Постанова

від 15.05.2020 по справі 808/9101/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2020 року

Київ

справа №808/9101/15

адміністративне провадження №К/9901/37887/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2016 (суддя - Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 (головуючий суддя - Уханенко С.А., судді: Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі №808/9101/15 за адміністративним позовом Приватного підприємства Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року Приватне підприємство Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група (далі - позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №00040822/2, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 19257,50грн, у тому числі: 15406,00грн за основним платежем та 3851,50грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість з огляду на те, що господарські операції з реалізації позивачу його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ товарів (будівельні матеріалами) здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведених операцій, чим спростовується висновок податкового органу щодо порушення Приватним підприємством Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група положень податкового законодавства. За викладеного, позивач вказує, оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально, а також доведено подальше його використання у межах господарської діяльності позивача, підстави для висновку про порушення підприємством податкової дисципліни та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходили з протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки належними первинними документами, які також були предметом позапланової виїзної перевірки, підтверджено настання реальних правових наслідків за результатом господарських операцій позивача з його контрагентом, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю підприємства. Суди також зауважили, що недотримання податкової дисципліни контрагентом позивача не може бути підставою для позбавлення останнього права на податковий кредит, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 у справі №808/9101/15, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ за період липень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 15406,00грн за липень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 01.12.2014 №1766/08-28-22-12/32068536 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0004082212, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 19257,50грн, з яких: 15406,00грн за основним платежем та 3851,50грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Фактичною підставою для проведення Приватному підприємству Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група вказаних донарахувань, став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ з огляду на удаваність укладених правочинів, тобто таких, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на податкову інформацію отриману відносно контрагента позивача, за результатом аналізу якої встановлено відсутність інформації про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, обладнання та сировини, що необхідно для здійснення фінансово господарської діяльності підприємства; відсутність вказаного суб`єкта господарювання за місцезнаходженням; неможливість відстеження товарного балансу контрагента позивача та здійснення операцій купівлі-продажу товару; не підтвердження Товариством з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ податкового кредиту по ланцюгу придбання від контрагентів-постачальників та податкових зобов`язань підприємства. На переконання контролюючого органу, дані факти свідчать про відсутність реального вчинення господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, в тому числі й поставки вантажу для позивача.

Також, стверджуючи про безтоварний характер проведених між сторонами взаємовідносин, контролюючий орган вказує на відсутність розумних економічних причин у здійсненні документованих операцій, їх ділової мети, а також посилається на відсутність документів, які могли б підтвердити якість товару, що постачався, його фактичне транспортування, що ставить під сумнів правомірність формування позивачем даних податкового обліку. Контролюючий орган вважає, що єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (покупець) на підставі договору поставки №1/07 від 15.07.2014 мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ (покупець) по придбанню товару (будівельні матеріали). Згідно умов вказаного договору продавець зобов`язується своєчасно поставити та передати товар, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити будівельні матеріали в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах передбачених цим договором. Поставка товару здійснюється протягом п`яти робочих днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Судами також встановлено, що Приватним підприємством Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом дослідження під час позапланової виїзної перевірки, зокрема, договір поставки товару; податкові накладні; видаткові накладні; рахунки-фактури; платіжний документи щодо розрахунку за поставлену продукцію; видатковий касовий ордер виданий Товариством з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ на підставі договору поставки та квитанцію до прибуткового касового ордера; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2014 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року; договір про виконання робіт (підряду).

Судами також встановлено, що товар придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, про що зазначено у акті перевірки та не заперечувалося контролюючим органом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ з огляду на відсутність належного документального підтвердження фактичного проведення господарських операцій з поставки, а саме сертифікатів якості товару та товарно-транспортних накладних, що ставить під сумнів реальність проведених операцій. Відповідач вказує, що перевіркою отриманих матеріалів відносно контрагента позивача не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх вид, обсяг, якість та розрахунки; відповідачем встановлено відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ за місцезнаходженням, а такоож відсутність у останнього об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання. На думку контролюючого органу, в розглядуваному випадку формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом є неправомірним.

8. У свою чергу Приватне підприємство Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група не скористалося своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

9.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

9.3. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

9.4. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

9.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

9.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

10. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 1.

10.1.1 Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

10.2. Пункт 2 статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

10.3. Стаття 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

13. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

15. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність проведення позивачу донарахувань з податку на дану вартість, оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності у позивача бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів оформлених згідно вимог чинного законодавства, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом. Також суди зазначили, що долучені позивачем до матеріалів справи копії документів відповідають вимогам первинних документів, встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та відповідають законодавчо визначеним вимогам; податкові накладні містять всі необхідні реквізити, а контролюючий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів. На момент здійснення господарських операцій з позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

20. Товари придбані у вказаного Товариства з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Приватного підприємства Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група (виконання зобов`язань по договору підряду укладеного з Публічним акціонерними товариством Укргідроенерго на виконання робіт).

21. На підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом, Приватним підприємством Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група до матеріалів справи долучено платіжне доручення про перерахування коштів на рахунок контрагента, що свідчить про понесення витрат за придбання товарно-матеріальних цінностей.

22. Таким чином, суди попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановили реальність проведення господарських операцій та фактичне придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

23. Посилання контролюючого органу на аналіз податкової інформації отриманої відносно Товариства з обмеженою відповідальністю СКІФІЯ-ТРАНЗИТ за результатом його господарської діяльності, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, знаходження за місцем реєстрації, тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

До того ж, висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації отриманій від інших податкових органів щодо перевірок контрагента позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій з позивачем за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

24. Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань податкового органу, як на підставу безпідставності формування даних податкового обліку, на відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема товарно-транспортна накладна, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим, відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

До того ж, товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

25. Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено і доводи податкового органу щодо відсутності сертифікатів якості придбаного товару, оскільки такі документи не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару.

26. Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

27. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких позивачем було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Приватне підприємство Алекс і Алекс Будівельно-Монтажна Група підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

29. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 у справі №808/9101/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду