Постанова

від 08.06.2016 по справі 826/19591/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2016 року № 826/19591/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0005912207 від 29.07.2015 року та №0005922207 від 29.07.2015 року

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем незаконно вчинено дії щодо проведення планової виїзної перевірки та складання акту за результатами такої перевірки, а отже, підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень є протиправними.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

В зв'язку з надходженням клопотань від сторін про розгляд справи в письмовому провадженні, Судом було прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі частини 4 статті 122 КАС України.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Стальсервіс" (код ЄДРПОУ 21531888) з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Будпромтех Плюс" (код ЄДРПОУ 39350248) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 16.07.2014р. за № 325/22-07/21531888 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п.198.6. ст.198, п. 200.1 ст.200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 447 675,00 грн. за вересень 2014 р.; пп.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 402 908, 00 грн. за 2014 р.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 29.07.2015 р.: № 0005912207, яким збільшено суму податку на додану вартість в сумі 671 512,00 грн., з них за основним платежем 447 675 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 223 837 грн. та № 0005922207, яким збільшено податок на прибуток в сумі 604 362,00 грн., з них за основним платежем 402 908,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 201 454,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями прийнятих контролюючим органом, вважає їх протиправним, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З Акту перевірки вбачається, що не заперечується сторонами, що на адресу Відповідача надійшла Постанова СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 20.02.2015 р. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Стальсервіс" (код ЄДРПОУ 21531888) з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обовязкових платежів по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Будпромтех Плюс" (код ЄДРПОУ 39350248).

В Постанові СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 20.02.2015 р. про призначення перевірки зазначено наступні обставини: «Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ "Будпромтех Плюс" код ЄДРПОУ 39350248) створено з метою прикриття незаконної діяльності та надання податкової вигоди реальнодіючому сектору економіки. Так, встановлено, що у вищезазначеного товариства фактично відсутні основні фонди для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутня наявність технічного персоналу виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших умов для ведення господарської діяльності, що може свідчити про відсутність реального факту здійснення господарської діяльності та безтоварності угод укладених між вказаними товариствами та підприємствами-постачальниками / покупця.».

Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони та ТОВ "Будпромтех Плюс" (Підрядник), з іншої сторони укладено ряд Договір на виконання робіт: №75/68/14 від 03.09.2014 р. (надалі - Договір №75/68/14); №75/66/14 від 03.09.2014 р. (надалі - Договір №75/66/14); №75/64/14 від 03.09.2014 р. (надалі - Договір №75/64/14); №75/74/14 від 02.09.2014 р. (надалі - Договір №75/74/14); №75/359/14 від 01.09.2014 р. (надалі - Договір №75/359/14); №75/44/14 від 04.09.2014 р. (надалі - Договір №75/44/14); №75/37/14 від 03.09.2014 р. (надалі - Договір №75/37/14); №75/63/14 від 03.09.2014 р. (надалі - Договір №75/63/14); №75/59/14 від 04.09.2014 р. (надалі - Договір №75/59/14); №75/61/14 від 02.09.2014 р. (надалі - Договір №75/61/14); №75/62/14 від 01.09.2014 р. (надалі - Договір №75/62/14); №75/46/14 від 01.09.2014 р. (надалі - Договір №75/46/14).

Судом досліджено вищезазначені Договори та встановлено, що вони за змістом є ідентичними за виключенням п. 1.1, а отже не підлягають дослідженню окремо.

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.4 Договорів, Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по «Заміні арматури на паровому колекторі та редукційно-охолоджуючої установки технологічної пари в ТЕЦ» (ТОВ «Збаражський цукровий завод») (п. 1.1 Договору №75/68/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по «Монтаж центрифуги «SILVER» (ТОВ «Збаражський цукровий завод») (п. 1.1 Договору №75/66/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по «Монтаж 5 (п'яти) насосів соку» (ТОВ «Збаражський цукровий завод») (п. 1.1 Договору №75/64/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по « 33.12.1 Ремонтування та технічне обслуговування машин загального призначення» (ПАТ «КИЇВЕНЕРГО») (п. 1.1 Договору №75/74/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по «Капітальний ремонт котла ПТВМ-50 РК «Відрадний» (ПАТ «КИЇВЕНЕРГО») (п. 1.1 Договору №75/359/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по Заміні конденсатного насоса КСД-250 на насос СКО 400/60 (ТОВ «Хоростківський цукровий завод») (п. 1.1 Договору №75/44/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по Ремонту обв'язки підігрівників (ТОВ «Хоростківський цукровий завод») (п. 1.1 Договору №75/37/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по «Монтаж трубопроводу хімочистки води на збірник перед випарною станцією» (ТОВ «Збаразький цукровий завод») (п. 1.1 Договору №75/63/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по Реконструкції схеми стандарт-сиропу (ТОВ «Хоростківський цукровий завод») (п. 1.1 Договору №75/59/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по Обв'язці підігрівників на утфельній парі (ТОВ «Хоростківський цукровий завод») (п. 1.1 Договору №75/61/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по Обв'язці насосів, відтяжки. Підвід ретурної пари (ТОВ «Хоростківський цукровий завод») (п. 1.1 Договору №75/62/14). Замовник передає, а Підрядник переймає на себе виконання робіт по Виготовленню та монтажу теплообмінників та підігрівників (ТОВ «Хоростківський цукровий завод») (п. 1.1 Договору №75/46/14). Об'єм і вартість робіт визначається кошторисами-специфікаціями, що складаються на кожен об'єкт окремо і приймається до виконання за обопільною угодою. Роботи за даним Договором виконуються відповідно до проектів, кошторисів а також робочим кресленням. Підрядник зобов'язаний виконати всі обумовлені Договором роботи і здати їх закінченому вигляді в строк до

Згідно зі п. 2.1, п. 2.2, п. 3.1, п. 3.2 Договорів, за виконані роботи, вказані в п.1 Договори, Замовник сплачує: згідно кошторисних розрахунків, що додаються до Договору, і Актів виконаних робіт. Проміжні платежі Замовник проводить по рахунках Підрядника на підставі актів, що складаються сторонами у міру готовності окремих етапів роботи. Остаточний розрахунок виконується після здачі приймання всієї роботи із заліком авансу. Про закінчення виконання кожного етапу робіт а також роботи в цілому Підрядник зобов'язаний повідомити Замовника, після чого сторони складають двосторонній акт приймання-здачі виконаних робіт в двох екземплярах, поодинці для кожної сторони. Приймання робіт в цілому або по етапах виконується за погодженням сторін. При завершенні робіт Підрядник надає Замовникові необхідну технічну документацію для здачі об'єкту в роботу.

В підтвердження виконаних робіт Позивачем надано суду наступні документи: Договірна ціна: на будівництво ТОВ «Збаражський цукровий завод», заміна арматкри на паровому колекторі та РОУ технологічної пари в ТЕЦ, що здійснюється в 2014 р., №01 (без зазначення дати), на будівництво ТОВ «Хоростківський цукровий завод», заміна конденсатного насоса КСД-250 на насос СКО 400/60, що здійснюється в 2014 р., на будівництво ТОВ «Збаразький цукровий завод», Монтаж трубопроводу хімочистки води на збірник перед випарною станцією, що здійснюється в 2014 р., на будівництво ТОВ «Хоростківський цукровий завод», по реконструкції схеми стандарт-сиропу, що здійснюється в 2014 р., на будівництво ТОВ «Хоростківський цукровий завод», по обв'язці підігрівників на утфельній парі, що здійснюється в 2014 р., на будівництво ТОВ «Хоростківський цукровий завод», по насосів, відтяжки. Підвід ретурної пари, що здійснюється в 2014 р., на будівництво ТОВ «Хоростківський цукровий завод», по виготовленню та монтажу теплообмінників та підігрівників, що здійснюється в 2014 р.; Довідки про вартість виконаних робіт та витрат за вересень 2014 р.; Акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 р.; Локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1; Податкові накладні: від 29.09.2014 р. №72 на загальну суму з ПДВ 38908,55 грн., від 29.09.2014 р. №70 на загальну суму з ПДВ 36778,19 грн., від 29.09.2014 р. №71 на загальну суму з ПДВ 54800,42 грн., від 25.09.2014 р. №64 на загальну суму з ПДВ 69077,68 грн., від 25.09.2014 р. №67 на загальну суму з ПДВ 29410,26 грн., від 25.09.2014 р. №66 на загальну суму з ПДВ 85584,13 грн., від 25.09.2014 р. №65 на загальну суму з ПДВ 7352,56 грн., від 29.09.2014 р. №69 на загальну суму з ПДВ 259426,80грн., від 26.09.2014 р. №59 на загальну суму з ПДВ 177501,83грн., від 26.09.2014 р. №58 на загальну суму з ПДВ 69622,73грн., від 29.09.2014 р. №68 на загальну суму з ПДВ 121133,64грн., від 26.09.2014 р. №63 на загальну суму з ПДВ 208233,10грн., від 26.09.2014 р. №60 на загальну суму з ПДВ 886310,58грн., від 26.09.2014 р. №62 на загальну суму з ПДВ 227989,02грн., від 26.09.2014 р. №61 на загальну суму з ПДВ 413993,26грн.; Довідки про вартість наданих послуг за вересень 2014 р.; Акти надання послуг: №1 за вересень 2014 р. - №4 за вересень 2014 р.; Локальний кошторис на будівельні роботи: №01 складений в поточних цінах станом на 27.01.2014 р.

Суд звертає увагу, що в вищезазначених договорах відсутні дати початку та закінчення виконаних робіт (п. 1.4 Договорів), відсутні докази прийняття робіт по кожному з етапів (п. 3.1 Договорів); відсутні докази передання Підрядником (ТОВ "Будпромтех Плюс", надалі - контрагент) Позивачу технічну документацію для здачі об'єктів в експлуатацію (п. 3.2 Договорів); відсутні докази того, які працівники контрагента були допущені до об'єктів на яких поводилися певні роботи (ремонтні, будівельні), оскільки, як вбачається з об'єктів вони є закритими та вільного доступу до них не має, а деякі з них є стратигічними (ПТВМ-50 РК «Відрадний»); відсутні докази наявності у працівників контрагента та у контрагента дозволів (ліцензій) на здійснення робіт (послуг), які передбачені умовами Договорів; відсутні докази передання Позивачем контрагенту матеріалів для вчинення ремонтних робіт; відсутні докази залучення техніки, оскільки певні роботи є великими за обс'ягами (Заміні арматури на паровому колекторі та редукційно-охолоджуючої установки технологічної пари в ТЕЦ» (ТОВ «Збаражський цукровий завод»). Монтаж центрифуги «SILVER». Капітальний ремонт котла ПТВМ-50 та інші).

Також, Суд звертає увагу, що в Договірній ціні №01 відсутня дата її складання та ким підписано даний документ (посада, ПІБ); в Довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витратах , в Актах приймання виконаних будівельних робіт - наявні підписи, проте відсутні дані осіб, які здійснили дані підписи (посада, ПІБ); в локальних кошторисах на будівельні роботи №2-1-1 відсутні підписи Головного інженеру проекту (Головного архітектор проекту), Керівника відділу, наявний лише підпис «Керівника проектної організації без зазначення про дану особу (посада, ПІБ), що в свою чергу свідчить, що первинна документація не належним чином оформлена.

В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР, з якого вбачається, що основним видом діяльності ТОВ "Будпромтех Плюс" - будівництво житлових і нежитлових будівель, проте, як вбачається з умов вищезазначених Договорів останнім надавалися здебільшого ремонтні роботи.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться пояснення директора ТОВ "Будпромтех Плюс" Бордюжа І.О, в яких останній зазначив, що в липні 2014 року зареєстрував ТОВ "Будпромтех Плюс" за винагороду в 500 грн. та ніколи не підписував та не укладав жодних документів (договорів, контрактів, угод інших фінансово господарських документів).

Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі ст. 1 Закон № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Відповідно до змісту ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, Позивачем не надано суду первинну документацію, які б саме підтверджували здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані Підприємства.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника податків, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладене в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2015 року по справі №К/800/37371/14 та Постанові Верховного суду України від 15 грудня 2015 року по справі № 21-4266а15/826/13848/13-а.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук