Ухвала

від 01.03.2017 по справі 234/3844/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Комунальної медичної установи Міська лікарня № 2 про зняття дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Комунальної медичної установи Міська лікарня № 2 на рішення апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2016 року, в с т а н о в и л а: У березні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що на підставі наказу начальника відділу охорони здоров'я Краматорської міської ради від 03 серпня 2015 року № 240-к він прийнятий на посаду лікаря-уролога, завідувача урологічним відділенням Комунальної медичної установи Міська лікарня № 2 м. Краматорська з 04 серпня 2015 року. За час роботи дисциплінарних стягнень не мав. 01 грудня 2015 року за його участю проведено хірургічне втручання пацієнту ОСОБА_7 04 грудня 2015 року на ім'я головного лікаря від лікарів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надійшов рапорт з вимогою розглянути відповідність займаній посаді та хірургічній компетентності завідуючого урологічним відділенням ОСОБА_6 Того ж дня головним лікарем видано наказ № 300-В про проведення службового розслідування за фактами, викладеними у рапорті, та призначено комісію для проведення службового розслідування із строком проведення до 08 грудня 2015 року. В період з 05 грудня 2015 року по 22 січня 2016 року позивач перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, надавши свої пояснення комісії 27 січня 2016 року з приводу викладених фактів. За наслідками службового розслідування наказом головного лікаря від 25 лютого 2016 року № 90-В його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Вказаний наказ вважає незаконним з підстав його упередженості та необ'єктивності, а також через порушення строку його видання, встановленого ст. 148 КЗпП України, відповідно до якої дисциплінарне стягнення накладається безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, яким в даному випадку є 04 грудня 2015 року - день надходження рапорту та створення головним лікарем комісії службового розслідування. Крім того, просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 гривні, яка виразилась в переживаннях, порушенні душевної рівноваги через необґрунтоване звинувачення та приниження перед працівниками та пацієнтами лікарні, необхідності виправдовуватись перед ними. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Визнано незаконним наказ Комунальної медичної установи Міська лікарня № 2 від 25.02.2016 року № 90-В щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача урологічним відділенням ОСОБА_6 Стягнуто з Комунальної медичної установи Міська лікарня № 2 (код ЄДРПОУ 01990795) на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 1 гривню. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про зняття дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди - відмовлено. Стягнуто з Комунальної медичної установи Міська лікарня № 2 (код ЄДРПОУ 01990795) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 102 гривні 40 коп. У касаційній скарзі Комунальна медична установа Міська лікарня № 2 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині часткового задоволення позовних вимог і в цій частині направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судомнорм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому не підлягає перегляду в касаційному порядку. Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності виданий правомірно, з дотриманням вимог ст. 148 КЗпП України щодо строку накладення стягнення, який обчислений з дати виявлення факту порушення професійних обов'язків (23 лютого 2016 року), у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що на час прийняття оскаржуваного наказу були відсутні належні та допустимі докази допущення позивачем порушень посадової інструкції при проведенні лікування хворого Д.А.А. , а тому дійшов висновку про незаконність наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності із стягненням моральної шкоди. Врахувавши, що головний лікар не є стороною укладеного трудового договору і відповідно до ст. 7 Статуту Комунальної медичної установи Міська лікарня № 2 не несе персональної відповідальності перед працівниками за дії, які вчинені в межах управління установою, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову в частині вимоги до ОСОБА_10 Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна. Статтями 213, 214, 316 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає. Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Згідно з роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо. Судом встановлено, що на підставі наказу начальника відділу охорони здоров'я Краматорської міської ради від 03 серпня 2015 року № 240-к позивач прийнятий на посаду лікаря-уролога, завідувача урологічним відділенням Комунальної медичної установи Міська лікарня № 2 м. Краматорська з 04 серпня 2015 року. Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2015 року за участю позивача проведено хірургічне втручання пацієнту ОСОБА_7, після якого виникли ускладнення у стані здоров'я хворого. За даним фактом лікарем урологічного відділення ОСОБА_8 та лікарем-анестезіологом ОСОБА_9 подано рапорт, у зв'язку з чим на підставі наказу головного лікаря від 04 грудня 2015 року № 300-В створено комісію для проведення службового розслідування, до складу якої увійшли заступник головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_11, юрисконсульт ОСОБА_12, лікар урологічного відділення ОСОБА_8 та завідувач анестезіологічного відділення ОСОБА_9 В період з 05 грудня 2015 року по 22 січня 2016 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, надавши свої пояснення комісії 27 січня 2016 року, яка того ж закінчила службове розслідування. 28 січня 2016 року за результатами службового розслідування комісією складено акт, яким встановлено, що позивач не вів історії хвороб, не складав графік ведення операцій, не обговорював з лікарями планів оперативних втручань. Щодо проведення оперативного лікування хворого ОСОБА_7 адміністрації лікарні рекомендовано провести додаткове службове розслідування з урахуванням хірургічного лікування з притягненням до розслідування хірурга лікарні. Наказом начальника відділу охорони здоров'я Краматорської міської ради від 01 лютого 2016 року № 13аг та наказом головного лікаря від 01 лютого 2016 року № 64-В службове розслідування продовжено із складанням доповнення до первинного акта від 23 лютого 2016 року № 1, яким встановлено, що ОСОБА_6 при лікуванні хворого ОСОБА_7 припустився помилок, що призвело до ускладнень та потребувало додаткових оперативних втручань. Комісія рекомендувала розглянути питання про відповідність позивача займаній посаді та подальшу можливість проводити ним оперативну урологічну діяльність. За наслідками службового розслідування, за фактом неналежного виконання професійних обов'язків, згідно з наказом головного лікаря від 25 лютого 2016 року № 90-В, його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Згідно зі ст. 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується до працівника за порушення трудової дисципліни, при цьому враховується ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Порядок застосування дисциплінарних стягнень встановлено ст.148-149 КЗпП України . Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дій чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків. Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються роботодавцем, органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника, безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, і не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Слід враховувати, що ст. 148 КЗпПУкраїни передбачає обчислення місячного строку для застосування стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника. Встановивши, що порушення при лікуванні хворого ОСОБА_7, що призвело до ускладнень та потребувало додаткових оперативних втручань, допущені позивачем у грудні 2015 року, які виявлені після проведення службового розслідування, зафіксованого актом від 23 лютого 2016 року, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі наказу від 25 лютого 2016 року № 90-В, застосованого в межах передбаченого ст.148 КЗпП України строку. Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Таким чином , ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, а апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, у порушення вимог чинного процесуального та матеріального законодавства України дійшов помилкового висновку про необхідність скасування законного й обґрунтованого судового рішення. За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу Комунальної медичної установи Міська лікарня № 2 задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2016 року в частині вимог про визнання незаконним наказу та стягненням моральної шкоди скасувати, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 червня 2016 року залишити в силі. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня В.М. Коротун Т.О. Писана О.В. Попович І.М. Завгородня В.І. Мартинюк