Постанова

від 01.06.2016 по справі 808/9101/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року 12:57Справа № 808/9101/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Фесик А.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідач: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Приватного підприємства «ОСОБА_3 і ОСОБА_3 - монтажна група»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.12.2014 №00040822/2

ВСТАНОВИВ:

28.12.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства В«ОСОБА_3 і ОСОБА_3 - ОСОБА_4В» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.12.2014 №00040822/2.

Ухвалою суду від 31.12.2015 відкрито провадження в адміністративній справі 808/9101/15, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову. Вважає, що висновки податківців, зроблені при перевірці підприємства позивача, якими встановлено відсутність продажу товарів без мети настання реальних наслідків, в зв'язку з тим, що угода, укладена з контрагентом позивача - ТОВ «СКІФІЯ - ТРАНЗИТ», є нікчемною та не створює юридичних наслідків, є необґрунтованими. Господарські операції, які здійснені між позивачем з його контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами (договором, податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, товаро - транспортними накладними та інш.). Позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з його контрагентами. Також вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки. А отже, висновки перевіряючих щодо заниження податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 15406 грн. є безпідставними. На підставі викладеного, вважає спірне податкове повідомлення - рішення протиправним, та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях. Зазначив, що перевірка підприємства позивача проведена із додержанням норм діючого законодавства. При перевірці підприємства позивача встановлено, що ПП «ОСОБА_3 і ОСОБА_3 - монтажна група» занижено податок на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 15 406 грн. Зазначене виникло внаслідок віднесення позивачем до сум податкового кредиту з ПДВ по господарській операції з його контрагентом ТОВ «СКІФІЯ - ТРАНЗИТ», яка не підтверджує продаж товарів (робіт, послуг), у зв'язку тим, що остання є нікчемною та не створює юридичних наслідків. Вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 18.11.2014 по 24.11.2014, фахівцями відповідача, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України здійснено документальну позапланову виїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СКІФІЯ-ТРАНЗИТ» за період липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 1766/08-28-22-12/32068536 від 01.12.2014.

За висновками акту перевірки встановлені порушення: пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в наслі док чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 15 406 грн. за липень 2014 року.

На підставі матеріалів перевірки податковою винесене податкове повідомлення - рішення від 17.12.2014 №0004082212, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19257,50 грн.

За наслідками оскарження зазначеного податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку останнє залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається з наданих до справи матеріалів та встановлено актом перевірки, у перевіряємому періоді одним з постачальників ПП «ОСОБА_3 і ОСОБА_3 ОСОБА_5» у липні 2014 року було підприємство: ТОВ «СКІФІЯ-ТРАНЗИТ».

Відповідно до договору поставки №1/07 від 15.07.2014 ТОВ «СКІФІЯ-ТРАНЗИТ» постачало позивачу будівельні матеріали, (витяг з договору мовою оригіналу): «Продавец обязуется своевременно поставить и передать, а Покупатель принять и оплатить строительные материалы (далее «Товар») в порядке и на условиях, предусмотренных настоящим договором. Продавец подтверждает соответствие качества товара ГОСТам, ТУ, сертификатами качества (выписка из сертификата), выданными заводам производителем, лабораторным химическим анализом. Покупатель осуществляет оплату путем перечисления денежных средств на расчетный счет Продавца следующим образом: оплата в размере 100 % от стоимости Товара в течении 60 банковских дней с момента отгрузки Товара Покупателю. Поставка Товара осуществляется в течение пяти рабочих дней с момента получения факсимильного уведомления о готовности Товара к отгрузке. Срок действия данного Договора устанавливается с момента подписания уполномоченными представителями обеих сторон и действует до полного исполнения сторонами обязательств по настоящему Договору. Договір підписаний, зі сторони продавця - ОСОБА_6, зі сторони покупця - ОСОБА_7 О.»

Також актом перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по ТОВ «СКІФІЯ-ТРАНЗИТ» станом на 20.11.2014, кредиторська заборгованість складала 84577,91 грн. (відповідно до п. 3.1 договору поставки, оплата повинна була здійснитись у розмірі 100% від вартості Товару на протязі 60 банківських днів з моменту відвантаження товару. ПП «ОСОБА_3 і ОСОБА_3 ОСОБА_5» до перевірки не надано сертифікат якості (відповідно до п. 2.1 договору поставки №1/07 від 15.07.2014), що посвідчують походження товарів, та має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість. Документи, що підтверджують транспортування, до перевірки не надавались.

В акті перевірки вчинено запис, що ТОВ «СКІФІЯ-ТРАНЗИТ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 06.05.2014 за номером 265514055252, та знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Від ДПІ у Печерському районі Головного управлінні Міндоходів у м.Києві отримано наступну інформацію: «з метою вручення запиту від 26.08.2914 №41724/10/26-55-22-09-10, здійснено вихід на податкову адресу товариства: 1014 м. Київ, вул. Верхня буд.3 та встановлено відсутність товариства за місцем респірації, про що складено акт відсутності за місцезнаходженням від 27.08.2014 №1901/26-55-22-09/39204315 та акт про неможливість вручення запиту від 27.08.2014 №1902/26-55-22-09/39204315

Управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернулось до слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з проханням здійснити комплекс оперативно - розшуковик заходів щодо встановлення місцезнаходження підприємства та його посадових осіб та спонуканні останніх надати первинні документи до перевірки (запит від 27.08.2014 №1514/9/26- 55-22-09). За результатами перевірки встановлено, ще підприємство за податковою адресою не знаходиться.

Також в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «Скіфія- Транзит» контрагентам - покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Крім того в ході аналізу інформації, яка міститься з АІС «Податковий блок», проаналізувати номенклатуру податкових накладних, отриманих ТОВ «Скіфія-Транзит» від контрагентів - постачальників неможливо, оскільки податкові накладні виписані з дробленням суми податкового кредиту з ПДВ по 10 тис. грн., чим сформовано незаконний податковий кредит з ПДВ.

В ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Скіфія-Транзит» до податкового органу, встановлено відсутність інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово господарської діяльності підприємства.

Фактично на ТОВ «Скіфіа-Транзиг» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, згідно базах даних Міндоходів України не встановлено отримання ТОВ «Скіфія - Транзит» дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує.

Перевіряючими зроблено висновок, що ТОВ «Скіфія-Транзит» (код за ЄДРПОУ 39204315) здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Скіфія- Транзит» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Скіфія-Транзит», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Скіфія-Транзит» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

В акті перевірки зазначено, що у серпні 2014 року до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подана податкова декларація з ПДВ за липень 2014 року (№9048275574 від 20.08.2014) з наступними показниками: податковий кредит у сумі 1525877 грн., повністю сформований за рахунок ТОВ «Ювіант», код за ЄДРПОУ 37993799 у сумі 1 525 877 грн., яке зареєстровано на обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, стан платника - (9) направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Податкові накладні ТОВ «Ювіант» не реєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних для ТОВ «Скіфія-Транзит», оскільки сума ПДВ є меншою 10 000.00 грн. Товариство формувало значні взаємовідносини по ПЗ та ПК за один місяць з рядом контрагентів, однак дробило податкові накладні на суму менше 10,0 тис. грн. з метою ухилення від реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та з метою приховування номенклатури товару.

У зв'язку з зазначеним неможливо відстежити товарний баланс операцій та здійснення операцій купівлі-продажу у просторі і часі. Не підтверджено податковий кредит ТОВ «Скіфія - Транзит» по ланцюгу придбання від контрагентів - постачальників та податкові зобов'язання підприємства. Згідно податкової звітності, поданої до податкового органу загальна чисельність працюючих на ТОВ «Скіфія - Транзит» 1 чоловік, директор ОСОБА_6.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області був зроблений запит до Центральної бази даних про доходи посадової особи ТОВ «Скіфія-Транзит», отримані за 2013 рік та І-ІІІ квартали 2014 року, у відповідь були надані наступні відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, а саме : за період з 01.01.2013 по 30.06.2014, інформації про доходи ф/о в ЦБД ДРФО немає.

Посадова особа ТОВ «Скіфія-Транзит», директор ОСОБА_6 з урахуванням обсягів здійснених фінансово - господарських операцій не міг одночасно займатись продажем товарів та наданням послуг у зв'язку з неможливістю урахування реального часу здійснення операцій, оперативності проведених робіт, віддаленості контрагентів один від одного.

В акті перевірки вчинено запис, що дані факти свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «Скіфія-Транзит» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, в т.ч. перевезення вантажу для ПП "АЛЕКС І АЛЕКС ОСОБА_5". Отже, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Враховуючи вищевикладене по ТОВ «Скіфія-Транзит» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 з контрагентами - покупцями, у т.ч. ПП "ОСОБА_3 І ОСОБА_3 ОСОБА_5".

На підставі викладеного матеріалами перевірки встановлені зазначені вище порушення.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території У країни, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного період) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних раціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими; з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми ПДВ лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Дослідження первинних документів, що опосередковують вказані господарські відносини з ТОВ «СКІФІЯ - ТРАНЗИТ», свідчить про те, що вони складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд зазначає, що відповідно до преамбули Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, в яких є посилання на необхідність наявності документу під назвою «товарно-транспортна накладна», ці правила визначають права, обов'язки і відповідальність перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів - замовників. Згідно із п.1 цих Правил, замовник - це вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Зазначені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податків, а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно- транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Постановою КМУ від 21.05.2009 № 515, якою внесено зміни до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 №207, встановлено, що особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному ' транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця документи, не передбачені зазначеним Переліком.

Документом на вантаж є: для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, - товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, - накладна або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, відсутність товарно-транспортної накладної жодним чином не може слугувати підставами для висновку податкового органу щодо неможливості факту отримання товарів від постачальників.

Підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг перевезення вантажу товарно-транспортними накладними не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість, а зазначені документи є обов'язковими у разі оподаткування операцій за договором перевезення, а не договору купівлі - продажу, який було укладено позивачем із його контрагентом.

Правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно-транспортних накладних для підтвердження факту приймання - передачі товару від одного контрагента іншому. Зазначені накладні можуть вважатись обов'язковими для відображення факту транспортування товару, а факт передачі товару підтверджується звичайною видатковою накладною.

Незначні порушення, допущені в процесі складення первинних документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності (фіктивності) господарських операцій, оскільки оцінюються судом в сукупності з іншими доказами та документами, які підтверджують здійснення зазначених операцій.

Відповідно до ОСОБА_8 доходів та зборів від 19.09.2013 №11569,6,99-99-22-01-13-15/1128, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документу, як товаро-транспортна накладна, не може бути підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Судом досліджені надані до перевірки товаро - транспортні накладні та встановлено, що в них вказаний Замовник (платник) - ТОВ «Інвест - Пак» та заповнені графи «вантажовідправник», «вантажоодержувач», «пункт навантаження».

Крім того, відповідно до абз. 5 та абз. 12 ст.1 правил, затверджених Наказом ОСОБА_8 транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення. В наданих до матеріалів справи товарно - транспортних накладних вказані вантажовідправники (зазначені вище контрагенти позивача) .

Крім того, в акті перевірки податківцями зазначено, що контрагенти позивача не знаходяться за місцезнаходженням, інформація щодо наявності основних засобів, чисельності працюючих на підприємствах відсутня, податкова звітність не надавалась протягом більш як року.

З цього приводу, суд зазначає, що чинним податковим законодавством України не передбачено відповідальності покупця за неправомірні дії постачальника товарів (робіт, послуг) або його контрагентів щодо декларування своїх зобов'язань. Відповідно, платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит, що був задекларований тільки на підставі того, що будь-якою особою в ланцюгу постачання товарів було несвоєчасно або не в повній мірі задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ по даним операціям.

Крім того, Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже - дійсним.

Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини. спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що і свідчать про нікчемність даного правочину. Нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Акт перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Відповідач не надав доказів визнання спірного правочину недійсним (постанови суду, вироку суду, тощо).

Крім того, суд зазначає, що позивач не може відповідати за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, оскільки поняття "добросовісний платник", яке вживається в сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а самого платника не наділено повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому він не може володіти інформацією щодо виконання контрагентом податкових зобов'язань. Отже, за умови не встановлення податковим органом наявності замкненої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для отримання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнати негативних наслідків у результаті дій інших осіб, що перебувають за межами його впливу (дана позиція, також висловлена в рішеннях рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03, постанові ВАСУ від 11.02.2015 в справі №К/9991/77465/11).

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови і має податкові накладні, які є документальним підтвердженням розміру податкового кредиту.

Разом з тим, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти».

Встановлені контролюючим органом під час перевірки обставини не створюють підстав для висновку про не підтвердження реальності здійснення операції платника податків та, відповідно, завищення задекларованого податкового кредиту в липні 2014 року в сумі 15406 грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є переконливими, а отже податкове повідомлення - рішення від 17.12.2014 №00040822/2, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відносно Приватного підприємства «ОСОБА_3 і ОСОБА_3 - монтажна група» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо підстав для проведення перевірки, то суд не вбачає порушень з боку податкового органу щодо підстав для призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1, ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.12.2014 №00040822/2, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відносно Приватного підприємства «ОСОБА_3 і ОСОБА_3 - монтажна група».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39491003) на користь Приватного підприємства «ОСОБА_3 і ОСОБА_3 - монтажна група» (код ЄДРПОУ 32068536) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко