Рішення
від 08.06.2016 по справі 922/428/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р.Справа № 922/428/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом НВП "Електроспецтехнологія" у формі ТОВ, м. Харків до Центра соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Орджонікідзевського району міста Харкова, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент праці та соціальної політики Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради, м. Харків про стягнення 108477,36 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, (директор),

відповідача - не з'явився,

3-ї особи (Департамент праці та соціальної політики ХМР) - не з'явився,

3-ї особи (Департамент у справах сім'ї, молоді та спорту ХМР) - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/428/15 за позовом НВП "Електроспецтехнологія" у формі ТОВ до Центра соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Орджонікідзевського району міста Харкова, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент праці та соціальної політики Харківської міської ради, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради про стягнення 108477,36 грн.

Ухвалою суду від 23.03.15р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент праці та соціальної політики Харківської міської ради (м. Харків, вул. Сумська, 64, 5 пов.) та Департамент у справах сім`ї молоді та спорту Харківської міської ради (м. Харків, вул. Сумська, 64, 5 пов.).

Ухвалою суду від 23.03.15р. за клопотанням представника відповідача строк вирішення спору продовжено по "07" квітня 2015р.

23.03.15р. від Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому департамент не визнає позовні вимоги та зазначає наступне. Позивачем за весь час прострочення договору на адресу департаменту не надсилались листи з вимогою сплатити суму боргу, також в досудовому порядку не була надіслана претензія, відповідач вказує, що позивач не вжив заходів для досудового врегулювання спору.

Крім того, у пункті 3.1. договору існують розбіжності. В екземплярі, наданому позивачем на адресу суду, зазначена сума з врахуванням ПДВ, а у екземплярі, який був наданий до Державної казначейської служби ПДВ - відсутній. Також, в калькуляції вартості послуг зі створення інформаційної продукції у екземплярі департаменту відсутній ПДВ, а у екземплярі позивача він присутній, у зв`язку з чим, вказує відповідач, не зрозуміло, яка ж сума витрачена позивачем на виготовлення продукції. Також, не було надано доказів сплати ПДВ. У відзиві зазначається, що договором не передбачені штрафні санкції за несвоєчасну сплату заборгованості, тому сума пені не може бути стягнута за весь період несплати боргу. Відповідач звертає увагу, що позивачем на вимогу Департаменту не був наданий макет або примірник буклету та листівки. Якщо позивачем була створена інформаційна продукція, то її зразок має бути наданий на адресу департаменту та на адресу суду.

03.04.15р. представник відповідача надав доповнення та уточнення до відзиву на позовну заяву (вх.№13298 від 03.04.15р.), в яких відповідач даний позов не визнає та повністю відхиляє вимоги позивача та зазначає наступне. Договором не передбачені штрафні санкції за несвоєчасну сплату заборгованості, тому сума пені не може бути стягнута за весь період несплати боргу.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не був наданий макет або примірник буклету та листівки. Матеріалами справи не доведено, що позивач передав вказану у договорі продукцію на адресу відповідача, також ні чим не підтверджені витрати позивача по наданню послуг.

Відповідач вказує, що з укладеного договору вбачається, що предметом договору ( п. 1.1.) є "послуги", тобто укладений договір є договором про надання послуг. Так, за договором про надання послуг виконавець зобов'язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату. Таким чином, є невідповідність предмету договору та акту здачі - прийомки виконаних робіт (послуг), який передбачає передачу певної кількості предметів. Зважаючи на те, що позивачем не надані належні докази передачі відповідачу виготовленої продукції, а також немає акту приймання - передачі продукції або видаткової накладної, відповідач просить суд відмовити в позові.

Так, якщо виготовлена продукція була нам передана, то в обов'язковому порядку повинна бути видана видаткова накладна, на підставі якої дана продукція повинна була поставлена на баланс підприємства. Таким чином, не має доказів про перехід права власності на виготовлену продукцію від виконавця до замовника. Відповідач наполягає на тому, що договір був укладений 24 грудня 2012 року, а акт здачі - прийомки виконаних робіт (послуг) підписаний також 24 грудня 2012 року. Даний факт викликає сумніви про наявність у позивача виготовленої продукції в день підписання договору.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано достатніх доказів про належне виконання договору.

Ухвалою суду від 03.04.15р. провадження у справі 922/428/15 зупинено, направлено матеріали справи до органу досудового розслідування - Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУМВС України в Харківській області (61002 м. Харків, вул. Раднаркомівська, буд. 5) для здійснення перевірки щодо наявності дій учасників судового процесу, які переслідуються у кримінальному порядку.

14.04.15р. було направлено копії матеріалів справи № 922/428/15 для здійснення перевірки щодо наявності дій учасників судового процесу, які переслідуються у кримінальному порядку.

23.05.16р. до суду надійшов лист від старшого слідчого СВ Шевченківського відділення Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 в якому надані, зокрема, наступні пояснення.

В рамках кримінального провадження №12014220480006211 від 19.11.2014 року проведено перевірку з вказаних питань та не виявлено порушень діючого законодавства під час фінансово-господарської взаємодії (укладання договорів та виконання зобов'язань за ними) між НВП "Електроспецтехнологія" у формі ТОВ та Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Орджонікідзевського району міста Харкова. Досудове розслідування за кримінальним провадженням №12014220480006211 від 19.11.2014 року триває, у зв'язку з виявленням у територіальних центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді міста Харкова фактів фіктивного працевлаштування осіб, в результаті чого було розтрачено бюджетні грошові кошти.

Листом суду від 24.05.16р. було запропоновано учасникам судового процесу з`явитись до суду о 12:00 годині "08" червня 2016 року для вирішення питання щодо поновлення провадження по справі та подальшого її розгляду.

01.06.16р. представник 3-ї особи (Департамент праці та соціальної політики ХМР) надав заяву про розгляд справи за відсутності представника 3-ї особи.

01.06.16р. представник 3-ї особи (Департамент у справах сім'ї, молоді та спорту ХМР) надав заяву про розгляд справи за відсутності представника 3-ї особи.

Розглянувши вищевказані клопотання про розгляд справи без участі 3-іх осіб, суд приходить до висновку про можливість їх задоволення, як таких, що відповідають діючому законодавству, оскільки присутність представників 3-х осіб в судовому засіданні та при розгляді справи не являється обов'язком, тому задовольняє клопотання Департаменту праці та соціальної політики ХМР та Департамента у справах сім'ї, молоді та спорту ХМР.

Ухвалою суду від 08.06.16р. поновлено провадження по справ та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.06.16р. о 12:00 годині.

08.06.16р. представник позивача надав заяву з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Представник 3-ї особи (Департамент праці та соціальної політики ХМР) в судове засідання не з'явився.

Представник 3-ї особи (Департамент у справах сім'ї, молоді та спорту ХМР) в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

24 грудня 2012 року між Науково - виробниче підприємство - "Електроспецтехнологія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту позивач, виконавець, НВП "Електроспецтехнологія") та Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Орджонікідзевського району м. Харкова (далі по тексту відповідач, замовник) було укладено договір № б/н з надання послуг зі створення інформаційної продукції.

Відповідно до умов цього договору позивач зобов'язувався надати послуги зі створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи у вигляді роздаткових матеріалів (листівок), а Відповідач зобов'язувався проводити оплату наданих послуг згідно Договору.

НВП "Електроспецтехнологія" надала документи щодо створення інформаційної продукції у вигляді інформаційних буклетів у кількості 5000 одиниць та роздаткових матеріалів 10x20 см у кількості 1000 одиниць. Акт виконаних робіт №1 від 24.12.2012 року був підписаний двома сторонами.

Згідно п.3.1. договору загальна сума складає 76000,00 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що замовник зобов'язується провести оплату послуг шляхом перерахування суми, зазначеної у специфікації, на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акту здачі-прийомки виконаних робіт.

Як вже зазначалось, зазначений акт було підписано 24.12.2012 року.

Втім, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору щодо оплати послуг.

Станом на час розгляду справи відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання по договору та не здійснив жодних оплат згідно умов договору, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 76000,00 грн. заборгованості та не надав суду достатніх доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 76000,00 грн., суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 76000,00 грн. заборгованості.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 21843,92 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.13р.№ 10, слід мати на увазі, що положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу, пеня - це штрафна санкція за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, яка нараховується в процентному відношенні від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Пеня є засобом забезпечення виконання зобов'язання. Таким чином, щоб мати можливість стягнути пеню, її розмір має бути визначеним в договорі, причому укладеному в письмовій формі. Тобто, якщо пеня не встановлена в договорі, то зобов'язання із оплати пені не виникає.

Зважаючи на те, що в договорі (п.4.2.) пеня стягується лише при порушенні терміну виконання договору самим виконавцем (позивачем), а щодо порушення умов договору замовником (відповідачем) - пеня сторонами узгоджена не була, тому, враховуючи те, що пеня не була узгоджена сторонами в договорі щодо порушення умов цього договору саме відповідачем, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для нарахування та стягнення пені з відповідача.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 21843,92 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4029,04 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6604,40 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 4029,04 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 6604,40 грн., суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.12р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 6604,40 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.ст.44 - 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 526, 598, 610 - 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Центра соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Орджонікідзевського району міста Харкова (61007, м. Харків, вул. 2-ї П'ятирічки, 20/8, код 33413679) на користь Науково - виробничого підприємства "Електроспецтехнологія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 7, оф.1, код ЄДРПОУ 31064682) основну заборгованість по договору №б/н від 24.12.2012р. в сумі 76000,00 грн., 3% річних в сумі 4029,04 грн., інфляційні втрати в сумі 6604,40 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1732,67 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 21843,92 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення08.06.2016
Оприлюднено17.06.2016
Номер документу58302670
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/428/15

Ухвала від 08.06.2016

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Рішення від 08.06.2016

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Ухвала від 23.03.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Ухвала від 16.03.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Ухвала від 18.02.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Ухвала від 01.04.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Ухвала від 03.04.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Ухвала від 23.01.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні