Рішення

від 02.06.2016 по справі 910/23761/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016Справа №910/23761/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/23761/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФЕКТ-МАРКЕТ»;

до публічного акціонерного товариства «Платинум Банк»;

про стягнення 735 544,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лакута Г.В., довіреність б/н від 27.04.2016р.;

від відповідача: Гамей В.В., довіреність № 93 від 08.05.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФЕКТ-МАРКЕТ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про стягнення 735 544,31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2015р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 692 949,54 грн. та штраф у сумі 33 661,27 грн., в іншій частині вимог - в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015р. у справі № 910/23761/15 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ефект-Маркет» задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. та рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015р. скасовано, а справу № 910/23761/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Згідно з розпорядженням В.о. керівника апарату суду від 04.04.2016р., призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 910/23761/15 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2016р. справу № 910/23761/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.05.2016р.

13.05.2016р. через канцелярію суду від позивача надішли додаткові пояснення по справі, до яких була додана заява про збільшення розміру позовних вимог.

17.05.2016р. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення відповідача.

Враховуючи приписи ст. 55 ГПК України, згідно з якими ціну позову визначає позивач, а відтак, з огляду на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, останнім на день розгляду справи визначено ціну позову в розмірі 908 401,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2016р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

31.05.2016р. через відділ діловодства суду від позивача отримано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивачем наведено періоди заборгованості по орендній платі та комунальним платежам, які є предметом позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 02.06.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням зобов'язання зі сплати орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг за період з серпня 2014 року по жовтень 2015 року за договором оренди нежитлового приміщення від 09.12.2010р..

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових поясненнях.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2010р. між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., запис в реєстрі № 137, відповідно до умов якого орендодавець передає у строкове платне користування приміщення, а саме - частину приміщення - приміщення №1, на І-му поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 155,3 м.кв., що складає 47/100 від приміщення загальною площею 329,7 кв.м. та знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вулиця Університетська, будинок 73, а орендар приймає у строкове платне користування зазначене приміщення.

Відповідно до п. 1.5 договору, цільове призначення об'єкта оренди - розміщення відділення ПАТ «Платинум Банк» з метою здійснення банківської діяльності, передбаченої статутом орендаря.

Факт приймання-передачі приміщення підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому-передачі приміщення від 06.01.2011 року.

Згідно з п. 3.1 договору, за користування орендованим приміщенням площею 155,3 кв.м. орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату, яка розраховується за формулою: S=A x S0 x P, грн. За домовленістю сторін щомісячна сума платежу орендної плати в доларовому еквіваленті (S0) не змінюється протягом двох років. На день укладання цього договору загальна сума орендної плати за цим договором складає 2 222 734, 36 грн.

За умовами п.3.3 договору, орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України (гривні) в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця (вказаний в цьому договорі) авансом, щомісячно протягом п'яти банківських днів після отримання рахунків від орендодавця. Якщо початок оренди припадає не на перший день календарного місяця, то сплата відповідної частини орендної плати, разом з комунальними платежами за такий календарний місяць, повинна бути пропорційно перерахована, відповідно до кількості днів в такому місяці.

Відповідно до п.3.9. договору, в орендну плату не входять, а сплачуються окремо відшкодування вартості комунальних послуг, а саме:

- відшкодування вартості спожитої електроенергії;

- відшкодування вартості витрат на опалення;

- відшкодування вартості водопостачання та водовідведення;

- відшкодування експлуатаційних витрат.

Пунктом 6.26 договору передбачено право орендаря вимагати зменшення орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість передбаченого договором користування приміщенням, що надається в оренду, істотно зменшилась.

Розділом 10 договору сторони узгодили, що у випадку неможливості подальшого використання приміщення або будинку в цілому за призначенням, в зв'язку з пошкодженням приміщення (будинку) внаслідок впливу обставин непереборної сили та пов'язаним з цим проведенням реконструкції або капітального ремонту, сторони укладають додатковий договір до цього договору:

умовами якого встановлюється строк тимчасового призупинення дії оренди, наслідки такого призупинення;

або умовами якої встановлюється припинення цього договору, повернення приміщення та проведення розрахунків між сторонами, в т.ч. повернення орендарю орендодавцем надлишково сплаченої орендної плати, гарантійного платежу, в тому випадку, якщо орендодавцем протягом 2 місяців не було відновлено приміщення.

28.05.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 29 про оплату рахунків фактури на загальну суму 396 015 грн.

17.06.2015р. відповідач направив позивачу лист № 50-02-04/14249, в якому, послався на неможливість виконати свої зобов'язання за договором оренди з 03.07.2014р. у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин на території Донецької області, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2945.

20.08.2015р. позивач листом-вимогою № 12/08-15 направив на адресу відповідача рахунки-фактури на загальну суму 305 868,04 грн.

Відповідачем було частково оплачено вартість комунальних послуг в розмірі 4466,75 грн., що підтверджується матеріалами справи.

28.10.2015р. позивач листом-вимогою № 746 направив на адресу відповідача рахунки-фактури на загальну суму 201 467,50 грн., а 07.04.2016р. листом-вимогою № 09 направив на адресу відповідача рахунки-фактури на загальну суму 9517,96 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги орендодавця до орендаря про стягнення заборгованості з орендної плати, відшкодування вартості комунальних послуг у сумі 908 401,75 грн., у зв'язку з порушенням зобов'язання за спірним договором оренди.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності . Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, відповідач зазначив, що цільовим призначенням об'єкта оренди є розміщення відділення банку з метою здійснення банківської діяльності, передбаченої статутом орендаря. Так, Указом Президента України № 405/14 від 14.04.2014р. введено в дію рішення РНБО від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», а згідно наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/а від 07.10.2014р. Донецька та Луганська області з 07.04.2014 року визначені районами проведення антитерористичної операції.

23.07.2014р. постановою Правління Національного банку України № 436, починаючи з 24.07.2014р., запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим. З огляду на що, згідно з наказом № 931 А від 23.07.2014р., відділення № 3 банку у місті Донецьку, що є об'єктом оренди за спірним договором, припинило обслуговування клієнтів з 23.07.2014р.

06.08.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", відповідно до якої, починаючи з 24.07.2014 на території, зокрема, Донецької області було запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи.

Враховуючи вищевикладене та норми ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідач зазначає про наявність обставин, які звільняють відповідача від плати за користування орендованим майном, у зв'язку з позбавленням можливості використовувати орендоване приміщення, оскільки таке приміщення знаходиться на території проведення антитерористичної операції. Відтак, на думку відповідача, орендоване приміщення не могло бути використано банком як за цільовим, так і не за цільовим призначенням, у зв'язку з існуванням об'єктивних неможливості належного та безпечного використання орендованого майна з незалежних від орендаря причин, що звільняє відповідача від обов'язку здійснення орендних платежів в силу приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України.

За результатом розгляду справи, суд відхиляє заперечення відповідача з огляду на наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передав або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, оренда є саме відплатним зобов'язанням.

Частина 6 статті 762 ЦК України передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наймач не несе обов'язку вносити обумовлену договором плату за користування майном у період, впродовж якого майно взагалі не могло бути використане внаслідок обставин, за які він не відповідає.

Відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження неможливості використання орендованих приміщень по вині позивача, що, на думку суду, виключає можливість застосування приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України, як підставу для звільнення від здійснення орендних платежів. Посилання відповідача на постанову Правління НБУ № 436 від 23.07.2014р. та № 466 від 06.08.2014р. як на підставу для несплати орендних платежів судом оцінюється критично, оскільки обов'язок здійснення орендних платежів не ставиться в залежність від ефективності роботи орендаря безпосередньо в орендованому об'єкті.

Договір оренди був чинним у спірний період, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача про розірвання або припинення договору оренди за погодженням сторін або в судовому порядку.

Водночас, як підтверджує відповідач, майно останнього знаходилось в орендованому приміщенні під час дії договору, що свідчить про користування об'єктом оренди згідно з умовами спірного договору.

Крім того, суд відзначає, що фактичне знаходження майна відповідача в орендованому приміщенні та існування договірних відносин щодо оренди приміщення, в якому розташовано відділення банку відповідача, позбавляло можливості позивача на укладення договору оренди з іншими особами та, відповідно, отримання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не спростований факт несплати за користування об'єктом оренди за період з серпня 2014 року по жовтень 2015, та не надано доказів оплати належних платежів, як належних доказів, що свідчать про підстави звільнення від здійснення орендних платежів, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті оренди в сумі 893 845,69 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 14 556,06 грн. - компенсації оплати за водокористування, спожиту електроенергію та за опалення, оскільки позивачем не надано належних доказів фактичного надання таких послуг відповідачу у спірний період, а рахунки від підприємств-постачальників відповідних послуг судом не приймаються до уваги, оскільки з них неможливо встановити та ідентифікувати об'єкт, за яким такі послуги надавались.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» (03680, м. Київ, вул. Амосова, 12; код ЄДРПОУ 33308489) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФЕКТ-МАРКЕТ» (юридична адреса: 83004, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Треньова, 3; фактична адреса: 01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 10, кв. 34; код ЄДРПОУ 33524331) 893 845 грн. 69 коп. - заборгованості та 13 407 грн. 68 коп. - витрат по сплаті судового збору та 13 239 грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 07.06.2016р.

Суддя А.І. Привалов