Постанова

від 06.10.2016 по справі 910/18980/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа№ 910/18980/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Тищенко О.В.

за участі представників:

від позивача: Самойленко А.В. - представник

від відповідача: Литовко Г.Ю. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС-ЕКСПРЕС» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2016 року у справі №910/18980/15 (суддя: Селівон А.М.)

за позовом Приватного підприємства «АНРІ-МАРКЕТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС-ЕКСПРЕС»

про стягнення 100146,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АНРІ-МАРКЕТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС-ЕКСПРЕС» про стягнення 354 011,00 грн., з яких 287 636,60 грн. в якості відшкодування шкоди за завдані збитки, 34 785,92 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати за квітень 2015 року та 31 588,48 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати за травень 2015 року, а також просить про стягнення судового збору у сумі 7080,22 грн.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем 21.04.2016, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути 33 771,60 грн. завданих збитків, 34785,92 грн. несплачених відповідачем орендних платежів за квітень 2015 року, 31 558,48 грн. несплачених відповідачем орендних платежів за травень 2015 року, що загалом складає 100 146,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2016 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Експрес» на користь Приватного підприємства «Анрі-Маркет» 33 771,60 грн. матеріальної шкоди, 66374,40 грн. заборгованості за оренду, 990,90 грн. витрат на підготовку та приїзд в суд експерта, а також 2002,92 грн. витрат зі сплати судового збору, 7500,00 грн. витрат з оплати за проведення експертизи та 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС-ЕКСПРЕС» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2016 у справі № 910/18980/15 скасувати та прийняти нове рішення, про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про призначення повторної судової експертизи.

Представник позивача 29.07.2016 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.08.2016 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Чорногуз М.Г. та відкладено розгляд справи на 27.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 06.10.2016.

У судове засідання 06.10.2016 представники сторін з'явились та надали пояснення по суті спору.

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення повторної судової експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 15 та 15.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» Частинами третьою і четвертою статті 42 ГПК передбачено право господарського суду призначити додаткову або повторну судову експертизу. У цих випадках господарський суд має виходити з такого.

Повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Дослідивши клопотання та матеріали справи, колегія суддів не вбачає у Висновку експерта № 1666 від 22.03.2016 необґрунтованості або інших ознак, якими чинне законодавство обумовлює необхідність призначення повторної судової експертизи.

У свою чергу об'єднання експертом питань № 4 та № 5 обґрунтоване на ар. 2 Висновку (т. 2 а.с. 11), у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо безпідставності такого об'єднання та відхиляє клопотання про призначення повторної судової експертизи у зв'язку з необґрунтованістю.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2014 між Приватним підприємством «АНРІ-МАРКЕТ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС-ЕКСПРЕС» (орендар) було укладено договір № 1.10/Б оренди нежилого приміщення (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець зобов'язаний передати, а орендар зобов'язаний прийняти у строкове платне користування на умовах оренди Приміщення протягом строку оренди виключно для розміщення офісу, що є цільовим призначенням приміщення.

Під терміном «приміщення» при тлумаченні положень цього Договору розуміють ряд нежитлових приміщень загальною площею 399.3 кв.м., розташованих у будинку за адресою: 02140, м. Київ, проспект Бажана, 10-а, на другому поверсі, які надаються в оренду за цим договором. Зазначені приміщення належать орендодавцю на підставі свідоцтва серії САЕ №300249 про право власності від 11 серпня 2011 року, видане Головним управлінням комунальної власності у м. Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації).

За умовами п. 1.2 Договору орендар має використовувати приміщення протягом строку оренди виключно для розміщення офісу, що є цільовим призначенням приміщення.

Розділами 2 - 6 Договору сторони узгодили порядок передачі орендованого приміщення, орендну плату та порядок розрахунків, права та обов'язки орендодавця та орендаря, відновлення приміщення та порядок його повернення орендодавцю, відповідальність сторін тощо.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками орендаря та орендодавця.

Укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Строк оренди починається у дату початку оренди та закінчується у дату закінчення оренди (п. 1.3 Договору).

В свою чергу з урахуванням положень вступної частини Договору, при тлумаченні положень цього Договору датою початку оренди розуміють дату передачі приміщення орендарю, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення в оренду орендарю, однак, у будь - якому разі, не пізніше 01 жовтня 2014 року, а датою закінчення оренди - 18 серпня 2017 року або дата дострокового припинення дії цього договору.

Приміщення передається орендареві відповідно до акту прийому-передачі не пізніше 01.10.2014 року (п. 2.1 Договору).

В Акті прийму-передачі зазначається загальна площе приміщення, технічний стан приміщення, повний перелік наявного в них майна та обладнання, особливі умови та інші необхідні дані. Акт прийому передачі підписується уповноваженими представниками обох сторін і становить невід`ємну частину договору (п. 2.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято в тимчасове володіння та користування вказане нежиле приміщення, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення від 01.10.2014 р., який підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено печатками сторін, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно змісту вказаного акту, підписаного обома сторонами без жодних зауважень, технічний та санітарний стан об'єкту оренди на час передачі відповідає усім умовам договору та придатний до використання за цільовим призначенням. Жодних застережень щодо невідповідності стану орендованого приміщення, які унеможливлюють його використання за цільовим призначенням, акт не містить.

Наведені обставини свідчать, що Приватним підприємством «Анрі-Маркет» було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Імекс-Експрес» на підставі Договору оренди нежилого приміщення від 19.09.14р. нежитлового приміщення в строкове платне користування, а відповідачем, у свою чергу, прийнято орендоване майно без будь - яких зауважень.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.1 Договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням становить еквівалент 7,514 доларів США у національній валюті України за 1 кв.м. та визначається за формулою: (кількість квадратних метрів у загальній площі приміщення) х (7,5114)=3000 доларів США х (ціна продажу долара США за гривню України за даними курсу НБУ на день складання рахунку-фактури) = розмір щомісячної орендної плати у гривнях України, у т.ч. ПДВ.

Одночасно із внесенням орендної плати за перший місяць користування приміщенням орендар вносить гарантійну суму (гарантійний платіж) у розмірі орендної плати передбаченої п. 3.1 договору за 1 (один) місяць, яка використовуватиметься орендодавцем у наступному порядку: для відшкодування шкоди, у разі її заподіяння приміщенню орендарем, його працівниками, відвідувачами орендаря чи (суб)підрядниками, використовується для відновлення приміщення у випадку його повернення орендарем у незадовільному стані, погашення заборгованості орендаря за оренду приміщення, спожиту електроенергію, за послуги цілодобового спостереження за установками пожежної автоматики приміщення та технічне обслуговування системи пожежної сигналізації, сплати штрафних санкцій у відповідності до умов цього договору, сплати за останній місяць користування орендарем приміщенням. У випадку відсутності необхідності використання зазначеної гарантійної суми вона повертається орендарю після повернення останнім приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту припинення цього договору(п. 3.2 Договору).

За умовами п. 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем у гривнях України шляхом щомісячної передоплати, а саме: до 25 -го числа місяця, що передує місяцю, за яким сплачується орендна плата (далі - граничний термін оплати).

Орендодавець надає орендарю рахунок-фактуру для здійснення оплати: станом на 20-те число місяця, що передує місяцю, за який сплачується орендна плата. У випадку, якщо 20-те число місяця в якому виписується рахунок на оплату орендного платежу припадає на вихідний день, то орендодавець виписує рахунок датою робочого дня, що передує вихідному дню. У випадку неотримання рахунку-фактури орендарем у зазначений термін, останній зобов'язаний сплатити орендний платіж на підставі умов даного договору не прострочуючи граничний термін оплати та застосовуючи курс долара США (курс продажу) за даним НБУ станом на 20 число місяця, в якому виписується рахунок.

Згідно абзацу 2 пункту 3.8 Договору вважається, що орендар виконав своє зобов'язання по оплаті орендних платежів, гарантійних платежів, оплаті послуг цілодобового спостереження за установками пожежної автоматики приміщення та технічне обслуговування системи пожежної сигналізації, послуг за спожиту електроенергію, штрафів, неустойки та інших передбачених договором платежів, з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.11.1 Договору розмір орендної плати, порядок та спосіб розрахунків (формула нарахування та складові формули нарахування) можуть бути змінені шляхом укладання сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору, яка за згодою сторін буде укладена у простій письмовій формі.

Згідно з п. 11.8 Договору зміни і доповнення до умов договору вносяться у письмовій формі шляхом укладення сторонами додаткових угод, за виключенням можливості застосування сторонами одностороннього порядку, передбаченого у цьому договорі.

У відповідності до наведеного, сторонами 27 лютого 2015 року укладено Додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлового приміщення №1.10/Б від 19.09.2014р., за умовами якого сторони домовились змінити орендну плату за користування приміщенням, починаючи з 01 березня 2015 року, у зв'язку з чим вирішили викласти п. 3.1 договору у наступній редакції: розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням становить еквівалент 3,757 доларів США у національній валюті України за 1 кв.м. та визначається за формулою: (кількість квадратних метрів у загальній площі приміщення) х (3,757) = 1500,00 доларів США х (ціна продажу долара США за гривню України за даними курсу НБУ на день складання рахунку-фактури) = розмір щомісячної орендної плати у гривнях України, у т.ч. ПДВ.

На виконання умов п. 3.2 Договору відповідач сплатив гарантійний платіж у встановленому договором розмірі, підтвердженням чого є платіжне доручення № 211241023 від 07.10.2014р. на суму 60000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «за оренду нежитлового приміщення за 10.2014 р. і ост. місяць оренди зг. Дог. № 1.10/Б від 19.09.14 р….», копія якого міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, орендодавцем на виконання умов Договору було виставлено рахунки на оплату оренди, серед яких, зокрема, рахунки за квітень 2015 р. (№ 49 від 20.03.15 р. на суму 34785,92 грн.), за травень 2015 р. (№ 82 від 20.04.15 р. на суму 31586,48 грн.), копії яких наявні в матеріалах справи. Рахунки на оплату направлялись відповідачеві електронною поштою, окрім того рахунки за квітень - травень 2015 р. були направлені листом б/н від 02.06.15 р..

При цьому між сторонами відсутній спір щодо оплати за орендоване ТОВ «Імекс - Експрес» на підставі Договору нежитлове приміщення за період оренди по березень 2015 р. включно.

Водночас як свідчать матеріали справи, відповідач листом № 414/240.32015 від 24.03.15р. звернувся до позивача з проханням про зарахування здійсненого ним гарантійного платежу на підставі платіжного доручення №21241023 від 07.10.2014 року в рахунок погашення орендної плати за квітень - травень 2015 р.

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За умовами п. 8.1 Договору вказаний Договір припиняє свою дію у випадках, зокрема, закінчення строку оренди (п. 8.1.1.); за згодою сторін (п. 8.1.2); у випадку дострокового розірвання даного договору однією із сторін виключно у порядку та за умов, визначених даним договором (п. 8.1.6).

Згідно п. 8.2.5 Договору орендар має право в односторонньому порядку розірвати даний договір шляхом надання письмового повідомлення не пізніше ніж за один місяць до дати розірвання договору.

Керуючись наведеним відповідач направив на адресу позивача лист - повідомлення за №414/240.32015 від 24.03.2015р., який було отримано позивачем 25.03.15 р., про дострокове припинення договору оренди шляхом його одностороннього розірвання з 01 червня 2015 року, зазначивши при цьому про зарахування наявного гарантійного платежу як оплату за два місяці оренди приміщення: квітень та травень 2015 року.

В свою чергу у відповідь на зазначений лист №414/240.32015 від 24.03.2015р. позивач листом від 03.04.15р. прийняв пропозицію відповідача про припинення договору оренди достроково на умовах, повідомлених орендарем, а відтак і про зарахування сплаченого гарантійного платежу, як оплату за два місяці оренди приміщення: квітень та травень 2015 року.

Отже, за висновками суду Договір № 1.10/Б оренди нежитлового приміщення від 19.09.2014 р. слід вважати припиненим з 01.06.2015р.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У відповідності до п. 5.2.12 Договору у випадку припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та повернути його за актом повернення.

На виконання умов Договору відповідачем орендоване нежитлове приміщення було повернуто позивачу 02.06.15р., що підтверджується Актом повернення приміщення від 02.06.2015р., який підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. Копія вказаного акту міститься в матеріалах справи.

При цьому в акті сторони зазначили, що «при огляді приміщень орендодавцем виявлені недоліки та пошкодження, які перераховані у додатку №1 до додатку до акту повернення на 6 аркушах, що є його невід'ємною частиною. Крім того орендарем надані свої заперечення на виявлені недоліки на зворотній стороні аркушів Додатку № 1 до Додатку до Акту повернення».

Зокрема, як вбачається з Додатку №1 до Додатку до Акту повернення приміщення до договору оренди №1.10/Б від 19.09.2014, під час повернення орендованого майна орендодавцеві було виявлено наступні пошкодження: пошкодження дверних блоків (приміщення 4, 12, 1, 21), отвори у стінах та на стелях (приміщення 1, 2, 4, 5, 6, 7, 13, 23, 17,16 19, 20, 22, 15, 18), відсутні світильники (приміщення 4, 5, 6, 23, 22, 17), пошкоджено комунікаційний короб (приміщення 4), демонтовано перегородку з дверним блоком (приміщення 5), пошкоджено напольну плитку (приміщення 8, 13, 23, 1, 2, 23), пошкоджено двері (приміщення 13, 20, 18), не працюють світильники (приміщення 2, 23, 6, 7, 9, 20, 1, 21, 17, 16), демонтовано сантехнічний елемент (приміщення 8), відсутній плінтус (приміщення 2, 16), потертості стін та стелі (приміщення 3, 7, 8, 2, 1, 19, 21, 15, 17, 16, 18), тріщина на стелі (приміщення 20), пошкоджено стіни (приміщення 22), пошкоджено підвіконник (приміщення 22), тріснутий склопакет (приміщення 22) тощо.

Зі змісту вказаних заперечень відповідача на виявлені недоліки та пошкодження вбачається, що позиція орендодавця зводиться до незгоди із певними формулюваннями орендодавця щодо відображення виявлених пошкоджень приміщення та містять твердження стосовно того, що майно передавалось у такому ж стані, що і при поверненні, та частина електричного обладнання перебуває в робочому стані.

Таким чином, за твердженнями позивача, оскільки в ході огляду приміщення 27.05.2015 року представниками орендодавця виявлено недоліки та пошкодження орендованого відповідачем приміщення, зазначене стало підставою для анулювання Приватним підприємством «Анрі - Маркет» згоди на зарахування гарантійного платежу листом б/н від 02.06.15р. та вимог про сплату орендної плати за квітень 2015р. в сумі 34785,92 грн. та за травень 2015 р. в сумі 31586,48 грн.

Рішення про анулювання згоди на зарахування гарантійного платежу в рахунок оплати орендних платежів за квітень-травень 2015 року отримане представником відповідача 02.06.2015, про що свідчить відповідна відмітка на примірнику вказаного листа.

В свою чергу відповідач листом № 469/08062015 від 08.06.15 р. повідомив орендодавця про свою незгоду із прийнятим ним рішенням про анулювання згоди на зарахування гарантійного платежу в рахунок оплати орендних платежів за квітень-травень 2015 року, вважаючи, що орендоване приміщення передане у стані не гіршому, ніж стан на момент його отримання в оренду, з урахуванням його нормального зносу. При цьому на думку відповідача, факт прийняття приміщення орендодавцем за актом повернення та підписання останнього свідчить про належний стан приміщення, що передавалось, та виконання орендарем всіх умов Договору.

Вважаючи, що орендарем здійснене пошкодження орендованого майна, чим Приватному підприємству «Анрі - Маркет» завдано матеріальні збитки, орендодавець звернувся до професійного оцінювача з метою оцінки вартості матеріальних збитків, що не визнаються орендарем, та підтвердження обставин завдання збитків відповідачем.

Так, згідно наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт+», що діє на підставі сертифікату оціночної діяльності № 15034/13 від 02.08.13р., Висновку та Звіту про оцінку від 03.06.15р. вартості матеріального збитку, що спричинений ПП «Анрі-Маркет», а саме, збитки завдані ряду нежитлових приміщень загальною площею 399,3 кв.м., які орендувались ТОВ «Імекс-Експрес», та розташовані на другому поверсі нежитлової будівлі за адресою: 02140, м. Київ, проспект Бажана, 10-а станом на 03 червня 2014 року ринкова вартість матеріального збитку без урахування ПДВ склала 327 939,00 грн. Копія вказаного звіту наявна в матеріалах справи.

Поряд із цим, за результатами проведеної в ході судового розгляду справи будівельно-технічної експертизи висновком № 1666 від 22.03.16 р. матеріальний збиток визначений експертом в розмірі 74074,00 грн.

Відтак, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, згідно результатів проведеної судової будівельно - технічної експертизи позивачем заявлена до відшкодування відповідачем завдана шкода в сумі 33771,60 грн., яка визначена як різниця між розміром збитків в сумі 74074,00 грн. за результатами експертного дослідження за вирахуванням гарантованого платежу в сумі 40302,40 грн., зарахованого з метою відновлення приміщення та в рахунок відшкодування збитків, а також в зв'язку з незарахуванням гарантійного платежу в оплату орендної плати за квітень - травень 2015 р. позивач вважає, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 66374,40 грн. за квітень - травень 2015р., яку позивач разом зі шкодою просить суд стягнути.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 3, 4 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, відшкодування збитків відповідно до частини 2 статті 49 Господарського кодексу України за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно частини 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відковується у повній мірі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, в силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Укладаючи Договір сторони погодили наявність у орендаря обов'язку, зокрема, використовувати приміщення виключно за його цільовим призначенням (п.п. 5.2.1); за власний рахунок утримувати приміщення чистим та у належному стані забезпечувати його повне збереження, не здійснювати дії, внаслідок яких можливе пошкодження і/або псування місць загального користування та земельної ділянки, дотримуватись санітарних норм та правил пожежної безпеки забезпечувати належний догляд за приміщенням, включаючи виконання необхідних поточних ремонтних робіт та поліпшень у відповідності до умов цього договору (п.п. 5.2.3); повідомляти орендодавця про будь - які пошкодження, що сталися в приміщенні незалежно від причин їх виникнення (п.п. 5.2.8); забезпечити цілісність устаткування орендодавця, встановленого в приміщенні і переданого орендодавцеві за актом приймання - передачі, та не допускати дій або випадків, які завдають шкоди майну орендодавця (п.п. 5.2.10).

При цьому як передбачено п. 6.8 Договору приміщення повинне бути передано орендодавцеві в не гіршому стані, в якому воно було передано на дату, коли приміщення було передане в оренду за актом приймання - передачі з урахуванням нормального зносу, якщо тільки орендодавець не погодився на повернення приміщення у стані, з урахуванням зроблених поліпшень, змін та перепланувань.

Окрім того, згідно п. 6.5 Договору повернення приміщення після закінчення строку оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін; такі представники складають акт повернення в останній день строку оренди з урахуванням умов цього договору. У випадку пошкодження приміщення в результаті демонтажу обладнання або іншого майна орендаря, останній зобов'язаний усунути такі пошкодження за власний рахунок або за рахунок гарантійного платежу. Акт повернення підписується орендодавцем після усунення орендарем таких пошкоджень, якщо сторони не домовляться про інше в письмовій формі.

Таким чином, невиконання орендарем своїх обов'язків, визначених умовами укладеного між сторонами Договору, зокрема, в частині збереження майна та відновлення/ремонту останнього в разі погіршення його стану або пошкодження, а також приведення орендованого нежитлового приміщення в стан, який відповідає стану приміщення на момент передачі в оренду, за висновками суду визначає наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача та, відповідно, є підставою для відповідальності у вигляді відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Також згідно умов вказаного пункту 6.5 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря усунення всіх недоліків у приміщенні за власний рахунок орендаря, а орендар зобов'язаний протягом 14 днів з моменту одержання письмового повідомлення виконати таку вимогу орендодавця, якщо не доведе, що такі пошкодження не є нормальним зносом матеріалів та обладнання. Після вивчення такого списку орендар зобов'язаний або усунути зазначені недоліки, або надати свої обґрунтовані заперечення. Якщо орендар не в змозі здійснити відповідні відбудовні роботи в приміщенні внаслідок такого пошкодження, орендодавець вправі залучити підрядників для здійснення робіт по відбудові приміщення. У такому випадку орендар зобов'язаний у повному обсязі відшкодувати орендодавцеві пов'язані з цим витрати, якщо сторони не домовляться про інше у письмовій формі.

Аналогічні умови викладені в п. 7.2 Договору, яким передбачена відповідальність орендаря, а саме у випадку погіршення стану приміщення, місць загального користування будинку чи комунікацій з вини орендаря чи йог працівників, відвідувачів чи субпідрядників проведення несанкціонованих змін, перепланувань чи інших ремонтних робіт на порушення умов цього Договору, орендар зобов'язаний за власний рахунок протягом 14 днів з моменту отримання обґрунтованої письмової вимоги орендодавця відновити приміщення до стану, не гіршого ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального зносу, відновити попередній стан місць загального користування, будинку, комунікацій, що існував до моменту вчинення порушення.

Положеннями статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, на кредитора, позивача по справі, що вимагає відшкодування збитків у вигляді майнової шкоди згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, покладається обов'язок доказування розміру збитків, якщо такі мали місце, завданих йому порушенням зобов'язання відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

В свою чергу сторони визначили в Договорі, що орендар відшкодовує шкоду, заподіяну орендодавцю та третім особам внаслідок пошкодження приміщення, будинку, місць загального користування, земельної ділянки з вини орендаря, його працівників. Відвідувачів, згідно з ринковими цінами, оцінку яких повинен провести суб'єкт оціночної діяльності, якщо тільки сторони не узгодять розмір відшкодування в акті, який укладається в порядку, визначеному п. 4.1.1 цього Договору.

Тобто умовами Договору та приписами чинного законодавства передбачений обов'язок відшкодування орендарем пошкоджень орендованого майна або погіршення його стану в результаті використання останнього під час оренди, який відповідачем заперечувався та виконаний не був, що, в свою чергу, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, виходячи з того, що під час розгляду справи № 910/18980/15 виникли питання щодо технічного стану, причин дефектів, вартість ремонтно-будівельних робіт приміщення загальною площею 399,3 м 2 за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, яке на праві власності належить ТОВ «Анрі-Маркет», а також зважаючи на те, що відповідач не погоджувався із наведеними не достовірними та необґрунтованими доказами нанесення відповідачем шкоди приміщенню та визначеною позивачем сумою, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015р. у справі № 910/18980/15 призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі № 910/18980/15, проведення якої вирішено доручено Київській незалежній судово-експертній установі (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, корпус 20, оф. 403); на розгляд експерту поставлено наступні питання: визначити технічний стан об'єкту оренди: приміщення загальною площею 399,3 м2 за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, на дату передачі даного об'єкту в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Імекс-Експрес»;- визначити технічний стан приміщення загальною площею 399,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, яке на праві власності належить ПП «Анрі-Маркет», станом на теперішній час; яка технічна причина та можливий період виникнення наявних пошкоджень приміщення загальною площею 399,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, яке на праві власності належить ПП «Анрі-Маркет»; яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення наявних дефектів у приміщенні загальною площею 399,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А, яке на праві власності належить ПП «Анрі-Маркет»; який розмір завданої матеріальної шкоди власнику об'єкта оренди - ПП «Анрі-Маркет»: приміщення загальною площею 399,3 м2 за адресою: м. Київ, вул. М. Бажана, 10-А.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку від 22.03.2016р. № 1666 експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по справі №910/18980/15 встановлено:

1. Технічний стан об'єкту оренди: приміщення загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул..М.Бажана, 10-а на дату передачі даного об'єкту в оренду ТОВ «Імекс-Експрес», а саме на 01 жовтня 2014 року, визначається як добрий.

2. Технічний стан об'єкту оренди: приміщення загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а на дату проведення натурного обстеження, а саме на 19 січня 2016 року, визначається як «задовільний»;

3. Наявні пошкодження приміщення загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а можна поділити на такі групи:

- Дефекти, такі як тріщини на оздобленні ГКЛ на стінах та стелі приміщення виникли внаслідок впливу факторів процесів внутрішнього характеру, які протікають при експлуатації конструкцій будівлі й обумовлені взаємними переміщеннями конструкцій відносно одна одної. Встановити час виникнення деяких дефектів не вбачається за можливе.

- Дефекти, які виникли в процесі природного зносу використання приміщення за функціональним призначенням (забруднення, потертості опоряджувальних покриттів стін та стелі, сколи дверних полотен тощо) та, частково, дефекти, які виникли внаслідок цілеспрямованого впливу на будівельні конструкції та опоряджувальні покриття (відсутність електроприборів), виникли з причин зовнішнього характеру, а саме дій людини в процесі експлуатації, ймовірним часом виникнення таких дефектів є період з 01 жовтня 2014 року до 02 червня 2015 року.

- Дефекти, які виникли внаслідок цілеспрямованого впливу на будівельні конструкції та опоряджувальні покриття (отвори в підлозі, дефекти підвісної системи, дефекти інженерних мереж, відсутність лючків).

4. Вартість ремонтно-будівельних робіт (матеріальний збиток, нанесений власнику об'єкта оренди - ПП «Анрі-Маркет»), проведення яких необхідне для усунення наявних дефектів у приміщенні загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а, яке на праві власності належить ПП «Анрі-Маркет», станом на 23 липня 2015 року, становить 74 074,00 грн.

Зокрема, як зазначено в письмових роз'ясненнях експерта та пояснено останнім в судових засіданнях 19.05.2016 р. та 20.05.2016 р., стан приміщення, яке було передано в оренду, експертом визначений як «добрий» станом на 01.10.2014 за допомогою методів наукового дослідження, а саме: аналітичної абстракції та абстракції ототожнювання, аналізу, синтезу (про що зазначено у дослідницькій частині висновку експерта) при вивченні матеріалів господарської справи №910/18980/15. При цьому характеристика приміщення, яке було передано в оренду, - «добрий», визначена експертом відповідно до характеристик технічного стану приміщень «Стандарту житлово - комунального господарства України. Житлові будинки. «Правила визначення фізичного зносу житлових будинків» СОУ ЖКГ 75.11-3507723.0015:2009».

Окрім того, як пояснив експерт, наявність або відсутність дефектів характеризує технічний стан приміщення, який був встановлений на час передачі позивачем відповідачу приміщення в оренду - 01 жовтня 2014 року при вивченні матеріалів господарської справи №910/18980/15. При цьому дефекти приміщення, які виникли внаслідок цілеспрямованого впливу на будівельні конструкції та опоряджувальні покриття (отвори в підлозі, дефекти підвісної системи «Armstrong», дефекти інженерних мереж (ХВП, опалення), відсутність лючків, час виникнення яких встановити не виявляється можливим, включено у загальну вартість ремонтно-будівельних робіт (матеріальний збиток, нанесений позивачу), необхідних для їх усунення.

Серед іншого в роз'ясненнях зазначено також, що експерт розуміє визначення матеріальної шкоди власнику приміщення відповідно до ст. 225 ГК України як розрахунок вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення наявних дефектів у приміщенні, з приведенням приміщення до стану - «добрий» у розумінні Стандарту житлово-комунального господарства України. Житлові будинки. «Правила визначення фізичного зносу житлових будинків» СОУ ЖКГ 75.11-3507723. 0015:2009», згідно методик розрахунку вартості ремонтно - будівельних робіт, використаних експертом при складанні висновку. Визначення розміру матеріальної шкоди проводиться виключно за наявними дефектами.

Також згідно наданих експертом роз'яснень розрахунок вартості ремонтно-будівельних робіт по кожному із визначеної групи дефектів окремо технічно і методологічно неможливий, оскільки роботи, потрібні для усунення дефектів елементу, які належать до різних груп, перекривають одна одну і виконуються один раз для усунення всіх дефектів окремого елементу, а не кожний раз для усунення кожного дефекту, тому визначення питомої ваги вартості усунення окремої групи дефектів, встановлених у висновку, не вбачається за можливе.

Окрім цього, як зазначено експертом у письмових роз'ясненнях щодо висновку експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи № 1666 від 22.03.16 р. на вимоги ухвали суду від 12.05.16 р., а саме щодо застосованого в тексті висновку експерта терміну «ймовірно», відповідно до сучасної класифікації висновків експерта, по результатах дослідження поставлених перед експертом питань при формуванні відповіді щодо дефектів, які виникли в процесі природнього зносу використання приміщення за функціональним призначенням, експертом використано ймовірну форму висновку, оскільки у процесі об'єктивного дослідження через відсутність на сучасний період досконалих наукових розробок щодо методики встановлення періоду виникнення дефектів приміщення, експерт не може надати категоричного висновку, але в ході дослідження достовірно встановлені обставини, які при їх аналізі, на думку експерта, підтверджують, час виникнення зазначених дефектів.

Оцінюючи висновок експерта, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції, що він є належним та допустимим доказом по справі.

У відповідності до частини 3 статті 767 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Таким чином, враховуючи зазначену норму та зважаючи на зміст наданих відповідачем доказів, а саме копій договору №3/12 оренди нежитлового приміщення від 27.04.2012р., укладеного між ТОВ «Європейський стандарт Інжиніринга» та позивачем, додаткових угод від 30.08.2013р., від 20.02.2014р., від 18.03.2014р. до цього договору, акту приймання-передачі приміщення в оренду від 03.05.2012р. та акту про повернення приміщення від 30.09.2014р., оскільки відображення пошкоджень в актах носить загальний характер і за висновками суду на підставі останніх не вбачається можливим встановити ступінь пошкоджень, які були наявні на час передачі майна позивачу попереднім орендодавцем та чітко ідентифікувати останні, а отже співставити з пошкодженнями, зафіксованими сторонами в акті приймання - передачі майна від 02.06.2015р. та висновку експертного дослідження № 1666 від 22.03.2016р., приймаючи до уваги виключно факт підписання акту приймання - передачі майна в оренду відповідачем від 01.10.2014р. без жодних зауважень та заперечень, із одночасним визначенням стану орендованого приміщення як придатного до використання за цільовим призначенням, вказані відповідачем документи не підтверджують передачу відповідачу приміщення з дефектами, а тому презумується, що приміщення передавалось без вказаних дефектів.

Суд зауважує, що шляхом підписання акту приймання - передачі від 01.10.2014 та визначивши стан приміщення без зауважень, відповідач прийняв на себе відповідальність за всі подальші зміни в стані орендованого приміщення, в тому числі за пошкодження, які виникнуть під час використання орендованого майна ТОВ «Імекс - Експрес».

В свою чергу суд звертає увагу, що заперечуючи проти позовних вимог відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, окрім пояснень та заперечень.

При цьому, факт передачі, отримання майна в оренду та його використання протягом спірного періоду відповідачем, а також виконання орендодавцем передбачених умовами розділу 4 Договору обов'язків, зокрема, в частині передачі та надання орендарю приміщення в оренду в стані, що відповідає його цільовому призначенню, забезпечення орендарю безперешкодного входу/виходу до орендованого приміщення та функціонування комунальних систем тощо, останнім не заперечувався, докази звернення відповідача до ПП «Анрі-Маркет» як орендодавця з питань невідповідності технічного стану орендованого майна, та, відповідно, неможливості використання його за цільовим призначенням, як на час передачі майна так і на протязі дії спірного Договору в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем матеріальних збитків, зумовлених користуванням орендованим приміщення відповідачем, розмір цих збитків установлено експертним шляхом, а саме висновком експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи № 1666 від 22.03.2016 р.- вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення наявних дефектів та пошкоджень у орендованому приміщенні загальною площею 399,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 10-а, складає 74 074,00 грн., суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами факту наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для відповідальності останнього за понесені позивачем збитки та задоволення позовних вимог в цій частині, а саме в сумі 33 771,60 грн., яка визначена як різниця між сумою визначеного експертом матеріального збитку, нанесеного позивачу, та сумою внесеного позивачем гарантійного платежу у розмірі 40 302,40 грн.

Судом також не приймаються до уваги твердження відповідача щодо несплати орендних платежів за квітень 2015 р. - травень 2015 р з причин оплати ним гарантійного платежу на підставі платіжного доручення №21241023 від 07.10.2014 року, що може бути скерований позивачем на оплату орендних платежів за вказаний період, оскільки у відповідності до п. 3.1 Договору сторони визначили черговість, з якою гарантійний платіж може бути використаний орендодавцем. Так, у першу чергу гарантійний платіж скеровується для відшкодування шкоди, у разі її заподіяння приміщенню орендарем, його працівниками, відвідувачами, що використовується для відновлення приміщення у випадку його повернення орендарем у незадовільному стані. На інші потреби, в т.ч. на погашення заборгованості орендаря за оренду приміщення, гарантійний платіж скеровується після відшкодування заподіяної шкоди.

Тобто виходячи з умов Договору правом визначення мети зарахування та використання гарантійного платежу, в тому числі для відшкодування шкоди у разі її заподіяння приміщенню орендарем, а саме для відновлення приміщення у випадку його повернення останнім в незадовільному стані, що і було встановлено під час повернення орендованого майна 02.06.2015 р., наділений саме орендодавець, при цьому лише у випадку відсутності необхідності використання зазначеної гарантійної суми вона повертається орендарю після повернення останнім приміщення орендодавцю за актом прийому - передачі протягом 5 банківських днів з моменту припинення цього договору.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що факт невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати внаслідок не зарахування гарантійного платежу позивачем підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 66374,40 грн. заборгованості за оренду підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги в розмірі 20000,00 грн. то згідно з п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (далі - Постанова № 7) витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписом частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому послуги Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

За умовами ст. 26 даного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

15 липня 2015 р. між позивачем (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Національна правова палата» (далі - палата), укладено договір про надання правової допомоги №76-а, за умовами якого палата зобов'язується надати клієнту правову допомогу пов'язану з підготовкою документів та представництвом інтересів клієнта у господарському суді міста Києва за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Експрес» про стягнення заборгованості та відшкодування майнової шкоди, а клієнт зобов'язується оплачувати надану правову допомогу на умовах , визначених цим договором. (п.1.1 договору).

Представництво інтересів позивача у справі здійснювала адвокат Самойленко А.В. (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №3495/10 від 22.11.2007р.), що є членом Адвокатського об'єднання «Національна правова палата» і представляє інтереси позивача у відповідності до укладеного договору про надання правової допомоги № 76а від 15.07.2015р.

До клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката представником позивача на час розгляду справи надано звіт наданих юридичних послуг допомоги від 22.04.2016 року за договором від 15.07.2015р. 76-а з зазначенням вартості, строком виконання та обсягом фактично виконаних таких послуг. Натомість наданий суду звіт фактично наданої правової як і сам договір не містить обґрунтування вартості 1 години витраченого часу.

Поряд із цим суд звертає увагу, що Договором № 76-а про надання правової допомоги від 15.07.15р. передбачено представництво інтересів позивача у всіх судових інстанціях, а саме у господарському суді міста Києва, Київському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України та Верховному Суді України, тоді як станом на дату винесення рішення у даній справі адвокатом здійснене представництво інтересів клієнта лише в суді першої інстанції.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують розумність та обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси, є його особистим правом; а також з урахуванням умов Договору № 76-а про надання правової допомоги від 15.07.15р., а також ціни позову, тривалості розгляду і складності справи, змістовності підготованої адвокатом позовної заяви, кількості судових засідань у яких брав участь адвокат, кількості та складності документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове відшкодування вартості витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн., які правомірно стягнуті з відповідача на користь позивача. Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС-ЕКСПРЕС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2016 року по справі № 910/18980/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/18980/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Тищенко