Постанова

від 06.06.2016 по справі 921/360/15-г/3

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р. Справа № 921/360/15-г/3

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Терком», вих.№12 від 18 лютого 2016 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2015 року (підписане 08.02.2016 року), cуддя Боровець Я.Я.

у справі №921/360/15-г/3

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_3, м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Терком», м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 243697,69 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2015 року по справі №921/360/15-г/3 позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_3 задоволено повністю: присуджено до стягнення на користь ПАТ «Банк Форум» з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Терком» 192473,28 грн. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 46101,59 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами та 5122,82 грн. - пені за простроченим кредитом і процентами. Присуджено до стягнення в доход Державного бюджету України з ТзОВ «Терком» 4873,95 грн. - судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що загальна заборгованість ТзОВ «Терком» перед ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором №13/07/27/KLI від 24 квітня 2007 року (з урахуванням наступних змін та доповнень) в розмірі 238574,87 грн. підставна, обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Поряд з тим, враховуючи порушення відповідачем умов кредитного договору щодо повернення грошових коштів та відсотків за користування кредитом, взявши до уваги умови п.4.1 кредитного договору, суд вирішив задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені. Крім того, суд у рішенні зазначив про переривання позовної давності за вимогами позивача, шляхом вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання останнім боргу в розумінні ст.264 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Терком» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2015 року по справі №921/360/15-г/3. Зокрема, зазначає, що 28.03.2014 року відповідач направив банку платіжне доручення про перерахунок коштів в розмірі 6077,92 грн., які знаходились на його рахунку, для погашення боргу за кредитним договором, однак таке доручення банком проігнороване. Враховуючи наведене, відповідач в апеляційній скарзі визнає заборгованість перед ПАТ «Банк Форум» щодо повернення кредитних коштів в розмірі 186395,36 грн. (за мінусом наведених вище 6077,92 грн.). Крім того, скаржник вказує на помилковий розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки, яка з 17.07.2014 року перевищувала 0,2% від простроченої заборгованості (тобто розмір пені, погоджений сторонами у п.4.1 кредитного договору. При цьому, посилаючись на ч.6 ст.232 ГК України, зазначає, що нарахування пені повинно було припинитись 28.08.2014 року. З огляду на наведене, визнає пеню в розмірі 2374,75 грн. Одночасно скаржник не погодився і з сумою, присудженого до стягнення судового збору, пославшись при цьому, на ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» та зазначивши, що розмір судового збору, належного до стягнення становить 3655,47 грн., тобто 1,5% ціни позову (у апеляційній скарзі апелянт помилково зазначив: « 1,55%» ).

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 23.05.2016 року). Зокрема, зазначав, що клопотанням №18ю відповідач просив банк надати гарантії щодо не списання грошових коштів, що надійшли на рахунок ТзОВ «Терком» від ТзОВ «Парадіс сервіс», в рахунок погашення кредитної заборгованості, і в свою чергу зобов'язувався із отриманої суми перерахувати банку 50000 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором. При цьому, наголошував, що апелянтом не долучено до апеляційної скарги копії відповідних платіжних доручень та супровідного листа, на які скаржник посилався у апеляційній скарзі.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, однак, надіслав до суду заяву (б/н від 31.05.2016 року), в якій просить про розгляд апеляційної скарги без його участі за наявними у справі матеріалами, при цьому, зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги та просить їх задоволити у повному обсязі.

Оскільки, явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, з огляду на заяву останнього, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.04.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (в тексті договору - банк) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Терком» (в тексті договору - позичальник) укладено кредитний договір №13/07/27/KLI, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 600000 грн.

Згідно з п.1.2 Договору кредитні кошти надаються строком до 23 квітня 2008 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 18,9% річних.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що позичальник здійснює повернення кредитних коштів в національній валюті на відкритий йому позичковий рахунок №20623300000484 в Тернопільській дирекції АКБ «Форум», МФО 338846.

Відповідно до п.2.6 Договору проценти сплачуються позичальником на рахунок №20689300000484 в Тернопільській філії АКБ «Форум» за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування за період з моменту видачі кредитних коштів по 25 число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня місяця.

У п.2.4 Договору сторони погодили, що проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником в національній валюті згідно п.2.6 договору. Несплата позичальником процентів протягом 20-ти календарних днів після встановленої п.2.6. договору дати є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставне майно.

За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості (п.4.1 Договору).

Згідно з п.7.3 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В подальшому 23 квітня 2008 року між сторонами укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №13/07/27/KLI від 24.04.2007 року, яким сторони погодили п.1.2 кредитного договору викласти в наступній редакції: «п.1.2 Кредитні кошти надаються строком по 22 квітня 2009 року».

14 листопада 2008 року між сторонами укладено додатковий договір №2 до кредитного договору №13/07/27/KLI від 24.04.2007 року, яким сторони погодили п.1.2 кредитного договору викласти в наступній редакції: «п.1.2 За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 25% річних».

22 квітня 2009 року між сторонами укладено додатковий договір №3 до кредитного договору №13/07/27/KLI від 24.04.2007 року, у якому сторони погодили п.1.2 кредитного договору викласти у наступній редакції: «п.1.2 Кредитні кошти надаються строком по 21 квітня 2010 року з графіком погашення, що викладено в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору. За користування кредитними коштами встановлюються плата в розмірі 27% річних».

У додатку №1 до кредитного договору сторони погодили строк погашення та розмір заборгованості, а саме: до 30 червня 2009 року - 149675,05 грн.; до 30 вересня 2009 року - 150000 грн.; до 31 грудня 2009 року - 150000 грн.; до 31 березня 2010 року - 150000 грн.

30 березня 2010 року між сторонами укладено ще один додатковий договір №4 до кредитного договору №13/07/27/KLI від 24.04.2007 року, яким сторони погодили викласти в новій редакції п.п.2.3 та 2.6 кредитного договору, а саме: «п.2.3 Позичальник здійснює повернення кредитних коштів в національній валюті на відкритий йому позичковий рахунок №20625301080652 в Тернопільській дирекції АКБ «Форум», код банку 322948, відповідно до графіку погашення кредитної заборгованості викладеного в додатку №1 до даного договору.". «п.2.6 Проценти сплачуються позичальником на рахунок №20681301080652 в Тернопільській дирекції АКБ «Форум», код банку 322948, за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25 число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за останній місяць користування кредитними коштами сплачуються в день повернення кредитних коштів.».

Додатковий договір №4 від 30.03.2010 року, у відповідності до п.4, набрав чинності з 19 квітня 2010 року.

На виконання умов кредитного договору №13/07/27/KLI від 24.04.2007 року та додаткових договорів до нього банк за заявами позичальника надавав останньому кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами та банківськими виписками, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відтак, банком повністю виконано свої зобов'язання за кредитним договором: своєчасно та в повному обсязі надано кредитні кошти позичальнику, в той час як, останній прострочив виконання кредитних зобов'язань, не повернувши у визначений кредитним договором (з урахуванням додаткових договорів) строк кредит та не сплативши проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого, станом на 20.03.2015 року загальна заборгованість ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Терком» перед Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» склала 238574,87 грн., з яких: 192473,28 грн. - заборгованості по поверненню кредитних коштів та 46101,59 грн. заборгованості за нарахованими процентами. У зв'язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів та нарахованих процентів, банк, керуючись п.4.1 кредитного договору, нарахував позичальнику пеню в розмірі 5122,82 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В силу положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України), а відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується, а скаржником не доведено протилежного, неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором №13/07/27/KLI від 24.04.2007 року (та додатковими договорами), з огляду на що, заборгованість відповідача за вказаним договором перед ПАТ «Банк Форум» становить 192473,28 грн. - не повернутих кредитних коштів та 46101,59 грн. - нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.4.1 кредитного договору №13/07/27/KLI від 24.04.2007 року сторони погодили, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення.

У відповідності до ст.ст.1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши долучений до матеріалів позовної заяви розрахунок пені, колегія суддів встановила, що такий здійснено правильно, а при розрахунку правомірно обраховано пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, оскільки, розмір пені, погоджений сторонами у п.4.1 кредитного договору, перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла станом на кожен період, за який така пеня нарахована. При цьому, позивачем вірно розраховано пеню щодо кожного окремого платежу, сплату якого прострочив позичальник.

Поряд з тим, частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, позивач вірно розрахував пеню щодо кожного окремого простроченого платежу в межах шестимісячного строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України, а посилання скаржника в апеляційній скарзі на неправомірне нарахування пені після 28.08.2014 року є помилковим та нічим не обґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про направлення 28.03.2014 року банку платіжного доручення про перерахунок коштів в розмірі 6077,92 грн., які знаходились на його рахунку, для погашення боргу за кредитним договором, колегія суддів звертає увагу, що до апеляційної скарги апелянтом не долучено будь-яких платіжних доручень чи супровідного листа, про які він згадує в тексті апеляційної скарги та таких документів не подано суду в подальшому. Більше того, в матеріалах справи знаходиться клопотання ТзОВ «Терком» (вих.№18ю від 18.06.2013 року), в якому останнє просило банк надати гарантії щодо не списання грошових коштів з поточного рахунку позичальника.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відтак, вимоги позивача є підставними та обґрунтованими в повному обсязі.

З приводу пропуску позивачем позовної давності, колегія суддів зазначає наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Положеннями статей 253-255 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому, відповідно до п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належать: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (п.4.4.1).

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позичальник після 31.03.2010 року частково сплачував заборгованість за кредитним договором №13/07/27/KLI від 24.04.2007 року, а саме: 10.09.2010 року, 30.12.2010 року, 08.05.2012 року, 27.06.2012 року, 31.10.2012 року, 19.11.2012 року, 29.03.2012 року та 31.05.2013 року, а також до 30.04.2014 року сплачував проценти за користування кредитом, що підтверджується копіями банківських виписок, що знаходяться у матеріалах справи.

З огляду на наведене, вказані дії відповідача щодо часткової оплати коштів свідчать про визнання ним свого боргу, що в розумінні ст.264 ЦК України є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Крім того, як вже зазначалось вище, у клопотанні (вих.№18ю від 18.06.2013 року) ТзОВ «Терком» просило банк надати гарантії щодо не списання грошових коштів з поточного рахунку позичальника в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №13/07/27/KLI від 24.04.2007 року, та зазначало, що у ТзОВ «Терком» є невиконані зобов'язання перед ПАТ «Банк Форум» в частині погашення кредиту згідно кредитного договору №13/07/27/KLI від 24.04.2007 року.

Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи все наведене вище, беручи до уваги вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання ним свого боргу, а відтак і переривання перебігу позовної давності, колегія суддів вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт не погодився з сумою, присудженого до стягнення судового збору, посилаючись при цьому, на ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» та зазнаючи, що розмір судового збору, належного до стягнення становить 3655,47 грн., тобто 1,5% ціни позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт помилково посилається на положення Закону України «Про судовий збір» в редакції від 01 вересня 2015 року, оскільки позов в даній справі подано до місцевого господарського суду в квітні 2015 року.

Так, відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відтак, суд першої інстанції правомірно присудив до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4873,95 грн. (2% від ціни позову).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Терком» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» 192473,28 грн. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 46101,59 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами та 5122,82 грн. - пені за простроченим кредитом і процентами, а також стягнення з ТзОВ «Терком» в доход Державного бюджету України 4873,95 грн. - судового збору.

При прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2015 року по справі №921/360/15-г/3 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Терком» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №921/360/15-г/3 повернути до Господарського суду Тернопільської області .

Повну постанову складено 10.06.2016 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_4