Рішення

від 16.06.2016 по справі 362/221/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/221/15-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г. М. Провадження № 22-ц/780/2905/16 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В. Категорія 46 16.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Білоконь О.В.,

суддів: Іванової І.В., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом заступника Васильківського міськрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки ,-

встановила:

Прокурор звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на таке.

Державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» 20 травня 2002 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102. Рішенням господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року задоволено позов Глевахівської селищної ради, припинено ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 387,19 га, вилучено у ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» вказану земельну ділянку, визнано недійсним державний акт на право користування землею, виданий ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», та скасовано його державну реєстрацію.

В подальшому, Глевахівська селищна рада здійснювала розпорядження землями вилученими у ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» за рішенням господарського суду Київської області від 30 грудня 2008 року.

Згідно інформації Управління Держкомзему у Васильківському районі щодо земельних ділянок, які перетинають межі земель ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на території Глевахівської селищної ради станом на 08 липня 2011 року, ОСОБА_2 за рішенням Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року № 714-31-V передано у власність земельну ділянку, кадастровий № НОМЕР_2, площею 0,10 га, а в подальшому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3. Вказана земельна ділянка згідно інформації Управління Держкомзему знаходиться в межах земель переданих в постійне користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Разом з цим, рішенням господарського суду Київської області від 21 жовтня 2010 року задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора за нововиявленими обставинами переглянуто та скасовано рішення цього суду від 31 грудня 2008 року та прийнято нове рішення, яким в позові Глевахівської селищної ради відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року, рішення господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року залишено без змін.

23 червня 2011 року Вищим господарським судом України розглянуто касаційну скаргу селищної ради та винесено постанову у справі № 18/595-08/17/4, якою касаційну скаргу Глевахівської селищної ради залишено без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року залишено без змін.

Тому, на думку прокурора, земельну ділянку площею 387,19 га залишено в постійному користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», і на даний час підстава для проведення вилучення 387,19 га земель з постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» зникла. А відтак, передача згаданих земель у власність фізичним особам порушує поновлені права позивача і ці землі мають бути повернуті у користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Прокурор вказав, що за таких обставин Глевахівська селищна рада, прийнявши рішення від 03 вересня 2009 року № 714-31-V, в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_2, діяла за відсутності для цього повноважень і з порушенням ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», ч. 5 ст. 116, ч. 9 ст. 149 та ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України, а тому спірне рішення не є підставою припинення права користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» вказаними земельними ділянками та підлягає визнанню незаконним і скасуванню.

Оскільки відповідачем спірний державний акт на право власності на земельну ділянку був зареєстрований у встановленому законом порядку та земельна ділянка вибула з володіння позивача, то відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування реєстрації цього державного акту, визнання права постійного користування на земельну ділянку за ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» та витребування ділянки у відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, його незаконність та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаргу мотивує тим, що суд не дав належної оцінки факту порушення речових прав ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на спірну земельну ділянку, які підтверджуються державним актом, виданим державному підприємству, який не змінений і не визнаний недійсним. Вважає необґрунтованими посилання суду на законність рішення селищної ради з огляду на його прийняття в період чинності рішення господарського суду про вилучення спірної ділянки у державного підприємства, оскільки послідуюче скасування рішення господарського суду означає, що воно не має юридичних наслідків. Крім того, суд не врахував надані прокурором докази, які переконливо доводять накладання виділеної відповідачу земельної ділянки на ділянку, яка перебуває у користуванні державного підприємства згідно державного акту.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд в тому числі вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого Глевахівською селищною радою 20 травня 2002 року, у користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» перебуває земельна ділянка площею 971,21 га з цільовим призначенням для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції, що розташована на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області (т.1 а.с.13).

Вказана ділянка надана у постійне користування державного підприємства рішенням Глевахівської селищної ради від 6 березня 2001 року.

За позовом Глевахівської селищної ради господарський суд Київської області своїм рішенням від 30-31 грудня 2008 року припинив право постійного користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на частину земельної ділянки площею 387,19 га, вилучив вказану ділянку у державного підприємтва для суспільних потреб Глевахівської селищної ради, визнав недійсним державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 в частині користування ділянкою площею 387,19 га та в цій частині скасував його державну реєстрацію (т.1 а.с.25).

Глевахівська селищна рада в подальшому розпорядилася цими землями. Зокрема із вказаної ділянки, рішенням Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року серед інших громадян затверджено проект землеустрою та передано у власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 На підставі даного рішення відповідачу 25 листопада 2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, кадастровий номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.15,20).

Крім того судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року, залишеним без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року та Вищого господарського суду України від 23 червня 2011 року, задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року, дане рішення суду скасоване і ухвалене нове, яким в позові Глевахівської селищної ради про припинення права користування земельною ділянкою державного підприємства відмовлено в повному обсязі (т.1 а.с.25-27).

Ці обставини підтверджені письмовими матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що передача земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_2 відбулася у період чинності рішення господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року, яким було припинено право користування земельною ділянкою державного підприємства, а тому підстави для визнання незаконним рішення Глевахівської селищної ради відсутні.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із недоведеності доводів прокурора, про передачу ділянки у власність ОСОБА_2 за рахунок земель ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України».

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд в тому числі, послався на обрання прокурором невірного способу захисту прав на землю, зокрема вказав про неможливість звернення землекористувача із вимогою про витребування земельної ділянки.

Також, суд керувався ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Так, вирішуючи спір, суд дав невірну правову оцінку факту скасування рішення господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року, яким було припинено право користування земельною ділянкою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України».

Скасування вказаного рішення та ухвалення господарським судом нового рішення про відмову у позові має наслідком незаконність припинення права користування державного підприємства земельною ділянкою площею 387,19 га з моменту набрання цим рішенням законної сили, а не з моменту його скасування, як помилково вважав суд.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України щодо наслідків скасування судового рішення, висловленою у постановах від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15 та від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 у спорах про витребування майна на підставі ст.388 ЦК України. При розгляді цих справ Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна хоча і в період його чинності, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею і власник має право витребувати це майно.

Крім того, така ж позиція щодо наслідків скасування судового рішення висловлена Верховним Судом України у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-495цс15 та від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс15 у спорах щодо дійсності іпотеки. При розгляді цих справ Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого в період його чинності з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Отже, висновки суду про те, що рішення селищної ради є законним, бо ухвалене на підставі і в період чинності судового рішення, яке згодом скасоване, є безпідставними.

Крім того, відмовляючи у позові з підстав недоведеності доводів прокурора, про передачу ділянки у власність ОСОБА_2 за рахунок земель ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», суд не звернув уваги, що на підтвердження своїх позовних вимог прокурор надав суду лист Управління Держземагенства у Васильківському районі № 5221/01-1 від 11 грудня 2014 року, згідно якого відповідно до постанови Верховного Суду України від 18 серпня 2009 року та припису прокуратури земельна ділянка площею 387,19 га обліковується за ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» (а.с.22). Згідно листа Управління Держземагенства у Васильківському районі № 10-1009-0.2-2/г-15 від 05 січня 2015 року надана ОСОБА_2 земельна ділянка має перетин із ділянкою державного підприємства (а.с.23-24).

Крім того, згідно наданого прокурором листа Головного управління Держземагенства у Київській області № 10-10-0.3-4058/2-15 від 13 березня 2015 року на запит прокурора від 25 лютого 2015 року земельна ділянка ОСОБА_2 входить в межі ділянки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» (т.1 а.с.37). До вказаного листа Головне управління Держземагенства у Київській області додало належним чином посвідчену карту-схему земельної ділянки державного підприємства, на якій вказано розташування наданої ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, яка повністю розташована в межах ділянки державного підприємства ( а.с. 38).

Отже вказані письмові документи, які згідно ст.57 ЦПК України є належними письмовими доказами, доводять факт виділення у власність ОСОБА_2 ділянки за рахунок земель ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» і відповідачами не спростовані.

Посилання суду на необхідність призначення в цьому випадку судової експертизи безпідставні та суперечать принципу змагальності сторін, закріпленому у ст.129 Конституції України та ст.10 ЦПК України, який полягає у рівності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана справа вирішена судом в порядку заочного розгляду, відповідачі до суду не з'явилися і не скористалися своїми процесуальними правами щодо спростування доводів прокурора, що у свою чергу вказує на відсутність у справі заперечень з боку відповідачів щодо наданих прокурором доказів.

В той же час, враховуючи вказані судом першої інстанції підстави відмови у позові, прокурор на обґрунтування своїх позовних вимог надав до суду апеляційної інстанції копію технічної документації № L ІХ/8-93 по складанню державного акта на право постійного користування землею ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» площею 971,21 га з цільовим призначенням для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції, що розташована на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, графічне зображення (викопіювання) із зазначенням місць взаємного розташування земельної ділянки державного підприємства і земельної ділянки ОСОБА_2, з яких вбачається їх перетин.

В тому числі на підтвердження своїх вимог прокурор надав до суду апеляційної інстанції викопіювання із ортофотоплану із урахуванням технічної документації № L ІХ/8-93 та нанесенням місць взаємного розташування земельних ділянок ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» і земель, виділених селищною радою фізичним особам, в тому числі відповідачу ОСОБА_2, з якого чітко вбачається накладання земельної ділянки ОСОБА_2 на ділянку державного підприємства.

Надані додатково прокурором докази, повністю підтверджують надані ним докази до суду першої інстанції щодо накладання земельних ділянок та спростовують висновки суду першої інстанції щодо недоведеності вимог прокурора.

Також, не можна погодитися із висновками суду про неможливість звернення землекористувача із вимогою про витребування земельної ділянки, що на думку суду свідчить про невірний спосіб захисту прав на землю. Такі висновки суперечать вимогам закону, зокрема положенням ст.ст.395, 396 ЦК України, які регулюють питання речових прав на чуже майно і згідно яких положення щодо захисту прав власника поширюються і на особу, яка має речове право на чуже майно, в тому числі право користування майном.

В даному випадку ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» має право користування земельною ділянкою державної власності згідно державного акту, а отже має право на захист свого права користування, в тому числі у спосіб витребування цієї ділянки.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції як на підставу відмови у позові на ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Основною метою вказаної норми є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення. Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Так, як зазначав прокурор, відповідач ОСОБА_2 набув права власності на спірну земельну ділянку незаконно, на землі ДП, які перебували у користуванні ДП і не були вилучені у встановленому порядку. Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки та повернення її у власність держави і у користування законного користувача ДП.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 ЗК України, в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч.5 ст. 116 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

Відповідно до положень ст.ст.125, 126 ЗК України (в редакції чинній на час видачі ДП державного акту у 2002 році) право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

Відповідно до положень ст.149 ЗК України земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, можуть вилучатись у землекористувачів лише за їх згодою на підставі рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ст.84 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної і приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства.

Відповідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України земельні ділянки - рілля державної власності, що перебувають у постійному користуванні можуть вилучатися лише Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЗК України, землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених ч.2 ст.150 ЗК України.

Згідно з ч.2 ст.150 ЗК України, земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності НАН України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок НАН чи галузевих академій може здійснюватися лише за згодою Президії НАН України.

Судом встановлено, що передана у власність відповідача ОСОБА_2 земельна ділянка, яка відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення і відноситься до особливо цінних земель (землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів), знаходиться в межах земель, переданих у постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», у встановленому законом порядку не вилучалася у державного підприємства, не змінювалося її цільове призначення, а відтак рішення Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року про передачу ділянки у власність відповідачки та видачу їй державного акту на право власності на земельну ділянку суперечить вимогам закону та порушує права держави і ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», які підлягають до захисту.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як зазначено в ч.1 ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Згідно ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на встановлені обставини справи та приписи закону колегія суддів визнає незаконним і скасовує оспорюване рішення Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року та визнає недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий 25 листопада 2009 року на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_4, кадастровий номер НОМЕР_2 та скасовує його державну реєстрацію.

Також, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 незаконно володіє спірною земельною ділянкою площею 0,10 га, колегія суддів відповідно до приписів ст.ст.387 ЦК України та ст.ст.395,396 ЦК України вважає за необхідне витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Державного підриємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» спірну земельну ділянку площею 2 га. Такий спосіб захисту повністю відповідає приписам ст.ст.387, 396 ЦК України, згідно яких положення щодо захисту прав власника поширюються і на особу, яка має речове право на чуже майно, в даному випадку державне підприємство має речове право у вигляді права користування земельною ділянкою.

Вимоги прокурора щодо визнання відсутнім права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку задоволенню не підлягають з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідачів судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Позов прокурора задоволити частково. Визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 03 вересня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована по АДРЕСА_2 Київської області кадастровий номер НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 та скасувати його державну реєстрацію.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Державного підриємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Київської області, кадастровий номером НОМЕР_2.

В решті позову відмовити.

Стягнути із Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області та ОСОБА_2 з кожного судовий збір в розмірі 536 гривень на користь прокуратури Київської області

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді :