Ухвала

від 14.06.2016 по справі п/811/1536/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/13440/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.08.2014

у справі № П/811/1536/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Лана»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Лана» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000762202 від 06.05.2014.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий Дім «Лана» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Моноліт-Форт» за період з 01.09 по 30.09.2012, ТОВ «НТЦ-М.В.М.» за період з 01.05 по 30.06.2013, складено акт № 83/11-23-22-02/38095256 від 16.04.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 407 422 грн., у т.ч.: за вересень 2012 року - на суму ПДВ 8 060 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Моноліт-Форт»; за червень 2013 року - на суму ПДВ 399 362 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «НТЦ-М.В.М.».

На підставі результатів проведеної перевірки, 06.05.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000762202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 611 133 грн., в т.ч.: 407 422 грн. основного платежу та 203 711 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатків № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем було відображено в податковому обліку операції по взаємовідносинах з ТОВ «Моноліт-Форт» на загальну суму 48 359 грн., у т.ч. ПДВ 8 060 грн. (за вересень 2012 року); ТОВ «НТЦ-М.В.М.» на загальну суму 2 396 171 грн., у т.ч. ПДВ 399 362 грн. (за травень 2013 року - на суму 1 005 262 грн., у т.ч. ПДВ 167 544 грн.; за червень 2013 року - на суму 1 390 909 грн., у т.ч. ПДВ 231 818 грн.).

При цьому, в ході перевірки використано:

- акт від 08.11.2013 № 1116/26-58-22-01-17/31245841 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Моноліт-Форт» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06 по 31.12.2012»;

- акт від 11.10.2013 № 165/2202/37458142 ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НТЦ-М.В.М.» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.03 по 30.06.2013».

Враховуючи інформацію вказаних актів звірок ТОВ «Моноліт-Форт» та ТОВ «НТЦ-М.В.М.», податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність останніх була спрямована лише на надання податкової вигоди третім особам, в т.ч. й позивачу, що в подальшому призвело до порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість на загальну суму 407 422 грн., у т.ч.: за вересень 2012 року - на суму ПДВ 8 060 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Моноліт-Форт»; за червень 2013 року - на суму ПДВ 399 362 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «НТЦ-М.В.М.».

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Торговий Дім «Лана» було відображено в податковому обліку операції по взаємовідносинах у вересні 2012 року з ТОВ «Моноліт-Форт» на загальну суму 48 358,62 грн., в т.ч. ПДВ 8 059,77 грн., що підтверджено видатковою накладною, випискою по рахунку з банку.

Також, в судовому порядку встановлено, що між ТОВ «Торговий Дім «Лана» і ТОВ «Моноліт-Форт» було укладено усуну угоду поставки товарів.

ТОВ «Моноліт-Форт» виписано позивачу податкову накладну, відображену у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та включену позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у вересні 2012 року.

Згідно актів звірки встановлено, що станом на 30.09.2012 заборгованість ТОВ «Торговий Дім «Лана» перед ТОВ «Моноліт-Форт» становить 48 358,62 грн., а заборгованість ТОВ «Моноліт-Форт» перед ТОВ «Торговий Дім «Лана» становить 211 402,10, у зв'язку з цим між позивачем і ТОВ «Моноліт-Форт» 14.09.2012 складено акт про те, що у зв'язку з тим, що між ними виникли зустрічні вимоги вони припиняють заліком зустрічних однорідних вимог на суму 48 358,62 грн.

Відтак, заборгованість ТОВ «Торговий Дім «Лана» перед ТОВ «Моноліт-Форт» в сумі 48 358,62 грн. повністю погашена, а заборгованість ТОВ «Моноліт-Форт» перед ТОВ «Торговий Дім «Лана» становить - 163 045,48 грн.

Використання отриманого від ТОВ «Моноліт-Форт» товару підтверджено податковою та видатковою накладними.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Моноліт-Форт» (код 31245841) зареєстровано як юридична особа та не перебуває в стані припинення.

Також, в судовому порядку встановлено, що ТОВ «Торговий Дім «Лана» було відображено в податковому обліку операції по взаємовідносинах з ТОВ «НТЦ-М.В.М.» на загальну суму 2 396 171 грн., в т.ч. ПДВ 399 362 грн., а саме: за травень 2013 року - на суму 1 005 262 грн., у т.ч. ПДВ 167 544 грн.; за червень 2013 року - на суму 1 390 909 грн., у т.ч. ПДВ 231 818 грн..

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «НТЦ-М.В.М.» (код 37458142) зареєстровано як юридична особа та не перебуває в стані припинення.

10.05.2013 між ТОВ «Торговий Дім «Лана» (Покупець) і ТОВ «НТЦ-М.В.М.» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 10, згідно предмету якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця лакофарбову продукцію асортимент і ціна якої зазначена в накладних, а Покупець прийняти та оплатити її.

Факт виконання умов зазначеного договору судами попередніх інстанцій встановлено, що підтверджено матеріалами справи, а саме: видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними.

Податкові накладні мають всі необхідні реквізити, були відображені в реєстрі виданих та отриманих накладних за червень 2013 року та включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ в червені 2013 року.

Отриманий товар позивачем було реалізовано ТОВ «Моноліт-Форт».

24.05.2013 між ТОВ «Торговий Дім «Лана» (Покупець) і ТОВ «НТЦ-М.В.М.» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 24, згідно предмету якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця тканини асортимент і ціна яких вказана в накладних, а Покупець прийняти та оплатити її.

Виконання умов договору підтверджено видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними.

Податкові накладні мають всі необхідні реквізити, були відображені в реєстрі виданих та отриманих накладних за червень 2013 року та включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ в червні 2013 року.

Отриманий товар реалізовано TOPGEAR (Панама), через ТОВ «ФК «Альянс», що підтверджено матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем, окрім декларування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Моноліт-Форт» за вересень 2012 року та ТОВ «НТЦ-М.В.М» за травень-червень 2013 року, було дотримано всіх обов'язкових вимог законодавства, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання; факти придбання позивачем у ТОВ «Моноліт-Форт» та ТОВ «НТЦ-М.В.М.» товарів, згідно вищезазначених договорів, підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, що свідчить про наявність у позивача підстав для віднесення сум сплаченого даним контрагентам податку на додану вартість до податкового кредиту спірного періоду.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «Торговий Дім «Лана», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Слід також зазначити, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів платника, не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагентів платника не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства самим платником.

Слід також зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.08.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний М.В. Сірош