Постанова

від 26.09.2016 по справі 910/23761/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р. Справа№ 910/23761/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Лакута Г.В., довіреність № б/н від 27.04.2016;

від відповідача - Сахно Р.М., довіреність № 240 від 06.10.2014,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі №910/23761/15 (суддя Привалов А.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект - Маркет" до публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про стягнення 908 401,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефект - Маркет" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про стягнення 735 544,31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2015р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 692 949,54 грн. та штраф у сумі 33 661,27 грн., в іншій частині вимог - в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015р. у справі № 910/23761/15 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2015р. скасовано, а справу № 910/23761/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи вказані судові акти, виходив з наступного.

Так, у постанові Вищого господарського суду України зазначено, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність правових підстав для часткового стягнення плати за користування орендованим майном та штрафу, взагалі залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 759, 6 ст. 762 та ст. 617 Цивільного кодексу України, та жодної оцінки доводам відповідача про наявність підстав як для звільнення від внесення плати за користування майном, так і для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин не навів.

Крім цього, суд касаційної інстанції зазначив, що в свою чергу, суд апеляційної інстанції зробивши висновок про доведеність обставин неможливості користування відповідачем орендованим майном у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, неповно дослідив обставини, які свідчать про зворотне і не навів їм жодної оцінки.

Під час нового розгляду даної справи позивачем подано до суду першої інстанції заяву, якою було збільшено розмір вимоги про стягнення основного боргу та згідно якої позивач відмовився від вимоги про стягнення штрафної санкції у розмірі 33 661, 27 грн.

Вказану заяву було прийнято судом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі №910/23761/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 893 845,69 грн.; у задоволенні вимог в частині стягнення 14 556,06 грн. компенсації оплати за водокористування, спожиту електроенергію та за опалення - відмовлено, з огляду на недоведеність фактичного надання таких послуг.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення орендної плати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі №910/23761/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на наявність обставин, які звільняють його від плати за користування орендованим майном у зв'язку з позбавленням можливості використовувати орендоване приміщення, оскільки таке приміщення знаходиться на території проведення антитерористичної операції.

В судовому засіданні 26.09.2016 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ефект - Маркет" (орендодавець) 09.12.2010р. укладено договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., запис в реєстрі № 137, відповідно до умов якого (п. 1.1) орендодавець передає у строкове платне користування приміщення, а саме - частину приміщення - приміщення №1, на І-му поверсі житлового будинку літ. А-5, загальною площею 155,3 м.кв., що складає 47/100 від приміщення загальною площею 329,7 кв.м. та знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вулиця Університетська, будинок 73, а орендар приймає у строкове платне користування зазначене приміщення.

Відповідно до п. 1.5 договору, цільове призначення об'єкта оренди - розміщення відділення ПАТ "Платинум Банк" з метою здійснення банківської діяльності, передбаченої статутом орендаря.

Згідно п. 3.1 договору за користування орендованим приміщенням площею 155,3 кв.м. орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату, яка розраховується за формулою: S=A x S0 x P, грн. За домовленістю сторін щомісячна сума платежу орендної плати в доларовому еквіваленті (S0) не змінюється протягом двох років. На день укладання цього договору загальна сума орендної плати за цим договором складає 2 222 734, 36 грн.

За умовами п.3.3 договору орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України (гривні) в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця (вказаний в цьому договорі) авансом, щомісячно протягом п'яти банківських днів після отримання рахунків від орендодавця. Якщо початок оренди припадає не на перший день календарного місяця, то сплата відповідної частини орендної плати, разом з комунальними платежами за такий календарний місяць, повинна бути пропорційно перерахована, відповідно до кількості днів в такому місяці.

Відповідно до п.3.9. договору, в орендну плату не входять, а сплачуються окремо відшкодування вартості комунальних послуг, а саме:

- відшкодування вартості спожитої електроенергії;

- відшкодування вартості витрат на опалення;

- відшкодування вартості водопостачання та водовідведення;

- відшкодування експлуатаційних витрат.

Пунктом 6.26 договору передбачено право орендаря вимагати зменшення орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість передбаченого договором користування приміщенням, що надається в оренду, істотно зменшилась.

Розділом 10 договору сторони узгодили, що у випадку неможливості подальшого використання приміщення або будинку в цілому за призначенням, в зв'язку з пошкодженням приміщення (будинку) внаслідок впливу обставин непереборної сили та пов'язаним з цим проведенням реконструкції або капітального ремонту, сторони укладають додатковий договір до цього договору:

умовами якого встановлюється строк тимчасового призупинення дії оренди, наслідки такого призупинення;

або умовами якої встановлюється припинення цього договору, повернення приміщення та проведення розрахунків між сторонами, в т.ч. повернення орендарю орендодавцем надлишково сплаченої орендної плати, гарантійного платежу, в тому випадку, якщо орендодавцем протягом 2 місяців не було відновлено приміщення.

Факт приймання-передачі приміщення підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому-передачі приміщення від 06.01.2011 року.

Позивач 28.05.2015р. звернувся до відповідача з листом-вимогою № 29 про оплату рахунків - фактур на загальну суму 396 015 грн.

Відповідач 17.06.2015р. направив позивачу лист № 50-02-04/14249, в якому, послався на неможливість виконати свої зобов'язання за договором оренди з 03.07.2014р. у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин на території Донецької області, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2945.

Листом-вимогою № 12/08-15 позивач 20.08.2015р. направив на адресу відповідача рахунки-фактури на загальну суму 305 868,04 грн.

Згодом, а саме 28.10.2015р. позивач листом-вимогою № 746 направив на адресу відповідача рахунки-фактури на загальну суму 201 467,50 грн., а 07.04.2016р. листом-вимогою № 09 направив на адресу відповідача рахунки-фактури на загальну суму 9 517,96 грн.

Відповідачем 18.09.2015 було частково оплачено вартість комунальних послуг за період з 19.04.2015 по 18.07.2015 у розмірі 4 466,75 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача.

Предметом даного спору є вимоги орендодавця до орендаря про стягнення заборгованості з орендної плати за період з серпня 2014 року по жовтень 2015 року та відшкодування вартості комунальних послуг у загальній сумі 908 401,75 грн. (з урахуванням заяви позивача від 11.05.2016, якою було збільшено вимоги про стягнення основного боргу та згідно якої позивач відмовився від вимоги про стягнення штрафної санкції у розмірі 33 661, 27 грн.).

Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено частково.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.3 договору орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України (гривні) в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця (вказаний в цьому договорі) авансом, щомісячно протягом п'яти банківських днів після отримання рахунків від орендодавця. Якщо початок оренди припадає не на перший день календарного місяця, то сплата відповідної частини орендної плати, разом з комунальними платежами за такий календарний місяць, повинна бути пропорційно перерахована, відповідно до кількості днів в такому місяці.

Як вже було зазначено, позивачем надсилались відповідачу рахунки-фактури, що підтверджується наявними у матеріалах справи описами вкладення у цінний лист.

Відповідачем за період з серпня 2014 року по жовтень 2015 року зобов'язання з оплати орендних коштів не в виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 893 845,69 грн.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів за договором оренди настав, проте зобов'язання виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Обставини невиконання відповідачем зобов'язання зі здійснення орендних платежів на загальну суму 893 845,69 грн. за період з серпня 2014 року по жовтень 2015 року підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються відповідачем.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими.

Доводи апелянта про наявність обставин, які звільняють відповідача від плати за користування орендованим майном у зв'язку з позбавленням можливості використовувати орендоване приміщення, оскільки таке приміщення знаходиться на території проведення антитерористичної операції, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Указом Президента України № 405/14 від 14.04.2014р. введено в дію рішення РНБО від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", а згідно наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/а від 07.10.2014р. Донецька та Луганська області з 07.04.2014 року визначені районами проведення антитерористичної операції.

Постановою Правління Національного банку України № 436 від 23.07.2014р., починаючи з 24.07.2014р., запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим.

Правлінням Національного банку України 06.08.2014 прийнято постанову № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", відповідно до якої, починаючи з 24.07.2014 на території, зокрема, Донецької області було запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи.

Частиною 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наймач не несе обов'язку вносити обумовлену договором плату за користування майном у період, впродовж якого майно взагалі не могло бути використане внаслідок обставин, за які він не відповідає.

Разом з тим, відповідачем не доведено обставин, що орендоване майно взагалі ним не використовувалось у спірний період.

При цьому, не проведення банківських операцій не свідчить про те, що орендоване приміщення не використовувалось відповідачем взагалі.

Доводи про неможливість використання орендованого майна спростовуються наступним.

Так, відповідачем протягом грудня 2014 року - вересня 2015 року здійснювалися наступні платежі за договором оренди від 09.12.2010р.:

- 08.12.2014 року на загальну суму 9 169, 06 грн.: відшкодування комунальних послуг (опалення) за період з 15-31.10.2014 року та за листопад 2014 року;

- 26.12.2014 року на загальну суму 13 711, 82 грн.: відшкодування комунальних послуг (електроенергія) за період з 19.07.2014 по 17.12.2014 року;

- 16.04.2015 року на загальну суму 11 388, 91 грн.: відшкодування комунальних послуг (опалення) за період лютий та березень 2015 року;

- 23.04.2015 року на суму 5 887, 49 грн.: відшкодування комунальних послуг (опалення) за січень 2015 року;

- 27.04.2015 року на суму 2 943, 74 грн.: відшкодування комунальних послуг (опалення) за період з 01 по 15.04.2015 року;

- 18.09.2015 на суму 4 466, 75 грн.: відшкодування комунальних послуг (електроенергія) за період з 19.04.2015 року по 18.07.2015 року.

Отже, відповідачем у спірний період сплачувались комунальні платежі.

Наведеним підтверджується те, що відповідач фактично використовував орендоване майно.

Крім цього, як підтверджує відповідач, його майно знаходилось в орендованому приміщенні у спірний період, а схоронність вказаного майна забезпечував працівник відповідача.

Не здійснення банківських операцій при продовженні використання приміщення відноситься до ризику підприємницької діяльності та не є підставою для звільнення від оплати.

Також, слід зазначити, що відповідач за Актом повернув приміщення позивачу лише 08.12.2015 року.

Обґрунтувань того, що перешкоджало орендарю раніше, з огляду на неможливість використання приміщення, повернути його орендодавцю, не наведено. З відповідною пропозицією щодо припинення договору та повернення об'єкту оренди відповідач до позивача не звертався.

Враховуючи викладене, підстави для звільнення відповідача від обов'язку здійснення орендних платежів відсутні, з огляду на недоведеність невикористання об'єкту оренди за період з серпня 2014 року по жовтень 2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову у вказаній частині.

При цьому, колегія суддів погоджується з відмовою суду першої інстанції у задоволенні вимог в частині стягнення 14 556,06 грн. - компенсації оплати за водокористування, спожиту електроенергію та за опалення, оскільки позивачем не надано належних доказів фактичного надання таких послуг відповідачу у спірний період, а рахунки від підприємств-постачальників відповідних послуг судом не приймаються, у зв'язку з тим, що з них неможливо встановити та ідентифікувати об'єкт, за яким такі послуги надавались.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі №910/23761/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/23761/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко