Ухвала

від 08.08.2016 по справі 808/1295/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2016 рокусправа № 808/1295/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року по справі № 808/1295/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 20 листопада 2015 року № 0000821701.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року даний позов задоволено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначив, що суд безпідставно не погодився із висновками відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до складу податкового кредиту сплачені суми ПДВ по операціям з ТОВ «Дамас Логістик», реальність яких не підтверджена належними первинними документами. За таких обставин, вказує на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у Запорізькому міському управлінні юстиції 29 вересня 2008 року та як платник податків перебуває на обліку у відповідача.

У період з 21 по 27 жовтня 2013 року співробітниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ «Дамас Логістік» за червень 2015 року.

Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 03 листопада 2015 року №44/08/26/17-02/НОМЕР_2 (далі Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 18668 грн.

Такі висновки, на думку податкового органу, обумовлені відсутністю достатніх доказів (документів) щодо факту використання у власній господарській діяльності та доцільності придбання послуг з транспортного експедиторського обслуговування вантажів у контрагента позивача. За таких обставин, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ (18668,00 грн.) сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товару (послуг) у ТОВ «Дамас Логістік».

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2015 року № 0000821702, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 18668,00 грн. (а.с. 9, 95).

Не погодившись з такими рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і є предметом розгляду у даній справі.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з добросовісності позивача як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді, мають «реальний» характер і вони пов'язані із господарською діяльністю, в зв'язку з чим, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв не у передбачений законом спосіб.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як вже встановлено вище, висновок відповідача щодо завищення позивачем від'ємного значення ПДВ у спірному періоді ґрунтується на відсутності достатніх доказів (документів) використання та доцільності придбання експедиторських послуг для провадження власної господарської діяльності.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки податкового органу безпідставними у зв'язку з наступним.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами встановлено, що позивач здійснює діяльність з імпорту продукції, яка поставляється із-за меж України до порту Одеса, а місцем провадження господарської діяльності позивача є м. Запоріжжя.

Позивач уклав генеральний договір від 02 січня 2014 року №02/2014 з ТОВ «Дамас Логістік» (контрагент), предметом якого є організація перевезень та транспортно - експедиторське обслуговування вантажів позивача . Додатками до договору від 29 червня 2015 року сторони визначили, що на підставі поданих заявок контрагент зобов'язується здійснити роботи пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу, зокрема: організувати розвантажувально - навантажувальні роботи з судна, забезпечити зберігання контейнерів в порту, організувати оформлення документів та інше (а.с. 48-56).

На виконання вимог договору сторонами складено акти здачі - прийняття робіт. Також матеріали справи містять відповідно рахунки-фактури та звіти, з яких відслідковується обсяг виконаних робіт, їх перелік і зміст, а саме проведення розвантажувально-навантажувальних робіт з судна та оформлення документації судохідної лінії, зберігання контейнерів в порту, оформлення документів для митних, карантинних, санітарних, екологічних процедур, внутрішньопортове перевезення та кріплення контейнерів на автомобіль, диспетчеризація автомобіля та оформлення документів для вивозу контейнерів з терміналу порту та інші (57-64).

На підтвердження того, що ТОВ «Дамас Логістік» дійсно були вчиненні дії на користь позивача за укладеним договором суду було надано відповідні документи, що підтверджують придбання послуг від третіх осіб та вчинення організаційних дій у межах надання експедиторських послуг (а.с. 65-69), зокрема наряди на внутрішньопортове переміщення контейнерів позивача, рахунок на послуги з обробки контейнерів та рахунок за їх зберігання.

Отже, придбання позивачем товарів (послуг) за вказаним договором підтверджуються вищенаведеними первинними документами, які цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції такими, що підтверджують «реальність» вищевказаних господарських операцій.

Також суд встановив, що спірна сума ПДВ була включена позивачем до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних від 30.06.2015 р. № 18-21 на загальну суму ПДВ 18668 грн., які були зареєстровані у встановленому порядку, (а.с. 70-77)

Крім того, суд першої інстанції цілком вірно виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрованим в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарського обороту. Більш того, на офіційному сайті Адміністрації Одеського морського порту ( port.odessa.ua) ТОВ «Дамас Логістік» зазначений як акредитований експедитор, що має відповідні дозволи та договори на оформлення експедирування вантажів в Одеському порту.

Посилання відповідача на те, що перевезення вантажу до позивача було здійснено не ТОВ «Дамас Логістік», а за окремим договором позивача із ПП «Агрофірма Анастасія Плюс», отже не вбачається зв'язку із господарською діяльністю позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ПП «Агрофірма Анастасія Плюс» лише здійснило перевезення вантажу.

В той же час, згідно розділу 3 договору перевезення вантажу № 35 (а.с. 80), що був укладений між позивачем, як замовником, із ПП «Агрофірма Анастасія Плюс», як перевізником, позивач зобов'язувався до прибуття автомобілю для завантаження підготувати вантаж для перевезення (опломбувати, заповнити CMR). Здійснення будь-яких дій на території Одеського порту, зокрема із перевантаження, зберігання, оформлення та підготовки вантажу перевізник на себе за договором не приймав.

Отже, всі вказані підготовчі дії на території порту для навантаженні та відправки вантажу позивача автомобілями ПП «Агрофірма Анастасія Плюс» з Одеси були вчиненні ТОВ «Дамас Логістік», що підтверджено і звітами цього контрагента про виконані роботи (а.с. 50, 53, 56).

За таких обставин придбані позивачем у ТОВ «Дамас Логістік» послуги безумовно пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 про зменшення позивачу розміру відємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 18668 грн. 00 коп. є протиправним та підлягає скасуванню, цілком законним та обґрунтованим.

Разом із тим, при ухваленні постанови суд першої інстанції допустив описку, помилково зазначивши номер оспорюваного податкового повідомлення-рішення « 0000821701», в той час як із тексту адміністративного позову, пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі було податкове повідомлення-рішення № 0000821702, яке і було прийнято відповідачем на підставі Акту перевірки. Вказана помилка не призвела до невірного вирішення справи і підлягає виправленню судом першої інстанції шляхом виправлення описки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року по справі № 808/1295/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко