Рішення

від 30.01.2018 по справі 362/221/15-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/221/15-ц

Провадження № 2/362/21/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шаблій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 р. заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" звернувся до суду до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, із позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради № 714-31 від 03.09.09 р. в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1, та скасування його державної реєстрації, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Головного управління Держземагентства у Київській області та Державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, визнати відсутнім право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_2.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.03.2015 р. позов до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_2 виділено в самостійне провадження (т. 1 а.с.30).

Вказуючи на те, що Державному підприємству Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (далі - ДП ДСВ ІФРГ НАН України ) 20.05.2002 р. видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102. Рішенням господарського суду Київської області від 30-31.12.2008 р. задоволено позов Глевахівської селищної ради, припинено ДП ДСВ ІФРГ НАН України право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 387,19 га, вилучено у ДП ДСВ ІФРГ НАН України вказану земельну ділянку, визнано недійсним державний акт на право користування землею, виданий ДП ДСВ ІФРГ НАН України , та скасовано його державну реєстрацію.

В подальшому, Глевахівська селищна рада здійснювала розпорядження землями вилученими у ДП ДСВ ІФРГ НАН України за рішенням господарського суду Київської області від 30.12.2008 р. Так, згідно інформації Управління Держкомзему у Васильківському районі щодо земельних ділянок, які перетинають межі земель ДП ДСВ ІФРГ НАН України на території Глевахівської селищної ради, ОСОБА_2 за рішенням Глевахівської селищної ради від 03.09.2009 р. № 714-31-V передано у власність земельну ділянку, кадастровий НОМЕР_4, площею 0,10 га, а в подальшому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. Вказана земельна ділянка згідно інформації Управління Держкомзему знаходиться в межах земель переданих в постійне користування ДП ДСВ ІФРГ НАН України .

Разом з цим, рішенням господарського суду Київської області від 21.10.2010 р. задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора за нововиявленими обставинами переглянуто та скасовано рішення цього суду від 31.12.2008 р. та прийнято нове рішення, яким в позові Глевахівської селищної ради відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2010 р., рішення господарського суду Київської області від 21.04.2010 р. залишено без змін.

23.06.2011 р. Вищим господарським судом України розглянуто касаційну скаргу селищної ради та винесено постанову у справі № 18/595-08/17/4, якою касаційну скаргу Глевахівської селищної ради залишено без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2010 р. залишено без змін.

Тому, на думку прокурора, земельну ділянку площею 387,19 га залишено в постійному користуванні ДП ДСВ ІФРГ НАН України , і на даний час підстава для проведення вилучення 387,19 га земель з постійного користування ДП ДСВ ІФРГ НАН України зникла. А відтак, передача згаданих земель у власність фізичним особам порушує поновлені права позивача і ці землі мають бути повернуті у користування ДП ДСВ ІФРГ НАН України .

Прокурор зазначає, що за таких обставин Глевахівська селищна рада, прийнявши рішення від 03.09.2009 р. № 714-31-V, в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_5, діяла за відсутності для цього повноважень і з порушенням ч. 3 ст. 5 ЗУ Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , ч. 5 ст. 116, ч. 9 ст. 149 та ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України, а тому спірне рішення не є підставою припинення права користування ДП ДСВ ІФРГ НАН України вказаними земельними ділянками та підлягає визнанню незаконним і скасуванню.

Оскільки відповідачем спірний державний акт на право власності на земельну ділянку був зареєстрований у встановленому законом порядку та земельна ділянка вибула з володіння позивача, то відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування реєстрації цього державного акту, визнання права постійного користування на земельну ділянку за ДП ДСВ ІФРГ НАН України та витребування ділянки у відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2016 р. залучено до участі у справі правонаступника Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області - Києво-Святошинську місцеву прокуратуру ( т.1 а.с.193).

Прокурор заявлений позов підтримала з викладених у ньому підстав, просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник Головного управління Держземагенства у Київській області, будучи належно повідомленим про день, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи, слухання справи за його відсутності не надіслав (т. 2 а.с. 167).

Представник ДП ДСВ ІФРГ НАН України в судове засідання не з'явилась, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (т. 2 а.с.169).

Відповідач ОСОБА_2, будучи належно повідомленим про день, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив (т. 2 а.с.165, 166).

Представник відповідача Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, будучи належно повідомленим про день, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи, слухання справи за його відсутності не надсилав (т.2 а.с.159,168).

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Оскільки прокурор та представник ДП ДСВ ІФРГ НАН України не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.05.2002 р. Дослідному сільськогосподарському виробництву Інституту фізіології рослин і генетики НАН України видано державний акт на право постійного користування землею з правом користування 971,2 га землі, який зареєстровано за №102 ( т. 1 а.с. 13).

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.04.2010 р., залишеним без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2010 р., Вищого Господарського суду України від 23.06.2011 р., рішення Господарського суду Київської області від 31.12.2008 р. скасовано за нововиявленими обставинами (т.1 а.с. 25-27).

На підставі рішення № 714-31-У Глевахівської селищної ради від 03.09.2009 р., ОСОБА_2 серед інших, з дотриманням чинного законодавства, передана у власність земельна ділянка, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 14-17).

25.11.2009 р. на ім'я ОСОБА_2, у встановленому законом порядку, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010994101717 (т. 1 а.с. 19).

Згідно листа Управління Держкомзему у Васильківському районі № 5221/01-1 від 11.12.2014 р., відповідно до Державної статистичної звітності Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (форма 6-зем) на території Васильківського району з 2002 р. до 2008 р. за ДВГ НААУ обліковувались землі загальною площею 971,2100 га (т. 1 а.с. 22).

З листа Управління Держземагенства у Васильківському районі № 10-1009-0,2-2/2-15 від 05.01.2015 р. неможливо зрозуміти, щодо яких саме земельних ділянок 29.12.2014 р. Васильківською міжрайонною прокуратурою було надано запит № 8948, оскільки такий до матеріалів справи позивачем не долучений, а тому і відповідність запиту наданій інформації щодо перетину земельних ділянок з кадастровими номерами доданими до запиту із земельними ділянками ДВГ НААУ, згідно обмінних файлів, які надано листом Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області від 26.12.2013 р. № 8331 вих.-13 (т.1 а.с. 23).

20.06.2011 р. ОСОБА_2 продав земельну ділянку за адресою: Київська область, Васильківський район, селище міського АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_2 - ОСОБА_3 про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки серії НОМЕР_6 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О.Л. зареєстрованим в реєстрі №2902 (т. 1 а.с.105-106).

З листа Управління Держгеокадастру у Васильківському районі №10-1009-99.2-233/2-16 від 28.01.2016 р. вбачається, що згідно журналу обліку заяв та видачі документів №3В-00266_2011 зареєстроване звернення ОСОБА_3 за №007930 щодо здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку згідно державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_1, 27.12.2011 р. було повернуто заявнику без проставляння відмітки з оригіналами поданих документів, інші відомомсті щодо проставляння відмітки по вищезазначеній земельній ділянці відповідно до Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 р. №439 не знайдені (т.1 а.с.199).

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Бікус Ю.Ф. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №16264/16-41 від 16.12.2016 р. земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,1000 га, яка належить ОСОБА_2 JI.C., накладається на земельну ділянку площею 315,8791 га, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України", згідно координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки визначених ТОВ "Земельно-кадастровий центр" 13.05.2016 р. (т.2 а.с. 121-127).

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ч. ч. 1 та 2 ст. 20 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно ст. 21 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно ч. 1 ст. 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до вимог п. е ч. 4 ст. 84 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно частин першої та другої ст. 149 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Положеннями ст.ст. 125, 126 ЗК України (в редакції, що діяла на час видачі державного акту ДП "ДСВ ІФРГ НАН України") передбачено, що право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки - рілля державної власності, що перебувають у постійному користуванні можуть вилучатися лише Кабінетом Міністрів України.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 150 ЗК України, землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених ч. 2 ст. 150 ЗК України.

Згідно з ч. 2 ст. 150 ЗК України, земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Отже, у позивача є право постійного користування земельними ділянками на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області загальною площею 971,21 га.

Виходячи із змісту рішень господарських судів, земельну ділянку площею 387,19 га залишено в постійному користуванні ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", і на даний час підстава для проведення вилучення 387,19 га земель з постійного користування ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" зникла. А відтак, після скасування рішення Господарського суду Київської області від 30-31.12.2008 р. за нововиявленими обставинами передача згаданих земель у власність фізичним особам порушує поновлені права позивача і ці права мають бути поновлені.

Враховуючи вищевикладене, Глевахівська селищна рада прийнявши спірне рішення, в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), діяла в порушення ст.ст. 84, 116, 149 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу .

У зв'язку з чим спірне рішення Глевахівської селищної ради є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, правомірність видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, яка на даний час належить безпосередньо залежить від законності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого такий державний акт видавався.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.06.14 у справі № 6-67цс14, від 06.02.13 у справі № 6-169цс12, від 19.06.13 у справі № 6-57цс13.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Особа, яка має речове право на чуже майно, відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст. 153 Земельного кодексу України передбачено, що способами захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Правова позиція щодо визнання у судовому порядку недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки висловлена у постанові Верхового суду України від 22.10.12 у справі № 18/186-09/8. Так, суд зазначив, що у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Щодо добросовісності набувача ОСОБА_2, то згідно ст. 330 ЦК України добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

При цьому ст. 388 ЦК України передбачено, що майно може бути витребувано, якщо майно вибуло з володіння не з його волі, а майно, яке набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що Глевахівська селищна рада розпорядилася спірною земельною ділянкою під час дії судового рішення, яке було скасовано після передачі її відповідачу у приватну власність.

Оспорюване рішення Глевахівської селищної ради № 714-31-V від 03.09.2009 р. та виданий на його підставі відповідачу державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га порушує права постійного землекористувача ДП ДСВ ІФРГ НАН України на землі державної власності сільськогосподарського призначення, надані останньому у постійне користування для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції, які відносяться до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність відповідно до вимог ч. 4 ст. 84 ЗК України.

Крім того, в порушення ч. 2 ст. 149 ЗК України та ст. 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу спірна земельна ділянка передана відповідачу у приватну власність без згоди землекористувача та Президії Національної академії наук України.

Окрім того, спірна земельна ділянка фактично передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, тобто з категорією земель житлової та громадської забудови, що суперечить ст. 21 ЗК України та виключає можливість використання таких земель для сільськогосподарського призначення.

Також в порушення ст. 20 ЗК України Глевахівською селищною радою не приймались будь-які рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, яка передана ОСОБА_2 у власність з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що відповідно до вимог ст. 21 ЗК України є підставою для визнання недійсним оскаржуваного рішення Глевахівської селищної ради.

З урахуванням наведеного, спірна земельна ділянка передана відповідачу у приватну власність в порушення вимог ст. ст. 20, 21, 84, 149 ЗК України та ст. 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , оскільки використовувалася для забезпечення Національної академії наук України, державних галузевих академій наук і відноситься до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, а також відсутнє рішення про зміну її цільового призначення та відсутня згода на її вилучення землекористувача і Президії Національної академії наук України.

Зважаючи на те, що відповідач отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, який зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому відновити становище, яке існувало до порушення, можливо здійснити в порядку ст. ст. 16, 21, 387, 393, 396 ЦК України, ст.ст. 21, 152, 153, 155 ЗК України шляхом визнання недійсним рішення Глевахівської селищної ради про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_2 у власність, визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку та витребування спірної земельної ділянки у державну власність. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Разом з тим, положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, а ч. 2 цієї статті визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом.

Оскільки спосіб захисту, який обраний прокурором (яким заявлено вимогу про визнання відсутнім права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2) не передбачено законодавством, то в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Вимога прокурора про витребування на користь Головного управління Держземагентства у Київській області та ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" у ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 підлягає задоволенню частково, оскільки вказана земельна належить на праві постійного користування ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", і перебуває у володінні саме ДП "ДСВ ІФРГ НАН України". При цьому витребування спірної земельної ділянки на користь Головного управління Держземагентства у Київській області є необґрунтованим, оскільки спірна земельна ділянка у користуванні останнього не перебуває і задоволення позову в цій частині призведе до необхідності передачі однієї і тієї ж самої ділянки одночасно двом різних суб'єктам.

Керуючись ст.ст. 20, 21, 84, 149, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 16, 21, 330, 387, 388, 393, 396 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради № 714-31-V від 03.09.2009 р. в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1, та скасувати його державну реєстрацію.

Витребувати на користь Державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви по 243 грн. 60 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо такі не було подано.

Суддя Л.М.Кравченко