Рішення

від 08.06.2016 по справі 363/1861/15-ц

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.06.2016 Справа № 363/1861/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2016р. Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.

при секретарі Палій Л.О.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАЛ», ОСОБА_3 про витребування з чужого незаконного володіння нерухоме майно, скасування права власності, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 16.05.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі ТОВ «ФК «Вектор Плюс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАЛ» (далі ТОВ «ЄВРОВАЛ») було укладено договір купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано у реєстрі під № 1437. Відповідно до цього договору, ТОВ «ФК «Вектро Плюс» передала у власність ТОВ «ЄВРОВАЛ» квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на зазначену квартиру належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2007 року. Вказана квартира є предметом іпотечного договору № 970-Ф/ІП-1 від 05.09.2007р., який було укладено в рамках виконання кредитного договору № 970-Ф між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (далі ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК») та відповідно до договору факторингу від 28.11.2012р. № 15, право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Оскільки позивачка вважає, що договір купівлі-продажу укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «ЄВРОВАЛ», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 є незаконним та порушує її права вона звернулась до суду із позовом в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 16.04.2015 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі під № 1437; скасувати право власності ТОВ «ЄВРОВАЛ» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зняти заборону на нерухоме майно, що виникла на підставі листа-повідомлення № и-2963-512751 від 16.04.2015р. виданий ТОВ «ФК «Вектор Плюс»; зобов'язати ОСОБА_3 зареєструвати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1за ОСОБА_4.

В подальшому, представником позивача, до суду було подано заявою про зміну підстав позову, відповідно до яких вони просять витребувати у ТОВ «ЄВРОВАЛ» з чужого незаконного володіння нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2; скасувати право власності ТОВ «ЄВРОВАЛ» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування змінених вимог, зазначили, що підтримують обставини визначені у первісному позову та додатково зазначають, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.10.2015 року за позовом ОСОБА_2 визнано протиправними та скасовано рішення приватного нотаріуса ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте 16.04.2015 року. Крім того, при розгляді даної справи, судом було встановлено, що у ОСОБА_3 були відсутні правові підстави для прийняття вказаного рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, а також відсутні повноваження для такої реєстрації. У зв'язку із чим представник позивача просила уточненні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, згідно якої просила розгляд справи провести без участі позивача та її представника, уточненні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи, неодноразово був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ТОВ «ЄВРОВАЛ» у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» скориставшись добровільним врегулюванням питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернулось до Державної реєстраційної служби України із заявою про перереєстрацію право власності на предмет іпотеки, а саме на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та державним реєстратором було встановлено законність і обґрунтованість поданої заяви і проведено перереєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Після чого, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» шляхом укладання договору купівлі-продажу від 12.03.2015р. передав у власність зазначену квартиру ТОВ «ЄВРОВАЛ». Таким чином, ТОВ «ЄВРОВАЛ» вважає, що доводи позивача які ґрунтуються на нормі ст. 203 ЦК України є безпідставними та таким, що не відповідають об'єктивній дійсності, а отже просять відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, неодноразово була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 05.09.2007 року, між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 970-Ф, відповідно до якого остання отримала грошові кошти у розмірі 105000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом та кінцевим терміном повернення кредиту до 04.09.2027 року. (а.с.18-23, 98-101).

Разом із кредитним договором, між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір від 05.09.2007р. № 970-Ф/ІП-1, предметом якої стала квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2007р. (а.с.12-17, 27-31, 108-113).

Договором факторингу № 15 від 28.11.2012р. право вимоги за кредитним договором № 970-Ф від 05.09.2007р. та договором іпотеки № 970-Ф/ІП-1 від 05.09.2007р. перейшло до ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (а.с.32-38, 114-120) та договору відступлення прав за іпотечним договором від 08.11.2012 року укладеного між ПАТ «Сведобанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (а.с.122-124).

08.02.2013р. між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено додатковий договір до кредитного договору в якому визначено строк и порядок повернення грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_2 повинна повернути грошові кошти в сумі 54853,10 доларів США у строк не пізніше 25.12.2016р. (а.с. 24-26, 125-127).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно відомостей з державного реєстру іпотек вбачається, що 05.05.2005 року зареєстровано іпотеку приватним нотаріусом ОСОБА_5 на квартиру 2-кімнатна, адреса: АДРЕСА_2 (а.с.168-171).

В листопаді 2013 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернулось до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яке було задоволено рішенням суду від 23.04.2014р. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11.12.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області було задоволено та рішення суду було змінено, в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, відмовлено, в іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с.39-43). Крім того, 25.03.2015р. ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було відхилено та рішення Апеляційного суду Київської області залишено без змін (а.с. 44-46).

Статтею 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особа або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, не підлягають доказуванню ти обставини, що відповідно до Закону України від 03.06.2014 року за №1304 «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави та/або предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язання громадян України за споживчими кредитами та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання, а спірна квартира є іпотечним майном, її загальна площа не перевищує 140 кв.м., нерухоме житлове майно використовується для проживання позичальника кредиту, який був одержаний у банку в іноземній валюті, у зв'язку із чим даний закон розповсюджує свою дію на вказані правовідносини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положенням ст. 346 ЦК України встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; тощо.

За правилами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками може передбачити: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав 22.05.2015 року вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 16.04.2015 р. зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Євровал» (а.с.164-171).

Відповідно до п. 2 Загальних положень Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2013 року №868 (яка діяло на час виникнення спірних правовідносин) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Відповідно до абзацу 4 вказаного пункту нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ від 01.07.2004 р., таким чином, дану реєстрацію мала право здійснювати виключно Державна реєстраційна служба.

Нотаріальна дії приватним нотаріусом ОСОБА_3 в даному випадку вчинена не була і не передувала реєстрації права власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 20733143, прийняте 16.04.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в іншій частині вимоги залишено без задоволення (а.с.193 - 198). У постанові, в обґрунтування задоволення вимог зазначається, що у приватного нотаріуса ОСОБА_3 були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваного рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, а також відсутні повноваження для такої реєстрації.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, суд вважає, що не підлягають доказуванню обставини того, що з врахуванням норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті» звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що належить позивачу є неможливим, а тому приватний нотаріус ОСОБА_3 приймаючи рішення повинна була врахувати вказані норми та реєструючи право власності на належну ОСОБА_2 квартиру за іпотекодержателем - ТОВ «ФК «Вектор Плюс» порушила вимоги ст.ст.3,15,16 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У зв'язку із чим, у відповідача - ТОВ «ФК «Вектор Плюс», відсутнє право щодо розпорядження спірною квартирою, зокрема щодо її відчуження.

Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано у нього.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Згідно ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У зв'язку із чим, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не мав право на відчуження спірної квартири на користь ТОВ «ЄВРОВАЛ», який на підставі відплатного договору, укладеного з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набув право власності на вказану квартиру, але з моменту здійснення державної реєстрації прав ТОВ «ФК «Вектор Плюс» міг володіти, користуватися та розпоряджатися спірною квартирою, тому ТОВ «ЄВРОВАЛ» не може вважатися добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки вказана квартира вибула з володіння ОСОБА_2 поза її волі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що уточненні позовні вимоги ОСОБА_2 щодо витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, а саме квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, скасування права власності та визнання права власності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті», ст. ст. 11, 15, 16, 328, 330, 334, 346, 386, 388 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 208, 209, 215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточненні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Витребувати в ТОВ «ЄВРОВАЛ» з чужого незаконного володіння нерухоме майно, а саме квартиру номер АДРЕСА_1 загальною площею 82,60 кв.м., реєстраційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1).

Скасувати право власності ТОВ «ЄВРОВАЛ», код ЄДРПОУ 39581327, місцезнаходження м.Київ, вул.Червоноткацька, буд.87, офіс 12 на квартиру розташовану за адресою:АДРЕСА_1, загальною площею 82,60 кв.м., реєстраційний номер НОМЕР_2.

Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно - квартиру номер АДРЕСА_1 загальною площею 82,60 кв.м., реєстраційний номер НОМЕР_2.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ - І.Ю.КОТЛЯРОВА