Ухвала

від 14.06.2016 по справі 203/6039/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4309/16 Справа № 203/6039/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ремеза В.А.

суддів - Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

цивільну справу за апеляційною скаргою Державного агентства рибного господарства України (далі по тексту Держрибагенство України)

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Держрибагенства України, державного підприємства «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс», третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держрибагенства України та ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі, посилаючись на те, що Наказом Держрибагенства України від 06.01.2015р. його на підставі контракту №92 від 06.01.2015р. було призначено на посаду директора державного підприємства «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс».

З 08.09.2015р. він знаходиться на амбулаторному лікуванні.

Наказом Голови Держрибагенства України від 09.10.2015р. №39-к контракт, укладений між ним та Держрибагенством України було розірвано, та його було незаконно звільнено з роботи на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України, а тому позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства рибного господарства України №39-к від 09.10.2015р. «Про звільнення ОСОБА_2П.», поновити його на посаді директора ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» з 09.10.2015р., стягнути з ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.10.2015р. до моменту ухвалення рішення у справі без урахування обов'язкових щомісячних утримань.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Визнано наказ Державного агентства рибного господарства України №39-к від 09 жовтня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_2П.» незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді директора державного підприємства «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» з 09 жовтня 2015 року. Стягнуто з ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.10.2015р. по 23.11.2015р. в сумі 2 954,10 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі, а також стягнення заробітної плати в межах місячного платежу допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі Держрибагенство України просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є не законним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державного агентства рибного господарства України № 02-К від 06.01.2015р., ОСОБА_2 призначено з 06.01.2015р. на посаду директора державного підприємства «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» на умовах укладеного з ним контракту.

Наказом Державного агентства рибного господарства України від 09.10.2015р. №39-к «Про звільнення ОСОБА_2П.» у зв'язку з порушенням умов контракту від 06.01.2015р. №92 на підставі підпункту «и» підпункту 5.3 пункту 5 зазначеного контракту (у разі систематичного невиконання без поважних причин квартального та річного фінансового плану підприємства та показників контракту) розірвано контракт від 06.01.2015р., №92, укладений між Державним агентством рибного господарства України та ОСОБА_2; та звільнено ОСОБА_2 09.10.2015р. з посади директора ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» за порушення умов контракту відповідно до п.8 ст. 36 КЗпП України (а.с. 17).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись за згодою сторін.

Відповідно до роз'яснень п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

За змістом ст. 147 КЗпП України звільнення як захід стягнення за порушення трудової дисципліни можливе лише у разі встановлення вини працівника.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що згідно укладеного між Державним агентством рибного господарства України та ОСОБА_2 контракту №92, ОСОБА_2 призначений директором ДП «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» на термін з 06.01.2015р. по 06.01.2020р.

Відповідно до умов п. 1.1 вказаного контракту ОСОБА_2 зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а орган управління майном (Держрибагентство) зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника.

Умовами пп. «в» п. 5.2 контракту визначено, що контракт припиняється до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 5.3 а 5.4 цього контракту.

Підпунктом «и» пункту 5.3 контракту встановлено, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі систематичного невиконання без поважних причин квартального та річного фінансового плану підприємства та показників контракту.

Разом з тим суд першої інстанції встановив, що положення контракту не містять окремого тлумачення поняття «систематичного невиконання», у зв'язку з чим суд правильно прийшов до висновку, що систематичним невиконанням є неодноразове, тобто таке, що мало місце двічі та більше разів.

Також суд першої інстанції встановив, що з аналізу змісту вказаного підпункту «и» п.5.3 контракту належить дійти висновку, що підставою дострокового розірвання контракту за ініціативою органу управління майном є систематичне невиконання одночасно квартального, річного фінансового плану підприємства, показників контракту, а не окремо кожного з переліченого: або квартального, або річного фінансового плану, або показників контракту, і при цьому таке невиконання має бути без поважних причин.

Проте матеріали справи не містять висновків про одночасне невиконання позивачем квартального, річного фінансового плану підприємства, показників контракту, зважаючи на ту обставину, що контракт з позивачем укладений лише 06.01.2015р. і річні звіти як фінансовий так і за показниками контракту (ефективності використання державного майна і прибутку) подаються лише на початку наступного за звітним роком згідно п.2.3, п.2.7 контракту.

Також судом першої інстанції встановлено, що за період роботи позивача на посаді директора жодних дисциплінарних стягнень, накладених згідно ст. 147 КЗпП України останній не мав, в тому числі, з підстав невиконання квартального фінансового плану чи показників контракту за ефективністю, причини невиконання квартального плану та показників контракту не з'ясовувалися, а тому суд правильно прийшов до висновку, про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів умисного, винного, систематичного невиконання позивачем без поважних причин квартального та річного фінансового плану підприємства та показників контракту, і рішення про звільнення позивача з цих підстав прийнято передчасно, за відсутності належних для того підстав, передбачених контрактом.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання наказу Державного агентства рибного господарства України №39-к від 09 жовтня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_2П.» незаконним та його скасування, поновивши ОСОБА_2 на роботі на посаді директора державного підприємства «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» з 09.10.2015, стягнувши на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.10.2015р. по 23.11.2015р. в сумі 2 954,10грн., і колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Доводи Держрибагенства України в апеляційній скарзі про те, що рішення суду є не законним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи з посиланням на те, що звільнення позивача відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням положень укладеного контракту безпідставні, оскільки відповідно до п.п. «и» п. 5.3 укладеного між сторонами контракту визначено, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління, у разі систематичного невиконання без поважних причин квартального та річного фінансового плану підприємства та показників контракту, проте матеріали справи не містять доказів систематичного невиконання позивачем умов укладеного контракту.

Доводи Держрибагенства України в апеляційній скарзі про те, що рішення суду є не законним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи з посиланням на те, що вирішуючи питання про задоволення позовних вимог позивача встановив порушення відповідачем норм трудового законодавства, з посиланням на те, що на момент звільнення позивач знаходився на лікарняному необґрунтовані, оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про незаконність звільнення, у зв'язку з проведенням такого під час перебування його на лікарняному, оскільки виходячи з нормативного тлумачення п. п. 4, 8 ст. 36, ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 41, ст. ст. 40, 41 КЗпП України та враховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником із підстав, передбачених контрактом - п. 8 ст. 36 КЗпП України, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч. З ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються, про що зроблено висновок у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 січня 2013 р. у справі N 6-127цс12, який є обов'язковим для всіх судів згідно ч.1 ст. 360-7 ЦПК України.

Інші доводи Держрибагенства України в апеляційній скарзі про те, що рішення суду є не законним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, безпідставні та зводяться лише до переоцінки доказів по справі, та непогодження з їх оцінкою, тоді як колегія суддів вважає, що суд розглядаючи справу оцінив докази по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, та відповідно до норм чинного законодавства задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст. 304,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: