Рішення

від 14.06.2016 по справі 904/1149/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.06.16р. Справа № 904/1149/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ЖУК і ПАРТНЕРИ", м. Кривий Ріг

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ГЕОАСПЕКТ", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя Золотарьова Я.С.

Суддя Рудь І.А

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, наказ № 01/08 від 01.06.2016 року, директор;

від відповідача: ОСОБА_3, дов.№ 18/904 від 03.02.2015 року, представник;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ЖУК і ПАРТНЕРИ", м. Кривий Ріг звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ГЕОАСПЕКТ", м. Кривий Ріг про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем умов договору №768/06 від 13.08.2012 року в частині повного та своєчасного розрахунку за виконану продукцію.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Також, відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2016 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ГЕОАСПЕКТ".

11.04.2016 року від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2016 року строк розгляду вирішення спору продовжено до 10.05.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2016 року справу вирішено розглядати колегіально у складі трьох суддів.

На підставі п.п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.10р., протоколом зборів суддів господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 10.12.10р., визначено колегію у складі: головуючий колегії ОСОБА_1, суддя - Золотарьова Я.С., суддя - Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2016 року справу прийнято до провадження в колегіальному складі: головуючий колегії ОСОБА_1, суддя - Золотарьова Я.С., суддя - Рудь І.А.

За клопотанням відповідача здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012 р. між Державним підприємством «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИИ КОМБІНАТ» (далі-відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПИЄМСТВО ГЕОАСПЕКТ» (далі - тертя особа) було укладено Договір №768/06 про створення (передачу) науково-технічної продукції (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Виконавець (ТОВ «НВП Геоаспект») приймає на себе виконання у 2012 році науково-технічної продукції «Дослідження та геолого-економічна оцінка залишкових запасів Ватутінського, Мічурінського і Центрального родовищ з метою їх перезатвердження в Державній комісії по запасах України», а Замовник (ДП «Східний ГЗК») сплачує за виконану продукцію.

Ціна договору відповідно до розділу 2 Договору, Протоколу угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію (Додаток №2 до договору), та Кошторису з розрахунком договірної ціни складає 744 500,00 грн. (п.2.1. договору).

Остаточний термін здачі робіт відповідно до п. 1.3 договору, та Календарного плану (Додаток №1) становить 25.12.2012 р.

Згідно з п.1.4 Договору, договір вважається виконаним, якщо замовник прийняв за актом здачі-приймання створену продукцію, яка оформлена документально згідно вимог нормативних актів (за технічним регламентом) чинного законодавства України.

Між відповідачем та третьою особою укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої сторони зменшили ціну позову та виклали п. 2.1. договору в наступній редакції: "2.1. Ціна договору, відповідно до протоколу договірної ціни та кошторису складає 620 416,67 грн. без урахування ПДВ".

На виконання умов договору третьою особою було здано, а відповідачем прийнято науково-технічну продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - приймання науково-технічної продукції, накладними на передачу геологічних матеріалів (а.с.45-50, 61-68)

Підписавши протокол угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію сторони дійшли згоди про величину договірної ціни на створення науково-технічної продукції у сумі 620 416,67 грн. (а.с.38).

Листами від 06.06.2013 року №06-02/4333, №06-02/4805 від 09.07.2014 року відповідач повідомив третю особу про те, що питання щодо погашення заборгованості за виконані роботи на підставі договору №768/06 від 13.08.2012 року буде вирішено після затвердження плану та наявності фінансування (а.с.54-55).

12.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ГЕОАСПЕКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ОСОБА_2 і партнери» була укладена Угода №48/15 про заміну кредитора (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) (а.с.69-71).

Розділом 1 Угоди встановлено, Первісний кредитор (ТОВ «НВП ГЕОАСПЕКТ») відступає Новому кредитору (ТОВ «Юридична фірма «ОСОБА_2 і партнери»), а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору, і стає кредитором за Договором на створення (передачу) науково-технічної продукції №768/06 від 13 серпня 2012 року укладеного між Первісним кредитором і Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі іменується «Боржник»).

За цією Угодою Новий кредитор набуває право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань, а саме: сплати суми заборгованості за створення (передачу) науково-технічної продукції, штрафних санкцій, 3%-річних, інфляційних витрат за весь період існування заборгованості згідно із Договором N 768/06 від 13 серпня 2012 року та Додатку №1, укладеного між Первісним кредитором і Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Пунктом 4.1. угоди передбачено, що первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.

Первісний кредитора має сповістити боржника про відступлення права вимоги (п. 4.2. договору).

На виконання умов Угоди, п. 4.1, 4.2., ТОВ «НВП «ГЕОАСПЕКТ» передало ТОВ «Юридична фірма «ОСОБА_2 і партнери» оригінали, та копії документів, що стосуються права вимоги до Боржника.

13.11.2015р. Новим кредитором - Позивачем було направлено Відповідачу ОСОБА_4 щодо виконання зобов'язань, та сплату заборгованості у зв'язку із відступленням права вимоги, в якій вимагається сплатити визначену в Договорі заборгованість в сумі 744 500грн. (а.с. 73-74).

Листом №18/9866 від 27.11.2015 року відповідачем надано відповідь на вимогу позивача з якої вбачається, що відповідач заперечує проти висунутих вимог, та пропонує уточнити суму заборгованості, оскільки позивачем в вимозі не враховано зменшення суми договору на підставі додаткової угоди №1 до 620 416,67 грн. (а.с.75-76).

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вказану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою №1, протоколом про договірну ціну на науково-технічну продукцію сторони зменшили договірну ціну, а відтак дійшли згоди, що остання складає 620 416,67 грн.

На виконання вищевказаної додаткової угоди сторони за договором відкоригували акт №1 здачі- приймання науково- технічної продукції, зменшивши його на суму ПДВ, про що склали акт №1 (а.с.51).

Таким чином, загальна вартість створеної науково - технічної продукції за договором, яка була прийнята за актами здачі-приймання №1-6 складає 620 416,67грн.

Листами від 06.06.2013 року №06-02/4333, №06-02/4805 від 09.07.2014 року відповідач повідомляв третю особу про те, що питання щодо погашення заборгованості за виконані роботи на підставі договору №768/06 від 13.08.2012 року буде вирішено після затвердження плану та наявності фінансування. Також, листом №18/9866 від 27.11.2015 року відповідачем було надано відповідь на вимогу позивача, в якій відповідач зазначає, що сума заборгованості становить 620 416,67 грн.

20.01.2014 року листом №06-02/501 відповідач також повідомив позивача про відсутність бюджетного фінансування та можливості розрахунку за договором №768 від 13.08.2012 року (а.с.204).

Вищезазначені листи від 09.07.2014 року та 20.01.2014 року було підписано з боку відповідача головним інженером ОСОБА_5, повноваження якого заперечуються відповідачем. Однак, в матеріалах справи міститься довіреність №18/10584 від 09.11.2011 року видана строком на 3 роки, підписана генеральним директором О.Г Сорокіним на ОСОБА_5 ОСОБА_1 повноважень ОСОБА_5 в тому числі зазначено: "підписувати та здійснювати усі інші законні дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності". Також суд зазначає, що сам договір також підписаний з боку відповідача ОСОБА_5М,

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені листи підписані з боку відповідача уповноваженою особою. Таким чином даний факт свідчить про визнання відповідачем суми основного боргу в розмірі 620 416,67 грн.

Як зазначалось, разом з відзивом відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.

Позовна заява надійшла до господарського суду 25.02.2016 року, колегія суддів вважає, що з урахуванням поштового пробігу позивач фактично звернувся до суду - 20.02.2016року. При цьому господарський суд не може вважати доведеним факт подання позовної заяви у грудні місяці 2015 року, оскільки поштове відправлення, яким було направлено позовну заяву неможливо відстежити за даними Укрпошти, так як дане поштове відправлення було направлено простою кореспонденцією та не має 13-значного коду.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, або іншого обов'язку.

Згідно з п. 4.1.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи листів відповідача, якими фактично останній визнав суму основного боргу, господарський суд з урахуванням приписів ч.1 ст. 264 ЦК України та п. 4.1.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», дійшов висновку про переривання строку позовної давності щодо суми основного боргу. Враховуючи те, що на момент розгляду справи, строк оплати є таким, що настав, докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 620 416,67 грн. (з урахуванням узгодженого сторонами зменшення договірної ціни) підлягають задоволенню. В решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу слід відмовити.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.2 Договору, за кожен день прострочення виконання робіт, а також за кожен день прострочення оплати винна сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі передбаченому ст. 231 ГК України від обсягу невиконаних робіт або неоплаченої суми.

На підставі п. 4.2. договору позивачем нараховану відповідачу пеню в розмірі 116240,18грн. за період з 20.11.2012 року по 30.06.2013 року (по кожному акту окремо) та штраф в розмірі 44 498,60 грн.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з приписів п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Зважаючи на те, що сплата заборгованості за договором є грошовим зобов'язанням, а нарахування пені з урахуванням ст. 231 ГК України можливе лише за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені в розмірі 116240,18грн. та штрафу в розмірі 44498,60 грн., а відтак в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 56839,69 грн. за загальний період з 20.11.2012 року по 15.12.2015року та інфляційні в розмірі 430437,46 грн. за період з 01.12.2012 року по 15.12.2015року.

Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних, з урахуванням строків позовної давності, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково. З урахуванням перерахунку 3 % річних складають 52 471,95 грн. за загальний період з 20.02.2013 року по 15.12.2015 року, інфляційні складають 430 437,46 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає за можливе позовні вимоги задовольнити частково з присудженням до стягнення з відповідача на користь позивача 620 416,67 грн. основного боргу, 52 417,95 грн. 3% річних та 430 437,46 грн. інфляційних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія"ОСОБА_2 і партнери" (50006, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35927724) 620 416,67 грн. основного боргу, 52 417,95 грн. 3% річних, 430 437,46 грн. інфляційних та 16 549,90 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.06.2016

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя Я.С.Золотарьова

Суддя І.А.Рудь