Ухвала

від 10.01.2017 по справі 808/9101/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2017 рокусправа № 808/9101/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року по справі за позовом приватного підприємства "Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2015 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00040822/2 від 17.12.2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19 257,50 грн., з яких 15 406,00 за основним платежем та 3 851,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.12.2014 №00040822/2, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відносно приватного підприємства "Алекс і Алекс Будівельно - монтажна група".

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватне підприємство "Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група" 16.07.2002 року зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Запорізької міської ради та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

У період з 18.11.2014 року по 24.11.2014 року посадовою особою податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "СКІФІЯ-ТРАНЗИТ" за період липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 1766/08-28-22-12/32068536 від 01.12.2014.

За висновками акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення: пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в наслі док чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 15 406 грн. за липень 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №00040822/2 від 17.12.2014 року, яким приватному підприємству "Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19 257,50 грн., з яких 15 406,00 за основним платежем та 3 851,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За наслідками оскарження зазначеного податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку останнє залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит пов'язаний з господарською діяльністю позивача, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до договору поставки №1/07 від 15.07.2014 ТОВ "СКІФІЯ-ТРАНЗИТ" постачало позивачу будівельні матеріали, (витяг з договору мовою оригіналу): "Продавец обязуется своевременно поставить и передать, а Покупатель принять и оплатить строительные материалы (далее "Товар") в порядке и на условиях, предусмотренных настоящим договором. Продавец подтверждает соответствие качества товара ГОСТам, ТУ, сертификатами качества (выписка из сертификата), выданными заводам производителем, лабораторным химическим анализом. Покупатель осуществляет оплату путем перечисления денежных средств на расчетный счет Продавца следующим образом: оплата в размере 100 % от стоимости Товара в течении 60 банковских дней с момента отгрузки Товара Покупателю. Поставка Товара осуществляется в течение пяти рабочих дней с момента получения факсимильного уведомления о готовности Товара к отгрузке. Срок действия данного Договора устанавливается с момента подписания уполномоченными представителями обеих сторон и действует до полного исполнения сторонами обязательств по настоящему Договору. Договір підписаний, зі сторони продавця - ОСОБА_3, зі сторони покупця - ОСОБА_2"

Факт придбання товару за умовами договору поставки №1/07 від 15.07.2014 та його використання в своїй господарській діяльності підтверджується податковими накладними РН-0715/02 від15.07.2014 та №РН0724/01 від 24.07.2014, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, договором про виконання робіт (підряду) №3 від 19.02.2014 року.

Крім того, до суду апеляційної інстанції були надані копії платіжних документів щодо розрахунку за поставлену продукцію: платіжне доручення №92 від 21.08.2014 року про оплату ТОВ "СКІФІЯ-ТРАНЗИТ за металоконструкції згідно договору №1/07 від 15.07.2014, видатковий касовий ордер від 04.12.2014р. на суму 84 577,91 грн. виданий ТОВ "СКІФІЯ-ТРАНЗИТ" на підставі договору поставки №1/07 від 15.07.2014р. та квитанцію до прибуткового касового ордера №6 від 04 грудня 2014 року.

Отже, досліджені первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на ненадання позивачем сертифікатів якості, останні не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки сертифікат не є первинним документом.

Щодо товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу сформований на підставі аналізу податкової інформації по контрагенту позивача ТОВ "СКІФІЯ-ТРАНЗИТ".

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкова інформація щодо контрагента позивача, на підставі якої встановлено допущені останніми порушення, не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, в силу закону наявна у податкового органу інформація щодо допущення порушень контрагентом позивача, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк така інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, судом встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинних документів.

При вирішенні справи судом також враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договорів та оформлення податкових накладних був належним учасником цивільних та господарських правовідносин.

Також суд зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від контрагента, який мав спеціальну правосуб'єктність, а також реальність вчиненої господарської операції суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності винесеного Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 16.01.2017 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим