Рішення

від 06.06.2016 по справі 914/2602/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016р. Справа№ 914/2602/14

Суддя господарського суду Львівської області Долінська О.З. при секретарі Вашкевич Н.І., розглянувши матеріали справи

За позовом : Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня "Каменяр», м. Дрогобич, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Книгарня-«Каменяр»

про: розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та повернення майна у комунальну власність територіальної громади міста Дрогобич,

За участю представників:

прокурора: Леонтєва Н.Т. - посвід. №032118 видане 11.02.2015 року дійсне до 11.02.2020 року,

позивача: ОСОБА_1 - дов. № 87 від 15.04.2016 року,

відповідача: ОСОБА_2 - посвідчення адвоката ЛВ№1562 від 01.10.2014 року,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось.

Дрогобицький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради звернувся до господарського суду з позовом до ТзОВ "Книгарня "Каменяр" про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та повернення майна у комунальну власність територіальної громади міста Дрогобич.

(суддя Рим Т.Я.) Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.07.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.08.2014 р. Ухвалою суду від 21.07.2014 р. частково задоволено заяву Дрогобицького міжрайонного прокурора про забезпечення позову від 15.07.2014 р., вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі №5015/1403/12 визнано укладеним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 237,7 м 2 у м. Дрогобичі по вул. Мазепи, 14, між ТзОВ "Книгарня "Каменяр" та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради. Проте покупець (ТзОВ "Книгарня "Каменяр") не сплатив визначену ціну продажу об'єкта у визначений строк, що стало підставою для нарахування неустойки. У зв'язку з цим просить на підставі положень статті 651 Цивільного кодексу України та частини дев'ятої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" розірвати договір купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2014 у справі № 914/2602/14 (суддя Рим Т.Я.), в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду прокурор і позивач оскаржили його до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 року (колегія суддів: Данко Л.С. - головуючий, судді - ГалушкоН.А., ОСОБА_3Л.), рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 року у справі № 914/2602/14 - залишено без змін, апеляційні скарги - без задоволення. Скасовано заходи забезпечення позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015р., рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 у справі №914/2602/14 скасовано. Позовні вимоги задоволено. Розірвано Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 237,7 кв.м. у м. Дрогобич по вул. Мазепи, 14, укладений між Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради та ТОВ "Книгарня "Каменяр". Зобов'язано ТОВ "Книгарня "Каменяр" повернути у комунальну власність територіальної громади міста Дрогобич нежитлове приміщення, загальною площею 237,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: місто Дрогобич, вул. Мазепи, 14.

22.01.2016 від ТОВ "Книгарня "Каменяр" надійшла заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2015 у справі №914/2602/14 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 04.08.2015, а рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 березня 2016 року у справі №914/2602/14, касаційну скаргу ТОВ "Книгарня "Каменяр" задоволено частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 04.08.2015, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 у справі №914/2602/14 скасовано.

Справу направлено до господарського суду Львівської області на новий розгляд.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2016 року, справу №914/2602/14 передано для розгляду головуючому судді Долінській О.З.

Ухвалою від 07.04.2016 р. розгляд справи призначено на 18.04.2016р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 18.04.2016 року прокурор з'явився, вимоги ухвали суду від 07.04.2016 року виконав частково. Через відділ обліку та документального забезпечення суду за вх. №16904/16 від 18.04.2016 року прокурор подав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи для подачі письмових пояснень в зв'язку з необхідністю ознайомлення з поданими додатковими доказами сторін.

В судове засідання 18.04.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 07.04.2016 року виконав частково.

Через відділ обліку та документального забезпечення суду за вх. №16774/16 від 18.04.2016 року представник позивача подав додаткові пояснення до позовної заяви.

В судове засідання 18.04.2016 року представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду від 07.04.2016 року виконав частково. Через відділ обліку та документального забезпечення суду за вх. №16785/16 від 18.04.2016 року представник відповідача подав клопотання, в якому просить суд надати можливість ознайомитись із матеріалами справи та отримати копії документів та подав доповнення до відзиву вх. №16784/16 від 18.04.2016 року.

В судовому засіданні заявлені клопотання прокурора і представника відповідача підтримали.

Представник позивача не заперечив проти їх задоволення.

Протокольною ухвалою господарського суду Львівської області від 18.04.2016 року в судовому засіданні суд ухвалив: оголосити перерву до 26.04.2016 р. до 14 год. 10 хв.

За клопотанням представника відповідача здійснюється фіксація судового процесу технічними засобами.

Через відділ обліку та документального забезпечення суду за вх. №20892/16 від 17.05.2016 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 17.05.2016 року прокурор з'явився, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 17.05.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Підтримав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Через відділ обліку та документального забезпечення суду за вх. №20892/16 від 17.05.2016 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна на нежитлове приміщення на вул. Мазепи, 14 в м. Дрогобичі.

В судове засідання 17.05.2016 року представник відповідача з'явився. Не заперечив проти долучення до справи документів представником позивача.

Прокурор заявив в судовому засіданні клопотання, в якому просить залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Книгарня - «Каменяр», як власника спірного приміщення (за вх. №2655/16 від 17.05.2016 року). Представник Позивача підтримав клопотання прокурора. Представник відповідача поклався на розсуд суду у вирішенні даного клопотання.

Судом задоволено клопотання представника позивача про долучення до справи документів (вх. №20892/16 від 17.05.2016 року).

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Суд, вважає за доцільне задоволити клопотання прокурора і залучити до участі у справі №914/2602/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Книгарня-«Каменяр» (Львівська область, м. Дрогобич, вул. Івана Мазепи, буд. 14, код ЄДРПОУ 39941302), так як останній є власником спірного приміщення з 27.08.2015 року згідно інформаційної довідки №59104324 від 16.05.2016 року, долученої суду представником позивача і прийняте рішення судом у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.05.2016 року в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 26.05.2016 року.

В судове засідання 26.05.2016 року прокурор з'явився, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 року виконав частково.

В судове засідання 26.05.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 року виконав частково.

В судове засідання 26.05.2016 року представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 року виконав.

В судове засідання 26.05.2016 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 року виконав частково.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації (за вх. №22405/16 від 26.05.2016 року) представник третьої особи подав відзив, в якому позов не визнає, та долучив наступні документи: - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.09.2015 року; - Договір про надання правової допомоги від 04.03.2016 року, засвідчений підписами сторін; - Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1563 від 09.09.2009 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.05.2016 року в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 06.06.2016 року.

В судове засідання 06.06.2016 року прокурор з'явився, позов підтримав із підстав викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях на позов, вимоги ухвали суду від 26.05.2016 року виконав.

В судове засідання 06.06.2016 року представник позивача з'явився, позов підтримав із підстав викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях на позов, вимоги ухвали суду від 26.05.2016 року виконав.

В судове засідання 06.06.2016 року представник відповідача з'явивсяпросить в позові відмовити, як у безпідставному із підстав, викладених у відзиві та у додаткових поясненнях до відзиву, вимоги ухвали суду від 26.05.2016 року виконав.

В судове засідання 06.06.2016 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 26.05.2016 року виконав частково.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні 06.06.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, оглянувши оригінали документів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Дрогобицької міської ради №1055 від 29.01.2010 р. "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, що підлягають приватизації", нежитлове приміщення у м. Дрогобич, вул. Мазепи, 14 було виключено з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, затвердженого рішенням №846 від 01.04.2009 р. та включено в перелік об'єктів, що підлягають приватизації (п. 2).

Рішенням Дрогобицької міської ради №1077 від 11.02.2010 р. "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень" позивачу було надано дозвіл на приватизацію приміщення шляхом викупу і доручено Управлінню комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради здійснити приватизацію об'єкту відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Дрогобицької міської ради №1212 від 10.06.2010 р. "Про затвердження експертних оцінок об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які приватизуються шляхом викупу" було затверджено висновок про вартість майна, складений ПП „Т.Е.Д." в сумі 735.577,2 грн., на який було надано рецензію №300310-01 від 30.03.2010 р. на звіт про оцінку вартості майна. При цьому п. 2 вказаного рішення було передбачено включення до п. 5 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 237,7 кв.м у м. Дрогобич, вул. Мазепи, 14 обов'язку покупця не змінювати цільового призначення магазину протягом 5 років від дати укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Після прийняття вказаних рішень Дрогобицькою міською радою 01.11.2011 року Дрогобицьким міжрайонними прокурором було внесено протест на рішення сесії Дрогобицької міської ради №1077 від 11.02.2010 "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень", у якому з підстав набрання чинності з 18.06.2010 р. Закону України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок", ст. 1 якого заборонено відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки, прокурор вимагав скасувати рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1077 від 11.02.2010 "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень".

Рішенням Дрогобицької міської ради №389 від 02.12.2011 "Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора старшого радника юстиції ОСОБА_4 на рішення сесії Дрогобицької міської ради №1077 від 11.02.2010 "Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень" було скасовано зазначене рішення, а рішенням Дрогобицької міської ради №498 від 27.01.2012 "Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік" додатком № 1 було затверджено відповідну програму приватизації в п. 195 Переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які не підлягають приватизації у 2012 році, до якої було включено спірне приміщення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі №5015/1403/12 визнано укладеним з 10.06.2010 р. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 237,7 м 2 у м. Дрогобичі по вул. Мазепи, 14, між ТзОВ "Книгарня "Каменяр" та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради. Крім того, визнано недійсним рішення Дрогобицької міської ради №389 від 02.12.2011 р. "Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора" та рішення Дрогобицької міської ради №498 від 27.01.2012 "Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік" в частині пункту 195 Переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які не підлягають приватизації у 2012 році. Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. залишено без змін постанову апеляційної інстанції у справі №5015/1403/12. Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.09.2014 року №5015/1403/12 відмовлено Управлінню комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради у допуску справи до провадження Верховного суду України.

Згідно з пунктом 1.3 Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (укладеного з 10.06.2010р., надалі - Договір) право власності на об'єкт продажу переходить до покупця після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта продажу, підписання акта прийому-передачі об'єкта продажу та державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Пунктами 1.5, 1.6 Договору передбачено, що згідно з висновком про вартість майна, виконаним ПП "Т.Е.Д." вартість об'єкта продажу становить 735.577,20 грн. з ПДВ. Зазначений в Договорі об'єкт продається за ціною 735.577,20 грн, у тому числі ПДВ.

Згідно з пунктом 2.2 Договору розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми на рахунок продавця. Оплата за об'єкт продажу здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови сплати покупцем не менше 50% від ціни продажу об'єкту (без врахування ПДВ). Покупець зобов'язується сплатити всю суму податку на додатну вартість об'єкту продажу протягом 20 днів після нотаріального посвідчення цього договору купівлі-продажу.

Відповідно до пунктами 7.2, 7.3 Договору у разі якщо покупець в установлений даним договором термін (пункт 2.2 Договору) не сплатить встановлену в договорі ціну, або відмовиться прийняти придбаний об'єкт продажу, продавець має право вимагати прийняття придбаного об'єкта і сплатити ціни продажу та неустойки, а також зі свого боку, порушити питання про розірвання цього договору. У випадку розірвання договору купівлі-продажу за вимогою продавця при невиконанні покупцем своїх зобов'язань по сплаті за об'єкт продажу, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у розмірі 20% ціни, за яку куплено цей об'єкт.

Апеляційним господарським судом, у справі №5015/1403/12 висновки якого підтриманні судом касаційної інстанції, рішення про задоволення позову обґрунтоване тим, що досягнення згоди щодо ціни предмету Договору фактично мало місце 10.06.2010, коли Дрогобицька міська рада рішенням №1212 від 10.06.2010 затвердила висновок щодо вартості майна, а тому, з огляду на те, що Договір між сторонами укладений до набрання чинності Закону України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок", яким встановлена заборона на відчуження Спірного приміщення, рішення Дрогобицької міської ради, яким задоволений протест прокурора, а також рішення про включення спірного приміщення до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, є неправомірними.

У подальшому, 10.06.2014 ТОВ "Книгарня "Каменяр" звернулось до реєстраційної служби про реєстрацію права власності на Спірне приміщення.

26.06.2014 ТОВ "Книгарня "Каменяр" звернулось до Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради з проханням підтвердити дійсність рахунку №37184006008837 в УДК у Львівській області, на який необхідно здійснити оплату вартості об'єкта приватизації.

У листі від 03.07.2014 № 135, адресованому ТОВ "Книгарня "Каменяр", Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради зазначило про те, що з моменту набрання постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 у справі № 5015/1403/12 законної сили сплинув визначений законодавством строк для оплати за Договором, а тому Договір підлягає розірванню.

11.07.2014 листом Дрогобицького управління державної казначейської служби України у Львівській області № 02-15/1793 відповідачу наданий перелік рахунків Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області, серед яких значиться рахунок №27184006008834 - рахунок для обліку коштів від приватизації майна.

Необхідність з'ясування номера рахунку обумовлена тим, що текст Договору містить суперечності. Так, в пункту 2.2 Договору зазначено рахунок 3718400600883 7 в УДК у Львівській області, а в розділі "Юридичні адреси та банківські реквізити" - рахунок №37184006008834 в УДК у Львівській області.

Відповідачем перераховано 735.577,20 грн. на рахунок позивача, про що свідчить платіжне доручення від 14.07.2014 року.

Листом від 14.07.2014 року №03 відповідач повідомив позивача про здійснення оплати за придбаний об'єкт приватизації, про що представлено відповідну копію платіжного доручення.

18.07.2014 року прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду Львівської області.

Листом від 30.07.2014 року №166 позивач повторно повідомив відповідача про бажання розірвати укладений договір внаслідок несплати останнім вартості спірного майна та неустойки.

Рішенням державного реєстратора від 21.07.2014 року №14574611 здійснено державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт за відповідачем, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна АКА №383113.

У подальшому, ТОВ "Книгарня "Каменяр" звернулось до господарського суду із заявою про визнання неправомірною дію ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції та скасування арешту, накладеного постановою від 24.07.2014 про відкриття виконавчого провадження № 44159058 з примусового виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 21.07.2014.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.06.2015 (колегія суддів: О. Шпакович, С. Іванчук, П. Манюк) зазначена заява задоволена частково: визнанні неправомірними дії ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у частині накладення арешту на нежитлові приміщення площею 237,7 кв.м. у м. Дрогобичі по вул. Мазепи, 14; у частині вимоги про скасування арешту - відмовлено.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно свідоцтва про право власності та витягу з реєстру прав на нерухоме майно від 01.09.2015 року, ТзОВ «Книгарня - «Каменяр», є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення на вул. Мазепи, 14 в м. Дрогобичі, загальною площею 237,7 кв. м (докази містяться в матеріалах справи) згідно оплатних договорів.

Судом встановлено, що спірне приміщення за актом приймання - передачі не передавалось від позивача до відповідача, що не заперечили прокурор і сторони в судовому процесі.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосовуючи частину другу статті 651 Цивільного кодексу України потрібно виходити з того, що підставою розірвання договору на вимогу однієї сторони є не лише сам по собі факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язкова наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Судами встановлено та не заперечується сторонами в судовому засіданні, що відповідач здійснив повну оплату ціни об'єкту продажу 14.07.2014 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення на суму 735.577,20 грн., тобто покупець отримав те, на що він очікував при укладенні договору. Наявність інфляційних процесів у державі не свідчить про істотність завданої шкоди, адже позивач не позбавлений права звернутися до суду та відшкодувати інфляційні втрати та три проценти річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 7.3 Договору у випадку розірвання договору купівлі-продажу за вимогою продавця при невиконанні покупцем своїх зобов'язань по сплаті за об'єкт продажу, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у розмірі 20% ціни, за яку куплено цей об'єкт.

Комплексний аналіз статті 651 Цивільного кодексу України, статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" дає підстави для висновку, що договір купівлі-продажу, укладений внаслідок процедури приватизації може бути розірвано внаслідок одночасно двох умов: несплата ціни об'єкта продажу (що є істотним порушенням в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України), та несплата неустойки.

Посилання позивача на ту обставину, що відповідачем, всупереч вимогам п. 7.2 та 7.3 Договору, не сплачено неустойку, як на підставу розірвання спірного договору купівлі-продажу, суд відхиляє, оскільки для застосування цього положення необхідна наявність одночасно двох умов: несплата ціни об'єкта продажу та несплата неустойки.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату за об'єкт продажу, що позбавляє можливості позивача посилатися на статтю 651 Цивільного кодексу України, оскільки продавець отримав те, на що розраховував при укладенні Договору. Крім того суд враховує, що на численні звернення відповідача стосовно підтвердження номера рахунку, на який необхідно здійснити оплату, позивач не реагував.

При винесенні Постанови Вищого господарського суду України від 24.03.2016 року у даній справі, суд виходив з наступного:

«В обґрунтування заяви ТОВ "Книгарня "Каменяр" зазначило, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 914/848/15 за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління комунального ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради до ТОВ "Книгарня "Каменяр'' про стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних та пені встановлено обставини, які на його переконання є нововиявленими для справи № 914/2602/14, а саме:

- управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради не передавало по акту приймання - передачі ТОВ "Книгарня "Каменяр" спірне приміщення, натомість оскаржуваною постановою від 04.08.2015 ТОВ "Книгарня "Каменяр" зобов'язано повернути це приміщення у комунальну власність, яке йому не передавалось;

- має місце прострочення кредитора (Управління комунальних ресурз

виконавчих органів Дрогобицької міської ради) щодо передання ТОВ "Книгарня "Каменяф спірного приміщення відповідно до ст. 612, 613 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не

має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішені або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Ці обмеження поширюються і на права касаційної інстанції у перегляді рішення за нововиявленими обставинами.

Отже, Вищий господарський суд України може переглядати судове рішення за нововиявленими обставинами лише у випадках, коли цей перегляд не пов'язаний з дослідженням фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність нововиявлених обставин.

Вищий господарський суд України може переглядати свої судові рішення за нововиявленими обставинами лише у випадках, зазначених у пункті 5 частини другої статті 112 ГПК України.

В інших випадках подання заяв про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень Вищого господарського суду України останній за наявності підстав для висновку про те, що зазначені у відповідній заяві обставини підпадають під ознаки нововиявлених у розумінні статті 112 ГПК України, вчиняє такі дії: - згідно з приписами частини п'ятої статті 114 ГПК України скасовує своє судове рішення, про перегляд якого подано заяву; - тією ж постановою або ухвалою, якою його скасовано, передає справу до місцевого або апеляційного господарського суду для розгляду по суті з урахуванням

викладеного у відповідній заяві та вказівок суду касаційної інстанції.

Така правова позиція наведена в постанові Пленуму ВГСУ №17 від 26.12.2011 "Пя деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".

Зважаючи на те, що зазначені у заяві обставини підпадають під ознаки

нововиявлених у розумінні ст. 112 ГПК України, а також враховуючи необхідність вчинення невластивих для суду касаційної інстанції процесуальних дій з дослідження фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність нововиявлених обставин, ВГС України прийшов до висновку у своїй постанові від 24.03.2016 року у даній справі, що заява ТОВ "Книгарня "Каменяр" підлягає частковому задоволенню шляхом скасування постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2015, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 у справі №914/2602/14 із направленням справи до місцевого господарського суду на новий розгляд по суті з урахуванням викладеного у заяві ТОВ "Книгарня "Каменяр", під час якого суду необхідно надати відповідну оцінку встановленим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі №914/848/15 обставинам на предмет визначення їх істотності для правильного вирішення спору у господарській справі №914/2602/14».

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У провадженні Господарського суду Львівської області та Львівського апеляційного господарського суду перебувала справа про стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних втрат та пені у зв'язку із порушенням термінів оплати за даний об'єкт приватизації між тими ж самими сторонами що і у даній справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі №914/848/15 за позовом в.о. Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради до ТзОВ «Книгарня Каменяр»:

- апеляційну скаргу ТзОВ «Книгарня «Каменяр» задоволено,

- рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2015 р. у справі

№914/848/15 скасовано частково, в цій частині прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. В решті рішення залишено без змін.

- в задоволенні апеляційної скарги Управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради відмовлено та розподілено судові витрати.

При прийнятті постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі №914/848/15 суд виходив з наступних встановлених обставин:

«Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній здійснив оплату за придбане нежитлове приміщення лише 14.07.2014 p., у зв'язку з цим, позивач звернувся з позовом про стягнення неустойки 20% відповідно до ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вказаного договору, передача об'єкту іватизації здійснюється в триденний термін після нотаріального посвідчення договору.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що оскільки договір не було нотаріально посвідчено, але останній було визнано судом таким, що укладений, то наступного після такого визнання нотаріального посвідчення не потребується, оскільки постанова Львівського апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня і прийняття, зокрема з 03.10.2013р.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи в порушення п.3.1 договору, продавцем - управлінням комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради не передано об'єкт приватизації у триденний строк після затвердження договору купівлі-продажу судом, а покупець ТОВ «Книгарня Каменяр» не сплачено продавцю обумовлену суму у термін 20 і ЗО днів після затвердження договору.

З огляду на зазначене, твердження позивача про прострочення виконання зобов'язання за договором в частині оплати за об'єкт приватизації не можуть булу підставою для стягнення пені, інфляційних та 3% річних як правові наслідки порушення зобов'язання, оскільки, продавець свого зобов'язання в частині передачі об'єкту приватизації не виконав.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду за винятком встановлених рішення третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, на момент прийняття рішення судом першої інстанції у даній спраш постанова Львівського апеляційного від 04.02.2015 р. у справі №914/2602/14, яка набрала законної сили і якою було встановлено, що згідно укладеного між сторонами договорі, рахунок продавця був вказаний невірний, при цьому, відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для встановлення фактичного рахунку для перерахування коштів згідно договору, в результаті чого, відповідачем перераховано усю суму коштів, хоча із простроченням, але внаслідок порушення умов договору продавцем.

З огляду на вищевикладене, необхідно зазначити, що у вказаному договорі строк підписання акта приймання передачі об'єкту не пов'язаний з умовами оплати об'єкту. Більше того, з системного аналізу п. п. 2.2 та 3.1 договору випливає, що передача об'єкггя здійснюється значно раніше (в 3-денний термін), ніж оплата об'єкту приватизації (в 30- денний термін). А отже, у даному випадку, має місце прострочення кредитора відповідно до ст.ст.612, 613 Цивільного кодексу України, що позбавляє можливості стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення зобов'язання.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що станом на момент прийняття рішення суду першої інстанції та розгляду справи в суді апеляційної інстанції, кошти за об'єкт приватизації продавцем покупцю не повернуті».

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції у справі №914/848/15 встановлено обставини, які не доказуються при розгляді справи № 914/2602/14 а саме:

1. ТзОВ «Книгарня «Каменяр» здійснило оплату за придбання нежитлові приміщення у повному обсязі 14 липня 2014 року, на момент розгляду справи кошти за об'єкт приватизації продавцем покупцю не повернуті ;

2. в порушення п.3.1 договору, продавцем - управлінням комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради не передано об'єкт приватизації триденний строк після затвердження договору купівлі-продажу судом (з 03.10.2013 року);

3. строк підписання акта приймання передачі об'єкту не пов'язаний умовами оплати об'єкту;

4. передача об'єкту здійснюється значно раніше (в 3-денний термін), ніж оплата об'єкту приватизації (в 30-денний термін) (п. п. 2.2 та 3.1 договору)

5. має місце прострочення кредитора (Позивача - Управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради) щодо передання ТзОВ «Книгарня «Каменяр» спірного приміщення відповідно до ст.ст.612, 613 Цивільного кодексу України, що стало підставою для відмови Судом у задоволенні позовних вимог.

Суд при прийнятті рішення також враховує наступне:

Відповідно до п.3.1. Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу (надалі - Договір) від 10.06.2010р. (визнаного Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. у справі №5015/1403/12 - укладеним) Передача об'єкту продажу здійснюється Продавцем (управлінням комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради) Покупцю (ТзОВ «Книгарня Каменяр») в триденний термін після нотаріального посвідчення цього Договору.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Передача об'єкту продажу Продавцем і прийняття Покупцем посвідчуються ОСОБА_2 прийому-передачі, який підписується Сторонами.

З моменту набрання постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №5015/1403/12 законної сили, тобто з 03.10.2013р., необхідно обчислювати терміни, які пов'язані з нотаріальним посвідченням Договору.

Таким чином в порушення п.3.1. та 3.2. Договору Позивач - управлінням комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради не передало ТзОВ «Книгарня Каменяр» об'єкт продажу.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Дійсно, складовими частинами цивільного правопорушення є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Отже, вина особи є обов'язковим елементом цивільного правопорушення.

Відповідно до пункту 4.1 Договору кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків.

Згідно з пунктом 6.1 Договору Продавець зобов'язаний передати Покупцеві об'єкт продажу у встановлений в Договорі термін.

Однак незважаючи на вищенаведені умови Договору від 10.06.2010 року управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради не передало майно ТзОВ «Книгарня Каменяр» відповідно до умов Договору. Також позивач не повернув підписаний примірник ОСОБА_2 приймання-перенд майна (із сторони Товариства даний ОСОБА_2 був підписаний), який був надісланій йому листом від 14.07.2014 року. Даним листом також було повідомлено управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради про здійснення оплати за придбаний об'єкт приватизації, про що представлено відповідну копію платіжного доручення (докази містяться в матеріалах справи ).

Таким чином у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про належне виконання Позивачем своїх обов'язків згідно умов Договору щодо передачі приміщення. Наведене, в свою чергу, свідчить про невиконання управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради своїх обов'язків за договором купівлі-продажу в частині передачі відповідачеві об'єкту продажу за договором.

Необхідно зазначити, що відповідно до приписів цивільного законодавства по договору купівлі-продажу продавець передає або зобов'язується передати майно у власність, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов'язаний передати майно у строк встановлений договором купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (глава 54, § 1 ЦК України, ст. 655, 1 ЦК України).

У той же час, відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бутиви конане внаслідок прострочення кредитора. При цьому, згідно з частин 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яхзи боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічні положення містяться і статтях 220, 221 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Також необхідно зазначити, що Продавець не відмовився від оплати та не

повернув кошти за придбаний Об'єкт приватизації, що встановлено також в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі №914/848/15.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договорі купівлі-продажу задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справі підтверджується порушення Позивачем своїх обов'язків за договором купівлі - продажу в частині передачі відповідачеві придбаного ним майна.

Аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договорів купівлі-продажу у випадку прострочення кредитора наведена у Постанові Вищого господарською

суду України від 23.12.2008 року у справі № 2-7/2952-2008 Постанові Суду апеляційної інстанції у цій же справі № 2-7/2952-2008 та Постанові Вищого господарського суду України від 18.07.2007 року у справі № 1/214-6/58(1/225-22/70).

Крім цього аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для відмови

в задоволенні позовних вимог про розірвання договорів купівлі-продажу у випадку порушення термінів оплати за придбаний об'єкт приватизації наведена у багатьох рішеннях Вищого господарського суду України, зокрема у Постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2015 року у справі №914/1613/14 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі - продажу і стягнення неустойки та Постанові Вищого господарського суду України від 24.07.2007 року у справі № 3/227-07 за позовом РВ ФДМ по Черкаській області до МПП «Вектра» про розірвання договору купівлі - продажу і стягнення неустойки та пені.

Також суд вказує, що підставою для розірвання договору купівлі- продажу відповідно до ст. 23 Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» є несплата коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою.

Однак Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/848/15 від 02.06.2015 року, залишеним без змін в цій частині Постановою

Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року відмовлено в стягненні неустойки з ТзОВ «Книгарня «Каменяр» згідно Договору від 10.06.2010р.

Враховуючи наведене суд вважає, що відмова органу приватизації у праві на стягненні неустойки є самостійною підставою для відмови в розірванні договору купівлі-продажу оскільки відсутні підстави передбачені ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) для розірвання договору купівлі-продажу, а саме відсутність у законодавчо встановлені терміни оплати коштів та неустойки згідно Договору купівлі-продажу.

На час прийняття рішення судом у даній справі, кошти, що сплачені відповідачем за спірне приміщення позивачу, не повернуті останнім відповідачу, а знаходяться у позивача з 14 липня 2014 року по даний час (докази є у справі).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не доведені належними і допустимими письмовими доказами у справі, а тому в позові суд відмовляє.

Як зазначено в пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

З урахуванням наведеного, судові витрати в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 22, 27, 29, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради (адреса: пл. Ринок, 1, м. Дрогобич, 82100, ідентифікаційний код 35019550) в доход державного бюджету України 2 436,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 93- 95 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.06.2016 р.

Суддя Долінська О.З.