Ухвала

від 06.09.2017 по справі 450/499/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

06 вересня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_3, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, про звільнення майна з-під арешту за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 25 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк , правонаступником якого воно є на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 08 грудня 2011 року, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11375871000, відповідно до умов якого останній отримав споживчий кредит у сумі 113 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних та терміном повернення до 25 липня 2018 року.

Повернення кредиту забезпечено договором іпотеки від 25 липня 2008 року (предмет іпотеки - житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1, які належать позичальникові на праві власності).

Однак 20 травня 2015 року відділом державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області винесено постанову про арешт зазначеного вище майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань станом на 22 лютого 2016 року розмір заборгованості складає 968 407 грн 54 коп.

Враховуючи наведене, ПАТ Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк просив зняти арешт із указаного нерухомого майна.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з його безпідставністю.

У касаційній скарзі ПАТ Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судами встановлено, що 25 липня 2008 року, між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (далі - АКІБ УкрСиббанк ) та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 113 тис. доларів із терміном повернення до 25 липня 2019 року.

На забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором у цей же день між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок (цегляний), позначений на плані літерою А-2, а також земельна ділянка площею 0,1034 га, кадастровий номер НОМЕР_1, які знаходяться по АДРЕСА_1 та належать відповідачу на праві власності.

08 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ), яке є правонаступником АКІБ УкрСиббанк та ПАТ Дельта Банк було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з умовами якого ПАТ УкрСиббанк продало право вимоги за вказаними договорами ПАТ Дельта Банк .

20 травня 2015 року відділом державної виконавчої служби Стрийського міського управління юстиції Львівської області винесено постанову про арешт усього майна боржника ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження.

Станом на 22 лютого 2016 року у позичальника перед банком наявна заборгованість у сумі 968 407 грн 54 коп., яка складається із суми заборгованості за кредитом - 958 102 грн 36 коп. та суми заборгованості за відсотками - 10 305 грн 18 коп.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ Дельта Банк посилалось на те, що має намір реалізувати своє право іпотекодержателя, а саме: здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Накладення арешту на майно, що передано в іпотеку ПАТ Дельта Банк , порушує права банку як іпотекодержателя на переважне перед іншими кредиторами право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, встановлене ст. ст. 1, 36 Закону України Про іпотеку .

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вважав, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним, порушень цивільних прав чи законних інтересів позивача, які б підлягали судовому захисту в межах заявлених вимог не встановлено.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 52915435 від 10 лютого 2016 року вбачається, що 20 травня 2015 року відділом державної виконавчої служби Стрийського міського управління юстиції Львівської області винесено постанову № 473691457 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, у тому числі на житловий будинок та земельну ділянку, які є предметом іпотеки за вказаним вище іпотечним договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України Про виконавче провадження у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч. 7 ст. 7 вказаного Закону).

В силу положень ст. 54 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем із урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Таким чином, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Суди на порушення вимог ст. ст. 214 - 215, 315 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернули та надали оцінку тому, чи зареєстровано у встановленому законом порядку право банку на передане в іпотеку нерухоме майно, чи має позивач переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за рахунок реалізації заставленого майна; не перевірили доводів позивача про те, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконувалися, унаслідок чого у нього виникла заборгованість, а наявність арешту предмета іпотеки порушує права банку як іпотекодержателя на переважне перед іншими кредиторами право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства Дельта Банк задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик