми на відшкодування моральної шкоди. ( а.с. 46 - 51 з додатками а.с.52 -56, 131,134-142).

Суд заслухавши пояснення і доводи позивача ОСОБА_3 , представника відповідача - за дорученням ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також вивчивши та оцінивши докази, що надані сторонами по справі та оглянуті в процесі розгляду справи , які позивач та представники відповідача, вважають за достатніми для розгляду справи по суті то судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м.Ананьїв, вул.Котовського, 56, Одеської області (а.с.3).

Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що свідчить копія посвідчення категорії - 2, серії А №227086с, виданого 21 грудня 2010 року ОСОБА_4 облдержадміністрацією (а.с.4).

Наказом голови ОСОБА_4 обласної організації ТСО України ОСОБА_6 №68-ос від 21 жовтня 2013 року, ОСОБА_3 призначено на посаду директора Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України з 21 жовтня 2013 року, з випробувальним строком три місяці, з наступним оформленням трудового договору за контрактом, з оплатою праці згідно штатного розкладу Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України (а.с.5).

Наказом голови ТСО України ОСОБА_9 №153 від 19 грудня 2014 року, ОСОБА_6 призначено тимчасово виконуючим обов'язки голови ОСОБА_4 обласної організації ТСО України до розгляду та затвердження кандидатури голови ОСОБА_4 обласної організації на позачерговому бюро ЦК ТСО України та послідуючого обрання голови пленумом обласного (а.с.6).

Також з'ясовано, що 21 січня 2014 року між головою ОСОБА_4 обласної організації ТСО України ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_3 з другого боку, укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_3 призначається на посаду директора Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України з 24 січня 2014 року по 23 січня 2015 року, при цьому сторони погодилися на умови, права та обов'язки, умови матеріального забезпечення директора, відповідальність сторін, умови припинення дії контракту, припинення його дії та інші умови, передбачені даним контрактом, про що підписали даний контракт та завірили мокрою печаткою (а.с.7-11).

Наказом голови ОСОБА_4 обласної організації ТСО України ОСОБА_6 №1-ос від 23 січня 2015 року, ОСОБА_3 звільнено 23 січня 2015 року з посади директора Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України на підставі п.2 ст.36 КЗпП України - закінчення строку контракту, про що позивач був ознайомлений 23 січня 2015 року, що підтверджує своїм підписом (а.с.12).

Відповідно до ксерокопії статуту ОСОБА_4 обласної організації ТСО України, , вона є місцевим осередком всеукраїнської громадської організації - Товариства сприяння обороні України (ТСО України), яке є всеукраїнським громадським добровільним оборонно-патріотичним , спортивно - технічним об'єднанням громадян. При цьому її метою є сприяння обороні і підготовка членів обласної організації ТСО України до праці і захисту Батьківщини, взаємодіє з органами державної влади, громадськими організаціями і колективами громадян. Обласна організація ТСО України є правонаступником ОСОБА_4 обласної організації ОСОБА_10 (а.с.13-18).

Згідно зі статутом Ананьївської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України, вона є професійно-технічним закладом першого атестаційного рівня, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним Власником - Товариством сприяння обороні України і входить до системи освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян України, а також іноземців і осіб без громадянства, що перебувають на Україні на законних підставах, у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я та базою оборонно-масової, навчальної і спортивної роботи…(а.с.19-23).

Також з'ясовано, що за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами господарської діяльності Ананьївської АШ ТСО України виявлено збиток в розмірі 35 тис. грн., про що свідчить довідка про фінасово-господарську діяльність за 2014 рік Ананьївської АШ ТСО України №167 від 06 травня 2015 року (а.с.52).

Згідно відомості по нарахуванню заробітної плати за січень 2015 року ОСОБА_3 нараховано заробітну плату в розмірі 6073,50 грн., а з урахуванням заборгованості по заробітній платі за попередній період в розмірі 17669,86 грн., разом нараховано23742,86 грн., які позивач отримав в повному обсязі, про що свідчить копія платіжного доручення №9 від 05 березня 2015 року (а.с.54-56, 132-133).

Відповідно до копії доручення №189 від 22 травня 2015 року, ОСОБА_4 обласна організація Товариства сприяння обороні України в особі голови ОСОБА_6, що діє на підставі статуту, уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси ОСОБА_4 обласної організації Товариства сприяння обороні України в судах усіх інстанцій…, користуючись усіма правами, що надані законодавством України представнику юридичної особи, у тому числі позивачеві, відповідачеві, третій особі з правами; закінчувати справи мировою угодою, визнавати або відмовлятися частково або повністю від позовних вимог, подавати скарги до вищих інстанцій, одержувати копії рішень, ухвал, виконавчих листів, судових наказів, збирати та одержувати усі необхідні матеріали для ведення справ у судах різних інстанцій, що виникають в процесі діяльності ОСОБА_4 обласної організації ТСО України…Дані повноваження продовженні згідно доручення від 08.09.2015 року за вих. 326 та від 07.12.2015 року за вих..241(а.с.57,70,76,119 ).

Згідно витягу листа від 17.11.2006 року № 415/13/116-06 Міністерства праці та соціальної політики України визначено поняття «щодо пільгової відпустки громадянам, віднесених до категорії 1 та 2 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ( а.с.77).

Наказом голови ТСО України ОСОБА_9 №56 від 08 липня 2015 року, дію наказу №153 від 19 грудня 2015 року про призначення тимчасово виконуючим обов'язки голови ОСОБА_4 обласної організації ТСО України ОСОБА_6 припинено та призначено тимчасово виконуючою обов'язки голови ОСОБА_4 обласної організації ТСО України ОСОБА_11 з 08 липня 2015 року з виплатою посадового окладу голови обласної організації згідно штатного розпису до затвердження кандидатури голови ОСОБА_4 обласної організації на засіданні Бюро ЦК ТСО України та послідуючого обрання голови пленумом обласного комітету (а.с.78), суд, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно ст.60 ч.1,3,4 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явленим звільнення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Під час розгляду справи по суті встановлено та підтверджено той факт, що позивач ОСОБА_3 дійсно за наказом № 68-ос від 21 жовтня 2013 року з 21.10.2013 року працював на посаді директора Ананьївської автомобільної школи ТСО України з випробовувальним строком три місяці, з наступним оформленням трудового договору за контрактом, та подальшим укладенням відповідного письмового контракту від 24.01.2014 року на строк до 23.01.2015 року та звільнений із займаної посади згідно наказу № 1-ос від 23.01.2015 року.

Також в судовому засіданні знайшло своє доказове підтвердження виплати сум заборгованості по заробітній платі позивачу відповідачем до початку розгляду справи по суті і відмова в даній частині позовних вимог, яка прийнята судом.

Крім того суд приймає до уваги відмову позивача в частині моральної компенсації.

Пояснення позивача ОСОБА_3 із посиланнями на положення п. 5.6 Статуту ОСОБА_4 обласної організації Товариства сприяння обороні України та вимоги щодо визнання протиправним наказу в.о. голови ОСОБА_4 обласної організації Товариства сприяння обороні України ОСОБА_6 за № 1-ос від 23.01.2015 року , не підтвердженні будь-якими достовірними та безспірними письмовими доказами, щодо відсутності повноважень як виконуючого обов'язки керівника уповноваженого вирішувати та підписувати відповідні накази (розпорядження) не можуть бути прийняті судом як безспірними обставинами можливого визнання вищевказаний дій протиправними із подальшим вирішенням питання поновлення на посаду позивача із відповідною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні знайшло своє часткове підтвердження відносно позовних вимог ОСОБА_3, щодо компенсації за невикористану щорічну відпустку за термін роботи на посаді директора в період з 21.03.2013 року по 24.01.2014 рік , із доказовим підтвердженням у розмірі 6 (шести) днів,а тому в даній частині вимоги підлягають задоволенню.

В задоволенні інших вимог позивача, щодо грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки як необгрунтовні та не підтвердженні достовірними доказами необхідно відмовити.

Також суд вважає,що витрати з урахуванням задоволених вимог та пільг, щодо їх сплати позивачем суд покладає на відповідача.

При таких обставинах, суд вважає можливим задовольнити частково вимоги позивача, враховуючи вимоги КЗпП України, Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про відпустки».

Керуючись ст.ст. 3, 21, 36 , 44, 47, 79, 83, 116, 117, 232 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про відпустки», ст.ст. 10, 11, 60,84, 88, 209, 212-215,224-227,367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 обласної організації товариства сприяння обороні України, Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України про скасування наказу №1-ос "Про припинення трудового договору за контрактом", поновлення на посаді та стягнення моральної компенсації, середнього заробітку за час вимушеного звільнення, та виплату заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації за невикористану щорічну відпустку задовольнити частково.

Стягнути з Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України, юридична адреса: 66400 Одеська область, м. Ананьїв, вул. Виноградова, 6, код ЄДРПОУ 02724133, р/р 26007300051933 АТ "Ощадбанк", МФО 328845, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії СТ 205882 виданий 06.09.2010 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 807 гривень 72 копійки компенсації за невикористану щорічну відпустку за період його роботи з 21.10.2013 року по 24.01.2014 рік.

Стягнути з Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України, юридична адреса: 66400 Одеська область, м. Ананьїв, вул. Виноградова, 6, код ЄДРПОУ 02724133, р/р 26007300051933 АТ "Ощадбанк", МФО 328845, на користь держави 487 гривень 20 копійок судового збору.

В іншій частині позову про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та індексацію - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. В. Дорош

Рішення суду набуло законної сили „___В»