Постанова

від 14.06.2016 по справі 813/3842/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 876/2918/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючогосудді Сеника Р.П.,

Суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Шевченка» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року у справі № 813/3842/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова до Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Шевченка» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова звернулось із адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Шевченка» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій науковим працівникам за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року в сумі 53952,39 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», а також Постанови Кабінету Міністрів України №372 від 24.03.2004 року, якою затверджено «Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи» відповідач зобов'язаний відшкодувати частину (пропорційно до стажу роботи на даному підприємстві) від суми 50% такої різниці між пенсіями, які отримували його колишні наукові працівники. В даному випадку ВАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Г.Шевченка» добровільно свого обов'язку не виконало, що і зумовило появу заборгованості, про стягнення якої заявлено позов.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року, (залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 року) позовні вимоги у вказаній справі задоволено повністю. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.02.2016 року скасував зазначені вище рішення судів, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Зі змісту даної ухвали Вищого адміністративного суду України слідує, що судами першої та апеляційної інстанції не було усунуто протиріччя щодо належності ВАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім.Т.Г.Шевченка» до державної бюджетної чи державної не бюджетної організації, а також не досліджено чи змінилося правове становище позивача після 2010 року щодо належності його до бюджетної чи не бюджетної організації.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року позов задоволено, а саме стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Г.Шевченка» (місцезнаходження: вул. Володимира Великого, 4, м. Львів. 79026; код ЄДРПОУ 02477019) на користь Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату пенсій науковим працівникам за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року в сумі 53952 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 39 копійок.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Г.Шевченка» зареєстроване, як юридична особа, 28.12.2001 року (місцезнаходження: вул. Володимира Великого, 4, м. Львів. 79026; код ЄДРПОУ 02477019), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На виконання ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та Постанови Кабінету Міністрів України №372 від 24.03.2004 року позивач надсилав відповідачу повідомлення на 2013 рік про розмір суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів; вказані повідомлення в т.ч. містять інформацію про різницю між згаданими видами пенсії (графа 8), 50% різниці між сумами пенсій (графа 9), а також про частку від цієї суми (як у відсотках, так і в коштах - графи 10, 11), яку відповідач повинен відшкодувати. Копії даних повідомлень, а саме №1975/04-32 від 05.02.2013 року, №1116/04-16 від 06.02.2013 року та №2409/04-36 від 13.02.2013 року, містяться в матеріалах справи.

Вказані повідомлення були отримані відповідачем 11.02.2013 року, 21.02.2013 року та 11.03.2013 року відповідно, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Згідно розрахунку суми боргу, загальна сума заборгованості ВАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Г.Шевченка» по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів з січня 2013 року по березень 2013 року становить 53952,39 грн.

У зв'язку із тим, що ВАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Г.Шевченка» зазначеної суми у встановлений законодавством строк не відшкодовано, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дані обставини справи були встановлені ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року №7/81А, а таким чином суд прийшов до переконання, що оскільки станом на дату судового розгляду справи заборгованість відповідача в сумі 53952,39 грн. не погашена, позовні вимоги Управління ПФУ у Франківському районі м. Львова є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами.

Колегія апеляційного суду не погоджується із рішенням суду першої інстанції із наступних міркувань.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року №7/81А встановлено, що ВАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Г.Шевченка» є корпоративним підприємством ДАК «Українське видавничо-поліграфічне обєднання» та утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1870 від 26.11.1998 року шляхом перетворення Українського науково-дослідного інституту поліграфічної промисловості ім. Т.Г.Шевченка на вказане акціонерне товариство. Дане Товариство за інституційним сектором економіки за КІСЕ належить до приватної нефінансової корпорації, а тому зобов'язане на підставі ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічку діяльність» відшкодувати органу пенсійного фонду різницю між пенсією, призначеною науковим працівникам та розміром пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на який мають право наукові працівники.

Обставини, встановлені у вищезазначеному судовому рішенні, на думку суду підтверджують обов'язок Відповідача відшкодувати різницю у розмірі пенсій наукових працівників товариства.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув уваги, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року №7/81А йшлось про стягнення відшкодування різниці між пенсією, призначеною науковим працівникам та розміром пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на який мають право наукові працівники. За період 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, тоді як Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2010, яка набрало законної сили, у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова до Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Шевченка» про стягнення заборгованості у сумі 227215,67 грн. по відшкодуванню витрат на виплату пенсій науковим працівникам мова уже йшла за більш пізній а саме з 01.01.2008 по 30.06.2009, і в задоволенні позову було відмовлено.

У межах Постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 року суд погодився з відповідачем, що відповідно до статуту ВАТ „Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Г. Шевченка" корпоративне підприємство ДАК „Укрвидавполіграфія" власник має право використовувати тільки прибуток підприємства, тобто у державного підприємства існує єдина можливість компенсувати вищевказану різницю тільки за рахунок його чистого прибутку, який відповідно до вимог законодавства спрямовується передусім на чітко визначені цілі, зокрема, відтворення основних виробничих фондів додаткове матеріальне стимулювання їх керівників та працівників тощо. Спрямування коштів такої установи по напрямках, не визначених фінансовим планом, визнається нецільовим використанням коштів, яке передбачає повернення сум використаних не за призначенням до бюджету, є підставою для призупинення бюджетних асигнувань, а також для адміністративних стягнень і кримінальної відповідальності винних осіб, і як наслідок може призвести до припинення діяльності науково-дослідного інституту.

Суд прийшов до переконання, що законодавством України не передбачено покладення на державні не бюджетні установи та організації, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету України та за рахунок коштів госпрозрахунку, обов'язку щодо відрахувань на виплату різниці у розмірі пенсій наукових працівників.

Дану позицію суду першої інстанції підтримала і апеляційна інстанція, зазначивши в своїй ухвалі від 04.10.2013 року, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт» від 20.07.1996 р. № 830. порядок планування науково-дослідних робіт за кошти Державного бюджету України не передбачає планування прибутку і відрахувань на виплату різниці у розмірі пенсій наукових працівників.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погодилась із висновком суду першої інстанції, що відповідно до статуту ВАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Г. Шевченка» корпоративне підприємство ДАХ «Укрвидавполіграфія», власник має право використовувати тільки прибуток підприємства, тобто державне підприємство може компенсувати вказану різницю тільки за рахунок його чистого прибутку, який відповідно до вимог законодавства спрямовується передусім на чітко визначені цілі, зокрема, відтворення основних виробничих фондів, додаткове матеріальне стимулювання їх керівників та працівників тощо. Спрямування коштів такої установи по напрямках, не визначених фінансовим планом, визнається нецільовим використанням коштів, яке передбачає повернення сум використаних не за призначенням до бюджету, є підставою для призупинення бюджетних асигнувань, а також для адміністративних стягнень і кримінальної відповідальності винних осіб, і як наслідок може призвести до припинення діяльності науково-дослідного інституту.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погодилась із судом першої інстанції та вважала, що законодавством України не передбачено покладення на державні небюджетні установи та організації, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету України та за рахунок коштів госпрозрахунку, обов'язку щодо відрахувань на виплату різниці у розмірі пенсій наукових працівників.

Вищий Адміністративний суд України ухвалою від 30.10.2013 року № К/800/53/048/13 відмовив Позивачу у відкритті касаційного провадження по даній справі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, вона є між тими самими сторонами і рішення по даній справі набрало законної сили. Підстави заявлених позовних вимог по одній і другій справі є аналогічними, тільки за різні календарні періоди. Законодавство що за 2008 - 2009 рр. та 2013 рік не змінилось. Наведені вище обставини, викладені в постанові № 2- а5097/09/1370 від 25.06.2010 року та ухвалі № 29474/10/9104 від 04.10.2013 року є встановленими і не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

При цьому саме не врахування Постанови Львівського окружного адміністративного суду України № 2-а5097/09/1370 від 25.06.2010 року і стало підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року у справі № К/800/54203/15

Крім того у межах оскаржуваної Постанови суд першої інстанції зазначив, що ПрАТ «УНДІПП ім. Т.Г. Шевченка» за інституційним сектором економіки за КІСЕ належить до приватної нефінансової корпорації, а тому зобов'язане на підставі ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічку діяльність» відшкодувати органу пенсійного фонду різницю між пенсією, призначеною науковим працівникам та розміром пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на який мають право наукові працівники

Однак колегія апеляційного суду не може погодитись із рішенням суду першої інстанції оскільки як вбачається із листа Державної служби статистики України № 14.4.-06/160-16 ПрАТ «УНДІПП ім. Т.Г. Шевченка» є обєктом управління Держкомтелерадіо, що підтверджується даними Реєстру Фонду державного майна України. Зважаючи на це для цілей ЄДРПОУ ПрАТ «УНДІПП ім. Т.Г. Шевченка» віднесено до державних не фінансових корпорацій.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процессуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись: ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Шевченка» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року у справі № 813/3842/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

Я.С. Попко

Повний текст рішення виготовлено 15.06.2016 року.