Рішення

від 20.05.2016 по справі 910/18980/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2016Справа №910/18980/15

За позовом Приватного підприємства «АНРІ-МАРКЕТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС-ЕКСПРЕС»

про стягнення 100146,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Самойленко А.В.- адвокат, посвідчення №3495/10 від 22.11.2007р.

Від відповідача: Литовка Г.Ю.- представник, довіреність б/№ від 20.03.2016.

Присутній: Командиров О.В. - судовий експерт, свідоцтво №1714 від 23.01.2015р.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «АНРІ-МАРКЕТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС-ЕКСПРЕС» про стягнення 354 011,00 грн., з яких 287 636,60 грн. в якості відшкодування шкоди за завдані збитки, 34 785,92 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати за квітень 2015 року та 31 588,48 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати за травень 2015 року, а також просить про стягнення судового збору у сумі 7080,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на повернення відповідачем як орендарем за Договором № 1.10/Б оренди нежитлового приміщення від 19.04.14р. орендованого приміщення в стані, непридатному для подальшого використання останнього за цільовим призначенням, внаслідок чого позивачем було визначено за висновком незалежного експерта розмір збитків та заявлено до відшкодування відповідачем в сумі 287636,60 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 66374,40 грн. орендної плати за квітень - травень 2015 р. за Договором, заборгованість за які виникла внаслідок не зарахування гарантійного платежу по договору в рахунок орендної плати за вказані місяці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/18980/15 та призначено до розгляду на 19.08.2015.

19.08.2015 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.09.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2015 розгляд справи відкладався на 07.10.2015.

07.10.2015 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.10.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2015 за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 20.10.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2015 за клопотанням представника позивача призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі № 910/18980/15, проведення якої доручено ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа». Провадження у справі № 910/18980/15 на час проведення судової експертизи зупинено.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2016 задоволено клопотання судового експерта ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» Командирова О.В. № 1999 від 13.01.2016 про забезпечення безперешкодного доступу до об'єкта дослідження та зобов'язано позивача - ПП "АНРІ-МАРКЕТ" та відповідача - ТОВ "ІМЕКС-ЕКСПРЕС" для проведення судової будівельно-технічної експертизи забезпечити безперешкодний доступ до об'єкта дослідження, належні умови для роботи експерта та викликати учасників процесу для проведення огляду об'єкта.

28.03.2016р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від експертної установи надійшли матеріали вказаної справи разом із Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1666 від 22.03.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2016 провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 13.04.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2016 розгляд справи відкладено на 21.04.2016.

У судовому засіданні 21.04.2016 судом оголошувалась перерва на 28.04.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.04.2016 розгляд справи відкладено на 12.05.2016. Також цією ухвалою за клопотанням відповідача викликано в судове засідання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Командирова О.В. для надання роз'яснень та письмових пояснень щодо Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1666 від 22.03.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2016 розгляд справи відкладено на 19.05.2016. Також цією ухвалою повторно викликано в судове засідання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Командирова О.В для надання ним письмових роз'яснень щодо Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1666 від 22.03.2016, з наведених в ухвалі питань.

В судовому засіданні з 19.05.16р. оголошувалась перерва до 20.05.16р.

В судові засідання 19.05.16р. та 20.05.16р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, а також судовий експерт Командиров О.В.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 17.09.2015р. відповідачем надано відзив на позовну заяву б/н від 14.09.2016р., в якому останній заперечує проти позову, стверджуючи про ненадання позивачем належних, достовірних та допустимих доказів нанесення саме відповідачем шкоди приміщенню. При цьому відповідач зазначає, що на момент повернення приміщення орендодавцеві останнє перебувало у стані, який є придатним до використання його як офісного приміщення. Отже, за твердженнями відповідача, оскільки позивач не довів, що приміщення повернуто орендарем у стані гіршому, ніж на момент його отримання з урахуванням нормального зносу, позовні вимоги позивача є такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, є надуманими і заявлені лише з метою безпідставного збагачення. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.04.2016р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 29 березня 2016 надано письмові пояснення б/н від 21.04.16р. щодо висновку експерта про результати проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22.03.2016 року за №1666, в яких позивач наголошує, що об'єкт оренди був повернений відповідачем позивачу у гіршому стані, ніж він був отриманий в оренду та станом на 19.01.15р. визначений як «задовільний; дефекти, які виникли внаслідок цілеспрямованого впливу на будівельні конструкції та опоряджувальні покриття виникли з причин зовнішнього характеру - дій людини в процесі експлуатації з ймовірним часом виникнення таких дефектів - за період дії договору оренди, а саме з 01.10.14 р. до 02.06.15 р.

При цьому позивач, враховуючи визначену експертом вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення дефектів у приміщенні загальною площею 399,3 м2, за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, в сумі 74 074,00 грн., надав суду новий розрахунок заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, згідно з яким просить суд стягнути 33 771,60 грн. завданих збитків, 34785,92 грн. несплачених відповідачем орендних платежів за квітень 2015 року, 31 558,48 грн. несплачених відповідачем орендних платежів за травень 2015 року, що загалом складає 100 146,00 грн. Вказані пояснення долучено судом до матеріалів справи.

Суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Розглянувши в судовому засіданні 21.04.2016р. зміст позовної заяви та пояснення позивача б/н від 21.04.2016 р., судом розцінено останні як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає пояснення позивача (заяву про зменшення позовних вимог до 100 146,00 грн.) до розгляду і спір вирішується з їх урахуванням.

Крім того, у судовому засіданні 21.04.2016р. представником позивача подане клопотання б/н від 21.04.16 р. про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у сумі 20 000,00 грн., яке судом долучене до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.04.2016р. представником відповідача на виконання вимог ухвали від 29.03.2016р. надані письмові заперечення б/н від 21.04.16 р. на позовну заяву з урахуванням висновку експерта, в яких відповідач проти позову заперечує і зазначає, що орендоване приміщення було повернуте ним позивачу у стані не гіршому, ніж було отримане в оренду із врахуванням нормального зносу приміщення, що виник внаслідок його експлуатації, наголошуючи при цьому, що позивачем не доведено вини орендаря у спричиненні шкоди орендованому приміщенню, тому у задоволенні позовних слід відмовити. Заперечення долучені судом до матеріалів справи.

Також в судовому засіданні 21.04.16р. представником відповідача подане клопотання б/н від 21.04.16р. про витребування доказів згідно ст. 38 ГПК України, в якому останній просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський Стандарт Інжиніринга» примірник договору №3/12 оренди нежитлового приміщення від 27.04.2012р., укладеного між ТОВ «Європейський Стандарт Інжиніринга» та позивачем, додаткових угод від 30.08.2013 р., від 20.02.2014р., від 18.03.2014р. до цього договору, акту приймання-передачі приміщення в оренду від 03.05.2012р. та акту про повернення приміщення від 30.09.2014р., фотографій та іншої інформації щодо стану приміщення в момент його отримання в оренду та повернення з оренди, посилаючись на зазначені документи як такі, що містять інформацію про стан спірного приміщення на час повернення останнього попереднім орендарем та передачі в оренду відповідачеві. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 28.04.16р. представником відповідача подано клопотання б/н від 28.04.16р. про призначення повторної експертизи, в якому останній зазначає, що наявним в матеріалах справи висновком експерта № 1666 від 22.03.16р. не надано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання, висновок викладений нечітко та носить непевний, неконкретний характер. Зокрема, на думку відповідача, експерт не надав чіткої відповіді на питання «яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення наявних дефектів у приміщені загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а, яке на праві власності належить ПП «Анрі-Маркет» і окремо «який розмір завданої матеріальної шкоди власнику об'єкта оренди - ПП «Анрі-Маркет»: приміщення загальною площею 399,3 м 2 за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А» в рахуванням встановлених судовим експертом причин виникнення дефектів приміщення і часу їх виникнення. При цьому відповідач просить суд призначити повторну експертизу по справі, проведення якої доручити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, з винесенням на вирішення експертизи наступних питань:

- визначити технічний стан об'єкту оренди: приміщення загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, на дату передачу даного об'єкту в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс-Експрес";

- визначити технічний стан приміщення загальною площею 399, 3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, яке на праві власності належить ПП "Анрі-Маркет", станом на теперішній час;

- яка технічна причина та можливий період виникнення наявних пошкоджень приміщення загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А яке на праві власності належить ПП "Анрі-Маркет";

- яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення наявних дефектів у приміщенні загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, яке на праві власності належить ПП "Анрі-Маркет";

- який розмір завданої матеріальної шкоди власнику об'єкту оренди ПП "Анрі- Маркет": приміщення загальною площею 399,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А; Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.05.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" надійшов супровідний лист № 2467 від 10.05.2016, в якому зазначено про необхідність сплати витрат, передбачених на підготовку та приїзд в суд експерта, в т.ч. законодавчо - передбачених експерто - годин на підготовку, день відрядження та проїзд в сумі 1211,10 грн. Вказаний лист разом з разом з рахунком №10/05-3 від 10.05.2016 на зазначену суму судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 12.05.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення письмових доказів б/н від 12.05.2016, на які відповідач посилається як на підставу заперечень проти позову та підтвердження стану приміщення на час отримання його в оренду, зокрема, копії договору №3/112 оренди нежитлового приміщення від 27.04.2012р., укладеного між ТОВ «Європейський стандарт Інжиніринга» та позивачем, додаткових угод від 30.08.2013р., від 20.02.2014р., від 18.03.2014р. до цього договору, акт приймання-передачі приміщення в оренду від 03.05.2012р. та акт про повернення приміщення від 30.09.2014р., Клопотання судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

До початку судового засідання 19.05.16р. через канцелярію суду від ТОВ «Київська незалежна судова установа» надійшов супровідний лист з додатками №2514 від 18.05.2016, який долучений до матеріалів справи, серед яких роз'яснення судового експерта Командирова О.В. щодо висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1666 від 22.03.2016р. та рахунок №10-05-3 від 10.05.2016р.

Також в судовому засіданні 19.05.2015 року судовий експерт подав клопотання б/н від 19.05.2016 про долучення документів до матеріалів справи, серед яких калькуляція витрат експерта. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 20.05.16р. позивачем та відповідачем суду не надано.

Згідно пункту 2.3. Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судових засіданнях по розгляду справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в даних судових засіданнях не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, визначені статтями 20, 22, 60, 74 та частиною 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.05.16р. судом додатково роз'яснено експерту його права та обов'язки згідно ст. 31 ГПК України.

Представники сторін та експерт в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу суддям сторонами не заявлено.

Уповноважений представник позивача у судовому засіданні 20.05.16р. підтримав заявлений позов та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, викладеній у письмових поясненнях б/н від 21.04.2016р.

Уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 20.05.16р. проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Викликаний експерт в судовому засіданні 20.05.16 р. надав роз'яснення щодо висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1666 від 22.03.2016р., відповів на питання сторін та суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 вересня 2014р. між Приватним підприємством "АНРІ-МАРКЕТ" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС-ЕКСПРЕС» (орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 1.10/Б оренди нежилого приміщення (далі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язаний передати, а орендар зобов'язаний прийняти у строкове платне користування на умовах оренди Приміщення протягом строку оренди виключно для розміщення офісу, що є цільовим призначенням приміщення.

Під терміном «приміщення» при тлумаченні положень цього Договору розуміють ряд нежитлових приміщень загальною площею 399.3 кв.м., розташованих у будинку за адресою: 02140, м. Київ, проспект Бажана, 10-а, на другому поверсі, які надаються в оренду за цим договором. Зазначені приміщення належать орендодавцю на підставі свідоцтва серії САЕ №300249 про право власності від 11 серпня 2011 року, видане Головним управлінням комунальної власності у м. Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації).

За умовами п. 1.2 Договору орендар має використовувати приміщення протягом строку оренди виключно для розміщення офісу, що є цільовим призначенням приміщення.

Розділами 2 - 6 Договору сторони узгодили порядок передачі орендованого приміщення, орендну плату та порядок розрахунків, права та обов'язки орендодавця та орендаря, відновлення приміщення та порядок його повернення орендодавцю, відповідальність сторін тощо.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками орендаря та орендодавця.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Договір оренди відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Строк оренди починається у дату початку оренди та закінчується у дату закінчення оренди (п. 1.3 Договору).

В свою чергу з урахуванням положень вступної частини Договору, при тлумаченні положень цього Договору датою початку оренди розуміють дату передачі приміщення орендарю, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення в оренду орендарю, однак, у будь - якому разі, не пізніше 01 жовтня 2014 року, а датою закінчення оренди - 18 серпня 2017 року або дата дострокового припинення дії цього договору.

Приміщення передається орендареві відповідно до акту прийому-передачі не пізніше 01.10.2014 року (п. 2.1 Договору).

В Акті прийму-передачі зазначається загальна площе приміщення, технічний стан приміщення, повний перелік наявного в них майна та обладнання, особливі умови та інші необхідні дані. Акт прийому передачі підписується уповноваженими представниками обох сторін і становить невід`ємну частину договору (п. 2.2 Договору).

Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідно до умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято в тимчасове володіння та користування вказане нежиле приміщення, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення від 01.10.14 р., який підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено печатками сторін, копія якого міститься в матеріалах справи. Згідно змісту вказаного акту, підписаного обома сторонами без жодних зауважень, технічний та санітарний стан об'єкту оренди на час передачі відповідає усім умовам договору та придатний до використання за цільовим призначенням. Жодних застережень щодо невідповідності стану орендованого приміщення, які унеможливлюють його використання за цільовим призначенням, акт не містить.

За таких обставин господарським судом встановлено, що Приватним підприємством «Анрі-Маркет» було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Імекс-Експрес» на підставі Договору оренди нежилого приміщення від 19.09.14р. нежитлового приміщення в строкове платне користування, а відповідачем, у свою чергу, прийнято орендоване майно без будь - яких зауважень.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 3.1 Договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням становить еквівалент 7,514 доларів США у національній валюті України за 1 кв.м. та визначається за формулою: (кількість квадратних метрів у загальній площі приміщення) х (7,5114)=3000 доларів США х (ціна продажу долара США за гривню України за даними курсу НБУ на день складання рахунку-фактури) = розмір щомісячної орендної плати у гривнях України, у т.ч. ПДВ.

Одночасно із внесенням орендної плати за перший місяць користування приміщенням орендар вносить гарантійну суму (гарантійний платіж) у розмірі орендної плати передбаченої п. 3.1 договору за 1 (один) місяць, яка використовуватиметься орендодавцем у наступному порядку: для відшкодування шкоди, у разі її заподіяння приміщенню орендарем, його працівниками, відвідувачами орендаря чи (суб)підрядниками, використовується для відновлення приміщення у випадку його повернення орендарем у незадовільному стані, погашення заборгованості орендаря за оренду приміщення, спожиту електроенергію, за послуги цілодобового спостереження за установками пожежної автоматики приміщення та технічне обслуговування системи пожежної сигналізації, сплати штрафних санкцій у відповідності до умов цього договору, сплати за останній місяць користування орендарем приміщенням. У випадку відсутності необхідності використання зазначеної гарантійної суми вона повертається орендарю після повернення останнім приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту припинення цього договору(п. 3.2 Договору).

За умовами п. 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем у гривнях України шляхом щомісячної передоплати, а саме: до 25 -го числа місяця, що передує місяцю, за яким сплачується орендна плата (далі - граничний термін оплати).

Орендодавець надає орендарю рахунок-фактуру для здійснення оплати: станом на 20-те число місяця, що передує місяцю, за який сплачується орендна плата. У випадку, якщо 20-те число місяця в якому виписується рахунок на оплату орендного платежу припадає на вихідний день, то орендодавець виписує рахунок датою робочого дня, що передує вихідному дню. У випадку неотримання рахунку-фактури орендарем у зазначений термін, останній зобов'язаний сплатити орендний платіж на підставі умов даного договору не прострочуючи граничний термін оплати та застосовуючи курс долара США (курс продажу) за даним НБУ станом на 20 число місяця, в якому виписується рахунок.

Згідно абзацу 2 пункту 3.8 Договору вважається, що орендар виконав своє зобов'язання по оплаті орендних платежів, гарантійних платежів, оплаті послуг цілодобового спостереження за установками пожежної автоматики приміщення та технічне обслуговування системи пожежної сигналізації, послуг за спожиту електроенергію, штрафів, неустойки та інших передбачених договором платежів, з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.11.1 Договору розмір орендної плати, порядок та спосіб розрахунків (формула нарахування та складові формули нарахування) можуть бути змінені шляхом укладання сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору, яка за згодою сторін буде укладена у простій письмовій формі.

Згідно з п. 11.8 Договору зміни і доповнення до умов договору вносяться у письмовій формі шляхом укладення сторонами додаткових угод, за виключенням можливості застосування сторонами одностороннього порядку, передбаченого у цьому договорі.

У відповідності до наведеного, сторонами 27 лютого 2015 року укладено Додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлового приміщення №1.10/Б від 19.09.2014р., за умовами якого сторони домовились змінити орендну плату за користування приміщенням, починаючи з 01 березня 2015 року, у зв'язку з чим вирішили викласти п. 3.1 договору у наступній редакції: розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням становить еквівалент 3,757 доларів США у національній валюті України за 1 кв.м. та визначається за формулою: (кількість квадратних метрів у загальній площі приміщення) х (3,757) = 1500,00 доларів США х (ціна продажу долара США за гривню України за даними курсу НБУ на день складання рахунку-фактури) = розмір щомісячної орендної плати у гривнях України, у т.ч. ПДВ.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 3.2 Договору відповідач сплатив гарантійний платіж у встановленому договором розмірі, підтвердженням чого є платіжне доручення № 211241023 від 07.10.2014р. на суму 60000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «за оренду нежитлового приміщення за 10.2014 р. і ост. місяць оренди зг. Дог. № 1.10/Б від 19.09.14 р….», копія якого міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, орендодавцем на виконання умов Договору було виставлено рахунки на оплату оренди, серед яких, зокрема, рахунки за квітень 2015 р. (№ 49 від 20.03.15 р. на суму 34785,92 грн.), за травень 2015 р. (№ 82 від 20.04.15 р. на суму 31586,48 грн.), копії яких наявні в матеріалах справи. Рахунки на оплату направлялись відповідачеві електронною поштою, окрім того рахунки за квітень - травень 2015 р. були направлені листом б/н від 02.06.15 р..

При цьому суд зазначає про відсутність спору між сторонами щодо оплати за орендоване ТОВ «Імекс - Експрес» на підставі Договору нежитлове приміщення за період оренди по березень 2015 р. включно.

Водночас як свідчать матеріали справи та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, останній листом № 414/240.32015 від 24.03.15р. звернувся до позивача з проханням про зарахування здійсненого ним гарантійного платежу на підставі платіжного доручення №21241023 від 07.10.2014 року в рахунок погашення орендної плати за квітень - травень 2015 р.

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За умовами п. 8.1 Договору вказаний Договір припиняє свою дію у випадках, зокрема, закінчення строку оренди (п. 8.1.1.); за згодою сторін (п. 8.1.2); у випадку дострокового розірвання даного договору однією із сторін виключно у порядку та за умов, визначених даним договором (п. 8.1.6).

Згідно п. 8.2.5 Договору орендар має право в односторонньому порядку розірвати даний договір шляхом надання письмового повідомлення не пізніше ніж за один місяць до дати розірвання договору.

Керуючись наведеним відповідач направив на адресу позивача лист - повідомлення за №414/240.32015 від 24.03.2015р., який було отримано позивачем 25.03.15 р., про дострокове припинення договору оренди шляхом його одностороннього розірвання з 01 червня 2015 року, зазначивши при цьому про зарахування наявного гарантійного платежу як оплату за два місяці оренди приміщення: квітень та травень 2015 року.

В свою чергу у відповідь на зазначений лист №414/240.32015 від 24.03.2015р. позивач листом від 03.04.15р. прийняв пропозицію відповідача про припинення договору оренди достроково на умовах, повідомлених орендарем, а відтак і про зарахування сплаченого гарантійного платежу, як оплату за два місяці оренди приміщення: квітень та травень 2015 року.

Отже, за висновками суду Договір № 1.10/Б оренди нежитлового приміщення від 19.09.14 р. слід вважати припиненим з 01.06.2015р.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У відповідності до п. 5.2.12 договору у випадку припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та повернути його за актом повернення.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання приписів чинного законодавства та умов Договору відповідачем орендоване нежитлове приміщення було повернуто позивачу 02.06.15р., що підтверджується Актом повернення приміщення від 02.06.2015р., який підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. Копія вказаного акту міститься в матеріалах справи.

При цьому в акті сторони зазначили, що «при огляді приміщень орендодавцем виявлені недоліки та пошкодження, які перераховані у додатку №1 до додатку до акту повернення на 6 аркушах, що є його невід'ємною частиною. Крім того орендарем надані свої заперечення на виявлені недоліки на зворотній стороні аркушів Додатку № 1 до Додатку до Акту повернення».

Зокрема, як вбачається з Додатку №1 до Додатку до Акту повернення приміщення до договору оренди №1.10/Б від 19.09.2014, під час повернення орендованого майна орендодавцеві було виявлено наступні пошкодження: пошкодження дверних блоків (приміщення 4, 12, 1, 21), отвори у стінах та на стелях (приміщення 1, 2, 4, 5, 6, 7, 13, 23, 17,16 19, 20, 22, 15, 18), відсутні світильники (приміщення 4, 5, 6, 23, 22, 17), пошкоджено комунікаційний короб (приміщення 4), демонтовано перегородку з дверним блоком (приміщення 5), пошкоджено напольну плитку (приміщення 8, 13, 23, 1, 2, 23), пошкоджено двері (приміщення 13, 20, 18), не працюють світильники (приміщення 2, 23, 6, 7, 9, 20, 1, 21, 17, 16), демонтовано сантехнічний елемент (приміщення 8), відсутній плінтус (приміщення 2, 16), потертості стін та стелі (приміщення 3, 7, 8, 2, 1, 19, 21, 15, 17, 16, 18), тріщина на стелі (приміщення 20), пошкоджено стіни (приміщення 22), пошкоджено підвіконник (приміщення 22), тріснутий склопакет (приміщення 22) тощо.

Зі змісту вказаних заперечень відповідача на виявлені недоліки та пошкодження вбачається, що позиція орендодавця зводиться до незгоди із певними формулюваннями орендодавця щодо відображення виявлених пошкоджень приміщення та містять твердження стосовно того, що майно передавалось у такому ж стані, що і при поверненні, та частина електричного обладнання перебуває в робочому стані.

Таким чином, за твердженнями позивача, оскільки в ході огляду приміщення 27.05.2015 року представниками орендодавця виявлено недоліки та пошкодження орендованого відповідачем приміщення, зазначене стало підставою для анулювання Приватним підприємством «Анрі - Маркет» згоди на зарахування гарантійного платежу листом б/н від 02.06.15р. та вимог про сплату орендної плати за квітень 2015р. в сумі 34785,92 грн. та за травень 2015 р. в сумі 31586,48 грн. Рішення про анулювання згоди на зарахування гарантійного платежу в рахунок оплати орендних платежів за квітень-травень 2015 року отримане представником відповідача 02.06.2015, про що свідчить відповідна відмітка на примірнику вказаного листа.

В свою чергу відповідач листом № 469/08062015 від 08.06.15 р. повідомив орендодавця про свою незгоду із прийнятим ним рішенням про анулювання згоди на зарахування гарантійного платежу в рахунок оплати орендних платежів за квітень-травень 2015 року, вважаючи, що орендоване приміщення передане у стані не гіршому, ніж стан на момент його отримання в оренду, з урахуванням його нормального зносу. При цьому на думку відповідача, факт прийняття приміщення орендодавцем за актом повернення та підписання останнього свідчить про належний стан приміщення, що передавалось, та виконання орендарем всіх умов Договору.

Вважаючи, що орендарем здійснене пошкодження орендованого майна, чим Приватному підприємству «Анрі - Маркет» завдано матеріальні збитки, орендодавець звернувся до професійного оцінювача з метою оцінки вартості матеріальних збитків, що не визнаються орендарем, та підтвердження обставин завдання збитків відповідачем.

Так, згідно наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт+», що діє на підставі сертифікату оціночної діяльності № 15034/13 від 02.08.13р., Висновку та Звіту про оцінку від 03.06.15р. вартості матеріального збитку, що спричинений ПП «Анрі-Маркет», а саме, збитки завдані ряду нежитлових приміщень загальною площею 399,3 кв.м., які орендувались ТОВ «Імекс-Експрес», та розташовані на другому поверсі нежитлової будівлі за адресою: 02140, м. Київ, проспект Бажана, 10-а станом на 03 червня 2014 року ринкова вартість матеріального збитку без урахування ПДВ склала 327 939,00 грн. Копія вказаного звіту наявна в матеріалах справи.

Поряд із цим, за результатами проведеної в ході судового розгляду справи будівельно-технічної експертизи висновком № 1666 від 22.03.16 р. матеріальний збиток визначений експертом в розмірі 74074,00 грн.

Відтак, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, згідно результатів проведеної судової будівельно - технічної експертизи позивачем заявлена до відшкодування

відповідачем завдана шкода в сумі 33771,60 грн., яка визначена як різниця між розміром збитків в сумі 74074,00 грн. за результатами експертного дослідження за вирахуванням гарантованого платежу в сумі 40302,40 грн., зарахованого з метою відновлення приміщення та в рахунок відшкодування збитків, а також в зв'язку з незарахуванням гарантійного платежу в оплату орендної плати за квітень - травень 2015 р. позивач вважає, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 66374,40 грн. за квітень - травень 2015р., яку позивач разом зі шкодою просить суд стягнути.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним вказаного Договору № 1.10/Б оренди нежилого приміщення від 19.09.14 р. та Додаткової угоди до нього або окремих їх положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору № 1.10/Б оренди нежилого приміщення від 19.09.14р. на час його підписання та виконання з боку ПП «Анрі-Маркет» а також ТОВ «Імекс-Експрес» відсутні.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 3, 4 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, відшкодування збитків відповідно до частини 2 статті 49 Господарського кодексу України за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно частини 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відковується у повній мірі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, в силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Суд звертає увагу, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Зокрема, до збитків відносяться витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто, перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами, висновком експерта тощо.

Суд звертає увагу на передбачені умовами Договору обов'язки орендаря, зокрема, використовувати приміщення виключно за його цільовим призначенням (п.п. 5.2.1); за власний рахунок утримувати приміщення чистим та у належному стані забезпечувати його повне збереження, не здійснювати дії, внаслідок яких можливе пошкодження і/або псування місць загального користування та земельної ділянки, дотримуватись санітарних норм та правил пожежної безпеки забезпечувати належний догляд за приміщенням, включаючи виконання необхідних поточних ремонтних робіт та поліпшень у відповідності до умов цього договору (п.п. 5.2.3); повідомляти орендодавця про будь - які пошкодження, що сталися в приміщенні незалежно від причин їх виникнення (п.п. 5.2.8); забезпечити цілісність устаткування орендодавця, встановленого в приміщенні і переданого орендодавцеві за актом приймання - передачі, та не допускати дій або випадків, які завдають шкоди майну орендодавця (п.п. 5.2.10).

При цьому як передбачено п. 6.8 Договору приміщення повинне бути передано орендодавцеві в не гіршому стані, в якому воно було передано на дату, коли приміщення було передане в оренду за актом приймання - передачі з урахуванням нормального зносу, якщо тільки орендодавець не погодився на повернення приміщення у стані, з урахуванням зроблених поліпшень, змін та перепланувань.

Окрім того, згідно п. 6.5 Договору повернення приміщення після закінчення строку оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін; такі представники складають акт повернення в останній день строку оренди з урахуванням умов цього договору. У випадку пошкодження приміщення в результаті демонтажу обладнання або іншого майна орендаря, останній зобов'язаний усунути такі пошкодження за власний рахунок або за рахунок гарантійного платежу. Акт повернення підписується орендодавцем після усунення орендарем таких пошкоджень, якщо сторони не домовляться про інше в письмовій формі.

Таким чином, невиконання орендарем своїх обов'язків, визначених умовами укладеного між сторонами Договору, зокрема, в частині збереження майна та відновлення/ремонту останнього в разі погіршення його стану або пошкодження, а також приведення орендованого нежитлового приміщення в стан, який відповідає стану приміщення на момент передачі в оренду, за висновками суду визначає наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача та, відповідно, є підставою для відповідальності у вигляді відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Також згідно умов вказаного пункту 6.5 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря усунення всіх недоліків у приміщенні за власний рахунок орендаря, а орендар зобов'язаний протягом 14 днів з моменту одержання письмового повідомлення виконати таку вимогу орендодавця, якщо не доведе, що такі пошкодження не є нормальним зносом матеріалів та обладнання. Після вивчення такого списку орендар зобов'язаний або усунути зазначені недоліки, або надати свої обґрунтовані заперечення. Якщо орендар не в змозі здійснити відповідні відбудовні роботи в приміщенні внаслідок такого пошкодження, орендодавець вправі залучити підрядників для здійснення робіт по відбудові приміщення. У такому випадку орендар зобов'язаний у повному обсязі відшкодувати орендодавцеві пов'язані з цим витрати, якщо сторони не домовляться про інше у письмовій формі.

Аналогічні умови викладені в п. 7.2 Договору, яким передбачена відповідальність орендаря, а саме у випадку погіршення стану приміщення, місць загального користування будинку чи комунікацій з вини орендаря чи йог працівників, відвідувачів чи субпідрядників проведення несанкціонованих змін, перепланувань чи інших ремонтних робіт на порушення умов цього Договору, орендар зобов'язаний за власний рахунок протягом 14 днів з моменту отримання обґрунтованої письмової вимоги орендодавця відновити приміщення до стану, не гіршого ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального зносу, відновити попередній стан місць загального користування, будинку, комунікацій, що існував до моменту вчинення порушення.

Положеннями статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, на кредитора, позивача по справі, що вимагає відшкодування збитків у вигляді майнової шкоди згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, покладається обов'язок доказування розміру збитків, якщо такі мали місце, завданих йому порушенням зобов'язання відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

В свою чергу сторони визначили в Договорі, що орендар відшкодовує шкоду, заподіяну орендодавцю та третім особам внаслідок пошкодження приміщення, будинку, місць загального користування, земельної ділянки з вини орендаря, його працівників. Відвідувачів, згідно з ринковими цінами, оцінку яких повинен провести суб'єкт оціночної діяльності, якщо тільки сторони не узгодять розмір відшкодування в акті, який укладається в порядку, визначеному п. 4.1.1 цього Договору.

Тобто умовами Договору та приписами чинного законодавства передбачений обов'язок відшкодування орендарем пошкоджень орендованого майна або погіршення його стану в результаті використання останнього під час оренди, який відповідачем заперечувався та виконаний не був, що, в свою чергу, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, виходячи з того, що під час розгляду справи № 910/18980/15 виникли питання щодо технічного стану, причин дефектів, вартість ремонтно-будівельних робіт приміщення загальною площею 399,3 м 2 за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, яке на праві власності належить ТОВ «Анрі-Маркет», а також зважаючи на те, що відповідач не погоджувався із наведеними не достовірними та необґрунтованими доказами нанесення відповідачем шкоди приміщенню та визначеною позивачем сумою, ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2015р. у справі № 910/18980/15 призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі № 910/18980/15, проведення якої вирішено доручено Київській незалежній судово-експертній установі (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, корпус 20, оф. 403); на розгляд експерту поставлено наступні питання: визначити технічний стан об'єкту оренди: приміщення загальною площею 399,3 м2 за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, на дату передачі даного об'єкту в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Імекс-Експрес»;- визначити технічний стан приміщення загальною площею 399,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, яке на праві власності належить ПП "Анрі-Маркет", станом на теперішній час; яка технічна причина та можливий період виникнення наявних пошкоджень приміщення загальною площею 399,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, яке на праві власності належить ПП "Анрі-Маркет"; яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення наявних дефектів у приміщенні загальною площею 399,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, яке на праві власності належить ПП "Анрі-Маркет"; який розмір завданої матеріальної шкоди власнику об'єкта оренди - ПП «Анрі-Маркет»: приміщення загальною площею 399,3 м2 за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку від 22.03.2016р. № 1666 експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по справі №910/18980/15 встановлено:

1. Технічний стан об'єкту оренди: приміщення загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул..М.Бажана, 10-а на дату передачі даного об'єкту в оренду ТОВ «Імекс-Експрес», а саме на 01 жовтня 2014 року, визначається як добрий.

2. Технічний стан об'єкту оренди: приміщення загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а на дату проведення натурного обстеження, а саме на 19 січня 2016 року, визначається як «задовільний»;

3. Наявні пошкодження приміщення загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а можна поділити на такі групи:

- Дефекти, такі як тріщини на оздобленні ГКЛ на стінах та стелі приміщення виникли внаслідок впливу факторів процесів внутрішнього характеру, які протікають при експлуатації конструкцій будівлі й обумовлені взаємними переміщеннями конструкцій відносно одна одної. Встановити час виникнення деяких дефектів не вбачається за можливе.

- Дефекти, які виникли в процесі природного зносу використання приміщення за функціональним призначенням (забруднення, потертості опоряджувальних покриттів стін та стелі, сколи дверних полотен тощо) та, частково, дефекти, які виникли внаслідок цілеспрямованого впливу на будівельні конструкції та опоряджувальні покриття (відсутність електроприборів), виникли з причин зовнішнього характеру, а саме дій людини в процесі експлуатації, ймовірним часом виникнення таких дефектів є період з 01 жовтня 2014 року до 02 червня 2015 року.

- Дефекти, які виникли внаслідок цілеспрямованого впливу на будівельні конструкції та опоряджувальні покриття (отвори в підлозі, дефекти підвісної системи, дефекти інженерних мереж, відсутність лючків).

4. Вартість ремонтно-будівельних робіт (матеріальний збиток, нанесений власнику об'єкта оренди - ПП «Анрі-Маркет»), проведення яких необхідне для усунення наявних дефектів у приміщенні загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а, яке на праві власності належить ПП «Анрі-Маркет», станом на 23 липня 2015 року, становить 74 074,00 грн.

Зокрема, як зазначено в письмових роз'ясненнях експерта та пояснено останнім в судових засіданнях 19.05.16 р. та 20.05.16 р., стан приміщення, яке було передано в оренду, експертом визначений як «добрий» станом на 01.10.2014 за допомогою методів наукового дослідження, а саме: аналітичної абстракції та абстракції ототожнювання, аналізу, синтезу (про що зазначено у дослідницькій частині висновку експерта) при вивченні матеріалів господарської справи №910/18980/15. При цьому характеристика приміщення, яке було передано в оренду, - «добрий», визначена експертом відповідно до характеристик технічного стану приміщень «Стандарту житлово - комунального господарства України. Житлові будинки. "Правила визначення фізичного зносу житлових будинків» СОУ ЖКГ 75.11-3507723.0015:2009».

Окрім того, як пояснив експерт, наявність або відсутність дефектів характеризує технічний стан приміщення, який був встановлений на час передачі позивачем відповідачу приміщення в оренду - 01 жовтня 2014 року при вивченні матеріалів господарської справи №910/18980/15. При цьому дефекти приміщення, які виникли внаслідок цілеспрямованого впливу на будівельні конструкції та опоряджувальні покриття (отвори в підлозі, дефекти підвісної системи «Armstrong», дефекти інженерних мереж (ХВП, опалення), відсутність лючків, час виникнення яких встановити не виявляється можливим, включено у загальну вартість ремонтно-будівельних робіт (матеріальний збиток, нанесений позивачу), необхідних для їх усунення.

Серед іншого в роз'ясненнях зазначено також, що експерт розуміє визначення матеріальної шкоди власнику приміщення відповідно до ст. 225 ГК України як розрахунок вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення наявних дефектів у приміщенні, з приведенням приміщення до стану - «добрий» у розумінні Стандарту житлово-комунального господарства України. Житлові будинки. "Правила визначення фізичного зносу житлових будинків" СОУ ЖКГ 75.11-3507723. 0015:2009», згідно методик розрахунку вартості ремонтно - будівельних робіт, використаних експертом при складанні висновку. Визначення розміру матеріальної шкоди проводиться виключно за наявними дефектами.

Також згідно наданих експертом роз'яснень розрахунок вартості ремонтно-будівельних робіт по кожному із визначеної групи дефектів окремо технічно і методологічно неможливий, оскільки роботи, потрібні для усунення дефектів елементу, які належать до різних груп, перекривають одна одну і виконуються один раз для усунення всіх дефектів окремого елементу, а не кожний раз для усунення кожного дефекту, тому визначення питомої ваги вартості усунення окремої групи дефектів, встановлених у висновку, не вбачається за можливе.

Окрім цього як зазначено експертом у письмових роз'ясненнях та в наданих в судовому засіданні 20.05.16 р. усних роз'ясненнях щодо висновку експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи № 1666 від 22.03.16 р. на вимоги ухвали суду від 12.05.16 р., а саме щодо застосованого в тексті висновку експерта терміну "ймовірно", відповідно до сучасної класифікації висновків експерта, по результатах дослідження поставлених перед експертом питань при формуванні відповіді щодо дефектів, які виникли в процесі природнього зносу використання приміщення за функціональним призначенням, експертом використано ймовірну форму висновку, оскільки у процесі об'єктивного дослідження через відсутність на сучасний період досконалих наукових розробок щодо методики встановлення періоду виникнення дефектів приміщення, експерт не може надати категоричного висновку, але в ході дослідження достовірно встановлені обставини, які при їх аналізі, на думку експерта, підтверджують, час виникнення зазначених дефектів.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Тобто, за приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

Оцінюючи висновок експерта господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

В свою чергу висновок експерта за результатами проведення судової експертизи підлягає оцінці за правилами статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, поряд з іншими наявним у справі доказами.

Поряд із цим відповідач не погоджується із висновками експерта та вважає, що орендоване приміщення було повернуте ним позивачу у стані не гіршому, ніж було отримано ним в оренду та з врахуванням нормального зносу приміщення, який виник внаслідок його експлуатації. При цьому відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на виникнення дефектів та пошкоджень ще до моменту підписання акта приймання - передачі майна в оренду від 01.10.14р. та зазначає, що вина у заподіянні відповідачем збитків у розмірі 74 074, 00 грн. позивачем не доведена, оскільки відповідно до Акту від 03.05.2012р. прийому-передачі, укладеного між позивачем та ТОВ «Європейський Стандарт Інжиніринг», встановлено недоліки об`єкта оренди. Зокрема, як на підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на той факт, що нежитлове приміщення загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а, до моменту передачі його у оренду відповідачу, перебувало у користуванні ТОВ «Європейський Стандарт Інжиніринг» за договором оренди від 27.04.2012р №3/12 та додаткових угод до нього. Так, за твердженням відповідача, ТОВ «Європейський Стандарт Інжиніринг» прийняло за Актом приймання - передачі від 03.05.2012р від позивача нежитлове приміщення загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а із пошкодженнями, тріщинами та подряпинами, про що зазначається у вказаному акті від 30.05.2012р. За актом про повернення нежитлового приміщення від 30.09.2014 року приміщення передалося (повернулося) орендодавцю у стані не гіршому, ніж воно було передане в оренду з урахуванням нормального зносу.

У відповідності до частини 3 статті 767 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Таким чином, враховуючи зазначену норму та зважаючи на зміст наданих відповідачем доказів, а саме копій договору №3/12 оренди нежитлового приміщення від 27.04.2012р., укладеного між ТОВ «Європейський стандарт Інжиніринга» та позивачем, додаткових угод від 30.08.2013р., від 20.02.2014р., від 18.03.2014р. до цього договору, акту приймання-передачі приміщення в оренду від 03.05.2012р. та акту про повернення приміщення від 30.09.2014р., оскільки відображення пошкоджень в актах носить загальний характер і за висновками суду на підставі останніх не вбачається можливим встановити ступінь пошкоджень, які були наявні на час передачі майна позивачу попереднім орендодавцем та чітко ідентифікувати останні, а отже співставити з пошкодженнями, зафіксованими сторонами в акті приймання - передачі майна від 02.06.15р. та висновку експертного дослідження № 1666 від 22.03.16р., приймаючи до уваги виключно факт підписання акту приймання - передачі майна в оренду відповідачем від 01.10.14р. без жодних зауважень та заперечень, із одночасним визначенням стану орендованого приміщення як придатного до використання за цільовим призначенням, вказані відповідачем документи не можуть бути розцінені судом в якості належних доказів на підтвердження незадовільного стану об'єкта оренди станом на 01 жовтня 2014 року, отже заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог з посиланням на вказані документи судом до уваги не приймаються.

При цьому судом одночасно критично оцінюються посилання відповідача щодо передачі йому в оренду майна з пошкодженнями, оскільки в акті від 01.10.2014р. приймання-передачі майна не зазначено про те, що орендоване майно пошкоджене, натомість зазначено, що технічний та санітарний стан об'єкту оренди відповідає усім умовам договором та придатний до використання за цільовим призначенням.

Суд зауважує, що шляхом підписання акту приймання - передачі від 01.10.14р. та визначивши стан приміщення без заперечень, відповідач прийняв на себе відповідальність за всі подальші зміни в стані орендованого приміщення, в тому числі за пошкодження, які виникнуть під час використання орендованого майна ТОВ «Імекс - Експрес».

В свою чергу суд звертає увагу, що заперечуючи проти позовних вимог відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, окрім пояснень та заперечень.

При цьому, факт передачі, отримання майна в оренду та його використання протягом спірного періоду відповідачем, а також виконання орендодавцем передбачених умовами розділу 4 Договору обов'язків, зокрема, в частині передачі та надання орендарю приміщення в оренду в стані, що відповідає його цільовому призначенню, забезпечення орендарю безперешкодного входу/виходу до орендованого приміщення та функціонування комунальних систем тощо, останнім не заперечувався, докази звернення відповідача до ПП «Анрі-Маркет» як орендодавця з питань невідповідності технічного стану орендованого майна, та, відповідно, неможливості використання його за цільовим призначенням, як на час передачі майна так і на протязі дії спірного Договору в матеріалах справи відсутні.

Щодо поданого відповідачем клопотання згідно ст. 38 ГПК України про витребування доказів, а саме у Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський стандарт Інжиніринга» договору №3/12 оренди нежитлового приміщення від 27.04.2012р., укладеного між ТОВ «Європейський стандарт Інжиніринга» та позивачем, додаткових угод від 30.08.2013р., від 20.02.2014р., від 18.03.2014р. до цього договору, акту приймання-передачі приміщення в оренду від 03.05.2012р. та акту про повернення приміщення від 30.09.2014р., фотографій та іншої інформації щодо стану приміщення в момент його отримання в оренду та повернення з оренди, суд зазначає, що згідно із ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Таким чином, враховуючи предмет позову у даній справі, оскільки судом досліджуються правовідносини щодо виконання прав та обов'язків за Договором оренди виключно між позивачем та відповідачем, зокрема, обставини щодо передачі майна в оренду та повернення останнього орендодавцеві саме ТОВ «Імекс-Експрес», які підтверджуються, в тому числі, складеними між двома сторонами Договору - позивачем та відповідачем актами приймання - передачі майна, приймаючи до уваги наявний в матеріалах справи висновок експерта № 1666 від 22.03.16 р. за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи, а також виходячи з мотивів, викладених судом вище, підстав для необхідності витребування додаткових доказів, зазначених в клопотанні відповідача, суд не вбачає.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про проведення повторної експертизи, право призначення якої передбачене частиною 4 статті 42 ГПК України суд зазначає, що згідно п. 15.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Поряд із цим суд зауважує, що заперечуючи проти позовних вимоги та заявляючи відповідне клопотання відповідач за умови відсутності підтвердження наявності спеціальних знань намагається здійснити переоцінку доказів у справі та вільно трактує висновки експертизи, методи її проведення експертом та роз'яснення останнього щодо висновків експертизи, здійснюючи при цьому непритаманні йому функції експертної установи виходячи за межі своїх прав та обов'язків як сторони у господарській справі.

Натомість, судом встановлена невідповідність підстав, зазначених відповідачем в обґрунтування поданого клопотання, законодавчо передбаченим підставам призначення повторної експертизи, та з огляду на наявність поданих після проведення призначеної у справі первинної експертизи доказів, які пропонуються відповідачем додатково для оцінки експерта неможливість призначення саме повторної експертизи. Враховуючи викладене, а також зважаючи на надання наявним у справі висновком експерта № 1666 від 22.03.16 р. та роз'ясненнями вказаного висновку від 18.05.16р. вичерпних та повних висновків на поставлені судом питання судової будівельно - технічної експертизи, необхідних для вирішення спору по суті, в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи судом відмовлено.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем матеріальних збитків, зумовлених користуванням орендованим приміщення відповідачем, розмір цих збитків установлено експертним шляхом, а саме висновком експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи № 1666 від 22.03.16 р.- вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення наявних дефектів та пошкоджень у орендованому приміщенні загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а, складає 74 074,00 грн., суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами факту наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для відповідальності останнього за понесені позивачем збитки та задоволення позовних вимог в цій частині, а саме в сумі 33 771,60 грн., яка визначена як різниця між сумою визначеного експертом матеріального збитку, нанесеного позивачу, та сумою внесеного позивачем гарантійного платежу у розмірі 40 302,40 грн.

Судом також не приймаються до уваги твердження відповідача щодо несплати орендних платежів за квітень 2015 р. - травень 2015 р з причин оплати ним гарантійного платежу на підставі платіжного доручення №21241023 від 07.10.2014 року, що може бути скерований позивачем на оплату орендних платежів за вказаний період, оскільки у відповідності до п. 3.1 Договору сторони визначили черговість, з якою гарантійний платіж може бути використаний орендодавцем. Так, у першу чергу гарантійний платіж скеровується для відшкодування шкоди, у разі її заподіяння приміщенню орендарем, його працівниками, відвідувачами, що використовується для відновлення приміщення у випадку його повернення орендарем у незадовільному стані. На інші потреби, в т.ч. на погашення заборгованості орендаря за оренду приміщення, гарантійний платіж скеровується після відшкодування заподіяної шкоди.

Тобто виходячи з умов Договору правом визначення мети зарахування та використання гарантійного платежу, в тому числі для відшкодування шкоди у разі її заподіяння приміщенню орендарем, а саме для відновлення приміщення у випадку його повернення останнім в незадовільному стані, що і було встановлено під час повернення орендованого майна 02.06.15 р., наділений саме орендодавець, при цьому лише у випадку відсутності необхідності використання зазначеної гарантійної суми вона повертається орендарю після повернення останнім приміщення орендодавцю за актом прийому - передачі протягом 5 банківських днів з моменту припинення цього договору.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що факт невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати внаслідок не зарахування гарантійного платежу позивачем підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 66374,40 грн. заборгованості за оренду підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги в розмірі 20000,00 грн., суд зазначає, що згідно з п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова № 7) витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписом частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому послуги Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

За умовами ст. 26 даного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 15 липня 2015 р. між позивачем (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Національна правова палата» (далі - палата), укладено договір про надання правової допомоги №76-а, за умовами якого палата зобов'язується надати клієнту правову допомогу пов'язану з підготовкою документів та представництвом інтересів клієнта у господарському суді міста Києва за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Експрес» про стягнення заборгованості та відшкодування майнової шкоди, а клієнт зобов'язується оплачувати надану правову допомогу на умовах , визначених цим договором. (п.1.1 договору).

Представництво інтересів позивача у справі здійснювала адвокат Самойленко А.В. (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №3495/10 від 22.11.2007р.), що є членом Адвокатського об'єднання «Національна правова палата» і представляє інтереси позивача у відповідності до укладеного договору про надання правової допомоги № 76а від 15.07.2015р.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфкомісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. № 6/VI, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Згідно п. 3.1 вказаного Договору за правову допомогу, передбачену в п.2.1 замовник сплачує правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження факту оплати вартості надання правової допомоги позивачем надано виписку з рахунку АО «Національна правова плата» на суму 20 000,00 грн.

У відповідності до п. 6.5 Постанови № 7 вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

До клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката представником позивача на час розгляду справи надано звіт наданих юридичних послуг допомоги від 22.04.2016 року за договором від 15.07.2015р. 76-а з зазначенням вартості, строком виконання та обсягом фактично виконаних таких послуг. Натомість наданий суду звіт фактично наданої правової як і сам договір не містить обґрунтування вартості 1 години витраченого часу.

Поряд із цим суд звертає увагу, що Договором № 76-а про надання правової допомоги від 15.07.15р. передбачено представництво інтересів позивача у всіх судових інстанціях, а саме у господарському суді міста Києва, Київському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України та Верховному Суді України, тоді як станом на дату винесення рішення у даній справі адвокатом здійснене представництво інтересів клієнта лише в суді першої інстанції.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують розумність та обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси, є його особистим правом; а також з урахуванням умов Договору № 76-а про надання правової допомоги від 15.07.15р., а також ціни позову, тривалості розгляду і складності справи, змістовності підготованої адвокатом позовної заяви, кількості судових засідань у яких брав участь адвокат, кількості та складності документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню з відповідача, та стягнути на користь позивача 5000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Окрім того в процесі розгляду даної справи ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» також було заявлено клопотання про покладення витрат передбачених на підготовку та приїзд в суд експерта на загальну суму 1211,1 грн. на сторони, відповідно до законодавства.

В підтвердження вартості вказаних витрат заявником наданий рахунок №10/05-3 від 10.05.2016р. та калькуляція до нього, відповідно до яких оплата за проведення інформаційно-консультативних послуг складає 1211,10 грн.

Згідно з поданою суду калькуляцією до рахунку №10/05-3 від 10.05.2016 року експертом витрачено 5 годин для підготовки до участі у судовому засіданні, 4 години на дорогу до суду та дві години участі у судовому засіданні. Із врахуванням вартості однієї експертно-години, що встановлено наказом Міністерства юстиції України від 16.02.2016 № 417/5, експертна установа просить оплатити вартість проведення інформаційно-консультативних послуг, що складає 1211,1 грн.

Відповідно до пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 1996 року № 710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» (зі змінами) та з метою впорядкування вартості проведення експертиз у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України наказом Міністерства юстиції України від 16.02.2016 № 417/5 установлено, що з урахуванням індексу споживчих цін за 2015 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2016 році становить: експертиза проста - 88,1 грн; експертиза середньої складності - 110,1 грн; експертиза особливої складності - 132,4 грн.

Окрім цього суд зазначає, що пунктом 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами і доповненнями) визначено право експерта одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов'язаних із викликом для надання роз'яснень чи показань, у разі якщо це не є його службовим обов'язком.

В свою чергу пунктом 6.2 Постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкту судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті) і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Витрати, пов'язані з викликом до суду, відшкодовуються після виконання судовими експертами, перекладачами та іншими особами своїх обов'язків у розмірі, що визначається у рішенні господарського суду.

За розрахунком експерта дорога до суду зайняла у нього чотири години. В той же час, юридичною адресою ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» є 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 5. Зазначена адреса знаходиться в межах Шевченківського району міста Києва та належить до тієї ж адміністративно територіальної одиниці - району міста Києва, що і Господарський суд міста Києва. З урахуванням наведеного, оскільки експертом не надано будь-яких доказів на підтвердження заявленої тривалості дороги до суду, відтак суд задовольняє до сплати витрати на дорогу до суду у розмірі 220,20 грн. В іншій частині суд ухвалює до сплати витрати на підготовку та приїзд експерта у заявленій сумі, що загалом складає 990,90 грн.

Імперативними приписами ст. 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 року).

Умовами п. 6.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 року визначено, що у вирішенні питань щодо відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду господарським судам необхідно враховувати викладене в пункті 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Так, п. 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством. У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого. Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Приписами ч. 5 ст. 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ухвали суду від 20.10.15р. витрати по оплаті експертизи покладено на Приватне підприємство "АНРІ-МАРКЕТ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС-ЕКСПРЕС" в рівних частинах. При цьому в матеріалах справи наявні копія рахунку експертної установи № 18/12-4 від 18.12.15 р. на суму 7500,00 грн. за проведення будівельно - технічної експертизи у справі № 910/18980/15, та копія платіжного доручення № 1505 від 30.12.15 р. про оплату позивачем експертизи на вказану суму.

Таким чином, враховуючи задоволення заявлених позивачем в даній справі позовних вимог та наявність в матеріалах справи належних доказів понесення останнім витрат з оплати призначеної в даній справі експертизи, оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, витрати на підготовку та приїзд в суд експерта, витрати позивача з оплати проведення судової експертизи та на оплату послуг адвоката у даній справі, а також витрати зі сплати судового збору згідно приписів ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс - Експрес».

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 31, 33, 42, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Експрес» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 36412730, п/р 26001002028733 в ПАТ «Дельта Банк» м. Києва, МФО 307394) на користь Приватного підприємства «Анрі-Маркет» (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 129а код ЄДРПОУ 34838157) 33 771,60 грн. матеріальної шкоди, 66374,40 грн. заборгованості за оренду, 990,90 грн. витрат на підготовку та приїзд в суд експерта, а також 2002,92 грн. витрат зі сплати судового збору, 7500,00 грн. витрат з оплати за проведення експертизи та 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 08 червня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон