Рішення

від 16.06.2016 по справі 908/1082/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/33/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016 Справа № 908/1082/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Діон-ЖитлоВ» , (69106, АДРЕСА_1)

про стягнення 139 916,97 грн. заборгованості з орендної плати, 71570, 95 грн. пені та 13991,70 грн. штрафу

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, доручення №22/860 від 07.12.2015р.;

від відповідача - не з'явився;

21.04.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Діон-ЖитлоВ» , м. Запоріжжя про стягнення 139 916,97 грн. заборгованості з орендної плати, 71570, 95 грн. пені та 13991,70 грн. штрафу.

Ухвалою від 21.04.2016р. порушено провадження у справі № 908/1082/16, справі присвоєно номер провадження 4/33/16, судове засідання призначено на 25.05.2016р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 16.06.2016 р.

В судовому засіданні 16.06.2016 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, письмовий відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 21.04.2016р. і від 25.05.2016р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд завчасно не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.05.2016р., юридичною адресою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Діон-ЖитлоВ» (код ЄДРПОУ33210805) є: 69106, АДРЕСА_1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 21.04.2016р. про порушення провадження у справі № 908/1082/16, яка направлялася на адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: В«За зазначеною адресою не проживає В» .

Ухвала суду від 25.05.2016р. про відкладення розгляду справи № 908/1082/16, на адресу господарського суду Запорізької області не поверталися.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1082/16.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку В«АльбатросВ» № 2023 від 21.06.2006р., ст., ст. 509, 526, 530, 629 ЦК України та ст.ст. 193, 216 ГК України, Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Діон-ЖитлоВ» суму 139 916,97 грн. заборгованості з орендної плати, 71570, 95 грн. пені та 13991,70 грн. штрафу.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.06.06 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«ДІОН-ЖИТЛОВ» (Орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку В«АльбатросВ» № 2023 з договорами про зміни, за умовами якого (п. 1.1. договору) Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування цілісний майновий комплекс бази відпочинку В«АльбатросВ» , склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, протоколу про результати інвентаризації, передавального балансу (Додаток № 4) та інвентарного опису основних засобів, складених станом на 31.05.06, склад і вартість якого становить 829,944 тис. грн.

Відповідно до п. 1.2. договору, майновий комплекс розташований за адресою: 72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 37.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування майновим комплексом одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі майна цього майнового комплексу (Додаток № 3).

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановами Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 з урахуванням змін та доповнень, і на момент розрахунку складає 24,898 тис. грн. за рік.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету (п.п. 3.3., 3.4. договору).

Договором про зміни від 24.04.08 № 3 до договору оренди від 21.06.06 сторони дійшли згоди (з урахуванням редакції договору про зміни від 10.12.08 № 5), що сплата орендних платежів до бюджету проводиться щомісячно до 10 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Цей договір укладено строком на 10 років з 21.06.06 по 21.06.16 (п. 10.1. договору).

Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 26.11.2015р. (додаток до договору №2023 від 21.06.2006р.) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Діон-ЖитлоВ» (орендар) передав, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) прийняв, за договором №2023 від 21.06.2006р., державне майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу бази відпочинку В«АльбатросВ» , розташованого за адресою: 72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 37.

Акту приймання-передачі майна від 26.11.2015р. підписано і скріплено печатками Орендодавця і Орендаря, відповідно до якого майно повернуто в належному стані, без зауважень і претензій.

Договір оренди № 2023 від 21.06.06р. укладено на нежитлове приміщення, що знаходяться в державній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» № 2269 від 10.04.1992 р., про що зазначено в ст. 1 цього Закону.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містить ст. 283 ГК України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що позивач, як Орендодавець майна, взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється в грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 3 ст. 18 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» на орендарів покладений обов'язок вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

В підпункті 5.3 договору встановлено, що орендар зобов'язаний вчасно та в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення взятих на себе за умовами Договору зобов'язань відповідач орендну плату не вносив. Внаслідок порушення взятих на себе зобов'язань, у відповідача виникла заборгованості з орендної плати за період з листопада 2014 р. по листопада 2015р. у розмірі 139 916,97 грн.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору оренди № 2023 від 21.06.06р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача внести орендну плату за спірний період не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, на час судового вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 139 916,97 грн.

На день розгляду спору відповідач сплату орендної плати за користування орендованим нежитловим приміщенням суду не довів.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Діон-ЖитлоВ» , м. Запоріжжя 139 916,97 грн. заборгованості з орендної плати документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

У відповідності з вимогами Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 3.6. договору оренди передбачено, що орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем надано суду розрахунок суми пені, згідно з яким відповідачу нараховано до сплати 71570, 95 грн. пені за період з 02.12.14 по 26.11.15.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).

Факт порушення відповідачем термінів виконання зобов'язань стосовно сплати орендної оплати, передбачених Договором оренди, є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано. Разом з тим, вивчивши розрахунок суми пені, наданий позивачем, судом встановлено, що з наведеного розрахунку вбачається, що позивачем необґрунтовано заявлено нарахування пені на суму 82042, 11 грн., оскільки як вбачається зазначена сума заборгованості складається із загальної суми заборгованості стягнутої з відповідача за двома попередніми рішеннями суду, а оскільки пеня за спірним договором нараховується з 10-го числа кожного місяця в якому зобов'язання не виконано, тому у суду не має можливості визначити період початку та закінчення нарахування пені за місяці за якими стягнуто заборгованість на суму 82042, 11 грн. та не має можливості здійснити перерахунок, а також обмежити її шести місячним строком відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки спірним договором не передбачено нарахування пені більше шести місячного строку.

Отже, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 25082, 37грн., за загальний період з 10.12.2014р. по 26.11.2015р. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються через необґрунтованість.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 13991,70 грн. штрафу за несплату орендної плати понад 3 місяці на підставі п. 3.10 Договору в редакції Договору про зміни №3 від 24.04.2008р..

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. міститься вказівка, що чинним законодавством не виключена можливість встановлення в укладеному сторонами договорі застосування до грошового зобов'язання не тільки пені, а й іншого виду неустойки - штрафу, притому і як самостійного заходу відповідальності, і як такого, що застосовується поряд з пенею.

Відповідно до п. 3.10 Договору про зміни №3 від 24.04.2008р., сторони передбачили, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Факт прострочення відповідачем оплати орендної плати є доведеним та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 13991,70 грн. штрафу на підставі п. 3.10 Договору про зміни №3 від 24.04.2008р. є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, доказів погашення заборгованості у повному обсязі та належного виконання зобов'язань за Договором суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1 . Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Діон-ЖитлоВ» , м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Діон-ЖитлоВ» , (69106, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33210805) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280, Одержувач: державний бюджет Заводського району, 22080100, код ЄДРПОУ 38025372, банк одержувача: ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, р/р 31115092700004) 139 916 (сто тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 97 коп. заборгованості, 25082 ( двадцять п'ять тисяч вісімдесят дві) грн. 37 коп. пені, 13991 (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 70 коп. штрафу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 87 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України В« 17В» червня 2016 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.