Рішення

від 06.06.2016 по справі 914/1394/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016р. Справа№ 914/1394/15

За позовом: Публічного акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Львів

до відповідача: Малого приватного підприємства «Гранат», м. Буськ, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Буськ, Львівська область

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Головуючий суддя Мазовіта А.Б Суддя Ділай У.І.

Суддя Сухович Ю.О.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 13.01.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_3, директор, ОСОБА_4, представник (договір від 11.05.2016 р.);

від третьої особи: ОСОБА_1

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Малого приватного підприємства «Гранат», м. Буськ, Львівська область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Буськ, Львівська область про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглянувши матеріали справи, суд (суддя Матвіїв Р.І.) визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.05.2015 р. призначив розгляд справи на 26.05.2015 р., залучив ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 13.07.2015 р. призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію у складі суддів Ділай У.І. та Мороз Н.В., головуючий суддя Матвіїв Р.І.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ділай У.І., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 27.08.2015 р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Ділай У.І. замінено суддею Сухович Ю.О.

Ухвалою суду від 29.05.2015 р. провадження у справі №914/1394/15 було зупинено, у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Для вирішення експерту були поставлені наступні запитання:

- яка дійсна вартість нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від 28.08.2007 року, а саме: будівлі кафе «Біля каміну», що знаходиться по вул. Є. Петрушевича, 25а в м. Буськ Львівської області, загальна площа будівлі - 107,8 кв.м.; земельної ділянки, на якій знаходиться ця будівля, площею 0,0551 га, кадастровий номер: 4620610100:13:025:0018, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Буськ, вул. Є.Петрушевича, 25а, яка передана для обслуговування кафе?

03.03.2016 р. Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз направив суду висновок №3761/3762 судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи по господарській справі №914/1394/15, що складений 18.02.2016 р.

У зв'язку із закінченням повноважень як вперше призначеного на посаду судді Матвіїва Р.І., розпорядженням №187 від 03.03.2016 р. було призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/1394/15. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію у складі суддів Сухович Ю.О. та Мороз Н.В., головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Ухвалою суду від 04.03.2016 р. провадження у справі №914/1394/15 було поновлено, розгляд призначено на 21.03.2016 р.

У зв'язку із перебуванням судді Мороз Н.В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 21.03.2016 р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Мороз Н.В. замінено суддею Ділай У.І. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. Ухвалою від 11.05.2016 р. за клопотанням представника строк вирішення спору було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 06.06.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та третьою особою було укладено кредитний договір, на виконання умов якого третій особі було надано грошові кошти. Третя особа зобов'язувалася протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків по договору - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв'язку з неналежним виконанням третьою особою зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, третя особа свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконала частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 51 092 грн. 67 коп. по кредиту, 962 грн. 24 коп. по сплаті процентів, 115 188 грн. 55 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 17 802 грн. 06 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 6 369 грн. 68 коп. інфляційних, 2 194 грн. 58 коп. 3% річних. Крім цього, що між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення вимог третьої особи по кредитному договору нежитлову будівлю та земельну ділянку. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання третьою особою умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв'язку з цим, представник позивача просив стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 193 729 грн. 00 коп., звернувши стягнення на заставлені відповідачем нежитлову будівлю та земельну ділянку шляхом продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну реалізації нежитлового приміщення у розмірі 228 900 грн. 00коп., для земельної ділянки - у розмірі 88 800 грн. 00 коп.

В судових засіданнях відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні третя особа надала усні пояснення.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28 серпня 2007 р. між філією Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №601.

За цим договором банк (позивач) зобов'язувався надати позичальнику (третій особі) на умовах цього договору кредит в сумі 200 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язувався отримувати, належним чином використовувати та повернути кредит в сумі 200 000 грн. 00 коп., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач відповідно до розпорядження від 28.08.2007 р., видаткового касового ордеру №73480 надав третій особі грошові кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп.

1 листопада 2008 р. позивач та третя особа уклали договір про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії, яким встановили плату за користування кредитом у розмірі 21% річних.

26 серпня 2010 р. позивач та третя особа уклали договір про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії, яким виклали договір відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р. в новій редакції.

Згідно п. 1.2. договору кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 27 серпня 2010р. Остаточним терміном повернення кредиту є 27 серпня 2010 р. На дату закінчення вказаного періоду визначається сума фактичної заборгованості за кредитом, яка підлягає погашенню щомісячно ануїтетними платежами. Позичальник зобов'язується щомісячно до 27 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтетними платежами в сумі 5 410 грн. 67 коп. шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 27 вересня 2010 р. на відповідні позичкові рахунки позичальника. Сплата останнього ануїтетного платежу здійснюється до 27 серпня 2015 р.

Відповідно до п. 2.3.1. договору банк має право припинити надання кредиту та вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування, сплати комісійних винагород та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або за договором застави (іпотеки).

Після отримання позичальником від банку повідомлення про відкликання кредиту, позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення, здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму кредиту, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з цим договором).

У зв'язку з порушенням строків сплати сум кредиту та процентів, позивач звернувся до третьої особи з вимогою за вих. №27-02/1363 від 09.02.2015 р., в якій вимагав достроково сплатити суми кредиту, процентів та пені.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, третя особа свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та відсотків по кредитному договору виконала частково, заборгованість третьої особи перед позивачем станом на дату подання позовної заяви становила 51092грн. 67 коп. по кредиту, 962 грн. 24 коп. по сплаті процентів.

25.09.2015 р. позивачем через канцелярію суду подано довідку щодо погашення заборгованості від 22.09.2015 р., з якої вбачається, що третьою особою в рахунок погашення заборгованості сплачено суму кредиту в розмірі 51092грн. 67 коп., відсотки в розмірі 697 грн. 24 коп., прострочений борг за нарахованими відсотками в розмірі 1 856 грн. 36 коп., 9 089 грн. 48 коп. пені.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 51 092 грн. 67 коп. боргу по кредиту та в стягненні 962 грн. 24 коп. боргу по відсотках, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цих частинах відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.1.1. кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 115 188 грн. 55 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 17 802 грн. 06 коп., інфляційні в розмірі 6 369 грн. 68коп., 3% річних в розмірі 2 194 грн. 58 коп.

Як зазначалося вище, третьою особою в рахунок погашення боргу перед позивачем було сплачено 9 089 грн. 48 коп. пені, що підтверджується довідкою від 22.09.2015 р. Таким чином, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 9 089 грн. 48 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

28 серпня 2007 р. між філією Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (іпотекодержатель) та Малим приватним підприємством «Гранат» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №1183.

Згідно п. 1.1. договору іпотеки майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення належного виконання зобов'язань (повернення кредиту у розмірі 200 000 грн. 00 коп., сплати відсотків за користування кредитом, сплати штрафних санкцій) за кредитним договором (договір відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р.), укладеним між іпотекодержателем та позичальником, наступне майно, що належить іпотекодержателю - майновому поручителю на праві власності:

- будівлю кафе «Біля каміну», яка знаходиться по вул. Є.Петрушевича, буд. 25 «а» в місті Буську Львівської області, на плані позначена літ. «А-1», загальною площею 107,8 кв.м;

- земельну ділянку, на якій знаходиться ця будівля, площею 0,0551 га, що розташована по вул. Є.Петрушевича, буд. 25 «а» в м. Буську Львівської області, яка передана для обслуговування кафе.

Відповідно до п. 4.2. договору іпотеки, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язання в цілому чи тієї або іншої частини, а також у інших випадках, передбачених цим договором, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором.

11.02.2015 р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу за вих. №27-02/1364 від 09.02.2015 р., в якому вказав на необхідність погашення заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк. Відповідачем вказаний лист-вимогу залишено без розгляду та задоволення.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абзацом 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (абз. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно абз. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до абз. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про визначення початковою ціною продажу предмета іпотеки вартість предмета іпотеки, яка встановлена експертом у висновку №3761/3762 судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи по господарській справі №914/1394/15, що складений 18.02.2016 р.

Доводи відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Як зазначено у 4.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24.11.2014 р. №1, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. №5 зазначено, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, на момент подання позову у даній справі до Господарського суду Львівської області в третьої особи існувала заборгованість перед позивачем по кредиту, відсотках за користування кредитом, у зв'язку із простроченням зобов'язання позивачем було нараховано неустойку.

Станом на дату розгляду справи №914/1394/15 заборгованість у повному обсязі по договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р. не погашена, рішення Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 р. у справі №440/627/15-ц не виконане. Відповідачем зворотнього не доведено.

Відповідно до п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24.11.2014 р. №1, вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України «Про іпотеку», якими передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Відсутність попереднього повідомлення іпотекодавця не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

Як вбачається із матеріалів справи, 11.02.2015 р. позивач надсилав відповідачу вимогу про усунення порушень зобов'язання за вих. №27-02/1364 від 09.02.2015 р., в якому вказав на необхідність погашення заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк.

Щодо доводів відповідача щодо нарахування пені в розмірі, не більшому від подвійної облікової ставки НБУ, то суд зазначає, що нарахування та заявлення позивачем пені із застосуванням ставки пені, визначеної умовами договору є правомірним, оскільки обмеження, встановлені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», не застосовуються до фізичних осіб. Позичальником згідно договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р. є фізична особа - ОСОБА_1.

Крім цього, згідно п. 2 іпотечного договору іпотекодавець відповідає за невиконання позичальником зобов'язань, що випливають з договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р., в тому числі і за зобов'язаннями позичальника щодо сплати на користь іпотекодержателя штрафних санкцій у випадку неналежного виконання зобов'язання.

Оскільки позичальник (третя особа) не є суб'єктом господарювання, кредит надано на споживчі цілі, положення Господарського кодексу України, в тому числі і положення ст. 232 кодексу, не поширюються на відносини, які виникли в результаті укладення між банком та позичальником (фізичною особою) договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р.

Слід також зазначити, що згідно п. 6.6. договору відновлювальної кредитної лінії сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов'язань позичальника (у тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені, тощо), що передбачені умовами цього договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, складає 106 099 грн. 07 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 17 802 грн. 06 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 6369грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 2 194 грн. 58 коп. 3% річних. В частині стягнення 51 092 грн. 67 коп. заборгованості по кредиту, 962 грн. 24коп. заборгованості по сплаті процентів та 9 089 грн. 48 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту провадження слід припинити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, борг частково сплачений після звернення позивача із позовом до суду, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 7, 33, 38 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» філії - Львівського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м.Львів, вул. Січових Стрільців, 9 (ідентифікаційний код 09325703) суму заборгованості згідно договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р. в розмірі 132 465 грн. 39 коп., в тому числі 106 099 грн. 07 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 17 802 грн. 06 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 6 369 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 2 194 грн. 58коп. 3% річних, а також 3 874 грн. 58 коп. судового збору, звернувши стягнення на заставлене майно Малого приватного підприємства «Гранат», м. Буськ, вул.Петрушевича, 25а, Львівська область (ідентифікаційний код 19325681) згідно іпотечного договору, який посвідчений 28.08.2007 р. приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №1183, а саме: будівлю кафе «Біля каміну», яка знаходиться по вул.Є.Петрушевича, буд. 25 «а» в місті Буську Львівської області, на плані позначена літ. «А-1», загальною площею 107,8 кв.м та земельну ділянку, на якій знаходиться ця будівля, площею 0,0551 га, що розташована по вул.Є.Петрушевича, буд. 25 «а» в м. Буську Львівської області, яка передана для обслуговування кафе, шляхом продажу будівлі кафе на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 713 291 грн. 00 коп. та шляхом продажу земельної ділянки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 153 177 грн. 00 коп.

3. В частині стягнення 51 092 грн. 67 коп. заборгованості по кредиту, 962 грн. 24 коп. заборгованості по сплаті процентів та 9 089 грн. 48 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту провадження припинити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 06.06.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.06.2016 р.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Сухович Ю.О.