Рішення

від 01.09.2016 по справі 234/3844/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 234/3844/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1388/2016

Єдиний унікальний номер 234/3844/16-ц Головуючий у 1 інстанції Лутай А.М.

номер провадження 22-ц/775/1388/2016 Доповідач Жданова В.С. Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді ЖдановоЇ В.С.

суддів: Осипчук О.В., Соломахи Л.І

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 медичної установи «Міська лікарня №2», ОСОБА_3 про зняття дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

11 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 медичної установи «Міська лікарня №2», головного лікаря ОСОБА_3 про зняття дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що працює на посаді завідувача урологічним відділенням КМУ «Міська лікарня №2» м. Краматорська з 04.08.2015 року, за час роботи в лікарні дисциплінарних стягнень не мав. 01.12.2015 року за його участю було проведено хірургічне втручання пацієнту «Д.А.А.», виявлені ускладнення у стані здоров'я хворого. Наказом від 04.12.2015 року №300-В головним лікарем створено комісію для проведення службового розслідування за фактом подання рапорту лікарем урологічного відділення ОСОБА_4А та лікарем-анастазіологом ОСОБА_5 До складу створеної комісії увійшли заступник головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_6, юрисконсульт ОСОБА_7, лікар урологічного відділення ОСОБА_4 та завідувач анестезіологічного відділення ОСОБА_5 Включення до складу комісії лікарів ОСОБА_4 та ОСОБА_5І вважає недопустимим, оскільки вони вже висловили свою думку з приводу операції у рапорті і їх висновок є упередженими.

В період з 05.12.2015 року по 22.01.2016 року він перебував на амбулаторному лікуванні, надав свої пояснення комісії 23.01.2016р.,яка закінчила службове розслідування 23.01.2016 року. За наслідками службового розслідування головним лікарем ОСОБА_3 25.02.2016 року винесено наказ №90-В , яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Вказаний наказ вважає незаконним з підстав його упередженості та необ'єктивності, а також через порушення строку його видання, встановленого ст.148 КзПП України, якою визначено, що дисциплінарне стягнення накладається безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, яким є 04.12.2015 р. - день надходження рапорту та створення головним лікарем комісії службового розслідування. Крім того, просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 гривня, яка виразилась в переживаннях, порушенні душевної рівноваги через необґрунтоване звинувачення та приниження перед працівниками та пацієнтами лікарні, необхідності виправдовуватись перед ними.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що службове розслідування проводилось особами, які не мали відповідної кваліфікації з питань урології, були особами зацікавленими, оскільки звертались до адміністрації з рапортом, тому висновок комісії не може бути об»єктивним. Лікування хворого «Д.А.А.» проводилось ним відповідно до методичних рекомендацій, текст наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності не містить відомостей про те за які саме дії він притягується до дисциплінарно відповідальності, не визначено коли та за яких обставин вчинено дисциплінарний проступок. Крім того, вважає, що відповідачем порушений строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки рапорт надійшов до комісії 04.12.2015 року, а наказ видано 25.02.2016 року.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 медичної установи «Міська лікарня №2» та відповідач ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав .

Статтею 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ №90- В від 25.02.2016 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності винесено з дотриманням строків, визначених ст.. 148 КЗпП України, датою виявлення факту порушення професійних повноважень є висновок акту службового розслідування від 23.02.2016 року. Оскільки позивач висновок комісії із службового розслідування щодо виявлених порушень не оскаржує, тому межами розгляду позову суд першої інстанції визначив вимоги позивача про визнання незаконним наказу лише з підстав порушення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не можна, оскільки він зроблений судом з порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у вигляді догани.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу начальника Відділу охорони здоров'я Краматорської міської ради №240-к від 03.08.2015 року та наказу головного лікаря КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_3 №36-К від 03.08.2015 року ОСОБА_1 прийнято до КМУ «Міська лікарня №2» на посаду завідувача, лікаря - уролога урологічного відділення з 04.08.2015 року.

04 грудня 2015 року на ім'я головного лікаря КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_3 від лікарів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшов рапорт з вимогою розглянути відповідність займаній посаді та хірургічній компетентності завідуючого урологічним відділенням ОСОБА_1 В цей же день 04.12.2015 року головним лікарем КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_3 був виданий наказ №300-В про проведення службового розслідування по фактам викладеним у рапорті лікарів та призначена комісія для проведення службового розслідування у складі: заступника головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_6, юрисконсульта ОСОБА_7, лікаря урологічного відділення ОСОБА_4, завідувача анестезіологічним відділенням ОСОБА_5 Строк проведення службового розслідування в наказі визначений до 08.12.2015 року. В період з 05.12.2015 року по 22.01.2016 року позивач у зв»язку з хворобою перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні міської лікарні. Відповідно до вимог ст.. 149 КЗпП України 27.01.2016 року позивач надав комісії з проведення службового розслідування письмові пояснення з приводу фактів викладених в рапорті лікарів.

28 січня 2016 року за результатами службового розслідування комісією складений акт, яким встановлено, що ОСОБА_8 не вів історії хвороб, не складав графік ведення операцій, не обговорював плани оперативних втручань з лікарями. Щодо проведення оперативного лікування хворого «Д.А.А.» адміністрації КМУ «Міська лікарня №2» було рекомендовано провести додаткове службове розслідування з урахуванням хірургічного лікування у хірургічному відділенні КМУ « Міська лікарня № 1» з притягненням до розслідування хірурга цієї лікарні. Наказом начальника Відділу охорони здоров'я Краматорської міської ради №13аг від 01.02.2016 року та наказом головного лікаря КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_3 №64-В від 01.02.2016 року службове розслідування було продовжено із складанням доповнення №1 від 23.02.2016 року до первинного акту службового розслідування, яким встановлено, що ОСОБА_1 при лікуванні хворого «Д.А.А» припустився помилок, що призвело до ускладнень та потребувало додаткових оперативних втручань. Комісія рекомендувала розглянути питання про відповідність ОСОБА_1 займаній посаді завідуючого урологічним відділенням та про подальшу можливість проводити ним оперативну урологічну діяльність в умовах урологічного відділення КМУ «Міська лікарня №2» .

25 лютого 2016 року по результатам службового розслідування, за фактом неналежного виконання свої професійних обов'язків, головним лікарем КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_3 було видано наказ №90-В про притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани завідувачу урологічним відділенням ОСОБА_1

Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Вбачається, що 11.03.2016 року позивач звернувся до суду з позовом про зняття дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди. В позовній заяві зазначені підстави за яких позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним, а саме: включення до складу комісії лікарів ОСОБА_4 та ОСОБА_9Я, які є особами упередженими в з»ясуванні питання, оскільки саме вони звертались до адміністрації з рапортом про наявність порушень; висновок комісії є необґрунтованим, оскільки члени комісії не мають кваліфікації з урології; порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

від 12 червня 2009 року N 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав).

Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

В порушення ст..11 ЦПК України та приписів пункту 9 вищевказаного Пленуму Верховного Суду, суд першої інстанції в судовому засіданні розглянув заявлений позов про зняття дисциплінарного стягнення лише за однією підставою - дотримання відповідачем строку притягнення до дисциплінарної відповідальності. Інші підстави, на яві посилався позивач в обґрунтування своїх вимог про зняття дисциплінарного стягнення, судом не перевірялись, що є порушенням 213 ЦПК України, якою визначено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Звертаючись до апеляційного суду із скаргою позивач зазначає, що наказ №90-В від 25.12.2016 року не відповідає встановленим вимогам, оскільки з нього не вбачається за які конкретно винні дії він притягнутий до відповідальності, не зазначено коли та за яких обставин ним скоєний дисциплінарний проступок.

Відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.1998 р. № 1024 наказ про накладення дисциплінарного стягнення належить до класу В«організаційно - розпорядча документаціяВ» підкласу В«документація з оцінки трудової діяльностіВ» . Наказ про накладення дисциплінарного стягнення складається з трьох частин:описової, мотивувальної та резолютивної. Мотивувальна частина обов»язково повинна містити обгрунтування прийнятого рішення з посиланням на акти, які обґрунтовують правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та акти, що підтверджують вчинення дисциплінарного порушення, а також правові посилання: законодавство, локальні нормативні акти, зокрема посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку та індивідуальні акти.

Оскаржуваний наказ вказаним вимогам не відповідає. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем визначено : наказ №300-В від 04.12.2015 року про проведення службового розслідування ( а.с.5), наказ ВОЗ №13аг від 01.02.2016 року про проведення додаткового службового розслідування ( а.с.50,51), вимога Краматорської міської прокуратури (01-88) вих. 16 від 09.02.16 р. та «наслідки проведеного службового розслідування» ( а.с.17).

Самі по собі накази про проведення службового розслідування не містять будь-якої інформації щодо дисциплінарного порушення, тому не можуть бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

Також не може бути підставою для притягнення до дисциплінарного відповідальності « вимога Краматорської міської прокуратури(01-88) вих. 16 від 09.02.16 р.», оскільки вказана вимога стосується головного лікаря ОСОБА_10 та покладає на нього зобов»язання надати медичну документацію стосовно вказаного у вимозі кола осіб. Вказана вимога не містить інформації або висновків щодо неналежного виконання позивачем своїх професійних обов»язків.

Завдання та обов»язки позивача ОСОБА_1 передбачені посадовою Інструкцією, затвердженою головним лікарем КМУ «Міська лікарня №2№, яка комісією з розслідування не досліджувалась і дії ОСОБА_1 на відповідність приписам посадової Інструкції не перевірялись. Висновок комісії не містить вказівки на те, які саме завдання та обов»язки лікар ОСОБА_1 не виконав при здійсненні професійної діяльності.

В оскаржуваному наказі підставою для накладання дисциплінарного стягнення визначені « результати проведення службового розслідування», якими є акт від 28.01.2016 року та доповнення №1 до акту службового розслідування від 23.02.2016 року.

Перевірка якості надання медичної допомоги врегульована наказом Міністерства охорони здоров»я України від 28.09.2012 р. № 752 «Про порядок контролю якості медичної допомоги». Пунктом 3 цього Порядку визначено, що оцінка якості медичної допомоги - це визначення відповідності надання медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров'я.

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2016 року від лікарі-уролога ОСОБА_4А та лікаря - анастазіолога ОСОБА_5 головному лікарю КМУ «Міська лікарня №2» надійшов рапорт, в якому порушено питання про відповідність завідуючого урологічним відділенням ОСОБА_1 займаній посаді через неправильну організацію операційних днів, вибір тактики оперативного лікування та ускладненням при проведенні ним оперативного лікування хворого «Д.А.А.» Наказом №300-В від 04.12.2015 року вказані лікарі були включені до складу комісії службового розслідування

Актом службового розслідування від 28.01.2016 року встановлено, що ОСОБА_1 « в період з серпня по жовтень історії хвороб у відділенні не вів». До такого висновку комісія прийшла на підставі доповідної записки реєстратора медичного ОСОБА_11, в якій зазначено , що «26.01.2016 р. при перевірці історій хвороб урологічного відділення за серпень, вересень, жовтень 2015 року лікуючого лікаря на прізвище ОСОБА_12 не знайдено». Зміст такої доповідної не дає підстав для висновку, що позивачем була порушена посадова інструкція щодо ведення медичної документації.

У пункті 3 висновку акту службового розслідування від 28.01.2016 р. вказано, що графік операцій не складався, плани операцій з лікарями не обговорювались, початок операцій затягувався, операційний день закінчувався після закінчення робочого дня співробітників. До такого висновку комісія дійшла на підставі пояснень співробітників урологічного та анастезіологічного відділення лікарні.

За клопотанням сторін відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України апеляційним судом були витребувані від відповідача матеріали службового розслідування, які надійшли до апеляційного суду 26.08.2016 р. ( вх. ЕП 4850/16 та вх. ЕП 4856 від 26.05.2016 р.) Дослідивши матеріали службового розслідування вбачається, що матеріали містять лише доповідну реєстратора медичного ОСОБА_11, якій апеляційний суд вже дав оцінку. Будь-які інші документи, які б підтверджували висновок комісії щодо порушення ОСОБА_13 посадової інструкції в частині організації та ведення операці матеріали службового розслідування не містять.

За фактом перевірки лікування хворого «Д.А.А.» комісія рекомендувала адміністрації розглянути питання з притягненням спеціалістів КМУ «Міська лікарня №1», які також займались лікуванням вказаного хворого.

Наказом №13аг від 01.02.2016 р. службове розслідування продовжено, до службового розслідування притягнутий міський хірург ОСОБА_14

Додатком №1 до акту службового розслідування від 23.02.2016 року комісія дійшла висновку про те, що дії лікаря ОСОБА_15 при лікування хворого «Д.А.А» не відповідали Клінічному протоколу надання медичної допомоги хворим, затвердженому наказом від 06.12.2004 р.№604 за спеціалізацією «Урологія».

Дослідивши в судовому засіданні наказ Міністерства охорони здоров»я №604 від 06.12.2004 року Про затвердження клінічних протоколів за спеціалізацією «Урологія» вбачається, що вказаним наказом затверджено 34 протоколи надання медичної допомоги хворим, проте, вказаний перелік не містить «Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим з доброякісною гіпертензією передміхурової залози», з приводу якої перебував на лікуванні хворий «Д.А.А.».

Вбачається, що комісія при наданні свого висновку не перевіряла проведене ОСОБА_1 лікування хворого «Д.А.А.» на відповідність діючому «Клінічному протоколу надання медичної допомоги хворим з доброякісною гіпертензією передміхурової залози», затвердженому наказом Міністерства охорони здоров»я від 04.03.2009 року №135, яким необхідно було керуватись при лікуванні «Д.А.А.», а послалась на наказ №604 від 06.12.2004 р., який не містить необхідного протоколу надання медичної допомоги за діагнозом хворого «Д.А.А.».

До проведення службового розслідування був запрошений проректор Дон МУ ОСОБА_16, але він не приймав участі у перевірці правильності лікування хворого «Д.А.А.» і його думка, як кваліфікованого спеціаліста урології, ї з цього питання не з»ясована ( а.с.53).

В порушення пункту 8 «Порядку контролю якості медичної допомоги» при перевірці якості наданої медичної допомоги хворому «Д.А.А.» комісія службового розслідування клініко-експертну оцінку якості медичної допомоги не проводила.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що на час винесення догани 25.02.2016 року у відповідача не було достатніх та переконливих доказів про те, що лікар ОСОБА_1 в своїй професійній діяльності допустив порушення Посадової інструкції, затвердженої 04.08.2015 року ( а.с.80) та проводив лікування хворого «Д.А.А.» у порушення «Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим з доброякісною гіпертензією передміхурової залози», затвердженого наказом від 04.03.2009 р. №153

Доводи позивача в тій частині, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності винесений відповідачами в порушення строку, встановленого ст.. 148 КЗпП України є необґрунтованими.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються роботодавцем, органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника, безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, і не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника. Встановлено, що рапорт від лікарів до адміністрації медичного закладу надійшов 04.12.2015 року , створено комісію з розслідування, яка через хворобу позивача в період з 05.12.2015 року по 22.01.2016 року отримала від останнього пояснення за фактом вказаних в рапорті порушень лише 23.01.2016 року.. Комісія закінчила свою роботу з урахуванням додаткового розслідування 23.02.2016 року, що було підставою для видання наказу «90-В від 25.02.2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог - в частині визнання незаконним наказу ОСОБА_2 медичної установи «Міська лікарня №2» від 25.02.2016 року № 90-В щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача урологічним відділенням ОСОБА_1 та в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 медична установа «Міська лікарня №2».

Статтею 237 1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року) моральна шкода відшкодовується відповідно до ст. 237 1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер моральних страждань, їх тривалість, характер негативних наслідків, з урахуванням заявленого розміру 1 гривня, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі 1 гривня.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зняття дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Правовідносини сторін випливають із трудового договору і врегульовані Кодексом Законів про працю України . Відповідно до ст..21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до Статутом КМУ «Міська лікарня№2» керівництво установою здійснює його керівник - головний лікар. Таким чином, головний лікар КМУ «Лікарня №2» ОСОБА_3 не є стороною укладеного трудового договору і згідно ст.. 7 Статуту не несе персональної відповідальності перед працівниками за дії, які вчинені ним в межах управління установою.

За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зняття дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.. 88. ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. В пункту 3 зазначено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду , у відсотковому відношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа та дії, за яку він справляється, та платника судового збору. За подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Статтею 8 Закону України від 25.12.2015 року №928-У111 «Про державний бюджет України на 2016 рік» з 01.05.2016 року встановлено мінімальну заробітну плату 1450 грн. 0,4 відсотки від розміру 1450 грн складає 551, 20 грн. Враховуючи те, що в позовній заяві об»єднано дві самостійні вимоги немайнового характеру, пов»язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог. Таким чином стягненню з відповідача в дохід держави належить судовий збір в загальному розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 червня 2016 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 медичної установи «Міська лікарня №2» про зняття дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ ОСОБА_2 медичної установи «Міська лікарня №2» від 25.02.2016 року № 90-В щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача урологічним відділенням ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 медичної установи «Міська лікарня №2» (код ЄДРПОУ 01990795, юридична адреса Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дніпровська, №14) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Новолуганське Артемівського району Донецької області) на відшкодування моральної шкоди 1 ( одну) гривню.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зняття дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 медичної установи «Міська лікарня №2» (код ЄДРПОУ 01990795, юридична адреса Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дніпровська, №14) в дохід держави судовий збір в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Судді