Ухвала

від 09.06.2016 по справі 802/1581/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1581/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

09 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю: секретаря судового засідання: Тарасенко А.М.,

представника позивача: Постоловського Олександра Михайловича

представника третьої особи: Руцького Максима Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Земун Поле плюс" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Валентина" до державного реєстратора реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Левинського Анатолія Анатолійовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Земун Поле плюс" про визнання протиправними рішень,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2015 року приватне підприємство "Валентина" (далі ПП "Валентина") звернулося до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Левинського Анатолія Анатолійовича (далі державний реєстратор Левинський А.А.), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Земун Поле плюс" (далі ТОВ "Земун Поле плюс") про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, третя особа ТОВ "Земун Поле плюс" подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до статті 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче:

20.02.2013 року між ТОВ "Земун Поле плюс" (орендар) та ПП "Валентина" (суборендар) укладено наступні договори суборенди земельних ділянок:

-- №133/1 (С), відповідно до умов якого ТОВ "Земун Поле плюс" на підставі договору оренди №133/1 від 26.09.2012 року (державна реєстрація №052048644010178 від 07.11.2012року). надає, а ПП "Валентина" приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чернятської сільради. Договір укладено на сімнадцять років з моменту його підписання і до закінчення дії договору оренди земельної ділянки №133/1 від 26 вересня 2012року;

--№134/1 (С), відповідно до якого ТОВ "Земун Поле плюс" на підставі договору оренди №134/1 від 26.09.2012року (державна реєстрація №052048644010177 від 07.11.2012року). надає, а ПП "Валентина" приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чернятської сільради. Договір укладено на сімнадцять років з моменту його підписання і до закінчення дії договору оренди земельної ділянки №134/1 від 26.09.2012року;

--№135/1 (С), відповідно до якого ТОВ "Земун Поле плюс" на підставі договору оренди №135/1 від 26.09.2012р. (державна реєстрація №052048644010177 від 07.11.2012року) надає, а ПП "Валентина" приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чернятської сільради. Договір укладено на сімнадцять років з моменту його підписання і до закінчення дії договору оренди земельної ділянки №135/1 від 26.09.2012року.

Передача та приймання вищезазначених об'єктів суборенди підтверджена актами від 20.02.2013року.

Державна реєстрація договорів суборенди №№ 133/1(С), 134/1(С), 135/1(С) була проведена відповідно до рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.08.2014 року за індексними номерами 15116754, 15124708, 15119158 .

28.10.2014 року державним реєстратором Левінським А. А. прийнято рішення за №№ 16790524, 16789422, 167872200 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до яких проведено державну реєстрацію припинення іншого речового права оренди земельних ділянок з реєстраційними номерами 1178610105204, 105649805204, 117640805204, що розташовані за адресою: Вінницька обл., Бершадський район, сільська рада Чернятська, кадастрові номери земельних ділянок 0520486400:03:001:0037, 0520486400:01:002:0128, 0520486400:01:002:0127, за суб'єктом: приватне підприємство "Валентина", податковий номер 30072467.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало подання представником ТОВ "Земун Поле плюс" повідомлення від 01.09.2014року про розірвання договорів суборенди земельних ділянок № 133/1 (С) від 20.02.2013 року, № 134/1 (С) від 20.02.2013 року, № 135/1 (С) від 20.02.2013 року укладених з ПП "Валентина", в зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за даними договорами а саме: несплата орендної плати. При цьому, як вбачається з повідомлення, орендодавець керувався нормами ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 782 ЦК України.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи частоково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо визнання протиправними рішень державного реєстратора Левінського А.А. №№16790524, 16789422, 167872200 від 28.10.2014р. в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Згідно статті 8 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (частина 4 статті 31 Закону № 161-XIV).

Спеціальним законом, який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV(далі - Закон №1952-IV).

Згідно ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 цього Закону №1952-IV встановлено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, зокрема право постійного користування та право оренди земельної ділянки, підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Згідно частини 2 статті 9 Закону № 1952-IV (в редакції чинній нас виникнення спірних правовіносин) Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8.1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Статтею 15 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 19 вказаного Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. №703(далі -Порядок №703).

Відповідно до пункту 36 Порядку № 703,для проведення державної реєстрації речових прав необхідним є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 37 вказаного Порядку визначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону ( підпункт 16 ).

Як встановлено судом, 28.10.2014 року державним реєстратором Левінським А. А. прийнято рішення за №№ 16790524, 16789422, 167872200 про припинення державної реєстрації за ПП "Валентина" речового права оренди земельні ділянки № 133/1 (С), № 134/1 (С), № 135/1 (С), яке виникло в останнього на підставі укладення 20.02.2013 року зТОВ "Земун Поле плюс" (орендар) договорів суборенди земельних ділянок, державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором Левінським А. А. 13.08.2014 року.

Підставою для прийняття відповідачем вказаних рішень слугувало надання представником ТОВ "Земун Поле плюс" документу, що підтверджує припинення інших речових прав на нерухоме майно, а саме: повідомлення від 01.09.2014р. про розірвання договорів суборенди земельних ділянок № 133/1 (С) від 20.02.2013 року, № 134/1 (С) від 20.02.2013 року, № 135/1 (С) від 20.02.2013 року, в якому вказано, що підставою для його направлення стало невиконання ПП "Валентина" своїх зобов'язань за даним договором--несплата орендної плати. При цьому, орендодавець посилався на частину 1 статті 611 ЦК України та статті 782 ЦК України.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Частиною 2 статті 782 ЦК України визначено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

В той же час статтею 31 Закону України "Про оренду землі" № 161-14 від 06.10.1998 року передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Пунктом 37 договорів суборенди земельних ділянок № 133/1 (С) від 20.02.2013 року, № 134/1 (С) від 20.02.2013 року, № 135/1 (С) від 20.02.2013 року передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Слід також зазначити, що державна реєстрація вищевказаних договорів суборенди відбулася 13.08.2014 року а повідомлення на підставі, якого було прийнято спірні рішення відповідача прийняте 01.09.2014 року, тобто менш ніж через місяць з моменту виникнення у позивача права користування земельними ділянками.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про отримання такого повідомлення позивачем. Не надав таких доказів і представник апелянта під час розгляду справи в відкритому судовому засіданні судом апеляційної інстанції.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення №68 від 29.01.2015р. на суму 13540 грн. 00 коп., №81 від 27.02.2015р., №87 від 07.04.2015р. на суму 16912 грн. 00 коп., №99 від 27.04.2015р. на суму 16912 грн. 00 коп., №140 від 15.05.2015р. на суму 9057 грн. 95 коп., №1452 від 25.08.2015р. на суму 16912 грн. 00 коп., №1005 від 28.05.2015р. на суму 16912 грн. 00 коп., №177 від 24.06.2015р. на суму 16912 грн. 00 коп., про сплату ПП "Валентина" орендної плати за договорами суборенди, що дає суду підстави вважати, що на момент внесення вказаних коштів позивачу не було відомо ні про повідомлення ТОВ "Земун Поле плюс", ні про винесення відповідачем спірних рішень.

Також судом першої інстанції досліджено договори суборенди землі № 133/1 (С) від 20.02.2013 р., № 134/1 (С) від 20.02.2013 р., № 135/1 (С) від 20.02.2013 р. та встановлекно, що п.п. 35, 36 договорів передбачені умови за яких можливе припинення дії договору, а саме дія договору припиняється тільки у разі:

-закінчення строку, на який було його укладено;

-викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

-ліквідації юридичної особи-суборендаря.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-взаємною згодою сторін;

-рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок систематичного невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, вказаними договорами не передбачено їх розірвання в односторонньому порядку з підстав на які посилається ТОВ "Земун Поле плюс".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у державного реєстратора Левінського А.А. не було законних підстав для винесення рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери №№16790524, 16789422, 167872200 від 28.10.2014р. про припинення за приватним підприємством "Валентина" інших речових прав, а саме: права оренди на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки на території Чернятської с/р Бершадського району, Вінницької області, кадастрові №№0520486400:03:001:0037, 0520486400:01:002:0127, 0520486400:01:002:0128.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак відсутні підстави для скасування рішення суду першщої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Земун Поле плюс" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 червня 2016 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.