Постанова

від 06.06.2016 по справі 904/7389/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016 року Справа № 904/7389/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Березкіна О.В.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 04.01.2016р., представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 07.04.2016р., представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Справедливість 2015" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016р. у справі №904/7389/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур", м.Дніпропетровськ

до відповідача-1: Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

відповідача-2: Приватного підприємства "Альфа-Мур", м.Дніпропетровськ

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Приватне підприємство "Справедливість 2015", м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору, визнання права на користування майном та усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради та до Приватного підприємства "Альфа-Мур" про визнання права на користування майданчиком для паркування та визнання недійсним договору від 04.08.2015р. №198АП.

18.09.2015р. позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив:

1) визнати недійсним договір від 04.08.2015р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений між КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради та ПП "Альфа-Мур";

2) визнати за ТОВ "Ван-Пур" право на користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, на підставі договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування";

3) зобов'язати ПП "Альфа-Мур" усунути перешкоди в користуванні майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, шляхом його звільнення та винесення за межі земельної ділянки, кадастровий №1210100000:02:186:0083, належних ПП "Альфа-Мур" тимчасових споруд та майна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015р. у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що укладений між КП "Міськавтопарк" та ТОВ "Ван-Пур" договір про організацію та експлуатацію майданчика для паркування від 31.01.2013р. №198АП є розірваним в односторонньому порядку за ініціативою КП "Міськавтопарк" з підстав порушення позивачем п.п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. цього договору, внаслідок чого у позивача відсутнє право на користування спірним майданчиком для паркування, а подальші дії відповідачів щодо укладення нового договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування і передачі майданчика відповідачу-2 не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2015р. рішення скасовано, позов задоволено повністю - на підставі ст.ст. 203, 215, 396, 398 Цивільного кодексу України визнано недійсним договір від 04.08.2015 №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений між КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради та ПП "Альфа-Мур"; визнано за ТОВ "Ван-Пур" право на користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, на підставі договору "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 31.01.2013 №198АП; зобов'язано ПП "Альфа-Мур" усунути перешкоди в користуванні ТОВ "Ван-Пур" вказаним майданчиком для паркування шляхом його звільнення та винесення за межі земельної ділянки (кадастровий №1210100000:02:186:0083) належних ПП "Альфа-Мур" тимчасових споруд та майна.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2016р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2015р. у справі №904/7389/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України вказав, що з огляду на встановлений факт відкликання відповідачем-1 листа-повідомлення від 08.05.2015р. №419/5 про розірвання договору від 31.01.2013р. №198АП, що оформлено листом від 19.05.2015р. №471/5, в порушення приписів ст.ст. 43, 84, 101, 105 ГПК України суди не встановили конкретного моменту розірвання цього договору, внаслідок чого не було досліджено тих істотних обставин, чи станом на момент укладення оспорюваного договору від 04.08.2015р. №198АП діяв договір від 31.01.2013р. №198АП, оскільки у листі від 21.05.2015р. №485/5 відповідач-1 наголошує на необхідності явки позивача для підписання додаткової угоди про розірвання договору та акта повернення майданчика для паркування. Крім того, судами залишено поза увагою, що вимоги ч.ч. 1-4 ст.188 Господарського кодексу України та помилково не враховано положень ст.235 Цивільного кодексу України. Зважаючи на те, що предметом договорів про організацію та експлуатацію майданчика для паркування від 31.01.2013р. №198АП та від 04.08.2015р. №198АП сторонами визначено платне користування майданчиком для паркування комунальної власності площею 632,5 кв.м, судами не з'ясовано, чи є позивач або відповідач-2 законними землекористувачами в розумінні ст.ст. 93, 95, 125 Земельного кодексу України. Адже, наявні у справі акт приймання-передачі земельної ділянки від 08.09.2005р. в оренду ПП "Ван-Пур", технічна документація та довідка Управління Держкомзему у м.Дніпропетровську від 24.01.2009р. №243 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не підтверджують існування відповідних прав у ТОВ "Ван-Пур" та ПП "Альфа-Мур" як землекористувачів станом на момент укладення вищевказаних договорів. Також не з'ясовано тих обставин, чи були зареєстровані у встановленому порядку в якості об'єктів нерухомості будівлі та споруди автостоянки, придбані ПП "Ван-Пур" за договором купівлі-продажу від 15.11.2003р. №15/11, на чому наголошує скаржник, та чи був нотаріально посвідчений та зареєстрований договір оренди автостоянки від 25.12.2012р., укладений між ПП "Ван-Пур" та ТОВ "Ван-Пур" на 3-річний строк, як того вимагали ч.2 ст.793 та ст.794 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2013р.), оскільки їх недотримання може призвести до встановлення нікчемності відповідного правочину (ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України).

Під час нового перегляду справи 17.03.2016р. позивач подав до господарського суду Дніпропетровської області заяву про зміну предмету позову, в якій просив викласти п.3 позовних вимог в такій редакції: "Зобов'язати Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" у здійсненні права користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, шляхом припинення прав третіх осіб на користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, та письмового повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" про день, починаючи з якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" має можливість відновити безперешкодне користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К".

За результатами нового розгляду означеного спору рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016р. у справі №904/7389/15 (суддя Петрова В.І.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір від 04.08.2015р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради та Приватним підприємством "Альфа-Мур". Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" право на користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, на підставі договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування". Зобов'язано Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" у здійсненні права користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, шляхом припинення прав третіх осіб на користування майданчиком для паркування за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, та письмового повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" про день, починаючи з якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" має можливість відновити безперешкодне користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К. Стягнуто з Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" 1907,00 грн. судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства "Альфа-Мур" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" 1907,00 грн. судового збору.

Означене рішення вмотивоване тим, що укладений між відповідачами договір №198АП суперечить вимогам ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України та має бути визнаний недійсним, оскільки укладення відповідачами цього договору порушило права позивача як володільця та користувача за діючим договором від 31.01.2013р. №198АП, укладеним стосовно того ж предмету (паркувального майданчику за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К), з огляду на недоведеність його одностороннього розірвання та відсутність повернення майданчика для паркування балансоутримувачу в порядку, передбаченому п.п. 5.1, 5.2. договору, для подальшого його використання в цілях, передбачених договором. За висновком суду договором від 31.01.2013р. №198АП, що був укладений із позивачем, чітко передбачено право відповідача-1 на ініціювання дострокового розірвання договору у встановленому законодавством порядку, а не право на одностороннє (позасудове) розірвання цього договору. Розглядаючи цей спір суд також відмовив у заяві позивача про заміну відповідача-2 на належного відповідача - ПП "Справедливість 2015", оскільки позивач просив визнати недійсним договір, укладений саме між відповідачем-1 та відповідачем-2. При цьому суд зауважив, що відповідачу-1, як балансоутримувачу, необхідно визначитись, що саме він передає агенту у користування за плату за договором "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", якщо у відповідача-1 не значиться на балансі такого майна як майданчик для паркування.

ПП "Справедливість 2015" (Третя особа), не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, підлягає скасуванню як таке, що прийняте судом внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016р. у справі №904/7389/15 скасувати в частині: - визнання за ТОВ "Ван-Пур" права користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К на підставі договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування"; - зобов'язання КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради усунути перешкоди у здійсненні права користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, шляхом припинення прав третіх осіб на користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, та письмового повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" про день, починаючи з якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" має можливість відновити безперешкодне користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги третя особа зазначає, що з огляду на те, що предметом договорів про організацію та експлуатацію майданчика для паркування від 31.01.2013р. №198АП та від 04.08.2015р. №198АП сторонами визначено платне користування майданчиком для паркування комунальної власності площею 632,5 кв.м, судом першої інстанції не з'ясовано чи є позивач законним землекористувачем в розумінні ст.ст. 93, 95, 125 Земельного кодексу України, бо вважає, що наявні у справі акт приймання-передачі земельної ділянки від 08.09.2005р. в оренду ПП "Ван-Пур", технічна документація та довідка Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську від 24.01.2009р. №243 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не підтверджують існування відповідних прав у ТОВ "Ван-Пур" як землекористувача станом на момент укладення вищевказаних договорів. Скаржник зазначає, що також судом не з'ясовано тих обставин, чи були зареєстровані у встановленому порядку в якості об'єктів нерухомості будівлі та споруди автостоянки, придбані ПП "Ван-Пур" за договором купівлі-продажу від 15.11.2013р. №15/11, на чому наголошує позивач, та чи був нотаріально посвідчений та зареєстрований договір оренди автостоянки від 25.12.2012р., укладений між ПП "Ван-Пур" та ТОВ "Ван-Пур" на 3-річний строк, як того вимагали ч.2 ст.793 та ст.794 Цивільного кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2013р.), оскільки їх недотримання може призвести до встановлення нікчемності відповідного правочину (ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України). На думку скаржника, судом не надано правової оцінки тому факту, що на теперішній час договір від 09.12.2015р. №198АП, на підставі якого ПП "Справедливість 2015" користується зазначеним майданчиком для паркування, не скасований, оскільки не може бути розірваний в односторонньому порядку за відсутності передбачених законодавством підстав. Окрім того вказує, що ПП "Справедливість 2015" є власником автостоянки, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К і це підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, отже вважає, що належне йому право користування майданчиком для паркування на підставі договору від 09.12.2015р. №198АП в силу ст.396 Цивільного кодексу України підлягає захисту відповідно до положень глави 29 цього кодексу. Крім того, ПП "Справедливість 2015" вважає, що позивачем не надано діючих правовстановлюючих документів на нерухоме майно та земельну ділянку на території спірного майданчика для паркування; що розірвання договору "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 31.01.2013р. за №198АП, укладеного між КП "Міськавтопарк" та ТОВ "Ван-Пур" відбулось правомірно, а відтак, на його думку, у позивача відсутнє право на користування спірним майданчиком для паркування, і тому подальші дії відповідача та третьої особи щодо укладення нового договору "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" та передачі майданчика для паркування ПП "Справедливість 2015" не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Позивач (ТОВ "Ван-Пур") у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що предметом спору в даній справі є право користування паркувальним майданчиком за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, на підставі укладених між КП "Міськавтопарк" в якості балансоутримувача спірного майданчика та агентами, у відповідності до Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затвердженими рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №39/8, із змінами та доповненнями. З огляду на предмет спору, на думку позивача, не має жодного значення для правильного вирішення справи наявність або відсутність права землекористування паркувальним майданчиком у агентів за договорами з КП "Міськавтопарк". Вважає, що матеріалами справи підтверджується та судовими рішеннями встановлено, що ПП "Ван-Пур" використовував земельну ділянку площею 0,1712 га за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К на підставі договору оренди землі від 08.09.2005р. між ПП "Ван-Пур" та Дніпропетровською міською радою (державна реєстрація за №040510401057 від 22.10.2005р.), укладеного на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2005р. №279/29 терміном на п'ять років. Зазначає, що під час слухання судової справи КП "Міськавтопарк" змінив агента спірного майданчика для паркування, у зв'язку з чим спосіб визнання таких договорів недійсними є неефективним. Також вважає, що факт набуття 20.04.2016р. ПП "Справедливість 2015" права власності на автостоянку, з огляду на предмет справи, не має жодного значення для її правильного вирішення, оскільки встановленню підлягають правовідносини між балансоутримувачем паркувального майданчика та агентами за договорами "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування". Позивач просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-1 (КП "Міськавтопарк") та відповідач-2 (ПП "Альфа-Мур") письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, але про причини неявки своїх представників суд не повідомили.

У судовому засіданні 06.06.2016р. представник третьої особи (ПП "Справедливість 2015") підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечував на її задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що рішенням ГоловАПУ м. Дніпропетровська №7988 (протокол засідання від 10.02.1998р. №17) погоджено ТОВ "Кріоліт" проектну документацію на будівництво автостоянки на земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, яка затверджена рішенням Дніпропетровської міської ради від 20.08.1998р. №1536 "Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію автостоянки на ж/м Тополя-1" (а.с.18 т.1).

У складі проектної документації на будівництво автостоянки УДАІ м.Дніпропетровська узгоджена схема організації дорожнього руху. Технічні умови на електропостачання автостоянки видані ДМЕМ за №1236/ТУ від 09.09.1997р.

Автостоянка будувалась ТОВ "Кріоліт" на земельній ділянці площею 0,1712 га, відведеній на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 21.05.1997р. №1365.

28.05.1998р. між ТОВ "Кріоліт" та виконкомом Дніпропетровської міської ради був укладений договір про право тимчасового користування землею №335, який діяв до 28.05.2001р.

Автостоянка, яка була збудована ТОВ "Кріоліт", прийнята в експлуатацію на підставі акту Державної технічної комісії від 10.07.1998р. №678, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 20.08.1998р. №1536 (а.с.19-20 т.1).

На підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2003р. №15/11 автостоянка була придбана у власність Приватним підприємством "Ван-Пур" та складалась з такого майна, що було передане за відповідним Актом прийому-передачі від 15.11.2003р.:

- сторожка на фундаменті в кількості 1 шт.; - огорожа: металева сітка, обрамлена металічним кутом на металічних стовпах, в кількості 60 секцій, довжиною 157,10 метрів, влаштована по периметру ділянки; - ворота: металева сітка, обрамлена металевим кутом (3,3*1,5 м) в кількості 4 шт.; - зовнішні електричні мережі лінії електропередач на залізобетонних стовпах; - прожектори (2 шт.); - світильники зовнішнього освітлення по периметру автостоянки (12 шт.); - мостіння асфальтобетонне площею 104,00 кв. м., площа 1600 кв. м, відсипана шлаком (у подальшому разом або окремо іменоване - "Майно") (а.с.79-80 т.1).

Відповідно до листа ПП "Ван-Пур" розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 15.03.2005р. №205р автостоянці по Запорізькому шосе було присвоєно адресу - вул. Запорізьке шосе, 60К (а.с.21-22 т.1).

08.09.2005р. між Дніпропетровською міською радою ("Орендодавець") та ПП "Ван-Пур" ("Орендар") складений акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:186:0083, про те, що на підставі рішення міської ради від 13.07.2005р. №279/29 Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку за означеним кадастровим номером, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, Запорізьке шосе, 60К (а.с.23 т.1).

Згідно Довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №243 від 24.01.2009р. земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:02:186:0083 площею 0712 га за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, Запорізьке шосе, 60К віднесена до земель несільськогосподарського призначення - Автостоянка (а.с.25 т.1).

25.12.2012р. було укладено договір оренди між ПП "Ван-Пур" (власник, Орендодавець) та ТОВ "Ван-Пур" (Орендар), відповідно до якого за Актом приймання-передачі від 25.12.2012р. позивач отримав від ПП "Ван-Пур" та використовував для надання послуг тимчасового зберігання автотранспорту громадян будівлі та споруди, призначені для експлуатації автостоянки (а.с.81-83 т.1), а саме: - сторожка на фундаменті в кількості 1 шт.; - огорожа: металева сітка, обрамлена металічним кутом на металічних стовпах, в кількості 60 секцій, довжиною 157,10 метрів, влаштована по периметру ділянки;- ворота: металева сітка, обрамлена металевим кутом (3,3*1,5 м) в кількості 4 шт.; - зовнішні електричні мережі лінії електропередач на залізобетонних стовпах; - прожектори (2 шт.); - світильники зовнішнього освітлення по периметру автостоянки (12 шт.); - мостіння асфальтобетонне площею 104,00 кв.м, площа 1600 кв.м, відсипана шлаком (у подальшому разом або окремо іменоване - "Майно").

31.01.2013р. між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач-1 або балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ван-Пур" (далі - позивач або агент), керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів" і рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську", був укладений договір №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", згідно п.1.1. якого балансоутримувач надає агенту у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 60К. Площа майданчика - 632,5 кв.м, кількість машиномісць - 55, розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 575кв.м.

Пунктом 2.2. Договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" (надалі також - договір від 31.01.2013р. №198АП) передбачені обов'язки агента, зокрема, агент зобов'язався обладнати майданчик і утримувати його не гірше, ніж вимоги щодо обладнання і утримання майданчику для паркування відповідного типу (виду), які встановлені Правилами паркування транспортних засобів у м.Дніпропетровську, затвердженими рішеннями міської ради від 02.02.2011р. №39/8 з доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 06.04.2011р. №59/10, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, іншими нормами, нормативами, стандартами, з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.10 Договору від 31.01.2013р. №198АП договір набирає чинності з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майданчику для паркування, який є невід'ємною частиною цього договору, та діє до 25.12.2017р.

Пунктом 5.1. Договору від 31.01.2013р. №198АП сторони передбачили, що після закінчення строку договору, а також у разі розірвання або припинення дії цього договору, агент (ТОВ "Ван-Пур") зобов'язаний звільнити майданчик для паркування від будь-якого майна (у т.ч. відокремлюваних поліпшень) і повернути майданчик для паркування балансоутримувачу протягом трьох робочих днів з дати розірвання або припинення дії цього договору. Одночасно з поверненням балансоутримувачу майданчику для паркування агент зобов'язаний повернути Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради оригінал відповідного свідоцтва про реєстрацію майданчику для паркування.

Повернення майданчику для паркування агентом і його прийняття балансоутримувачем здійснюється на підставі Акту повернення майданчика для паркування, який підписується сторонами. Агент зобов'язаний повернути майданчик для паркування балансоутримувачу в належному стані, що забезпечує можливість його подальшого використання в цілях, передбачених цим договором, з урахуванням нормального зносу (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1.3. Договору від 31.01.2013р. №198АП договору у разі невиконання взятих на себе агентом зобов'язань, визначених умовами конкурсу, балансоутримувач має право розірвати цей договір достроково у встановленому законодавством порядку, письмово попередивши агента про це за 10 календарних днів.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.02.2013р. позивач за актом приймання-передачі прийняв майданчик для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 60К (а.с.33 т.1).

Департаментом транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради позивачу видано свідоцтво про реєстрацію майданчика для паркування транспортних засобів у м.Дніпропетровську. Термін дії свідоцтва - з 25.12.2012р. по 25.12.2017р. (а.с.34 т.1).

08.05.2015р. відповідач-1 листом на адресу позивача повідомив про встановлення ним порушень позивачем вимог п.п.2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. Договору від 31.01.2013р. №198АП та про розірвання з 18.05.2015р. цього договору в односторонньому порядку відповідно до п.3.1.3. договору.

19.05.2015р. відповідач-1 своїм листом за вих. №471/5 повідомив позивача про розгляд ним претензії позивача від 15.05.2015р., встановлення обставин усунення позивачем встановлених перевірками порушень та просив вважати недійсним лист від 08.05.2015р. в частині дострокового припинення дії договору від 31.01.2013р. №198АП, а договір - таким, що продовжує свою дію та має юридичну силу (а.с.37 т.1).

Однак, вже 21.05.2015р. листом за №485/5 відповідач-1 повідомив позивача про те, що ним додатково розглянуто усі підстави для розірвання договору від 31.01.2013р. №198АП та остаточно прийнято рішення про дострокове розірвання договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування (а.с.38 т.1).

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, після отримання від відповідача-1 згаданих вище листів, він продовжив використовувати означений майданчик для паркування, жодних перешкод з боку відповідача-1 йому не чинилось, кошти сплачені за використання цього майданчика на рахунок позивача відповідачем-1, як помилково отримані, не повертались. Однак 14.08.2015р. невідомі особи захопили належні підприємству споруди зазначеної автостоянки, демонтували частину належного позивачу майна, безпідставно приєднали до існуючої електромережі автостоянки привезений будиночок для охорони. Керував захопленням ОСОБА_3, який пояснив, що він є представником Приватного підприємства "Альфа-Мур", яке начебто є законним користувачем майданчика для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 60К. З 14.08.2015р. особами, що захопили споруди вказаної автостоянки працівники ТОВ "Ван-Пур" на територію не допускалися. По цьому факту позивач подав заяву про злочин до Бабушкінського районного відділу Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с.48 т.1).

За твердженням позивача, 14.08.2015р. ПП "Ван-Пур" стало відомо, що під час дії Договору від 31.01.2013р. №198АП та без дотримання відповідачем-1 умов договору, якими визначено порядок розірвання договору, повернення майданчика для паркування балансоутримувачу, що забезпечує можливість його подальшого використання в цілях, передбачених цим договором, останнім був укладений з ПП "Альфа-Мур" ОСОБА_4 від 04.08.2015р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К (а.с.39-44 т.1). Вважає, що укладений між відповідачм-1 (КП "Міськавтопарк") та відповідачем-2 (ПП "Альфа-Мур" ОСОБА_4 від 04.08.2015р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" є недійсним, а ТОВ "Ван-Пур" має право на користування майданчиком для паркування за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 60К, на підставі Договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика" з наведених ним у позові правових підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд виходив із того, що з матеріалів справи встановлено, що у порушення умов договору відповідач-1 своїми неправомірними діями позбавив позивача можливості подальшої реалізації його прав та обов'язків згідно Договору від 31.01.2013р. №198АП, а саме: позбавив права користування зазначеним у договорі об'єктом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Підстави, форма і порядок зміни або розірвання договору визначені у статтях 651-654 Цивільного кодексу України.

Згідно частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. ОСОБА_4 може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Дослідивши надані відповідачем-1 докази: Акт обстеження платної парковки від 14.11.2014р., лист про усунення порушень від 24.11.2014р. вих. №910/5, лист роз'яснення від 03.12.2014р. вих. №938/5, Акт обстеження майданчика для паркування транспортних засобів від 26.02.2015р., акт обстеження місця паркування транспорту від 26.05.2015р. - колегія суддів дійшла висновку, що відповідач-1 не довів, що позивач вчинив будь-яке істотне порушення умов договору, що позбавило відповідача-1 того, на що він розраховував при укладенні договору (а.с.145-152 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, у п. 3.1.3. Договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" в дійсності йдеться про право балансоутримувача (відповідача-1) у разі невиконання агентом взятих на себе зобов'язань, визначених умовами конкурсу, розірвати цей договір достроково у встановленому законодавством порядку, письмово попередивши агента про це за 10 календарних днів.

Вказаний пункт та інші положення Договору від 31.01.2013р. №198АП не містять умов щодо надання відповідачу-1 права на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, а саме - без згоди сторін чи не за рішенням суду.

Таким чином, Договором від 31.01.2013р. №198АП чітко передбачено право відповідача-1 на ініціювання дострокового розірвання договору у встановленому законодавством порядку, а не право на одностороннє (позасудове) розірвання цього договору.

Наведене підтверджується також листом від 21.05.2015р. №485/5, в якому відповідач-1 вказує на необхідність явки позивача для підписання додаткової угоди про розірвання договору та акта повернення майданчика для паркування (а.с.38 т.1).

Отже, одностороння відмова відповідача-1 від подальшого виконання Договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", що був укладений із позивачем, - є необґрунтованою (належні мотиви та передбачені договором чи підстави для такої відмови не підтверджені матеріалами даної справи), а відтак такою, що здійснення в порушення умов цього договору та вимог діючого законодавства щодо порядку розірвання договорів.

Відтак, уклавши з відповідачем-2 (ПП "Альфа-Мур") оспорюваний ОСОБА_4 від 04.08.2015р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", відповідач-1 - КП "Міськавтопарк" (балансоутримувач) порушив права позивача як володільця та користувача за діючим Договором від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладеним стосовно того ж предмету (паркувального майданчику за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К), з огляду на недоведеність законних підстав для його одностороннього розірвання та відсутність факту повернення майданчика для паркування балансоутримувачу в порядку, передбаченому п.п. 5.1., 5.2. договору, для подальшого його використання в цілях, передбачених договором.

Стаття 317 Цивільного кодексу України закріплює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 319 Цивільного кодексу України встановлює, що власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, належне позивачу, як агенту, право користування майданчиком для паркування за договором від 31.01.2013р. №198АП, а також право користування спорудами автостоянки за договором оренди від 25.12.2012р. з ПП "Ван-Пур", в силу статті 396 Цивільного кодексу України підлягає захисту відповідно до положень Глави 29 цього Кодексу, в тому числі шляхом пред'явлення позову про визнання прав позивача на користування майном, що належить іншій особі - власнику майна (стаття 392 Цивільного кодексу України) та про усунення перешкод у здійсненні ним такого права користування (стаття 391 Цивільного кодексу України) та у спосіб, який спрямований на реальний захист цих прав.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За вказаних обставин місцевий господарський дійшов вірного висновку, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір від 04.08.2015р. №198АП був укладений всупереч вимогам наведеного вище законодавства, а тому з підстав встановлених у частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, судом встановлено також наступне.

Стаття 93 Земельного кодексу України визначає, зокрема, що: право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 цієї статті); земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина 2 цієї статті); орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда) (частина 6 цієї статті); орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи (частина 8 цієї статті); відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (частина 9 цієї статті).

Стаття 95 Земельного кодексу України закріплює, що: землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342, ці Правила регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів. Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб'єктів господарювання, які утримують такі майданчики. Суб'єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". У цих Правилах терміни вживаються у такому значенні: відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306; спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 7. Правил паркування транспортних засобів, майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС (пункт 8. вказаних Правил).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №39/8 були затверджені Правила паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську (далі - Правила), якими регламентується організація та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Дніпропетровська. Правила належать до правил у сфері благоустрою території міста Дніпропетровська (пункт 1.1. Правил).

Відповідно до пункту 1.2. Правил, дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування транспортних засобів (далі - користувачі); на суб'єктів господарювання, які обладнують і утримують майданчики для паркування транспортних засобів; а також на інших осіб, які можуть залучатися для належного обладнання і утримання майданчиків для паркування транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1. Правил суб'єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Балансоутримувачів майданчиків для паркування транспортних засобів, які перебувають у приватній власності, визначають їх власники.

Відповідно до пункту 2.2. Правил Балансоутримувачі забезпечують належне обладнання, утримання та своєчасний ремонт майданчиків для паркування транспортних засобів власними силами або можуть залучати для цього інші підприємства, установи, організації. Залучення балансоутримувачами інших підприємств, установ, організацій для утримання та своєчасного ремонту майданчиків для паркування транспортних засобів має здійснюватися на конкурсних засадах.

Відповідно до пункту 2.4. Правил Суб'єкт господарювання має право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчику для паркування транспортних засобів з моменту отримання в департаменті транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради відповідного свідоцтва про реєстрацію стосовно такого майданчика для паркування за формою (додаток 1).

Відповідно до пункту 2.5. Правил організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування транспортних засобів комунальної форми власності (крім службових парковок) суб'єкти господарювання - балансоутримувачі таких майданчиків для паркування, які визначаються на конкурсних засадах у порядку, затвердженому рішенням міської ради. Суб'єкт господарювання - балансоутримувач майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності вважається особою, уповноваженою міською радою організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, з моменту отримання в департаменті транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради відповідного свідоцтва про реєстрацію стосовно такого майданчика для паркування (додаток 1).

Для забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування транспортних засобів балансоутримувачі на конкурсних засадах відповідно до Порядку проведення конкурсу з визначення агентів (додаток 2) залучають інші підприємства, установи, організації (далі - агенти), що мають відповідну ліцензію на право надання послуг з охорони власності і досвід роботи з надання таких послуг.

За рішенням конкурсної комісії з визначення агентів, агент може бути особою, уповноваженою міською радою організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, з моменту отримання в департаменті транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради відповідного свідоцтва про реєстрацію стосовно такого майданчика для паркування (додаток 1). Із залученими для забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування транспортних засобів агентами балансоутримувачами укладаються договори, які мають містити зобов'язання агента щодо виконання всіх умов конкурсу (пункт 2.6. Правил).

Відповідно до пункту 3.1. Правил майданчики для паркування транспортних засобів є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Розміщення майданчиків для паркування транспортних засобів за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку департаментом транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради за погодженням з постійною комісією міської ради з питань транспорту, дорожнього господарства та зв'язку, а також за погодженням з уповноваженим підрозділом Державтоінспекції, згідно з місцевими правилами забудови (пункт 3.2. Правил).

3.6. Відомості про всі майданчики для паркування транспортних засобів вносяться до Єдиного реєстру майданчиків для паркування транспортних засобів, який ведеться департаментом транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до пункту 11.1. Правил питання, що не врегульовані цими Правилами, вирішуються згідно з чинним законодавством України, а також відповідно до рішень Дніпропетровської міської ради, виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, розпоряджень посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх компетенції.

Спори, що виникають при вирішенні питань, пов'язаних з паркуванням транспортних засобів у місті Дніпропетровську, вирішуються у встановленому законодавством порядку (пункт 11.2. Правил).

Умови організації та проведення конкурсу з визначення агентів є Додатком 2 до Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №39/8.

Порядок проведення конкурсу з визначення агентів (надалі - Порядок) розроблено відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про благоустрій населених пунктів" і Правил паркування транспортних засобів у місті Дніпропетровську, з метою впорядкування організації та проведення конкурсів з визначення підприємств, установ, організацій (далі - агенти), які залучаються балансоутримувачами майданчиків для паркування транспортних засобів для забезпечення паркування транспортних засобів. За цим Порядком також організовуються та проводяться конкурси з визначення підприємств, установ, організацій, які залучаються балансоутримувачами для утримання та своєчасного ремонту майданчиків для паркування транспортних засобів. В такому випадку вимоги до учасників конкурсу визначаються конкурсною комісією одночасно з визначенням умов конкурсу.

Відповідно до пункту 1.2. цього Порядку Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради виступає організатором конкурсу і здійснює матеріально-технічне забезпечення проведення конкурсу та роботи конкурсної комісії.

Відповідно до пункту 1.4. Порядку конкурс з визначення агентів (надалі - конкурс) проводиться за ініціативою балансоутримувача майданчику для паркування транспортних засобів.

Конкурс полягає у визначенні агента, який відповідає всім умовам конкурсу, визначеним конкурсною комісією, надав пропозиції про найменший розмір плати за надані ним послуги та ліпші умови забезпечення паркування транспортних засобів на майданчику для паркування (пункт 1.5 Порядку).

Відповідно до пункту 1.6. Порядку учасниками конкурсу можуть бути підприємства, установи, організації, що мають відповідну ліцензію на право надання послуг з охорони власності, досвід роботи з надання таких послуг не менше 2 років, мають необхідну матеріально-технічну базу, спеціалістів необхідної кваліфікації.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку інформація про проведення конкурсу формується і публікується в газеті "Наше місто" департаментом транспорту та зв'язку міської ради не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати проведення конкурсу.

Всі умови конкурсу визначаються конкурсною комісією (пункт 2.2. Порядку).

Відповідно до пункту 4.4. Порядку протокол підписується усіма членами конкурсної комісії, які взяли участь у голосуванні, і затверджується головою комісії у день проведення конкурсу. Результати конкурсу публікуються департаментом транспорту та зв'язку міської ради у газеті "Наше місто".

Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради протягом 20 календарних днів з дати проведення конкурсу забезпечує укладання балансоутримувачем з переможцем конкурсу договору, який обов'язково має містити зобов'язання агента щодо виконання всіх умов конкурсу (пункт 4.5. Порядку).

Згідно до п. 2.2. Положення про порядок справляння збору за місце для паркування транспортних засобів на території міста (Додаток 3 до рішення Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010р. за №5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста"), базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету. До прийняття відповідного нормативно-правового акту з цього питання ця площа визначається як сумарна площа місць паркування. Одне місце паркування для цілей оподаткування дорівнює 11,5 кв.м згідно з ДБН В. 2.3-15:2007 з урахуванням додатку ЄДБН В 2.2.-9-99.

У Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м.Дніпропетровську, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 16.05.2012р. №452 (з подальшими змінами та доповненнями) під №162 зазначено, зокрема, спеціально обладнаний паркувальний майданчик за адресою: Запорізьке шосе, 60к, площею 632,5 кв.м на 55 машиномісць.

Таким чином, у 2012 році орган місцевого самоврядування, реалізуючі правомочності власника земельної ділянки, спочатку відніс частину земельної ділянки по вул. Запорізьке шосе, 60к, що мала кадастровий номер 1210100000:02:186:0083 (66080064) до земель, що використовуються як спеціально обладнаний паркувальний майданчик та передала її на баланс КП "Міськавтопарк". В свою чергу КП "Міськавтопарк" надало паркувальний майданчик позивачу для його експлуатації та обслуговування. При цьому площа земельної ділянки згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради вираховується від кількості машиномісць з розрахунку 1 машиномісце відповідає 11,5 кв.м.

Вказані вище положення Правил паркування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342, кореспондуються з приписами ст. 35 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до якої, технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об'єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Отже, позивач не є землекористувачем земельної ділянки у м.Дніпропетровськ, по вул. Запорізьке шосе, 60 К у розумінні статей 93, 95, 125 Земельного кодексу України за договором оренди земельної ділянки, однак є користувачем об'єкту містобудування та благоустрою - спеціально обладнаного паркувального майданчику.

Чи відповідав вказаним вимогам відведена для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів та переданий на баланс КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради (відповідач-1) спірний паркувальний майданчик, та чи мав відповідач-1 законні підстави ставити цей майданчик для паркування собі на баланс - наразі не є предметом спору у даній справі.

Статті 235 Цивільного кодексу України визначає, що удаваним є правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Зазначені вище Правила паркування транспортних засобів, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342, та Правила паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №39/8, не встановлюють окремих вимог до агентів щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщено майданчик для паркування або спеціально обладнаний майданчик для паркування, зокрема на умовах оренди.

Як роз'яснено господарським судам в п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно врахувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування. Вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо. Слід зазначити, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно, така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановчих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки

Стаття 328 Цивільного кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із частиною 1 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до норм Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" розпорядження земельними ділянками, передача їх у власність чи користування громадян та юридичних осіб в межах міста Дніпропетровськ (територіальної громади) належить до повноважень Дніпропетровської міської ради.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 266 Податкового кодексу України, перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначається їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.

Встановлені судом обставини та наведені вище правові норми за висновком колегії суддів вказують на те, що укладення між відповідачем-1 (КП "Міськавтопарк") та позивачем (ТОВ "Ван-Пур") договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" відповідає чинному законодавству та не має ознак укладання удаваного правочину, а використання земельної ділянки для розміщення такого паркувального майданчику не є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи із позивачем ОСОБА_4 від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" відповідач-1 зі своєї сторони не мав сумнівів щодо належності та правового статусу майна, що використовується позивачем для обслуговування майданчика для паркування. Такі заперечення виникли тільки у ході розгляду даного спору судом. Не були такі заперечення і приводом для висування відповідачем вимог до позивача про дострокове розірвання Договору від 31.01.2013р. №198АП.

Згідно статті 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Досліджуючи відповідність договору оренди від 25.12.2012р. (а.с.81-83 т.1), що був укладений між ПП "Ван-Пур" та ТОВ "Ван-Пур", вимогам частини 2 статті 793 та статті 794 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2013р.), колегія суддів встановила, що строк дії цього договору визначений сторонами у пункті 10.1., як такий, що діє з 25 грудня 2012 року до 24 грудня 2015 року включно.

Отже, оскільки умови Договору оренди від 25.12.2012р., зокрема п. 10.1. цього Договору, не містять вказівок про те, що цей договір укладається на три роки, у вирішенні питання чи укладено цей договір строком на три роки і більше, слід керуватись правилами Глави 18 "Визначення та обчислення строків" розділу V "Строки та терміни. Позовна давність" Цивільного кодексу України.

Згідно положень статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частина 1 статті 253 Цивільного кодексу України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Термін, який починається 25 грудня 2012 року та закінчується 24 грудня 2015 року включно - є меншим за три роки на 1 день.

Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на 25.12.2013р.) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі; договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

За приписами статті 794 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на 25.12.2013р.) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Враховуючи, що укладений між сторонами договір оренди від 25.12.2012р. був укладений на строк менший ніж три роки, колегія суддів вважає, що це виключає необхідність надання оцінки цього договору на предмет його нікчемності з огляду на приписи статей 793 та 794 Цивільного кодексу України.

До того ж, колегія суддів приймає до уваги, що матеріалами справи встановлено, що 25.06.2015р. між ПП "Ван-Пур" та ТОВ "Ван-Пур" був укладений ОСОБА_4 оренди (а.с.53-57 т.2), за умовами п.1.1. якого позивач отримав у строкове платне користування автостоянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, яка розташована в межах земельної ділянки площею 0,1712 га, кадастровий №120100000:02:186:0083, та складається наступного: - сторожка на фундаменті в кількості 1 шт.; - огорожа: металева сітка, обрамлена металічним кутом на металічних стовпах, в кількості 60 секцій, довжиною 157,10 метрів, влаштована по периметру ділянки; - ворота: металева сітка, обрамлена металевим кутом (3,3*1,5 м) в кількості 4 шт.; - зовнішні електричні мережі лінії електропередач на залізобетонних стовпах; - прожектори (2 шт.); - світильники зовнішнього освітлення по периметру автостоянки (12 шт.); - мостіння асфальтобетонне площею 104,00 кв. м., площа 1600 кв. м. відсипана шлаком (у подальшому разом або окремо іменоване - "Майно"). У п.1.1. умов цього договору обумовлено, що цей договір дії з 25 червня 2015 року до 24 грудня 2017 року включно.

Таким чином, внаслідок укладення між позивачем та ПП "Ван-Пур" означеного вище договору оренди від 25.06.2015р., зобов'язання цих осіб за договором оренди від 25.12.2012р. були достроково припинені внаслідок новації (частина 2 статті 604 Цивільного кодексу України).

Отже, на момент укладення між відповідачами спірного Договору від 04.08.2015р. №198АП був діючим укладений між відповідачем-1 та позивачем ОСОБА_4 від 31.01.2013р. №198АП.

Відповідно як на момент пред'явлення позову (18.08.2015р.), так і до теперішнього часу позивач є користувачем майна, що було предметом Договору оренди від 25.12.2012р., а в подальшому передано йому в користування за Договором оренди від 25.06.2015р.

Зазначені вище обставини підтверджують доводи позивача щодо наявності у цієї особи обумовленого договором оренди із ПП "Ван-Пур" права користування означеним майданчиком для паркування, а також право користування спорудами цієї автостоянки.

Отже, є встановленим, що на це ж майно право користування, підтверджене належним чином, має позивач у даній справі.

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, ПП "Ван-Пур" не може бути протиправно позбавлене права власності на майно автостоянки, в тому числі права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Досліджуючи обставини укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 Договору від 04.08.2015р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" суд встановив такі обставини.

Постійна комісія з питань транспорту, дорожнього господарства та зв'язку Дніпропетровської міської ради надала КП "Міськавтопарк" ОСОБА_5 про реєстрацію майданчика для паркування транспортних засобів у м.Дніпропетровську, адреса майданчика: Запорізьке шосе, 60К, серія А00284 термін дії з 25.05.2015р. до проведення конкурсу (а.с.158 т.1).

При цьому доказів про скасування або припинення дії наявного у позивача ОСОБА_5 про реєстрацію майданчика для паркування транспортних засобів у м.Дніпропетровську із терміном дії з 25.12.2012р. по 25.12.2017р. до матеріалів даної справи відповідачем-1 не надано.

Згідно витягу з протоколу від 13.05.2015р. №148 постійна комісія з питань транспорту, дорожнього господарства та зв'язку Дніпропетровської міської ради узгодила надання дозволу на укладання договору "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" між відповідачем-1 та відповідачем-2 (а.с.46-47 т.1).

На підставі такого дозволу Департаментом транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради відповідачу-2 видано ОСОБА_5 про реєстрацію майданчика для паркування транспортних засобів у м.Дніпропетровську з терміном дії - з 25.05.2015р. до проведення конкурсу (а.с.45 т.1).

Доказів про проведення конкурсу у відповідності до Умов організації та проведення конкурсу з визначення агентів, що є Додатком 2 до Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №39/8, за яким би відповідач-2 був визначений агентом для експлуатації означеного майданчика для паркування, матеріали даної справи також не містять.

Листом від 09.12.2015р. вих. 1209/5 (а.с.240 т.1) КП "Міськавтопарк" (відповідач-1) повідомило позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду, яке набрало законної сили з моменту його проголошення, ОСОБА_4 від 04.082015р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" укладений з ПП "Альфа-Мур" (відповідачем-2) було розірвано та визначено за ТОВ "Ван-Пур" право на користування спірним майданчиком для паркування на підставі Договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування". Водночас цим же листом відповідач-1 повідомив позивача, що з метою приведення діяльності паркування транспортних засобів на території майданчика у відповідність вимог законодавства та у межах своєї компетенції просить ОСОБА_4 від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" вважати таким, що мав свою юридичну силу до моменту укладення Договору від 09.12.2015р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" за адресою Запорізьке шосе, 60К з Приватним підприємством "Справедливість 2015". Виходячи із такого відповідач-1 повідомив позивача, що ОСОБА_4 від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" за адресою Запорізьке шосе, 60К розірвано.

Таким чином, відповідач-1, не розірвавши у встановленому порядку договір від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", що був укладений між ним та позивачем, та уклавши означений вище договір від 09.12.2015р. №198 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" за адресою Запорізьке шосе, 60К з третьою особою, так само вчинив дії, що не відповідають наведеним вище умовам діючого договору від 31.01.2013р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" та чинному законодавству, що регулюють порядок розірвання цивільних та господарських договорів.

В подальшому, у такому саме порядку було розірвано договір від 04.08.2015р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним та припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до правових позицій наведених у постанові Верховного Суду України від 21.05.2012р. у справі №6-20цс11, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи із встановлених вище обставин, які свідчать, що без ініціативи відповідача-1 як балансоутримувача спірного паркувального майданчика неможливе укладення договорів із будь-якими агентами та, що розірвання договорів, які можливо були укладені відповідачем-1 із іншими агентами після укладення спірного договору із відповідачем-2 можливе саме з ініціативи відповідача-1 або внаслідок примусу на виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що судове рішення у даному спорі, у разі задоволення його позовних вимог обраний ним спосіб захисту, може мати наслідком реальний їх захист, а тому місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено решту позовних вимог позивача про визнання у нього прав користування спірним паркувальним майданчиком та про зобов'язання відповідача-1 усунути йому перешкоди у здійсненні такого права шляхом припинення прав третіх осіб на користування цим же майном.

Решта доводів третьої особи, що наведені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Як встановлено вище, предметом спору у даній справі є право користування означеним паркувальним майданчиком на підставі укладених між відповідачем в якості балансоутримувача спірного майна та його агентами, у відповідності до Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затвердженими Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №39/8, із змінами та доповненнями.

З огляду на предмет спору, який не випливає із земельних правовідносин, не має значення для правильного вирішення спору наявність або відсутність права землекористування паркувальним майданчиком у агентів за договорами з КП "Міськавтопарк", Апелянт не зазначив, у зв'язку з чим ці обставини мають значення для справи. У обох сторін спору право користування земельною ділянкою під паркувальним майданчиком відсутнє

ОСОБА_6 того, матеріалами справи підтверджено, що саме ПП "Ван-Пур" використовував земельну ділянку площею 0,1712 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К на підставі договору оренди землі від 08.09.2005р., укладеного між ПП "Ван-Пур" та Дніпропетровською міською радою (державна реєстрація за №0405100401057 від 22.10.2005р.), укладеного на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2005р. №279/29 терміном на п'ять років, а не відповідач-2 чи третя особа.

Питання про розірвання Договору від 09.12.2015р. №198АП судом першої інстанції правильно не розглядалося, оскільки цей договір, укладений між КП "Міськавтопарк" (відповідачем-1) та ПП "Справедливість 2015" (третя особа), так само, як і ОСОБА_4 від 04.08.2015р. №198АП, укладений між КП "Міськавтопарк" (відповідачем-1) та ПП "Альфа-Мур" (відповідач-2), може бути визнаний недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши їх КП "Міськавтопарк" (відповідач-1), як балансоутримувач, порушило права ТОВ "Ван-Пур" як володільця та користувача за діючим Договором від 31.03.2013р. №198АП, укладеним стосовно того ж предмету (паркувального майданчику) з огляду на недоведеність його одностороннього розірвання та відсутність повернення майданчика для подальшого його використання в цілях, передбачених договором. Однак позивач зі своєї сторони таких вимог у даному спорі не ставив.

Навпаки матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи судом, КП "Міськавтопарк" (відповідач-1) змінив агента спірного майданчика для паркування, у зв'язку з чим спосіб визнання таких договорів недійсними є неефективним. Тому місцевий господарський суд, обґрунтовано зобов'язав відповідача-1 усунути перешкоди позивачу у здійсненні права користування означеним паркувальним майданчиком шляхом припинення права третіх осіб на користування майданчиком для паркування.

За вказаних обставин місцевий господарський суд правильно відмовив в задоволенні заяви позивача, що була подана до суду 17.03.2016р., про заміну відповідача-2 на належного відповідача - ПП "Справедливість 2015", оскільки позивач просить визнати недійсним ОСОБА_4 від 04.08.2015р. №198АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Погоджується колегія суддів і з доводами позивача, що посилання третьої особи на факт набуття права власності на автостоянку, з огляду на предмет спору у даній справі, також не має жодного значення для її правильного вирішення, оскільки встановленню підлягають правовідносини між балансоутримувачем паркувального майданчика та агентами за договорами "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування".

Крім того, за твердженням позивача, які наведені в додаткових поясненнях у даній справі, ПП "Справедливість 2015" набуло права власності, оскільки ця особа протиправно заволоділа належною ПП "Ван-Пур" автостоянкою за попередньою змовою з третіми особами (керівниками ПП "ОПО" та ПП "СМЕРШ-62", ОСОБА_6, які для цієї мети використовували завідомо підроблені документи та отримали завідомо неправосудне заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.06.2015р. у справі №200/7824/15-ц, що було скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016р. у справі №200/7824/15-ц на підставі апеляційної скарги заступника прокурора Дніпропетровської області. Також позивач посилався на те, що 14.08.2015р. паркувальний майданчик був самоправно захоплений невідомими особами під керуванням ОСОБА_3, а для надання виду законності цьому захопленню використовувався договір від 04.08.2015р. №198АП, укладений між відповідачами. Також позивач повідомив, що ПП "Ван-Пур" 01.06.2016р. звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про визнання права власності ПП "Ван-Пур" на автостоянку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 60К, про витребування її із незаконного володіння ПП "Справедливість 2015" на користь ПП "Ван-Пур", а тому до прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі №904/4573/16 на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України ПП "Справедливість 2015" не вважається власником спірної автостоянки.

Таким чином, спір про право власності на майно автостоянки не може бути предметом розгляду у даній справі, а факт державної реєстрації цього майна за певними особами не є визначальним у даному спорі, доки не буде вирішений у відповідній справі, що розглядається іншим судом.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржуване рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Справедливість 2015" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016р. у справі №904/7389/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 14.06.2016р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.В. Березкіна