Рішення

від 10.06.2010 по справі 2-1610/2010

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Лисичанський міський суд Луганської області

м. Лисичанськ, вул. Радянська, 38, 93100, (06451) 7-30-92

2-1610/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Стахової Н.В.,

при секретарі Головіній A.B.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

встановив:

Позивач звернувся з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що має правовий статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач має виплачувати йому підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак таке підвищення у 2007-2009 роках в повному обсязі йому не виплачується. Просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування та доплату підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, у наданій суду письмовій заяві просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у письмових запереченнях просив розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що позов не визнає з огляду на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2105-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З 1 січня 2007 року було передбачено підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, тільки дітям війни, які є інвалідами. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому частиною третьою цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом. Статтею 71 Закону України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Позивачу проведено підвищення до пенсії з 01.01.2008 року у розмірі 10% від прожиткового мінімуму згідно внесених змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 року -48,10 грн., з 01.07.2008 року -48,20 грн., з 01.10.2008 року -49,80 грн. Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Позивачу виплачено підвищення до пенсії за 2009 рік у розмірі 10%, що складає 49,8 грн. на місяць, оскільки прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік залишився на рівні грудня 2008 року у сумі 498 грн.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення та довідкою УПФ України в м. Лисичанську.

Згідно довідки про розмір отриманого позивачем підвищення до пенсії, виданої УПФ України в м. Лисичанську, підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року позивачеві не нараховувалось та не виплачувалось; за періоди з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року позивачеві нараховано та виплачено підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Отже, з набранням чинності 09 липня 2007 року рішення Конституційного Суду України, відновлена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Посилання відповідача на те, що величина мінімальної пенсії за віком не застосовується до правовідносин, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд не бере до уваги, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком є єдиною соціальною гарантією для усіх непрацездатних громадян, та відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017 та до Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966 він не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивача, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення його конституційних прав, передбачених ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -406 грн., з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.

Таким чином, суд вважає, що з 09 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідач мав нарахувати позивачеві, як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тому позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року є обґрунтованими.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учгюників війни».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу PCP за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціаіьна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд не бере до уваги письмові посилання представника відповідача на застосування постанови КМУ від 28.05.2008р. №530, оскільки спеціальним законом, а саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни», що має вищу юридичну силу порівняно з постановою КМУ, встановлено розмір зазначеного підвищення, а тому, враховуючи засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, норми ч.4 ст. 8 ЦПК України, застосуванню у даному випадку підлягає зазначений Закон.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для задоволення позовних вимог за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Протягом 2009 року підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось органами Пенсійного фонду також відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008р. №530, а не Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стаття 6 якого є чинною у відновленій редакції.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (що має однакову юридичну силу, як і Закон України «Про соціальний захист дітей війни») у наведеній нормі відсилає до відповідних законів України. Тобто, у даному випадку застосовується спеціальний закон, яким передбачається право на отримання підвищення до пенсії певної категорії осіб - Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, враховуючи, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була чинною у наведеній вище редакції протягом 2009 року, то позовні вимоги за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року є обґрунтованими.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 45,50 грн., а саме: за сплату судового збору у сумі 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 37 грн.

На підставі викладеного, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «дитині війни» згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у сумі 45 (сорок п'ять) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження,

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: