Ухвала

від 09.06.2016 по справі 2а-17963/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/9439/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В., секретар судового засідання - Коцюрба В.М.;

за участю: представника прокуратури - Кузнецової Ю.В.,

представника відповідача - Полуніної Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської регіональної митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудівництво - К» про стягнення податкового боргу, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудівництво - К» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської регіональної митниці звернувся до суду з позовом до ТОВ «Промбудівництво - К» (далі - Товариство) про стягнення податкового боргу.

Зазначали, що за Товариством рахується заборгованість з акцизу на транспортні засоби крім мотоциклів та велосипедів в сумі 128 519,98 грн та з податку на додану вартість з товарів увезених на територію України в сумі 25 703,99 грн.

Посилаючись на несплату вказаних коштів, просили стягнути їх до Державного бюджету України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників прокуратури та відповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що Київською регіональною митницею відповідно до підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2181-ІІІ), статті 69 Митного кодексу України та наказу Київської регіональної митниці від 11 листопада 2009 року № 1083, проведено камеральну перевірку Товариства з питань митної справи при декларуванні товарів за вантажною митною декларацією від 6 березня 2008 року № 100000007/8/291139, за результатами якої складено акт від 24 листопада 2009 року № к/45/9/100000000/33151792.

В акті зафіксовано, що через невірне декларування відповідачем коду легкового автомобіля категорії М1, рік випуску 2008 року, марка «Mercedes-benz» модель S 550, седан, кузов WDDNG86X08A184243, ідентифікаційний номер WDDNG86X08A184243, двигун бензиновий N273968*30100581*- 5500 см3, загальною митною вартістю 431270 грн (85400 доларів США), порушено вимоги Закону України від 24 травня 1996 року № 216/96-ВР «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них» (зі змінами та доповненнями) та занижено суми податкового зобов'язання по сплаті акцизного збору на суму 122399,98 грн та Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин) щодо бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону та пункту 2.1. б) Порядку справляння податку на додану вартість під час митого оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 27 вересня 2006 року № 821, що спричинило заниження податкового зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 24479,99 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення форми «Р» від 19 квітня 2010 року № 74, яким визначено податкове зобов'язання за платежем акциз на транспортні засоби в сумі 122399,98 грн за основним платежем та 6120 грн за штрафними санкціями, та № 75, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 24479,99 грн за основним платежем та 1224 грн за штрафними санкціями.

У зв'язку з несплатою відповідачем донарахованих податкових зобов'язань, Київською регіональною митницею надіслані до ДПІ у Печерському районі м. Києва подання від 12 травня 2010 року № 102, № 103 та від 21 червня 2010 року № 135, № 136.

Згідно з поданням Київської регіональної митниці від 21 червня 2010 року № 135 за Товариством рахується заборгованість по платежу акциз на транспортні засоби крім мотоциклів та велосипедів в сумі 128519,98 грн, у тому числі сума основним платежем 122399,98 грн та штрафні санкції в сумі 6120 грн; згідно з подання від 21 червня 2010 року № 136 за відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість з товарів увезених на територію України в сумі 25703,99 грн, у тому числі сума основного платежу 24479,99 грн та штрафні санкції в сумі 1224 грн.

Відповідно до статті 6 Закону № 2181-ІІІ податковим органом виставлені Товариству перша податкова вимога від 18 травня 2010 року № 1/5214 та друга податкова вимога від 7 липня 2010 року № 2/7360.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що за Товариством рахується податковий борг, який підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181-ІІІ митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

За приписами підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-ІІІ з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Як встановлено судами, повідомлення від 19 квітня 2010 року № 74 та від 20 квітня 2010 року № 75 відповідачем у судовому порядку не оскаржувались.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

У зв'язку з несплатою Товариством донарахованих податкових зобов'язань Київською регіональною митницею надіслані до ДПІ у Печерському районі м. Києва подання від 12 травня 2010 року № 102, № 103 та від 21 червня 2010 року № 135, № 136.

З метою погашення податкового боргу відповідачу відправлені перша податкова вимога від 18 травня 2010 року № 1/5214 та друга податкова вимога від 7 липня 2010 року № 2/7360, які, як встановлено судами, в адміністративному чи судовому порядку не оскаржені.

Таким чином, заходи, прийняті контролюючими органами щодо стягнення податкового боргу не призвели до його погашення, а строки його добровільної сплати вийшли у відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, а доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення такими, що прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудівництво - К» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов