Ухвала

від 04.08.2016 по справі 826/19591/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19591/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Хрімлі О.Г.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта Александрович О.М.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.07.2015 №0005912207 та №0005922207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стальсервіс» (код ЄДРПОУ 21531888) з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Будпромтех Плюс» (код ЄДРПОУ 39350248) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 16.07.2014 за № 325/22-07/21531888.

В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем:

- п.198.6. ст.198, п. 200.1 ст.200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 447 675,00 грн. за вересень 2014 р.;

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 402 908, 00 грн. за 2014 р.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 29.07.2015:

- № 0005912207, яким збільшено суму податку на додану вартість в сумі 671 512,00 грн., з них за основним платежем 447 675 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 223 837 грн.;

- № 0005922207, яким збільшено податок на прибуток в сумі 604 362,00 грн., з них за основним платежем 402 908,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 201 454,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності реального виконання спірних операцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони та ТОВ «Будпромтех Плюс» (Підрядник), з іншої сторони укладено ряд Договір на виконання робіт: №75/68/14 від 03.09.2014 ; №75/66/14 від 03.09.2014; №75/64/14 від 03.09.2014; №75/74/14 від 02.09.2014; №75/359/14 від 01.09.2014; №75/44/14 від 04.09.2014; №75/37/14 від 03.09.2014; №75/63/14 від 03.09.2014; №75/59/14 від 04.09.2014; №75/61/14 від 02.09.2014; №75/62/14 від 01.09.2014; №75/46/14 від 01.09.2014.

Відповідно до умов вказаних Договорів, які є аналогічними за своїм змістом, Замовник передає, а Підрядчик переймає на себе виконання робіт. Об'єм і вартість робіт визначається кошторисами-специфікаціями, що складаються на кожен об'єкт окремо і приймається до виконання за обопільною угодою. Роботи за даним Договором виконуються відповідно до проектів, кошторисів а також робочим кресленням.

Згідно зі п. 2.1, п. 2.2, п. 3.1, п. 3.2 Договорів, за виконані роботи, вказані в п.1 Договори, Замовник сплачує: згідно кошторисних розрахунків, що додаються до Договору, і Актів виконаних робіт. Проміжні платежі Замовник проводить по рахунках Підрядника на підставі актів, що складаються сторонами у міру готовності окремих етапів роботи. Остаточний розрахунок виконується після здачі приймання всієї роботи із заліком авансу. Про закінчення виконання кожного етапу робіт а також роботи в цілому Підрядник зобов'язаний повідомити Замовника, після чого сторони складають двосторонній акт приймання-здачі виконаних робіт в двох екземплярах, поодинці для кожної сторони. Приймання робіт в цілому або по етапах виконується за погодженням сторін. При завершенні робіт Підрядник надає Замовникові необхідну технічну документацію для здачі об'єкту в роботу.

Пунктом 1.1 вказаних Договорів визначено вид робіт, що має виконати Підрядчик та об'єкт на якому вказані роботи мають бути виконані.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав суду першої інстанції копії наступних документів: договірна ціна робіт ( будівництво ТОВ "Збаражський цукровий завод", заміна арматкри на паровому колекторі та РОУ технологічної пари в ТЕЦ, що здійснюється в 2014 р., №01 (без зазначення дати); на будівництво ТОВ "Хоростківський цукровий завод", заміна конденсатного насоса КСД-250 на насос СКО 400/60, що здійснюється в 2014 р., на будівництво ТОВ "Збаразький цукровий завод"; монтаж трубопроводу хімочистки води на збірник перед випарною станцією, що здійснюється в 2014 р., на будівництво ТОВ "Хоростківський цукровий завод", по реконструкції схеми стандарт-сиропу, що здійснюється в 2014 р., на будівництво ТОВ "Хоростківський цукровий завод", по обв'язці підігрівників на утфельній парі, що здійснюється в 2014 р., на будівництво ТОВ "Хоростківський цукровий завод", по насосів, відтяжки; підвід ретурної пари, що здійснюється в 2014 р., на будівництво ТОВ "Хоростківський цукровий завод", по виготовленню та монтажу теплообмінників та підігрівників, що здійснюється в 2014 р.), довідки про вартість виконаних робіт та витрат за вересень 2014 р.; акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 р.; локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1; податкові накладні; довідки про вартість наданих послуг за вересень 2014 р.; акти надання послуг: №1 за вересень 2014 р. - №4 за вересень 2014 р.; локальний кошторис на будівельні роботи.

Разом з тим, позивачем не надана докази, зокрема, передбачені умовами договорів проекти та робочі креслення (п.1.3), прийняття робіт по кожному з етапів (п. 3.1 Договорів); передання Підрядником ТОВ «Будпромтех Плюс» позивачу технічної документації для здачі об'єктів в експлуатацію (п. 3.2 Договорів), передання Позивачем контрагенту матеріалів для виконання ремонтних робіт.

Крім того, з актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, вбачається, що в загальну суму виконаних робіт входить, зокрема, вартість експлуатації машин, заробітна плата, разом з тим, відсутні докази того, які працівники контрагента були допущені до об'єктів на яких поводилися певні роботи. В наданих позивачем актах, кошторисах відсутня інформація про затрачені людино-години на виконання робіт. Відсутні докази залучення для виконання робіт будівельних машин, транспорту, засобів механізації та його наявності у контрагента, як і передавання таких позивачем контрагенту відповідно до п.9.2 Договорів як Замовником.

Також, в порушення ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», надані позивачем первинні документи, зокрема, договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт не містять назви посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, позивачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ним та зазначеними вище контрагентами.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт реальності виконання господарських зобов'язань за договорами не підтверджується об'єктивними доказами та не просліджується за первісною бухгалтерською документацією.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, що викладена в у постановах від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, від 22.09.2015 по справі № 21-887а15, від 01.12.2015 по справі № 21-3788а15, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В матеріалах справи наявний протоколи допиту як свідка директора ТОВ «Будпромтех Плюс» від імені якого підписано договори та первинні документи, який зазначав, що відношення до діяльності підприємств не має, жодні договори та первинні документи не підписував, а підприємства створив за грошову винагороду без мети ведення підприємницької діяльності.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки обвинувальних вироків в межах кримінальної справи не постановлялось, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 20.02.2015 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стальсервіс» (код ЄДРПОУ 21531888) з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обовязкових платежів по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Будпромтех Плюс» (код ЄДРПОУ 39350248). Відповідно до вказаної постанови досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Будпромтех Плюс» код ЄДРПОУ 39350248) створено з метою прикриття незаконної діяльності та надання податкової вигоди реальнодіючому сектору економіки.

Так, пунктом 86.9 ст. 86 ПК України, в редакції, що діяла до 04.01.2013 року, було визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, за змістом п 86.9 ст.86 Податкового кодексу України, в редакції, що діє з 04.01.2013 року, (чинній на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Отже, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст.212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку.

Відтак обов'язковими обставинами, за яких застосовуються норми п. 86.9 ст.86, п. 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, є те, що предметом кримінального провадження мають бути податки та/або збори та дане кримінальне провадження провадиться саме до посадових осіб платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача проведена на підставі пп. 78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, на підставі постанови СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 20.02.2015 з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обовязкових платежів по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Будпромтех Плюс», по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32015150000000016 від за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України.

Тобто, перевірка, на підставі якої винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, проведена на підставі постанови слідчого про призначення такої перевірки в межах здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні. Разом з тим, вказане кримінальне провадження не провадиться щодо посадових осіб позивача, що виключає необхідність винесення податкового повідомлення - рішення про визначення грошового зобов'язання саме за умови отримання контролюючим органом рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами).

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентами є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.Г. Хрімлі

Повний текст виготовлено - 04.08.2016.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Хрімлі О.Г.

Беспалов О.О.