Ухвала

від 16.06.2016 по справі 707/2170/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1386/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року у справі за позовом керівника Черкаської місцевої прокуратури до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, Черкаської районної державної адміністрації , відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області про визнання розпорядження незаконним, визнання недійсним свідоцтва, скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року прокурор Черкаського району звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, Черкаської районної державної адміністрації , відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області про визнання розпорядження незаконним, визнання недійсним свідоцтва, скасування рішення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що розпорядженням першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 13 лютого 2014 року №30 надано дозвіл у тому числі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Будищанської сільської ради за межами населеного пункту.

13 лютого 2014 року, розпорядженням першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації №28 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок загальною площею 12,5166 га. Вказаним розпорядженням для масиву земельних ділянок, серед яких є і спірні, визначено вид угідь - «піски» та віднесено до земель загального користування.

Розпорядження першого заступника голови Черкаської державної адміністрації № 73 від 21 березня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Будищанської сільської ради за межами населеного пункту та безоплатно передано у власність громадянам для ведення індивідуального дачного будівництва, в тому числі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Черкаського РУЮ Черкаської області здійснено реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, а відповідачам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Прокурор вважає, що розпорядження № 73 від 21 березня 2014 року постановлене заступником голови Черкаською районної державної адміністрації є незаконним, так як порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, затверджений проект землеустрою порушує порядок надання висновку про його погодження територіальним органом архітектури та містобудування, не розроблявся та не затверджувався детальний план території або іншої містобудівної документації, відсутнє погодження проекту землеустрою органами центральної влади, що регулює відносини у сфері лісового господарства, не проведено обов'язкової експертизи землевпорядної документації.

На підставі викладених обставин, прокурор просив визнати незаконним і скасувати розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 березня 2014 року №73 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині передачі у власність ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10 земельних ділянок розташованих в адміністративних межах Будищанської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту.

Визнати недійсними свідоцтва на право власності на земельні ділянки та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки відповідачів - фізичних осіб.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11 січня 2016 року до участі в справі, в якості третьої особи залучено Управління Держгеокадастру у Черкаському районі.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасувано розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 березня 2014 року №73 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 земельних ділянок площею по 0,0557 га кожна, розташованих в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Визнано недійсними свідоцтва серії САК №928811 від 03 квітня 2014 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0557 га, видане ОСОБА_6, серії САК №928813 від 03 квітня 2014 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0557 га, видане ОСОБА_8, серії САК №928814 від 04 квітня 2014 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0557 га, видане ОСОБА_10, серії САК №928815 від 04 квітня 2014 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0557 га, видане ОСОБА_9.

Скасувано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 04 квітня 2014 року №12170750 «про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_9, за кадастровим номером 7124981500:01:001:2082, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, площею 0,0557 га.».

Скасувано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 04 квітня 2014 року №12167957 «про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_10 за кадастровим номером 7124981500:01:001:2081, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, площею 0,0557 га.».

Скасувано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 03 квітня 2014 року №12162037 «про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_8, за кадастровим номером 7124981500:01:001:2082, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, площею 0,0557 га.».

Скасувано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 03 квітня 2014 року №12160695 «про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_6, за кадастровим номером 7124981500:01:001:2076, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, площею 0,0557 га.».

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду, представник ОСОБА_6- ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що право на земельні ділянки було набуто з порушенням законодавства та на підставі незаконного рішення.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації №73 від 21 березня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту відповідно з додатком. Передано у власність земельні ділянки громадянами, для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту. Земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.(т.1 а.с.23)

З додатку до вказаного розпорядження списку вбачається, що такі земельні ділянки надані ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10.

На підставі зазначеного рішення вказаним громадянам були видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.(т.1 а.с.32-35)

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до частини 1, 7 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

З довідки форми 6-зем від 9 січня 2014 року управління держземагенства у Черкаському районі Черкаської області вбачається, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення.(т.1 а.с.20)

Зазначена довідка відображає результат робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою. (ст..1 Закону України «Про землеустрій»)

Про те, що вказана довідка є доказом при встановленні цільового призначення землі вказав і Верховний Суду України в постанові від 21 січня 2015 року в справі №6-224цс14.

Таким чином зміна цільового призначення спірних земельних ділянок проведена без погодження з Кабінетом Міністрів України, а тому був порушений порядок зміни цільового призначення землі, що тягне за собою наслідки передбачені статтею 21 ЗК України, а передачею у власність було порушено п.5 частини 1 статті 27 ЛК України, відповідно до якої Кабінету Міністрів України належить таке право як передача у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Посилання апелянта на розпорядження Черкаської РДА №28 від 13 лютого 2014 року яке є чинним і не скасованим, є необґрунтованим оскільки статтею 35 Закону України "Про землеустрій» встановлено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

З зазначеної норми слідує, що відносити до відповідної категорії можливо лише землі не віднесені до тієї чи іншої категорії, а як встановлено в судовому засіданні спірні земельні ділянки, на час проведення інвентаризації, були віднесені до відповідної категорії.

Рішення адміністративних судів, на які посилається апелянт, не мають преюдиційне значення, оскільки в даній справі беруть участь і інші особи.

Пунктом 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», в редакції чинній на час виникнення правовідносин, встановлено, що до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації. Формування земельних ділянок у такому порядку може здійснюватися один раз. Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 3 статті 186-1 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

- лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства;

Доказів того, що матеріали інвентаризації та проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок були погоджені Черкаським обласним управлінням лісового та мисливського господарства надано не було, тому висновок суду в цій частині не спростований.

Разом з тим, посилання суду першої інстанції на відсутність погодження відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА відведення земельних ділянок, є помилковим та спростовується матеріалами справи. (а.с.165,166)

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що Містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Виходячи з вказаних норм права та головних напрямків містобудівної діяльності встановлених статтею 2 Закону України «Про основи містобудування» , забудова територій має відбуватись не хаотично, а згідно з планами.

Судом встановлено, що передбачений статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план відсутній.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що до 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.

Доказів того, що відведені земельні ділянки були заплановані під індивідуальне дачне будівництво суду надано не було, а тому погодження відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА відведення земельних ділянок є безпідставним.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на схему генплану, колегія суддів, вважає необґрунтованим, так як в п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" застосовано такий термін як «попередні планувальні рішення», однак схема генплану на яку посилається апелянт не є попереднім, оскільки за часом затвердження фактично, співпадає з погодженням відведення земельних ділянок та з датою оспорюваного розпорядження.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», в редакції чинній на час виникнення правовідносин, встановлено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки відносились до земель лісогосподарського призначення, а відтак проведення державної експертизи є обов'язковою.

Проведення державної експертизи є обов'язковим і щодо земель рекреаційного призначення, вказаного в спірному розпорядженні №73 від 21 березня 2014 року, а зазначена апелянтом та обставина, що така категорія землі була визначена після передачі земельної ділянки у власність, а тому і експертиза не повинна була проводитись є помилковим, так як від категорії землі залежить порядок розпорядження землею, а тому прийняттю рішення про розпорядження землею передує визначення категорії землі, якщо така категорія не визначена або змінюється.

Доводи апеляційної скарги, що судом порушено ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо мирного володіння своїм майном, оскільки порушення були допущені з боку публічного органу, є необґрунтованими.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. У контексті цієї норми під майном розуміється ціла низка інтересів економічного характеру.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій «пропорційності», використаний судом у справі, яка переглядається, передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому в питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.(Постанова Верховного Суду України в справі №6-2902цс15 від 3 лютого 2016 року)

В даній справі встановлено, що, право власності набуто без законних підстав, крім того предмет такого права є національним багатством (ст.. 1 ЛК України), а тому таке право підлягає відновленню.

Заява про уточнення позовних вимог стосувалась уточнення номеру розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 березня 2014 року та дати і фактично є опискою, а тому судом першої інстанції не порушено статтю 31 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів, не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст..ст.303,307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :