Рішення

від 07.06.2016 по справі 450/499/16-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/499/16-ц Провадження № 2/450/787/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Зварич С.В.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислава Володимировича до ОСОБА_2 , третьої особи Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в :

Позивач уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. звернувся в суд з цивільним позовом до відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ВДВС Стрийського МУЮ Львівської області, у якому просить зняти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , та належить на праві власності відповідачу. Арешт накладено 20.05.2015 року ВДВС Стрийського МУЮ Львівської області. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» судові витрати у вигляді судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 25.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 113 000,00 доларів США, на строк до 25.07.2019 року. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, був укладений між вказаними сторонами іпотечний договір від 25.07.2008 року, згідно з яким предметом іпотеки є житловий будинок, а також земельна ділянка площею 0,1034 га, що знаходяться в АДРЕСА_2 , і належать на праві власності позичальнику.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за вказаними вище кредитним та забезпечувальним договорами.

10.02.2016 року ПAT «Дельта Банк» стало відомо, що 20.05.2015 року відділом виконавчої служби винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на вказане вище нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 .

Станом на 22.02.2016 року позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв`язку з чим, у нього виникла перед банком заборгованість у загальному розмірі 968 407,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності якщо на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до вищенаведеного, ПАТ «Дельта Банк» вважає, що накладення вищезазначеного арешту на майно, яке передане в іпотеку ПАТ «Дельта Банк», порушує його право як іпотекодержателя на переважне перед іншими кредиторами право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, встановлене ст.ст. 1,36 ЗУ «Про іпотеку».

Представник позивача ОСОБА_1 з`явився в судові засідання призначені на 19.04.2016 року та 12.05.2016 року, позовні вимоги підтримав, а в подальшому подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначив про те, що позов просить задовольнити та не заперечує проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Відповідач в судове засідання з`явився, своєї позиції щодо задоволення позовних вимог висловити не зміг, однак в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи подав платіжні доручення з яких вбачається, що останній здійснює погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоч і був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, обґрунтованих клопотань про відкладення такого, суду не надав, в силу положень ст. 169 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Згідно ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відносини, що виникають у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» здійснює свою діяльність на підставі Закону, який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків, згідно п. 2 ч. 1 ст. 48 якого, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

Судом встановлено, що 25.07.2008 року, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , був укладений договір про надання споживчого кредиту №11375871000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 113 000,00 доларів США, на строк з 25.07.2008 по 25.07.2019 року. За умовами кредитного договору банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, грошові кошти, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 25.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Шаравара О.Р., зареєстрований в реєстрі за № 1307, згідно з яким предметом іпотеки є житловий будинок (цегляний), позначений на плані літерою А-2, а також земельна ділянка площею 0,1034 га, кадастровий номер 4623686200:01:001:0035. Зазначені об`єкти нерухомого майна знаходяться у АДРЕСА_2 та належать відповідачу на праві власності.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Факт того, що до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором укладеним з відповідачем у справі стверджується витягом з Додатку №1 до зазначеного договору купівлі-продажу.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 52915435 від 10.02.2016 року вбачається, що 20.05.2015 року відділом ДВС Стрийського МУЮ Львівської області, винесено постанову № 47369145 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , в тому числі на житловий будинок та земельну ділянку, які є предметом іпотеки за вказаним вище іпотечним договором.

Станом на 22.02.2016 року позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує у зв`язку з чим у нього перед банком наявна заборгованість у сумі 968 407,54 грн., що складається із суми заборгованості за кредитом - 958 102,36 грн. та суми заборгованості за відсотками - 10 305,18 грн.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержагель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» вбачається, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 2 ст.60 ЦПК України визначає, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Однак, із зазначеного вище кредитного договору вбачається, що свої зобов`язання за таким боржник повинен виконати до 25.07.2018 року.

Позивач надає розрахунок заборгованості з якого вбачається, що у ОСОБА_2 перед банком наявна заборгованість у розмірі 968 407,54 грн., що складається із суми заборгованості за кредитом - 958 102,36 грн. та суми заборгованості за відсотками - 10 305,18 грн. Також з цього розрахунку вбачається, що з 13.09.2012 по 01.01.2015 року включно, боржник належним чином виконував свої боргові зобов`язання та сплачував заборгованість вчасно, без виникнення простороченої заборгованості.

Із листа Стрийського об`єднаного міського військового комісаріату Львівської області від 20.05.2016 року №1450 вбачається, що ОСОБА_2 з 27.01.2015 року по 02.05.2016 року перебував на військовій службі, у тому числі приймав участь в антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей. З наведеного слідує, що у відповідача під час перебування на військовій службі була відсутня об`єктивна можливість виконувати кредитні зобов`язання.

Крім того, відповідачем у судовому засіданні до матеріалів справи долучено платіжні доручення №1079 від 25.05.2016 року, №1091 від 31.05.2016 року, №1092 від 31.05.2016 року та №1096 від 06.06.2016 року з яких вбачається, що останнім на виконання умов кредитного договору, сплачено 5900,00 грн., 11000,00 грн., 9000,00 грн. та 10100,00 грн. відповідно, що свідчить про визнання та виконання боржником своїх кредитних обов`язків.

Беручи до уваги наведене вище, зокрема те, що відповідач належним чином виконував умови кредитного договору до часу призову на військову службу, а також те, що після звільнення у запас із військової служби відповідач надалі продовжив виконувати боргові зобов`язання, суд прийшов до переконання, що останній свої обов`язки по сплаті грошових коштів банку виконує, відтак нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, в розумінні ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» позивачу не належить, а тому позов про зняття арешту із спірного майна є передчасним та задоволенню не підлягає.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача в користь позивача понесені останнім судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислава Володимировича відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.

СуддяВ. Є. Мусієвський