Постанова

від 15.06.2016 по справі 921/757/15-г/3

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 921/757/15-г/3

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Саранюка В.І.,

Кочерової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2016 року у справі № 921/757/15-г/3 Господарського суду Тернопільської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Комерц", Тернопільська область, про стягнення заборгованості в сумі 745 168,52 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Церанюк І.С. (дов. № 32 від 28.04.16);

відповідача - не з'явились,

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року позивач ПАТ "Златобанк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Сігма Комерц" про стягнення 745 168,52 грн.

Вказував, що 29.05.13 між ним (кредитором) та ТОВ "Сігма Комерц" (позичальником) був укладений кредитний договір № 152/39/13-КL, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит з максимальним лімітом заборгованості 200 000 000 грн., а позичальник - сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 10,75 % річних та повернути кредит в строк до 28.05.14.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати процентів за користування кредитом, позивач просив стягнути з відповідача 587 353,13 грн. заборгованості зі сплати процентів, 152 815,39 грн. пені та 5 000 грн. штрафу, а всього - 745 168,52 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15 вересня 2015 року (суддя Боровець Я.Я.) позов задоволено.

Вирішено стягнути з ТОВ "Сігма Комерц" на користь ПАТ "Златобанк" 587 353,13 грн. заборгованості зі сплати процентів, 152 815,39 грн. пені, 5 000 грн. штрафу та 14 903,37 грн. судового збору.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині сплати процентів за користування кредитом, що є підставою до покладення на нього обов'язку по їх сплаті разом із штрафними санкціями, передбаченими п. 3.4.4 договору за порушення позичальником грошового зобов'язання.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2016 року (колегія суддів у складі: Галушко Н.А. - головуючого, Кузь В.Л., Орищин Г.В.) рішення скасовано та постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постанова обґрунтована посиланнями на ту обставину, що на час виникнення у відповідача зобов'язань по сплаті процентів, на поточному рахунку ТОВ "Сігма Комерц" № 26006300005987, відкритому в ПАТ "Златобанк", були наявні кошти для їх списання банком в рахунок сплати поточних процентів за період з 01.02.15 по 11.02.15 та підлягали списанню банком на підставі п. 3.1.10 кредитного договору.

У касаційній скарзі ПАТ "Златобанк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.05.13 між ПАТ "Златобанк" (кредитором) та ТОВ "Сігма Комерц" (позичальником) був укладений кредитний договір № 152/39/13-КL, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит з максимальним лімітом заборгованості 200 000 000 грн., а позичальник - сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 10,75 % річних та повернути кредит в строк до 28.05.14.

Протягом дії договору до нього неодноразово вносились зміни щодо розміру процентної ставки за користування кредитом та строку повернення кредитних коштів, а саме: додатковою угодою № 1 від 14.06.13 встановлено процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 7,75 % річних; додатковим договором № 3 від 22.10.13 встановлено процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 10,25 % річних; договором про внесення змін № 4 від 07.02.14 сторони домовились про особливий порядок сплати відсотків за період з 01.01.14 по 31.01.14 включно не пізніше 14.02.14; договором про внесення змін № 8 від 24.09.14 змінено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією на суму 190 140 923,24 грн.; договором про внесення змін № 9 від 31.10.14 кінцевою датою повернення кредиту встановлено 02.12.14 включно.

13.02.15 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних".

13.02.15 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк", а 13.05.15 - рішення № 99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Порядок виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним у даних правовідносинах.

Приписами п. 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду від імені Фонду, що виконує функції з ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Пунктом 3.4.2 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст. 530 ЦК України.

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором за заявками відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заявок на отримання кредитних коштів та меморіальних ордерів (т. 1, а.с.40-54).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем, в порушення умов п. 3.4.2 кредитного договору, не сплачено проценти за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим станом на 20.07.15 заборгованість по їх сплаті становить 587 353,13 грн., а також ПАТ "Златобанк", на підставі п. 3.4.4 договору, здійснено нарахування 152 815,39 грн. пені та 5 000 грн. штрафу.

Місцевим судом не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, що стало обґрунтованою підставою для покладення на відповідача обов'язку по їх сплаті в сумі 587 353,13 грн.

Крім того, згідно п. 4.1 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п. 3.4 (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Встановивши порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати процентів за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про покладення на відповідача обов'язку по сплаті 152 815,39 грн. пені та 5 000 грн. штрафу.

З огляду на викладене, судом першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час виникнення у відповідача зобов'язань по сплаті процентів, на поточному рахунку ТОВ "Сігма Комерц" № 26006300005987, відкритому в ПАТ "Златобанк", були наявні кошти для їх списання банком в рахунок сплати поточних процентів за період з 01.02.15 по 11.02.15, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з вказаного рахунку відповідача за період з 01.11.14 по 29.09.15, згідно яких станом на 12.02.15 на рахунку відповідача знаходились кошти в сумі 2 477 386,69 грн., тому позивач без будь-якого додаткового погодження вкладника та без укладення з ним додаткових угод, набув право на списання коштів з поточного рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Сігма Комерц" за кредитним договором № 152/39/13-КL від 29.05.13.

Пунктом 3.1.10 кредитного договору сторони погодили, що позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання коштів з будь-якого рахунку позичальника, в т.ч. з рахунку для виконання боргових зобов'язань позичальника. Підписанням цього кредитного договору позичальник надає кредитодавцю право на договірне списання. Таке право може бути реалізоване кредитодавцем за умови настання строку виконання позичальником будь-якого із боргових зобов'язань та/або зобов'язань позичальника чи третіх осіб за договорами забезпечення, з моменту настання такого строку і в сумі, яка дорівнює сумі боргових зобов'язань, та/або при настанні випадків невиконання умов кредитного договору та/або договорів забезпечення та/або настанні несприятливих обставин (а у випадку недостатності коштів для повного виконання зобов'язань позичальника за цим кредитним договором - в наявній (доступній) сумі.

Договірне списання здійснюється без будь-яких додаткових погоджень з оформленням меморіального ордеру (п.п. 3.1.10.1 кредитного договору).

При цьому, апеляційним судом не враховано, що вказаним п. 3.1.10 кредитного договору кредитодавцю надано право, а не встановлено обов'язок списання грошових коштів з поточного рахунку в рахунок погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин сторін та вирішення спору по суті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.03.16 у справі № 918/314/15.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції як така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2016 року у справі № 921/757/15-г/3 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15 вересня 2015 року у справі № 921/757/15-г/3 залишити в силі.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: В.І. Саранюк

Н.О. Кочерова