Ухвала

від 13.06.2016 по справі 2а-381/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 р. Справа № 876/3296/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

31.01.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень: №№0004942310/0, №0004952310/0 від 30.07.2010 року, №№0004942310/1, 0004952310/1 від 30.08.2010 року, №№0004942310/2, 0004952310/2 від 26.10.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства та визначення йому в зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, викладені в акті перевірки від 15.07.2010 року не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам податкового, валютного та іншого законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 року позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 року та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 року постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 року відмовлено у задоволенні позову, оскільки суд дійшов висновку про підставність прийнятих оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень.

ТОВ "Карпатигазмаш", не погодившись з прийнятим рішення, оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає оскаржувану постанову однобічною, незаконною виходячи з того, що судом першої інстанції не повністю вивчено обставини справи, надано їм не повну правову оцінку та не дотримано норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує та мотивує тим, що з урахуванням спеціальної процедури стягнення та погашення грошового зобов'язання платника податків, який перебуває в процедурі банкрутства, порядок погашення грошового зобов'язання платника податків регулюється не нормами Податкового кодексу України, а положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Постанова Вищого господарського суду України від 29.10.2014р. по справі № Б-23/25-13/92 підтверджує факт погашення вимог Коломийської ОДПІ зі сплати податків та зборів в сумі 6675155,5 гривень та є преюдиційною, а тому з урахуванням відсутності у ТзОВ «Карпатигазмаш» податкових зобов'язань по оскаржуваних рішеннях, такі підлягають скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" зареєстроване 02.08.2001 року як юридична особа Коломийською міською радою Івано-Франківської області, 15.09.2004 року взяте на податковий облік в органах державної податкової служби за №85 ОС-24Ю021.

Працівниками податкового органу у період з 21.06.2010 року по 12.07.2010 року на підставі направлень від 18.06.2010 року № 288 та від 05.07.2010 року № 314 проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Карпатигазмаш" з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами проведеної перевірки Коломийською ОДПІ складений акт від 15.07.2010 року за №1661/231/31603641, відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження валового доходу на загальну суму 5959065 грн та заниження валових витрат на загальну суму 5279406 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2809618 грн.; підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 784775 грн, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 783810 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 Декларації) у сумі 965 грн за березень 2010 року.

На підставі акту перевірки Коломийською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010 року: за №0004942310/0, яким ТОВ "Карпатигазмаш" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1175715,00 грн, в тому числі, за основним платежем в сумі 783810,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 391905,00 грн; за №0004952310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств на загальну суму 5499440,50 грн, в тому числі, за основним платежем в сумі 2809618,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2689 822,50 грн. В ході адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень скарги позивача залишені без задоволення і за результатами розгляду скарг відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010 року за №№0004942310/1 і 0004952310/1 та від 26.10.2010 року за №№0004942310/2 і 0004952310/2.

З акту перевірки вбачається, що підставою для нарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки контролюючого органу про неправомірність формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ "НВП "Системні технології", ТОВ "АСТ "Арсенал", ТОВ "ПетроПродукт" та ТОВ "Олімп".

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, погодився з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з того, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи їх такими, що винесені з повним з'ясуванням усіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.1 Закону № 334/94-ВР, яким визначено, поняття валових витрат виробництва та обігу повинен тлумачитись у системному зв'язку з п.1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства слідує, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, що здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та не зазначені в п.5.3 - 5.7 ст.5 Закону № 334/94-ВР.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясувати рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Досліджуючи правомірність винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0004952310/0, колегія суддів зазначає, як видно з акту перевірки від 15.07.2010 року, податковим органом виявлено протиправне не включення позивачем до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги у вигляді сум простроченої кредиторської заборгованості по ТзОВ НВП "Системні технології", ТзОВ "ПетроПродукт" та ТзОВ "АСТ "Арсенал".

З акта перевірки позивача від 27.11.2008 за №135/231/31603641 та даних бухгалтерського обліку у ТзОВ "Карпатигазмаш" судом встановлено кредиторську заборгованість перед ТзОВ НВП "Системні технології" в сумі 730000 грн, яка виникла у вересні 2005 року.

При цьому в актах перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Карпатигазмаш" в попередні періоди керівником позивача було зазначено, що надані платником для перевірки первинні, бухгалтерські та інші документи є достовірними, наданими у повному обсязі, а податкові (інші) документи про діяльність платника за період, що перевірявся, відсутні.

З акту перевірки від 15.07.2010 року слідує, що під час її проведення позивачем не надано підтверджуючих документів відносно кредиторської заборгованості ТзОВ "Карпатигазмаш" по взаєморозрахунках з ТзОВ НВП "Системні технології", що унеможливлює відстеження руху коштів в процесі здійснення цієї господарської діяльності.

Підпунктом 4.1.6 п.4.1ст.4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 1.22 ст.1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Якщо кредитор не звертався до арбітражного суду з позовом, то кредиторська заборгованість, строк позовної давності якої минув, вважається доходом платника податку - дебітора.

Водночас, за приписами ст. 257 ЦК України строк позовної давності по стягненню з позивача заборгованості ТзОВ НВП "Системні технології" закінчився у вересні 2008 року, так як ні податковому органі, ні суду документів на встановлення факту переривання терміну позовної давності по розрахунках з ТзОВ НВП "Системні технології " надано не було.

Що стосується кредиторської заборгованості ТзОВ "Карпатигазмаш" перед ТзОВ "ПетроПродукт", актом перевірки встановлено, що при проведенні перевірки позивачем представлено контракт № 0609-2 від 06.09.2005 року, згідно з яким даний контракт вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2005 року. Предметом договору була поставка на ТзОВ "Карпатигазмаш" метил-трет-бутилового ефіру в об'ємі 6000 тонн, загальна вартість контракту становить 7 (сім) млн. доларів США.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, розрахунки у термін, встановлений контрактом, проведені не були, що не заперечуються позивачем та доказуванню у відповідності до вимог ч.3 ст.72 КАС України не підлягають.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача не змогла пояснити яким чином Товариство використовувало метил-трет-бутиловий ефір в об'ємі 6000 тонн у своїй господарській діяльності, зберігало та транспортувало даний товар.

В попередньому акті перевірки ТзОВ "Карпатигазмаш" від 27.11.2008 року №135/231/31603641 (додаток 2-2 до акту перевірки) та даних бухгалтерського обліку (журнал-ордер №10 по 632 рахунку за 2008 та 2009 роки) зазначено що у ТзОВ "Карпатигазмаш" числиться кредиторська заборгованість перед ТзОВ "ПетроПродукт". Термін позовної давності відповідно до норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України по кредиторській заборгованості закінчився у жовтні 2009 року.

Під час проведення перевірки податковому органу було надано копію листа ТзОВ "ПетроПродукт" від 30.08.2008 року №30/8 про переуступку заборгованості ТзОВ "Карпатигазмаш" в сумі 862 858 дол. США згідно договору №12/2005 від 22.04.2005 року компанії "LІВRАNО LLС". Однак, в даному листі не вказано реквізитів нового кредитора, якому повинна бути повернута заборгованість та вказано реквізити договору, укладеного позивачем з іншим суб'єктом господарювання, а саме з ТзОВ "АСТ "Арсенал". Оригінал договору про переуступку заборгованості компанії "LІВRАNО LLС" чи іншого документу, який би підтвердив факт зміни кредитора, судом не здобуто.

Згідно ст.8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року, яка ратифікована відповідно до Закону України від 14.07.1993 року і набрала для України чинності 01.04.1994 року, для країн-учасниць, що є сторонами зовнішньоекономічного договору, термін позовної давності становить 4 роки.

Відповідно до Положення бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року за №237, поточна заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Враховуючи наведене, строк позовної давності по стягненню заборгованості перед даним контрагентом закінчився у жовтні 2009 року.

Отже, судом першої інстанції вірно не взято до уваги твердження позивача, що при проведенні перевірки податковий орган не звернув увагу на заяву ТзОВ "Карпатагазмаш" за №9/2008 від 25.03.2008 року, згідно якої Товариство, визнаючи перед ТзОВ "ПетроПродукт" борг, просило продовжити строк позовної давності по контракту №0609-2 від 06.09.2005 року ще на 4 роки, оскільки таке не підтверджено жодними документами, відтак є необґрунтованим.

Що стосується взаєморозрахунків з ТзОВ "АСТ "Арсенал", то судом встановлено, що відповідно до договору поставки продукції № 12-2005 від 22.04.2005 року Товариством було поставлено ТзОВ "Карпатигазмаш" труби встановленого ГОСТу та діаметру, на загальну вартість 3348473 грн.

У попередньому акті перевірки ТзОВ "Карпатигазмаш" від 27.11.2008 року №135/231/31603641 та даних бухгалтерського обліку зазначено наявну кредиторську заборгованість ТзОВ "Карпатигазмаш" перед ТзОВ "АСТ "Арсенал" в сумі 842 100 грн. Термін виникнення заборгованості липень 2005 року.

Судом не взято до уваги доводи позивача, що заборгованість ТзОВ "Карпатигазмаш" в сумі 842082,93 грн перейшла до підприємця ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення права вимоги б/н від 01.08.2009 року, так як встановлено, що даний договір укладений та підписаний двома сторонами ТзОВ "АСТ Арсенал" - "Первісний кредитор" в особі директора ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 - "Новий кредитор".

Як видно з акта перевірки від 26.06.2008 року, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б24/182-0 юридичну особу - ТзОВ "АСТ "Арсенал" (м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 31459271) ліквідовано. Відповідно наданий позивачем для перевірки договір відступлення вимоги від 01.08.2009 року б/н було укладено між ТзОВ "АСТ "Арсенал" та ПП ОСОБА_3 після ліквідації ТзОВ "АСТ "Арсенал".

Згідно ж з п.3 ст.205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання. При цьому позовна давність відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В той же час перебіг позовної давності зупиняється у випадку, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Таким чином, у разі якщо підприємство- кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється.

Необхідно погодитися з судом першої інстанції щодо необгрунтованості та безпідставності твердження позивача про те, що 10.03.2008 року ТзОВ "Карпатигазмаш" було видано ТзОВ "АСТ "Арсенал" простий вексель №0144029 серії АА на суму заборгованості в розмірі 842082,93 грн, оскільки згідно письмових пояснень засновників ТзОВ "АСТ "Арсенал" вони не підписували жодних документів про розрахунки за придбані роботи (послуги) у вексельній формі та акти прийому-передачі векселя.

В ході проведення перевірки податковим органом подано запит Державному реєстратору про видачу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців витягу щодо ТзОВ "АСТ Арсенал", відповідно до якого керівником юридичної особи та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності був ОСОБА_5.

Згідно письмових пояснень засновників ТзОВ "АСТ Арсенал" ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, з яких ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виконували обов'язки керівників товариства та були уповноважені вчиняти від імені товариства юридичні дії, вони не підписували жодних документів про розрахунки за придбані роботи (послуги) у вексельній формі та акти прийому-передачі векселя із ТзОВ "Карпатигазмаш".

Також передачу векселя ТОВ "АСТ "Арсенал" не відмічено в додатку "Реєстр виданих (переданих) та отриманих векселів ТзОВ "Карпатигазмаш" за період 01.07.2008 року по 31.03.2010 року і позивачем не представлено жодного підтверджуючого документа на передачу векселя, а саме - акту прийому-передачі векселя, його рух, заяви векселедержателя про намір пред'явити вексель до оплати, тощо.

Таким чином, ні суду, ні податковому органу не було надано будь-яких первинних документів щодо постачання товарів чи послуг, які були предметами договорів, укладених позивачем з контрагентами. У зв'язку з чим судом встановлено, що розрахунки з вищевказаними контрагентами Товариством проведені не були, тобто жодного руху активів та змін в майновому стані платників податків за результатами вищевказаних господарських операцій не відбулося.

Водночас, відсутність безпосереднього зв'язку витрат за надані ТзОВ НВП "Системні технології", ТзОВ "ПетроПродукт" та ТзОВ "АСТ "Арсенал" товари (послуги) з господарською діяльністю позивача вказує на незаконність включення до декларацій з податку на прибуток відповідних сум до складу валових витрат, які документально не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

З огляду на вищевикладене Коломийською ОДПІ на підставі поданих для перевірки документів зроблено правомірний висновок про порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п.4.1. ст.4, п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та зменшено валові витрати на суму 2809618 грн.

Що ж стосується висновку податкового органу стосовно завищення ТзОВ "Карпатигазмаш" сум витрат, пов'язаних з наданням маркетингових послуг та незаконного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання у ТзОВ "Олімп" вищевказаних послуг на суму 784775 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За приписами п.7.2.1 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, чинним законодавством визначені виключні умови включення сум, одержаних внаслідок здійснення підприємницької діяльності до складу податкового кредиту, а також визначені всі необхідні документи, при тому будь-які відхилення від норм законодавства слід вважати порушенням норм податкового законодавства.

Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти, колегія суддів вважає, що обов'язок пiдтвердити правомiрнiсть та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного облiку покладається на платника-покупця товарiв (робiт, послуг), позаяк саме вiн є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартiсть, що пiдлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відповідно до акта перевірки від 15.07.2010 року взаєморозрахунки ТзОВ "Карпатигазмаш" по придбанню у ТзОВ "Олімп" рекламних послуг на загальну суму 4708 650,00 грн (з ПДВ) датовані листопадом-груднем 2006 року і згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2008 року віднесені до складу податкового кредиту в сумі 784775,00 грн.

Судом встановлено, що обов'язкові реквізити податкової накладної не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, у графі "місцезнаходження продавця" вказано: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 45, проте згідно отриманої відповіді з ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вх. №12984/10 від 06.07.2010 року) місцезнаходження продавця - м. Запоріжжя, вул. Будівельна, буд. 23. Також, у графі "номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця" не розписано номенклатуру поставлених робіт, послуг і всі податкові накладні складені за підписом директора ТзОВ "Олімп" ОСОБА_8 Акти приймання-здачі виконаних робіт та договори про надання послуг складені за підписом директора ТзОВ "Олімп" ОСОБА_8, хоча згідно отриманої відповіді з ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТзОВ "Олімп" на момент здійснення операцій був ОСОБА_9.

В судовому засіданні суду першої інстанції досліджено витяг з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що керівником ТзОВ "Олімп" є ОСОБА_9, місцезнаходження суб'єкта господарювання: Запорізька обл., м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Будівельна, буд. 23; стан юридичної особи - припинено діяльність. Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТзОВ "Олімп" не вносив будь-яких записів про зміну місцезнаходження юридичної адреси та керівника юридичної особи з моменту реєстрації суб'єкта господарювання.

Під час проведення перевірки контролюючому органу як підставу для включення до податкового кредиту 784755 грн позивачем надано договір про надання послуг б/н від 02.10.2006 року, податкова накладна №13 від 15.11.2006 року, акт приймання-передачі виконаних робіт б/н від 15.11.2006 року, податкова накладна № 20 від 28.12.2006, акт приймання-передачі виконаних робіт б/н від 28.12.2006 року. Однак, по взаєморозрахунках ТзОВ "Карпатагазмаш з ТзОВ "Олімп" відсутні платіжні документи, а по даних банківських виписок не встановлено перерахування коштів ТзОВ "Олімп". Окрім того, кредиторська заборгованість перед ТзОВ "Олімп" не відображена у документах бухгалтерського обліку за перевірений період та не зазначена в актах попередніх перевірок, що свідчить про фактичну відсутність вказаних господарських операцій.

Водночас, договори про надання рекламних послуг не відповідають встановленим на час виникнення спірних правовідносин вимогам цивільного законодавства України, так як в них не вказано строку дії, терміну виконання наданих послуг, а акти приймання-передачі виконаних робіт підписано невстановленою особою, яка, як встановлено судом, не мала жодного відношення до ТзОВ "Олімп".

Також в судовому засіданні встановлено, що предметом підприємницької діяльності ТзОВ "Карпатигазмаш" було надання в оренду приміщень та реалізація товарно-матеріальних цінностей, послуг, реалізація продукції через бар та магазин. При цьому сукупний валовий дохід ТзОВ "Карпатагазмаш" за 2006 рік складав 578613,00 грн, а вартість придбаних у ТзОВ "Олімп" рекламних послуг склала 4708650,00 грн, що значно (у 8 раз) перевищує сукупний валовий дохід позивача у 2006 році. Вказана обставина свідчить про те, що зміст вищевказаних господарських відносин суперечить основній меті здійснення підприємницької діяльності - отримання прибутку та ставить під сумнів реальність господарської операції.

Згідно ухвали господарського суду Запорізької області по справі №12/2/08 від 26.08.2008 року ТзОВ "Олімп" ліквідовано, остання подана звітність по податку на додану вартість - 20.07.2005 року (декларація за № 22882), 21.07.2005 року (№ 23471) - розрахунок комунального податку, 29.07.2005 року (№ 24826) - декларація з податку на прибуток підприємств.

Твердження ТзОВ "Карпатигазмаш" про те, що розрахунки за придбані роботи (послуги) у ТзОВ "Олімп" позивачем було проведено у вексельній формі, а саме: згідно акту прийому-передачі векселя від 25.04.2008 року ТзОВ "Карпатигазмаш" передало ТзОВ "Олімп" вексель серії АА №0144028 на загальну суму 470850 грн спростовані письмовими поясненнями ОСОБА_9, який був керівником ТзОВ "Олімп" в період до 02.06.2003 року та ОСОБА_10, який виконував обов'язки керівника підприємства до моменту його ліквідації. Жодних господарських відносин ні ОСОБА_9, ні ОСОБА_10, як керівники ТзОВ "Олімп", з позивачем не мали та актів прийому-передачі векселів не підписували.

Крім того, передачу векселя ТзОВ "Олімп" не відмічено в додатку "Реєстр виданих (переданих) та отриманих векселів ТзОВ "Карпатигазмаш" за період 01.07.2008 року по 31.03.2010 року" і позивачем не представлено жодного підтверджуючого документа на передачу векселя.

В додаток того судом встановлено, що емітовані позивачем векселі за номерами 0144029, 0144030, видані ТзОВ "АСТ "Арсенал" за придбані товари (послуги) та №0144028, виданий ТзОВ "Олімп" за надані маркетингові послуги на загальну суму 10325462,93 грн, в подальшому були передані даними Товариствами шляхом індосаменту ОСОБА_11

Згідно ж ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2011 року у справі №Б-23/25-13/92 вимоги ОСОБА_11 на загальну суму 10325462,93 грн включені до реєстру кредиторів ТзОВ "Карпатигазмаш". В той же час, як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії статуту ТзОВ "Карпатигазмаш", засновниками позивача є ОСОБА_11 та Агропромислова фірма "Галичина".

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно зауважив щодо сумнівності збігу обставин, за яких суб'єкти господарювання, що знаходяться в різних адміністративно-територіальних одиницях, протягом нетривалого проміжку часу здійснюють різні за своєю суттю і змістом господарські операції, внаслідок яких емітовані позивачем векселі на погашення заборгованості перед всіма контрагентами, переходять до засновника боржника.

Крім того, з метою встановлення руху активів у процесі здійснення господарських операцій, зв'язку між фактами придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку судом першої інстанції витребувано у представника позивача відповідні підтверджуючі документи. Однак на вимогу суду позивачем було надано виключно договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.11.2002 року, а саме: комплексу виробничо-адміністративних приміщень у ТзОВ "Глорія".

Суд апеляційної інстанції поділяє думку суду першої інстанції, що даний договір не може свідчити про зберігання в нежитлових приміщеннях придбаного товару, виходячи з розмірів та об'єму товарів, зокрема не видається за можливе одночасне зберігання в приміщеннях загальною площею близько 19000 м.кв. метил-трет-бутилового ефіру в об'ємі 6000 тонн, труб встановленого ГОСТу та діаметру на суму 3 348 473 грн та інших товарів, придбаних у контрагентів. Крім того, Товариством не надано будь-якої інформації щодо кількості працівників, які здійснювали обслуговування даного комплексу виробничо-адміністративних приміщень, в тому числі з відповідною кваліфікацією, яке обладнання міститься в останніх, наявності відповідних цистерн чи інших ємностей для зберігання ефіру, транспорту, тобто документів на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність технічної можливості здійснення певних операцій з придбаними товарами.

Жодних інших документів, які підтверджують проведення розрахунків з контрагентами, використання придбаних товарів в своїй господарській діяльності, їх перевезення, зберігання, облік та реалізацію ТзОВ "Карпатигазмаш" суду не надано.

Дані обставини, на переконання суду, свідчать про відсутність фактично здійснених господарських операцій, і вказують на їх безтоварність та удаваність, відтак їх результати не могли бути враховані позивачем при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Крім того бюджетному відшкодуванню підлягає тільки сума фактично сплачених отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів послуг.

Згідно з пп.17.1.3. п.7.1 ст.7 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням наведеного відповідачем правомірно донараховано ТзОВ "Карпатигазмаш" податок на додану вартість в сумі 1175 715 грн і податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5499440,50 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що відповідач виконав свій обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, в той же час суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в спірних правовідносинах завищення суми бюджетного відшкодування дійсно мало місце внаслідок невірного визначення позивачем податкового кредиту по ПДВ та не включення до валового доходу безповоротних фінансових допомог, отже оскаржуванні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, на виконання покладених на нього функцій, підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, відповідають дійсним обставинам справи, є повністю підставними та не можуть бути скасовані.

Що стосується доводів апелянта щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з ухваленням Вищим господарським судом України постанови від 29.10.2014р. по справі № Б-23/25-13/92, яка є преюдиційною та підтверджує факт погашення у ТзОВ «Карпатигазмаш» податкових зобов'язань перед Коломийською ОДПІ, отже і її вимог зі сплати податків та зборів в сумі 6675155,5 грн, то такі на приймаються судом до уваги з огляду на те, що за приписами пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Водночас слід зауважити, що нараховані суми згідно ППР не набуло статусу податкового боргу, оскільки на даному етапі, перебуваючи в процесу адміністративного оскарження, за своєю суттю є неузгодженою грошовою вимогою, що не дає підстави застосовувати положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 року у справі № 2a-381/11/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 14.06.2016р.