Ухвала

від 06.06.2016 по справі 641/11529/15-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 4-с/641/18/2016 Справа № 641/11529/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Онупко М.Ю.,

за участю секретаря - Нагорної М.Р,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, державний виконавець Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 та ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В :

30 листопада 2015 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулася до суду із скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 (далі - державний виконавець Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2М.), в провадженні якого перебувають виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 29 415 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 22 травня 2014 року складає 345 051,48 грн., неустойки в сумі 1 844 000 грн., а всього 2 189 051,48 грн., судового збору в сумі 3654 грн., що має своїм проявом не передання майна боржника на реалізацію, а також щодо невиконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 травня 2014 року протягом шестимісячного строку, передбаченого положенням ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язати державного виконавець Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 невідкладно вчинити всі можливі необхідні та достатні дії для реального виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 травня 2014 року, в тому числі шляхом реалізації майна боржника, та стягнути з Комінтернівського ВДВС ХМУЮ на користь заявника витрати на правову допомогу у розмірі 6063,20 грн.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що 22.05.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова було ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 641/1230/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення боргу. 24.05.2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова по вказаній справі було видано два виконавчих листа про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 основного боргу за договором позики в сумі 29 415 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 року складало 345 051,48 грн., та неустойки в сумі 1 844 000 грн., а всього 2 189 051,48 грн., а також судового збору в сумі 3654 грн. 27.06.2014 року в порядку ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» представником стягувача через канцелярію Комінтернівського ВДВС ХМУЮ було подано дві заяви про відкриття виконавчих проваджень.

07.07.2014 року старшим державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 було винесено дві постанови про відкриття виконавчих проваджень. Інформації щодо подальшого виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.05.2014 року ОСОБА_1 чи його представник не отримували.

21.10.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова було ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 641/6833/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. 24.04.2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова по вказаній справі було видано три виконавчі листа про виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, передачу предмета іпотеки - квартири № 147 в житловому будинку № 3 по вулиці Слинька у м. Харкові, житловою площею 27,8 кв.м., загальною площею 43,3 кв.м. - в управління ОСОБА_1 на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. 18.05.2015 року в порядку ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем через канцелярію Комінтернівського ВДВС ХМУЮ було подано три заяви про відкриття виконавчих проваджень. Виконавчі дії з виселення боржника були призначені на 03.11.2015 року, про що свідчить попередження старшого державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 Під час проведення виконавчих дій з виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 в квартирі були виявлені речі. Державний виконавець описав речі, що знаходяться у квартирі, призначив відповідального зберігача, а квартира була звільнена від речей боржника, про що був складений акт опису та арешту майна, і передана стягувачу.

Станом на момент подання цієї скарги, всупереч вимогам ч.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», рішення суду тривалий час залишається фактично не виконаним, у зв'язку з чим заявник був вимушений звернутися до суду із скаргою.

У зв'язку з переведенням державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 на іншу посаду та переведенням виконавчих проваджень № 43930832та №43930962 до державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.05.2016 року було залучено державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 до участі у вищевказаній цивільній справі.

В судове засідання заявник не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник заявника ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності, зазначену скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Державний виконавець Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 та державний виконавець Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Заінтересована особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення скарги заперечувала.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2, державний виконавець Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3, ОСОБА_4, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.05.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення боргу було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 основний борг за договором позики в сумі 29 415 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 року складало 345 051,48 грн., та неустойки в сумі 1 844 000 грн., а всього 2 189 051,48 грн., а також суму судового збору в розмірі 3654 грн. (а.с. 4-5).

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.10.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки було виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2, передано предмет іпотеки - квартиру № 147 в житловому будинку № 3 по вулиці Слинька у м. Харкові, житловою площею 27,8 кв.м., загальною площею 43,3 кв.м. - в управління ОСОБА_1 на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу, а також стягнуто з ОСОБА_4 суму судового збору в розмірі 246,60 грн. (а.с. 14-16).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова по цивільній справі № 641/1230/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення боргу було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 основного боргу за договором позики в сумі 29 415 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2014 року складало 345 051,48 грн., та неустойки в сумі 1 844 000 грн., а всього 2 189 051,48 грн., та виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 суму судового збору в розмірі 3654 грн. (а.с. 7,10).

27.06.2014 року ОСОБА_7 до Комінтернівського ВДВС ХМУЮ було подано заяви про відкриття виконавчого провадження (а.с. 9).

Постановами державного виконавця ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2014 року було відкрито виконавчі провадження № 43930962 та № 43930832 з примусового виконання виконавчих листів № 641/1230/14-ц про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу в розмірі 2 189 051,48 грн., та судового збору в розмірі 3654 грн. (а.с. 12,13).

З копій матеріалів виконавчого провадження № 950/19, номер за ЄДРВП: 43930832 вбачається, що постановою державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 від 07.07.2014 року було накладено арешт на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_4 в межах суми звернення стягнення 2 189 051,48 грн., та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (зворот. бік а.с. 116).

Державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2, 08.07.2014 року було сформовано Інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців № 62809832, з якої вбачається, що за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3, та на вказане нерухоме майно 22.07.2010 року зареєстровано обтяження у вигляді іпотеки, іпотекодержателем зазначено ОСОБА_1 (а.с. 118-119).

08.07.2014 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 на адресу Харківського міського голови було направлено вимогу про надання копій технічної документації, копій правовстановлюючих документів та копії поверхового плану щодо квартири АДРЕСА_3, яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_4 Також на адресу заступника директора КП «Жилкомсервіс» державним виконавцем було направлено запит про надання довідки форми № 2 на квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 120, зворот. бік. 120).

На виконання вищезазначених запитів державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 було отримано копію свідоцтва про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_3, яка зареєстрована за ОСОБА_4, та відповідь КП «Жилкомсервіс» з якої вбачається, що ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрована з 05.08.1988 року (а.с. 124,125).

Також державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 у 2015 році були здійснені запити від 19.08.2015 року до Пенсійного фонду України з яких вбачається, що ОСОБА_4 не працює за будь-якими трудовими та цивільно-правовими договорами, а перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова та отримує пенсію в розмірі 1063,05 грн. (а.с. 126, зворот. бік. 126).

З запитів державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 від 19.08.2015 року вбачається, що інформація стосовно ОСОБА_4 щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня, також вказаний боржник з податковим номером НОМЕР_1 чи серією та номером паспорту на обліку в органах ДПС не перебуває (а.с. 127, зворот. бік. 127).

Частиною 1 ст. 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Нормами цивільного процесуального закону передбачено особливий порядок судового контролю за виконанням судових рішень, який визначений у розділі VII ЦПК України, і передбачає, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Крім того, суд зобов'язаний враховувати не тільки норми національного законодавства, а й прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, зокрема щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий упродовж розумного строку судовий розгляд, завершальною стадією якого є виконання судового рішення.

Так, у своїх рішеннях від 29.06.2004 року по справі «Войтенко проти України», від 20.07.2004 року в справі «Шмалько проти України», від 27.07.2004 року у справі «Ромашов проти України», від 09.11.2004 року у справі «Бакай та інші проти України», від 11.01.2005 року у справі «Дубенко проти України», від 22.02.2005 року у справі «Шаренок проти України», від 05.04.2005 року у справі «Вараниця проти України», від 19.04.2005 року у справах «Піряник проти України», «Долгов проти України», «Щербанов проти України», від 03.05.2005 року у справі «Василенков проти України», від 07.06.2005 року у справі «Фукльов проти України», від 21.06.2005 року у справі «Булинко проти України», від 13.09.2005 року у справі «Лютих проти України», від 06.09.2007 року у справах «Шамрай проти України», «Лозинський та інші проти України» Європейський Суд з прав людини відзначив, що право на суд, закріплене в ч. 1 ст. 6 Конвенції, було б лише ілюзією, якщо б держави допускали такий стан речей, коли рішення національних судів залишалися б невиконаними. З посиланням на свою попередню прецедентну практику, сформульовану в його попередніх аналогічних справах, Європейський Суд зазначив, що тлумачення ч. 1 ст. 6 Конвенції винятково як такої, що стосується доступу до суду та процедури розгляду справи у суді, було б несумісним із принципом верховенства права, який держави-учасниці зобов'язались дотримувати, ратифікуючи Конвенцію. Зважаючи на це, виконання рішення будь-якого суду повинно розглядатись у світлі вимог ст. 6 Конвенції як складова частина «процесу у справі» (trial).

Таким чином Європейський Суд дійшов висновку, що неспроможність держави вжити належних заходів для виконання рішення суду впродовж строку, визначеного національним законодавством, означає позбавлення ч. 1 ст. 6 Конвенції її корисного значення.

У зв'язку з цим, Європейський Суд з прав людини зазначив, що затримання виконання судового рішення може бути виправданим лише за виняткових обставин. Проте, в будь-якому разі, таке затримання не може бути настільки довгим, аби була знищена сама сутність того права, яке захищається частиною 1 ст. 6 Конвенції.

Крім того, Європейський Суд майже в кожному своєму рішенні проти України стосовно надто тривалого виконання судових рішень національних судів вказував, що неможливість особи домогтися виконання судового рішення на свою користь становить втручання в право цієї особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виконання судових рішень визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Закон визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Згідно зі ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 5 Закону має право зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством та має право звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Частиною 1 ст. 6 Закону на державного виконавця покладено обовязок використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

У відповідності з ч. 1 ст. 17 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

Відповідно до вимог норми ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк.

Виконавчі провадження № 43930832 та № 43930962 з виконання виконавчих листів № 641/1230/14-ц, виданих 23.06.2014, були відкриті 07.07.2014, але в строк до 07.01.2015 державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 судове рішення виконане не було.

Після відкриття зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем було направлено ряд запитів, якими, зокрема, було встановлено наявність у боржника нерухомого майна та накладено арешт на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_4 в межах суми звернення стягнення. При цьому будь-яких даних стосовно встановлення джерел доходів боржника чи здійснення інших дій направлених на виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем, матеріали виконавчого провадження не містять.

Лише у серпні 2015 року державним виконавцем було зроблено запити стосовно доходів боржника ОСОБА_4

Отже, з моменту відкриття виконавчого провадження та до 08.02.2016 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 фактично не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду в установлені законодавством строки .

З огляду на тривалість виконавчих проваджень №№ 43930832, 43930962 та наявні в матеріалах процесуальні документи, судом достовірно встановлено, що державний виконавець Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 в рамках зазначених виконавчих проваджень не якісно використовував надані йому законом процесуальні права задля своєчасного, повного та неупередженого виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.05.2014 року, зокрема, не здійснював виконавчі дії, спрямовані на встановлення контакту з боржниками (виклики, привід, розшук), не здійснював процесуальних заходів для мотивації боржників добровільно виконати судове рішення (звернення до суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосування санкцій за невиконання судового рішення, подання до правоохоронних органів про притягнення боржників до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, та законних вимог державного виконавця).

Бездіяльність державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 щодо невиконання покладених на нього обов'язків свідчить про небажання вчасно та в повній мірі вчинити дії задля виконання судового рішення. Така бездіяльність державного виконавця призвела до безпідставного затягування виконавчого провадження.

Відповідно до висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п. 18 Постанови № 6 його Пленуму від 07.02.2014 року, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, в разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню вимоги заявника ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2, в провадженні якого перебували виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 29 415 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 22 травня 2014 року складає 345 051,48 грн., неустойки в сумі 1 844 000 грн., а всього 2 189 051,48 грн., судового збору в сумі 3654 грн., що має своїм проявом не передання майна боржника на реалізацію, та визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2, в провадженні якого перебували виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 29 415 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 22 травня 2014 року складає 345 051,48 грн., неустойки в сумі 1 844 000 грн., а всього 2 189 051,48 грн., судового збору в сумі 3654 грн., щодо невиконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.05.2014 року протягом шестимісячного строку, передбаченого положенням ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо вимог заявника ОСОБА_1 про зобов'язання державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 в провадженні якого перебувають виконавчі листі про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 29 415 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 22 травня 2014 року складає 345 051,48 грн., неустойки в сумі 1 844 000 грн., а всього 2 189 051,48 грн., судового збору в сумі 3654 грн. невідкладно вчинити всі можливі необхідні та достатні дії для реального виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.05.2014 року, в тому числі шляхом реалізації майна боржника, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 08.02.2016 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 43930837 з виконання виконавчого листа № 641/1230/14-ц виданого 23.06.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення боргу в сумі 2 189 051,48 грн., у зв'язку з винесенням ухвали Комінтернівським районним судом м. Харкова від 04.01.2016 року по справі № 641/1230/14-ц про скасування заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.05.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

03.03.2016 року старшим державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 43930962 з виконання виконавчого листа № 641/1230/14-ц виданого 23.06.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення судового збору в розмірі 3654 грн., у зв'язку з винесенням ухвали Комінтернівським районним судом м. Харкова від 04.01.2016 року по справі № 641/1230/14-ц про скасування заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.05.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Таким чином, вимоги заявника в частині зобов'язання державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ невідкладно вчинити всі можливі необхідні та достатні дії для реального виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.05.2014 року в тому числі шляхом реалізації майна боржника, задоволенню не підлягають, у зв'язку з закінченням виконавчих проваджень №№ 43930837, 43930962.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу й витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

В п. 48 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року зазначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано в п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. ст. 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї Постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат, понесених скаржником на правову допомогу, до скарги заявника був доданий договір про надання правової допомоги із товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» з доданою до нього калькуляцією-рахунком про перелік виконаних робіт (наданих послуг) з надання правової допомоги, а також квитанція до прибуткового касового ордера про сплату послуг з надання правової допомоги у визначеному договором та додатком до нього в розмірі 6063 грн. 20 коп., а також клопотання допустити ТОВ «Харківський центр правової допомоги» до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу. Крім того, суду надано копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зі змісту якої вбачається, що основним видом економічної діяльності підприємства ТОВ «Харківський центр правової допомоги» є діяльність у сфері права (код 69.10), наказ по підприємству про визначення особи, відповідальної за представництво інтересів скаржника в ході розгляду справи та копія диплому цієї особи про набуття нею вищої освіти за спеціальністю «Правознавство».

Судом задоволено клопотання представника заявника в частині допуску товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу.

За таких обставин, вимога про компенсацію скаржнику витрат на правову допомогу за рахунок органу державної виконавчої служби є обґрунтованою.

Згідно з ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичної чи юридичної особи, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 209, 210, 383, 386, 387 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, в провадженні якого перебували виконавчі провадження №№ 43930832, 43930962 з виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 29 415 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 22 травня 2014 року складає 345 051,48 грн., неустойки в сумі 1 844 000 грн., а всього 2 189 051,48 грн., судового збору в сумі 3654 грн., щодо не передання майна боржника ОСОБА_4 на реалізацію.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, в провадженні якого перебували виконавчі провадження №№ 43930832, 43930962 з виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 29 415 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 22 травня 2014 року складає 345 051,48 грн., неустойки в сумі 1 844 000 грн., а всього 2 189 051,48 грн., судового збору в сумі 3654 грн., щодо невиконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 травня 2014 року протягом строку, передбаченого ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

В іншій часині скаргу - залишити без задоволення .

Стягнути з Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (ідентифікаційний код юридичної особи 33292013) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати на правову допомогу в розмірі 6063 (шість тисяч шістдесят три) грн. 20 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -ОСОБА_8