Постанова

від 29.04.2016 по справі 810/1013/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2016 року           810/1013/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

доМіжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2016 №0000173901.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із його контрагентами, що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами. Натомість, висновки контролюючого органу про відсутність у ТОВ "Фоззі-Фуд" правових підстав для формування податкового кредиту та декларування від'ємного значення податку на додану вартість ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях. Таким чином, на думку позивача, висновки покладені в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 19.02.2016 №0000173901 суперечать нормам чинного законодавства, а тому відповідне таке рішення відповідача підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів.

У судове засідання, призначене на 04.04.2016, з'явився представник позивача.

Відповідач, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника до судового засідання не забезпечив, із клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про розгляд справи не пізніш як за три дні до судового засідання, як визначено ч. 3 ст. 35 КАС України, що підтверджується факсимільним звітом від 29.03.2016 про відправку копії ухвали та адміністративного позову.

Крім того, суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття представника відповідача у судове засідання поважними, оскільки поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі дій.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відтак, неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (код ЄДРПОУ 32294926) зареєстроване в якості юридичної особи Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 02.12.2002.

Позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з виробництвом хліба та хлібобулочних виробів, виробництвом борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; з виробництвом готової їжі та соків; з виробництвом інших харчових продуктів; з дистиляції, ректифікації та змішування алкогольних напоїв; з виробництвом виноградних вин; з діяльністю посередників у сфері торгівлі товарами широкого асортименту; з оптовою торгівлею напоями; з оптовою торгівлею тютюновими виробами; з неспеціалізованою оптовою торгівлею; з роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; з іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; з роздрібною торгівлею хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; з роздрібною торгівлею напоями в спеціалізованих магазинах; з роздрібною торгівлею тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; з діяльністю ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

У період з 24.12.2015 по 16.01.2016 посадовими особами Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі наказу від 24.12.2015 №1106 та згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бєлтранс" (код ЄДРПОУ 37260797), ТОВ "СФС Трейд" (код ЄДРПОУ 39548253), ТОВ "Агробіотрейд" (код ЄДРПОУ 37697384) за період з 01.05.2015 по 31.07.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 22.01.2016 №55/22-10-39-10/32294926 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Фоззі-Фуд" вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2015 року в сумі 70292752 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд" та ґрунтуються на результатах аналізу первинної документації наданої ТОВ "Фоззі-Фуд" до перевірки по господарських операціях з названими товариствами (договорів поставок, специфікацій до них, видаткових і податкових накладних, актів прийому-передачі товарів, товарно-транспортних накладних, посвідчення якості, книги реєстрації довіреностей), а також аналізу наявної в ДПІ податкової інформації про контрагентів - ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд".

На думку перевіряючих, контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив наступне.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Бєлтранс" податковим органом використано акт ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеської області від 31.08.2015 №1160/22/37260797 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Бєлтранс", код за ЄДРПОУ 37260797 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, акцизного податку та дотримання вимог законодавства з питань ліцензування господарської діяльності за період з 01.01.2015 по 30.06.2015", згідно якого встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" всього на загальну суму 58486647,61 грн. по операціям з постачання олії соняшникової та макухи, реальність здійснення яких не підтверджено.

Також, в наданих ТОВ "Фоззі-Фуд" до перевірки товарно-транспортних накладних, оформлених на перевезення товарів придбаних за договором поставки від 03.11.2014 №0311/04, укладеного із ТОВ "Бєлтранс", податковим органом було виявлено певні недоліки їх оформлення: зазначено одного і того водія, одна й та сама дата, одне й те саме авто з одним і тим самим напівпричепом, але різна вага груза; зазначено одного і того ж прізвища водія, з однією самою датою на різні автомобілі, що фізично неможливо, з урахуванням відстані, вказаної в ТТН як пункт "навантаження" та пункт "розвантаження"; в графі "постачальник" зазначено: ПП "Графіка стайл" для ТОВ "Бєлтранс", але не зазначено фактичне місце навантаження вантажа, його адреса.

У зв'язку з цим податковий орган прийшов до висновку про оформлення товарно-транспортних накладних з порушення вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, та відповідно про відсутність у позивача документального підтвердження транспортування продукції від постачальника ТОВ "Бєлтранс".

Податковим органом при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "СФС Трейд" використано дані АІС "Податковий блок" підсистема "Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", Єдиного реєстру податкових накладних постачальниками олії соняшникової до ТОВ "СФС Трейд" в травні 2015 року були ТОВ "Національна горілчана компанія", ТОВ "Даком Прінт", ТОВ "Бразерс Груп", ТОВ "Инвент", ТОВ "Своп-Трейл".

Так, при аналізі податкової звітності ТОВ "СФС Трейд" за травень 2015 року податковим органом було встановлено, що кількість працюючих у травні 2015 року складала 19 осіб. Проте, встановлено відсутність у підприємства основних фондів та виробничих потужностей необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності, а також формування податкового кредиту за рахунок ризикових контрагентів-постачальників, що ставить під сумнів можливість виконання документально оформлених господарських операцій навіть за наявності вищевказаної кількості працівників.

Крім того, податковим органом було встановлено, що за даними звітності у ТОВ "СФС Трейд" відсутні основні засоби (не подавався додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік); відсутні транспортні засоби (податкові розрахунки, що свідчать про наявність транспортних засобів до податкового органу за місцем реєстрації підприємства не подавались); відсутні земельні ресурси; відсутні об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов до висновку про неможливість встановити реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "СФС Трейд".

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Агробіотрейд" податковим органом було використано податкову звітність вказаного товариства, згідно з якою було встановлено, що кількість працюючих у ІІ-ІІІ кварталі 2015 року складала 19 осіб. Проте, проведеним аналізом встановлено відсутність у підприємства основних фондів та виробничих потужностей необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності, а також формування податкового кредиту за рахунок ризикових контрагентів-постачальників, що ставить під сумнів можливість виконання документально оформлених господарських операцій навіть за наявності вищевказаної кількості працівників.

Також, податковим органом було встановлено, що за даними звітності у ТОВ "Агробіотрейд" відсутні основні засоби (не подавався додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік); відсутні транспортні засоби (податкові розрахунки, що свідчать про наявність транспортних засобів до податкового органу за місцем реєстрації підприємства не подавались); відсутні земельні ресурси; відсутні об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП.

Враховуючи зазначене, податковим органом встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без можливості підтвердження таких операцій постачальником.

З наведеного слідує, що право позивача на формування податкового кредиту поставлено виключно у залежність від добросовісності ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд" та їх контрагентів, з якими позивач не перебував у будь-яких відносинах.

Інших підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не зазначено.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2016 №0000173901, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2015 року у розмірі 70292752,00 грн.

У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до норм п. 200.1, п. 200.2 і п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за №1235/26012, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) та правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що 03.11.2014 між ТОВ "Фоззі-Фуд" (Покупець) та ТОВ "Бєлтранс" (Постачальник) укладено Договір поставки №0311/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, що передбачені цим Договором. Найменування, кількість, якість, асортимент, ціна товару, терміни передачі і оплати товару, місце постачання товару визначаються Додатками до даного Договору, які є невід'ємними його частинами.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бєлтранс" позивачем надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: Договір поставки від 03.11.2014 №0311/04; Додатки до Договору поставки; видаткові накладні; податкові накладні; акти прийому-передачі товару; товарно-транспортні накладні; відомості про вантаж; посвідчення про якість; банківські виписки.

Також, судом встановлено, що 15.05.2015 між ТОВ "Фоззі-Фуд" (Покупець) та ТОВ "СФС Трейд" (Постачальник) укладено Договір поставки №1М, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього Договору олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2014 року, придатна для переробки, нормальної товарної якості, наливом. Найменування, асортимент, кількість, ціна, вартість товару, а також інші необхідні умови щодо товару вказуються сторонами в Специфікаціях на кожну партію товару, які з моменту їх підписання сторонами складають невід'ємну частину цього Договору.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та ТОВ "СФС Трейд" позивачем надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: Договір поставки від 15.05.2015 №1М; Специфікації до Договору поставки; видаткові накладні; податкові накладні; акти приймання-передачі; товарно-транспортні накладні; відомості про вантаж; посвідчення про якість; банківські виписки.

Судом також встановлено, що 24.04.2015 між ТОВ "Фоззі-Фуд" (Покупець) та ТОВ "Агробіотрейд" (Постачальник) укладено Договір поставки №27/04-СОЯ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію: соя українського походження врожаю 2014 року, насипом, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Найменування, асортимент, кількість, вартість товару, строки та умови його поставки визначаються сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного Договору.

24.04.2015 між ТОВ "Фоззі-Фуд" (Покупець) та ТОВ "Агробіотрейд" (Постачальник) укладено Договір поставки №21/04-МП, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію: олія соняшникова нерафінована 1 ґатунку, з насіння соняшника врожаю 2014 року, українського походження, наливом, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Найменування, асортимент, кількість, вартість товару, строки та умови його поставки визначаються сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного Договору.

Крім того, 01.07.2015 між ТОВ "Фоззі-Фуд" (Покупець) та ТОВ "Агробіотрейд" (Постачальник) укладено Договір поставки №01/ЖМ-07/15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця макуху соняшникову українського походження врожаю 2014 року, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором. Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, якісні показники, умови (базис) поставки (згідно Інкотермс-2010), строк поставки, ціна товару та інші умови, наведені в цьому Договорі, визначаються сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного Договору.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агробіотрейд" позивачем надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: Договори поставки від 24.04.2015 №27/04-СОЯ, від 24.04.2015 №21/04-МП, від 01.07.2015 №01/ЖМ-07/15; Специфікації до Договорів поставок; видаткові накладні; податкові накладні; акти приймання-передачі; товарно-транспортні накладні; відомості про вантаж; посвідчення про якість; банківські виписки.

Відповідно до документально підтверджених письмових пояснень позивача, придбані ТОВ "Фоззі-Фуд" у ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд" товари (олія соняшникова, макуха соняшникова, соя) були використані у господарській діяльності позивача, а саме - реалізовані контрагентам-нерезидентам "ERGOPORT MANAGEMENT LLP" (Великобританія) відповідно до контрактів від 22.05.2015 №ЕМ/2015, від 25.05.2015 №ЕМ/2015-ВТG, від 24.06.2015 №ЕМ/2015-РL; "TRADLINK LIMITED" (Гонконг) відповідно до контракту від 31.03.2015 №ТL/2015; "Apollo MANAGEMENT LIMITED" (Сейшелійські острова) відповідно до контракту від 15.05.2015 №1; "VIEWMONT IMPORT LLP" (Великобританія) відповідно до контрактів від 24.04.2015 №24/15-SB, від 24.04.2015 №ОТМ-2004/15, від 06.05.2015 №ОТМ-6005/15, від 14.05.2015 №ОТМ-1405/15, від 15.05.2015 №ОТМ-1505/15, від 20.05.2015 №20/15-SB, від 28.05.2015 №28/15-SB, від 06.07.2015 №SFO 06-7/15, від 22.06.2015 №SFO 22-6/15, від 23.06.2015 №SFO 23-6/15, від 01.07.2015 №VIM 1-15/7.

На підтвердження такої подальшої реалізації товару (олія соняшникова, макуха соняшникова, соя) контрагентам-нерезидентам "ERGOPORT MANAGEMENT LLP", "TRADLINK LIMITED", "Apollo MANAGEMENT LIMITED", "VIEWMONT IMPORT LLP" позивачем надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: контракти; специфікації до контрактів; додаткові угоди; рахунки-фактури; вантажно-митні декларації щодо митного оформлення товарів на експорт; повідомлення про фактичне вивезення товарів.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок товарів ТОВ "Фоззі-Фуд" у травні-липні 2015 року через наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування таких ТМЦ, оскільки товарно-транспортна накладна у відповідності до норм чинного законодавства (зокрема, Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим певні недоліки в товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 у справі №К/800/28931/14, від 30.10.2014 у справі №К/9991/64001/12 та від 28.10.2014 у справі № К/800/24404/13.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ "Фоззі-Фуд" на придбання товарно-матеріальних цінностей (олія соняшникова, макуха соняшникова, соя) та здійсненням ним господарської діяльності, а саме: неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, виробництво інших харчових продуктів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, тощо.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію та АІС "Податковий блок" щодо контрагентів позивача, якими встановлено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд" з контрагентами.

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту Акту перевірки позивача вбачається, що предметом перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд" були господарські відносини із їх контрагентами. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагентів позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказана податкова інформація щодо контрагентів позивача не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Таким чином, твердження відповідача, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не податковою інформацією. Вказані ж в податковій інформації податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані податкова інформація, ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу доводів відповідача, що у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання договорів поставок, зокрема, того, що дані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період травень-липень 2015 року, цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Також, згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, "за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань".

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "Фоззі-Фуд" та підприємствами ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів поставок та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд" за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу вимог ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд", - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ТОВ "Бєлтранс", ТОВ "СФС Трейд", ТОВ "Агробіотрейд", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість; суд дійшов висновку про протиправність зменшення ТОВ "Фоззі-Фуд" розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 70292754 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням від 19.02.2016 №0000173901, у зв'язку з чим вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 19.02.2016 №0000173901.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Балаклицький А. І.