Постанова

від 23.05.2016 по справі 808/1295/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року (14 год. 15 хв.) Справа № 808/1295/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується - суд) надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 №0000821701.

Позивач вважає прийняте податкове-повідомлення рішення таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України та прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України, та зазначає, що відображені в Акті перевірки обставини не відповідають дійсності. Позивач вказує, що він здійснює діяльність з неспеціалізованої оптової та роздрібної торгівлі харчовими продуктами, які в більшості становлять сільськогосподарські культури, зокрема: арахіс, коріандр, кориця, стружка кокосового горіху, виноград сушений, насіння маку не для посіву, кунжуту, слива сушена, кмин, абрикоси сушені та інше. Придбання значної частини продукції здійснюється по імпортним контрактам з Китаю, Індонезії, Індії, В'єтнаму, Туреччини та інших країн з поставкою морським транспортом в порт ОСОБА_2, при цьому фактична діяльність здійснювалась в м.Запоріжжі. Отримання вантажів (контейнерів), які надійшли морським шляхом, передбачає обов'язкове виконання розвантажувально-навантажувальних робіт з судна та оформлення документації судохідної лінії, зберігання контейнерів в порту, внутрішньо портове перевезення контейнерів та кріплення їх на спеціально обладнаний автомобіль, диспетчеризація вантажу та автомобіля зі сплатою термінальних зборів та оформленням документів на вивіз контейнерів з терміналу порту. Враховуючи виробничу необхідність, позивач здійснював замовлення TOB «Дамас Логістик» на надання послуг та робіт з організацією та забезпечення перевезень вантажу (контейнерів які прийшли на мою адресу) з порту ОСОБА_2 до м.Запоріжжя. Замовлення здійснювались шляхом подання письмових заявок по надходженню кожної окремої партії товару із зазначенням номеру контейнеру умов та видів робіт.

Позивач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_2 Матеріали справи містять письмові заперечення від 23.05.2016 вх. №15749, в яких, зокрема, зазначено про те, що у зв'язку з ненаданням позивачем первинних документів, які підтверджують реальний зміст господарських операцій та доказів, які підтверджують надання послуг з експедирування, за які позивачем були сплачені кошти на адресу ТОВ «Дамас Логістик», відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Враховуючи вимоги частини першої статті 41 КАС України, відповідно до якої уразі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Запорізьким міським управлінням юстиції 29.09.2008 №20910010002001941, на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі перебуває з 29.09.2008.

В період з 21.10.2015 по 27.10.2015 співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Дамас Логістик» за червень 2015 року, за результатами якої складено акт №44/08/26/17-02/НОМЕР_1 від 03.11.2015 (далі іменується - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 18 668 грн.

На підставі акту перевірки Жовтневому районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення - рішення №0000821702 від 20.11.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 18 668 грн. 00 коп.

Вважаючи висновки контролюючого органу безпідставними та не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі іменується - ПК України).

Як встановлено приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Тобто, законодавцем чітко зазначено, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, завищення від'ємного значення та порушення податкового законодавства встановлено внаслідок виключення перевіркою з податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2015 року ФОП ОСОБА_1 вартості операції (отриманих послуг) від ТОВ «Дамас Логістик» (код ЄДРПОУ 37680192).

ОСОБА_1, вартість операції (отриманих послуг) від TOB «Дамас Логістик» (код ЄДРПОУ 37680192)

Так, перевіряючі, з посиланням на генеральний договір №02/2014 від 02.01.2014 укладений між ФОП ОСОБА_3 та TOB «Дамас Логістик», згідно якого предметом договору є організація перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника зазначають, що ФОП ОСОБА_3 не надано документи, які б свідчили яким шляхом відбувалось транспортування товару та наданих послуг TOB «Дамас Логістик».

Перевіряючи також зазначають, що надані ФОП ОСОБА_3 документи не дають можливість встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності, доцільності придбання у зазначеному розмірі не містять доказів на підтвердження того, що TOB «Дамас Логістик» особисто (робітники підприємства) виконували послуги у вказаній якості, у повному обсязі у зазначеній вартості.

Як встановлено судом, 02 січня 2014 року між ТОВ «Дамас Логістик» (далі іменується - експедитор) та ФОП ОСОБА_3 (далі іменується - замовник) укладено генеральний договір №02/2014, предметом якого є організація перевезень та транспортно - експедиторське обслуговування вантажів замовника. Відповідно до умов вказаного договору, замовник доручає, а експедитор приймає на себе організацію перевезень і транспортно - експедиторське обслуговування вантажів за дорученням замовника та від свого імені всіма видами транспорту.

На виконання умов договору, позивачу видані податкові накладні №16 від 30.06.2015, №19 від 30.06.2015, №20 від 30.06.2015, №21 від 30.06.2015, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За умовами доповнень до договору, які укладались між ФОП ОСОБА_3 та TOB «Дамас Логістик» по кожній заявці (копії наявні в матеріалах справи), на TOB «Дамас Логістик» додатково покладались наступні обов'язки з виконання транспортно-експедиційних операцій, пов'язаних з перевезенням вантажу (контейнерів):

- організація розвантажувально-навантажувальних робіт з судна та оформлення документації судохідної лінії;

- забезпечення зберігання зазначених контейнерів в порту;

- організація внутрішньо портового перевезення контейнерів та кріплення їх на спеціально обладнаний автомобіль

- забезпечення диспетчеризації автомобіля зі сплатою термінальних зборів та оформленням документів на вивіз контейнерів з терміналу порту;

- інші послуги пов'язанні з оформленням та отриманням вантажу в порту ОСОБА_3.

Прийняття виконаних робіт по кожному вантажу (контейнеру) здійснювалось з оформленням Звіту виконаних робіт, який містив перелік виконаних робіт, їх вартість та номер контейнеру по якому виконувались роботи. Після виконання робіт між сторонами укладались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких також наявні в матеріалах справи.

Оплата за поставлені послуги підтверджується рахунками - фактурами від 24.06.2015 № ДЛ-0001677, від 30.06.2015 № ДЛ-0001678, від 30.06.2015 № ДЛ-0001679, від 30.06.2015 № ДЛ-0001679/1, від 24.06.2015 № ДЛ-0001677/1 та платіжними дорученнями від 03.07.2015 №243 та №244.

Перевезення отриманого вантажу здійснювалось ПП «ОСОБА_4 плюс» відповідно до умов договору перевезення вантажу та підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними серії А №318354, №318356, №276260.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що оскільки позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, то неможливо встановити як само відбулось транспортування, встановити автоперевізника, умови поставки, пункти навантаження, розвантаження та отримати іншу інформацію щодо транспортування, та відповідно їх відсутність ставить під сумнів факт постачання товару суд вважає безпідставними оскільки певні недоліки та навіть відсутність товарно-транспортних накладних не може бути безумовним свідченням безтоварності відповідних операцій, про що неодноразово вказував в своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України (від 04.04.2013 №К/991/44754/11 (номер в реєстрі - 30737841, від 15.04.2013 №К/9991/56697/12 (номер в реєстрі - 30885349), від 16.04.2013р. №К/9991/62008/12 (номер в реєстрі - 30862897), 22.05.2013 №К/800/1488/13 (номер в реєстрі - 31453213), від 30.05.2013 №К/9991/54924/11 (номер в реєстрі - 31781922), 30.05.2013р. №К/9991/91509/11 (номер в реєстрі - 31558374), від 22.07.2013 № К 24753/10 (номер в реєстрі - 32688777).

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміну у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Певні недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходив товар, не є доказом відсутності поставок товару, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за відсутність або неправильне оформлення таких документів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) (далі іменується - Закон України № 996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі іменується - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини другої статті Закону України № 996-XIV та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.15 та 2.16 пункту 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, всі надані до перевірки первинні документи складені у повній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та не суперечать вимогам ПК України. Достовірних, належних і переконливих доказів, що первинні документи і податкова звітність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є дефектними або підробними та містять неправдиву, недостовірну інформацію перевіряючими в акті перевірки не наведено.

Отже, отримані послуги були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем на підставі наданих первинних документів, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстрованими уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а тому податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 № НОМЕР_2 про зменшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 18 668 грн. 00 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі іменується - Закон України №3674-VI), який набрав чинності з 01.11.2011.

За приписами частини першої статті 4 Закону України №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізична особа або фізична особа - підприємець сплачує 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на 1 січня 2016 року становить 1378 грн.

Таким чином, розмір судового збору, який повинен сплачуватися позивачем при зверненні до адміністративного суду із даним позовом становить 551,20 грн.

При зверненні до суду з позовною заявою, позивач надав докази сплати судового збору в розмірі 1640 грн. 50 коп. згідно платіжного доручення №128 від 18 квітня 2016 року, що є більшим за визначений підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI розмір судового збору, який мав сплатити позивач при зверненні до суду із вказаним позовом.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд присуджує на користь позивача понесені ним під час судового розгляду справи судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп.

Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.11.2015 № НОМЕР_2 про зменшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 18 668 грн. 00 коп.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39487856).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко