Постанова

від 15.08.2019 по справі 802/1581/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №802/1581/15-а

адміністративне провадження №К/9901/10127/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земун Поле плюс" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду в складі судді Вергелеса А.В. від 02 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Сторчака В.Ю., Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М. від 09 червня 2016 року у справі № 802/1581/15-а за позовом Приватного підприємства "Валентина" до Державного реєстратора реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Левинського Анатолія Анатолійовича третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Земун Поле плюс" про визнання протиправними рішень про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

В травні 2015 року Приватне підприємство "Валентина" звернулося до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Левинського Анатолія Анатолійовича (далі державний реєстратор Левинський А.А.), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Земун Поле плюс" (далі ТОВ "Земун Поле плюс") про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні №№ 16790524, № 16787200, 16789422, прийняті 28 жовтня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Левінським Анатолієм Анатолійовичем про припинення за приватним підприємством "Валентина" інших речових прав, а саме права оренди на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки на території Чернятської с/р Бершадського району Вінницької області, кадастрові №№ 0520486400:03:001:0037, 0520486400:01:002:0127, 0520486400:01:002:0128.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариства з обмеженою відповідальністю "Земун Поле плюс" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень матеріального та процесуального права при розгляді цієї справи, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 20.02.2013 між ТОВ "Земун Поле плюс" (орендар) та ПП "Валентина" (суборендар) укладено наступні договори суборенди земельних ділянок:

№133/1 (С), відповідно до умов якого ТОВ "Земун Поле плюс" на підставі договору оренди №133/1 від 26.09.2012 (державна реєстрація №052048644010178 від 07.11.2012). надає, а ПП "Валентина" приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чернятської сільради. Договір укладено на сімнадцять років з моменту його підписання і до закінчення дії договору оренди земельної ділянки №133/1 від 26 вересня 2012 року;

№134/1 (С), відповідно до якого ТОВ "Земун Поле плюс" на підставі договору оренди №134/1 від 26.09.2012 (державна реєстрація №052048644010177 від 07.11.2012). надає, а ПП "Валентина" приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чернятської сільради. Договір укладено на сімнадцять років з моменту його підписання і до закінчення дії договору оренди земельної ділянки №134/1 від 26.09.2012 року;

№135/1 (С), відповідно до якого ТОВ "Земун Поле плюс" на підставі договору оренди №135/1 від 26.09.2012 (державна реєстрація №052048644010177 від 07.11.2012) надає, а ПП "Валентина" приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чернятської сільради. Договір укладено на сімнадцять років з моменту його підписання і до закінчення дії договору оренди земельної ділянки №135/1 від 26.09.2012.

Передача та приймання вищезазначених об'єктів суборенди підтверджена актами від 20.02.2013.

Державна реєстрація договорів суборенди №№ 133/1(С), 134/1(С), 135/1(С) була проведена відповідно до рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.08.2014 за індексними номерами 15116754, 15124708, 15119158 .

28.10.2014 державним реєстратором Левінським А. А. прийнято рішення за №№ 16790524, 16789422, 167872200 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до яких проведено державну реєстрацію припинення іншого речового права оренди земельних ділянок з реєстраційними номерами 1178610105204, 105649805204, 117640805204, що розташовані за адресою: Вінницька обл., Бершадський район, сільська рада Чернятська, кадастрові номери земельних ділянок 0520486400:03:001:0037, 0520486400:01:002:0128, 0520486400:01:002:0127, за суб'єктом: Приватне підприємство "Валентина", податковий номер 30072467.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало подання представником ТОВ "Земун Поле плюс" повідомлення від 01.09.2014 про розірвання договорів суборенди земельних ділянок № 133/1 (С) від 20.02.2013 року, № 134/1 (С) від 20.02.2013 року, № 135/1 (С) від 20.02.2013 року укладених з ПП "Валентина", в зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за даними договорами а саме: несплата орендної плати. При цьому, як вбачається з повідомлення, орендодавець керувався нормами ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 782 ЦК України.

Вважаючи оскаржуване рішення державного реєстратора протиправним, ПП Валентина звернулось з відповідним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Суди не звернули уваги на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію припинення іншого речового права оренди земельних ділянок не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації припинення іншого речового права оренди земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом права позивача на оренду відповідних земельних ділянок.

Підставою для державної реєстрації припинення оренди земельної ділянки за ПП Валентина слугувало подання представником ТОВ "Земун Поле плюс" повідомлення від 01.09.2014року про розірвання договорів суборенди земельних ділянок № 133/1 (С) від 20.02.2013 року, № 134/1 (С) від 20.02.2013 року, № 135/1 (С) від 20.02.2013 року укладених з ПП "Валентина", в зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за даними договорами а саме: несплата орендної плати. При цьому, як вбачається з повідомлення, орендодавець керувався нормами ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 782 ЦК України.

В свою чергу обґрунтування позову позивачем зводиться до надання доказів щодо належного виконання зобов'язань за укладеними між ним та ТОВ Земун Поле плюс договорами.

Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ТОВ "Земун Поле плюс" щодо належного виконання або розірвання укладених між ними договорів суборенди земельних ділянок.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача щодо виконання умов укладеного договору. Належним відповідачем у такій справі є особа, яка відповідно набула речового права оренди після припинення його за позивачем. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо договірних відносин з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб'єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства.

Отже, даний спір, враховуючи суб'єктний склад сторін повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земун Поле плюс" задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі № 802/1581/15-а скасувати.

Провадження у справі №802/1581/15-а за позовом Приватного підприємства "Валентина" до Державного реєстратора реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Левинського Анатолія Анатолійовича третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Земун Поле плюс" про визнання протиправними рішень про визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення з цим позовом у порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук