Рішення

від 15.06.2016 по справі 234/3844/16-ц

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/3844/16-ц

Провадження № 2/234/2303/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лутай А.М.

при секретарі - Пагуліч Д.Г.

за участю: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 медичної установи «Міська лікарня №2», ОСОБА_2 про зняття дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з вищезазначеним позовом до Відповідача ОСОБА_4 медичної установи «Міська лікарня №2» (далі КМУ «Міська лікарня №2») та Відповідача 2 головного лікаря вказаної медичної установи ОСОБА_2, в якому зазначив, що він працює на посаді завідувача урологічним відділенням КМУ «Міська лікарня №2» м.Краматорська з 04.08.2015 року і за весь цей час роботи в лікарні він не отримував дисциплінарних стягнень. 01 грудня 2015 року з його участю було проведено хірургічне втручання пацієнту «Д.А.А.», після якого виникли ускладнення у стані здоров'я. Наказом по Лікарні від 04.12.2015 року №300-В комісії у складі: заступника головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_5, юрисконсульта ОСОБА_3, лікаря урологічного відділення ОСОБА_6, завідувача анестезіологічним відділенням ОСОБА_7, доручено проведення службового розслідування щодо лікування пацієнта «Д.А.А.». Вважає, що включення до складу комісії лікарів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на підставі рапорту яких було призначено проведення службового розслідування, недопустимо, так як не дозволить провести безпристрасне розслідування. Також зазначив, що лікар ОСОБА_6 є найбільш вірогідним кандидатом на призначення на посаду завідувача відділенням у разі його звільнення. Лікар ОСОБА_7 працює лікарем-анестезіологом і, таким чином не може приймати рішення стосовно вказаного випадку не пов'язаного з проведенням анестезії. Включення до складу комісії зацікавлених осіб та тих, що не мають спеціалізації з урології, на думку позивача, призвело до винесення передвзятого та не обґрунтованого висновку. Наказом по Лікарні від 04.12.2015 року №301-В його відсторонено від виконання його посадових обов'язків на час проведення службового розслідування, що було на його думку також грубим порушенням трудового законодавства, і лише після звернення до суду його було поновлено на посаді. З 05.12.2015 року по 22.01.2016 року за станом здоров'я він знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. 23.01.2016 року приступив до роботи та на вимогу комісії, яка проводила службове розслідування, надав свої пояснення. Службове розслідування було закінчено 23.02.2016 року, а 25.02.2016 року головним лікарем ОСОБА_2 видано неправомірний, у порушення статті 148 КЗпП України, а саме щодо строків застосування дисциплінарного стягнення, наказ № 90-В щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Позивач вказує на те, що на час видання наказу 25.02.2016 року з моменту виявлення проступку 04.12.2015 року, не враховуючи часу його перебування на лікарняному, пройшло більше одного місяця, що є порушенням вимог ст.148 КЗпП України, згідно якої дисциплінарне стягнення не може бути застосовано у термін більший ніж один місяць з моменту виявлення проступку. 02 березня 2016 року він звернувся з письмовою заявою до головного лікаря ОСОБА_2 щодо незаконності виданого наказу та вимогою щодо його відміни, але до теперішнього часу відповіді не отримав.

Позивач вважає дії адміністрації Лікарні, головного лікаря ОСОБА_2 незаконним і такими, що порушують його трудові права, а тому просить зобов'язати Відповідача зняти дисциплінарне стягнення та відмінити наказ по КМУ «Міська лікарня №2» №90-В від 25.02.2016 року, як виданий неправомірно, з порушенням трудового законодавства.

Крім того, позивач просить стягнути з Відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1грн., яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв'язку з тим, що він був ображений та принижений в присутності працівників Лікарні і пацієнтів, примушений був виправдовуватись перед ними.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свій позов просив його задовольнити та додатково пояснив, що він просить зняти з нього дисциплінарне стягнення та скасувати наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності лише у зв'язку з порушенням відповідачами передбаченого ст.148 КЗпП України місячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки його дії під час виконання операції та висновки комісії є предметом дослідження у кримінальному провадженні, досудове розслідування по якому проводиться Краматорською місцевою прокуратурою.

Представник Відповідача КМУ «Міська лікарня №2» - ОСОБА_3 та Відповідач 2 - головний лікар КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог ОСОБА_1, оскільки вважають, що вони необґрунтовані та безпідставні. Зазначили, що позивач ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за фактом неналежного виконання ним своїх професійних обов'язків в межах строку передбаченого діючим законодавством, тобто протягом місяця з моменту виявлення проступку, який було виявлено після проведення службового розслідування.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що наказом начальника Відділу охорони здоров'я Краматорської міської ради ОСОБА_8 №240-к від 03.08.2015 року та наказом головного лікаря КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_2 №36-К від 03.08.2015 року позивача ОСОБА_1 було прийнято до КМУ «Міська лікарня №2» на посаду завідувача, лікаря - уролога урологічним відділенням з 04.08.2015 року.

04 грудня 2015 року на ім'я головного лікаря КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_2 надійшов рапорт від лікарів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з вимогою розглянути відповідність займаній посаді та хірургічній компетентності завідуючого урологічним відділенням ОСОБА_1

У зв'язку з поданим рапортом головним лікарем КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_2 04.12.2015 року був виданий наказ №300-В про проведення службового розслідування по фактам викладеним у рапорті лікарів та призначення комісії для проведення службового розслідування у складі: заступника головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_5, юрисконсульта ОСОБА_3, лікаря урологічного відділення ОСОБА_6, завідувача анестезіологічним відділенням ОСОБА_7 Строк проведення службового розслідування в наказі визначений до 08.12.2015 року.

Того ж дня, наказом головного лікаря №301-В позивач ОСОБА_1 був відсторонений від займаної посади на період проведення службового розслідування.

З листків непрацездатності, наданих позивачем, вбачається, що останній перебував на лікарняному з 05.12.2015 року по 22.01.2016 року.

Лише 27 січня 2016 року позивачем ОСОБА_1 були надані комісії для проведення службового розслідування письмові пояснення з приводу фактів викладених в рапорті лікарів.

28 січня 2016 року комісією, за результатами службового розслідування був складений акт службового розслідування, згідно якого комісія рекомендувала розглянути питання про відповідність займаній посаді завідуючого урологічним відділенням ОСОБА_1 та про можливість проводити ним оперативну урологічну діяльність в умовах урологічного відділення КМУ «Міська лікарня №2» .

Наказом начальника Відділу охорони здоров'я Краматорської міської ради ОСОБА_8 №13аг від 01.02.2016 року та наказом головного лікаря КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_2 №64-В від 01.02.2016 року, у зв'язку з виявленою необхідністю залучення провідних фахівців зі спеціальності «Хірургія» до службового розслідування, було продовжено проведення службового розслідування за фактами викладеними в рапорті лікарів.

23 лютого 2016 року комісією, за результатами службового розслідування був складений акт службового розслідування «ДОПОВНЕННЯ №1», згідно якого комісія рекомендувала розглянути питання про відповідність займаній посаді завідуючого урологічним відділенням ОСОБА_1 та про можливість проводити ним оперативну урологічну діяльність в умовах урологічного відділення КМУ «Міська лікарня №2» .

25 лютого 2016 року по результатам службового розслідування, за фактом неналежного виконання свої професійних обов'язків, головним лікарем КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_2 було видано наказ №90-В про притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани завідувачу урологічним відділенням ОСОБА_1, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений під розписку.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ст.149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується до працівника за порушення трудової дисципліни, при цьому враховується ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень встановлено ст.148-149 КЗпП України.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дій чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП, правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця чи уповноваженої ним особи.

Враховуючи те, що позивач в своєму позові та в судовому засіданні просив зняти з нього дисциплінарне стягнення лише у зв'язку з порушенням строків його накладення, не оскаржуючи при цьому висновків службового розслідування, оскільки вони є предметом дослідження у кримінальному провадженні, а також те, що цивільні справи розглядаються в межах заявлених сторонами вимог і на підставі наданих доказів, суд при ухваленні рішення не вдається в оцінку підстав застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються роботодавцем, органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника, безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, і не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Слід враховувати, що ст.148 КЗпП України передбачає обчислення місячного строку для застосування стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника. Це дає деяку можливість власникові для продовження терміну, протягом якого він може застосовувати стягнення.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, дисциплінарний проступок було виявлено відповідачем після проведення службового розслідування і зафіксовано актом від 23.02.2016 року, а дисциплінарне стягнення було застосовано до позивача 25.02.2016 року, тобто в межах передбаченого ст.148 КЗпП України строку.

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог про зняття дисциплінарного стягнення та скасування наказу №90-В від 25.02.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то вона також задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на те, що в судовому засіданні не встановлено порушення Відповідачем законних прав позивача, зазначена вимога не може бути задоволена судом.

Керуючись ст.ст.146-150, 232, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10,11,60,212,213,214,215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову до ОСОБА_4 медичної установи «Міська лікарня №2», ОСОБА_2 про зняття дисциплінарного стягнення, скасування наказу №90-В від 25.02.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Вступна і резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 15.06.2016 року. Повний текст рішення виготовлений 17.06.2016 року.

Суддя: А.М.Лутай