Постанова

від 07.04.2016 по справі 810/5310/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року м. Київ 810/5310/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АН Сервіс»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Товариство з обмеженою відповідальністю «АН Сервіс» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.07.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта від 15.06.2015 № 146/10-04-22-20/33870116 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АН СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 33870116) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТРО ГРУП» (код за ЄДРПОУ 38488873), за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року» (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення і вважає висновки зазначеного Акта необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що відповідачем зроблено хибні висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських операцій, які виконувалися між Товариством з обмеженою відповідальністю «АН СЕРВІС» та його контрагентом, протягом перевіряємого періоду, тоді як реальність та правомірність відповідних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Також, позивач зазначає, що ним до перевірки були надані всі первинні документи бухгалтерського обліку за перевіряємий період, на підставі яких було правомірно віднесено до складу витрат, витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТРО ГРУП» та визначено суми податку на прибуток за перевіряє мий період, однак дані документи не були прийняті до уваги податковим органом.

Позивач стверджує, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТРО ГРУП» мали реальний характер при здійсненні яких сторонами господарських операцій було дотримано всіх передбачених чинним податковим законодавством вимог, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, тому прийняте за результатами розгляду Акта перевірки податкове повідомлення - рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 07.04.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується даними наявної у матеріалах справи розписки (а.с. 200). Надав суду письмові заперечення, в яких не погоджувався з позовними вимогами позивача, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів заперечень посилався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Крім того, через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання від 07.04.2016 про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідінстю надання додаткових доказів.

Водночас, оскільки представник відповідача у судове засідання не з'явився та не надав суду мотивованих пояснень, які саме докази відповідач має намір надати суду і за яких обставин ці докази не були надані суду раніше у судові засідання 21.01.2016, 16.02.2016 та 30.03.2016, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд протокольною ухвалою від 27.04.2016 вирішив подальший розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АН Сервіс», зареєстровано як юридичну особу 09.11.2005, як платник податків на час проведення перевірки перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

У період з 25.05.2015 по 08.06.2015 посадовими особами Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АН СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 33870116) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ІНТРО ГРУП» (код за ЄДРПОУ 38488873), за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року».

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 15.06.2015 № 146/10-04-22-20/33870116 (а.с. 12-23 Том І).

Висновком зазначеного Акта було встановленно, порушення позивачем положень:

1. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) неправомірно віднесено до складу витрат, витрати по взаємовідносинам з ТОВ «ІНТРО ГРУП» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 132 577,00 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі - 129 278,00 грн., за 2014 рік в сумі - 3 299,00 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки та матеріалів справи, між ТОВ «АН СЕРВІС» та ТОВ «ІНТРО ГРУП» 02.10.2013 укладено договір купівлі - продажу № 02/10.

На підставі первинних документів за наслідком виконання умов договору позивачев було визначено суму витрат.

Проте, Акт перевірки містить зауваження відносно того, що позивачем не віднесено до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ за вказаними господарськими операціями на підставі отриманих від ТОВ «ІНТРО ГРУП» податкових та видаткових накладних, оскільки податкові накладні № 197 від 24.12.2013 та № 309 від 14.01.2014 не відображені в реєстрі отриманих та виданих накладних.

Станом на 01.01.2013 року відповідно до оборотно - сальдової відомості по балансовому рахунку: 631 по взаємовідносинам з ТОВ «ІНТРО ГРУП», заборгованість відсутня., а станом на 31.12.2014 року відповідно до оборотно-сальдової відомості по балансовому рахунку: 631 по взаємовідносинам з ТОВ «ІНТРО ГРУП», рахується кредиторська заборгованість : в сумі 746 281,8 грн.

У свою чергу, Акт перевірки містить посилання на отриманий Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт від 03.04.2014 року № 1018/26-55-22-07/38488873 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою повідальністю «Інтро Груп» (код ЄДРПОУ 38488873) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 року".

Відповідно до витягу з зазначеного Акта «…підприємством 18.03.2014 року було подано додаток №1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість» № НОМЕР_2 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року та здійснено коригування податкових зобов'язань.

В ході аналізу податкових накладних, доведених в додатку №1, встановлено, що ряд податкових накладних містять коди УКТ ЗЕД, при цьому, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість та підсистеми «Дані митниці» АІС «Податковий блок», відсутня жодна інформація, щодо ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуги з метою їх використання у межах господарської діяльності платником податку ТОВ «Інтро Груп».

Товаристом до ДПІ не подано форму № 2 «Фінансовий звіт суб'єкта молого підприємництва» що свідчить про відсутність основних фондів. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, поданого до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві загальна чисельність працюючих ТОВ «Інтро Груп» складає - 0 осіб, середня заробітна плата складає 0,00 грн.

В ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Інтро Груп» до податкового органу та у зв'язку з неподанням балансу підприємства встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи наведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Також в Акті зазначено, що відповідно до АІС «Податковий Блок» та згідно ІАС «Єдиного реєстру податкових накладних» встановлено, що основним постачальником ТОВ «Інтро Груп» в грудні 2013 року являється ТОВ "АЛЮМЕЛЬС" (код ЄДРПОУ 38619438).

В той же час, до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт від 01.08.2014 № 1773/26-59-22-03/38619438 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЮМЕЛЬС» (код ЄДРПОУ 38619438) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період 19.08.2013 по 07.07.2014 року».

Відповідно до Витягу з зазначеного Акта, «… ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано службову записку від ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.07.2014 року №3097/ДПІ/26-59-07-02, якою надано Висновок «Про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України», згідно з висновком якого встановлено наступне:

- за результатами відпрацювання ТОВ «АЛЮМЕЛЬС» обстежено податкову адресу м. Київ, вул. Рибалка, 11, за результатами якого не встановлено місцезнаходження платника;

- директор підприємства допитаний в рамках кримінального провадження № 12013110020004630 від 02.04.2014 року, надав покази про свою непричетність до діяльності вказаного підприємства;

- вказана інформація свідчить про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «АЛЮМЕЛЬС» та маніпулювання показниками в податковій звітності.

З аналізу баз даних податкової звітності, яка була надана підприємством до ДПІ, в тому числі реєстру податкових накладних, встановлено, що підприємством виписана велика кількість податкових накладних на користь контрагента в один день в сумі ПДВ менше 10 000,0 грн., відображено в податковій звітності та які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При купівлі товарів (робіт, послуг) ТОВ «АЛЮМЕЛЬС» отримувало податкові накладні також із ПДВ менше 10 000 грн., які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (подроблені податкові накладні) та формувало власний податковий кредит.

Враховуючи викладене ТОВ «АЛЮМЕЛЬС» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період 19.08.2013 по 07.07.2014.

Згідно Додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ «АЛЮМЕЛЬС» за період 19.08.2013 по 07.07.2014 встановлено, що одним з основних постачальників ТОВ «АЛЮМЕЛЬС» було ТОВ «МЕТІЗА» (код ЄДРПОУ 38619417).

Відповідно до Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014 № 1123/26-59-22-01/38619417 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЕТІЗА» код за ЄДРПОУ 38619417 з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2013 по 28.02.2014».

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 статті 198, п. 198.2, 198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ із змінами та виповненнями.

Таким чином, задекларовані ТОВ «МЕТІЗА» податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.12.2013 по 28.02.2014 підлягають зменшенню до 0,00 грн.

На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «АН Сервіс» усвідомлюючи відсутність здійснення реальності вказаних господарських операцій, не сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Інтро Груп» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року в сумі 139 747, 8 грн.

Але в той же час, ТОВ «АН Сервіс» віднесено до складу витрат, витрати по господарським операціям з ТОВ «Інтро Груп» за 2013, 2014 рік, в результаті чого занижено податок на прибуток в перевіряє мий період у розмірі 132 577,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивач подав заперення до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, постійна комісія по розгляду спірних питань Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області своїм Листом від 03.07.2015 № 3234/10/10-04-22-20 висновки Акта перевірки залишила без змін.

На підставі Акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 липня 2015 року № НОМЕР_1 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (11021000) у сумі 165 721,00грн., з яких 132 577,00грн. за основним платежем та 33 144,00 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 08.07.2015 до Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення без змін.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Щодо правового врегулювання відносин визначення податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додатну вартість та збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на підставі висновків Актів перевірок, Актів звірок та податкової інформації по контрагентам позивача та по контрагентам контрагентів позивача, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

З огляду на те, що відповідач зменшив суму витрат та збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на підставі висновків Актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та по контрагентам контрагентів позивача, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

02.10.2013 між ТОВ «АН Сервіс» (Покупець) та ТОВ «ІНТРО ГРУП» (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 02/10 (а.с. 85 - 86 Том I).

Відповідно до пункту 1.1 договорів, Продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Згідно із пунктом 3.1 договору, Продавець зобов'язується передати товар у власність Покупцеві на протязі 21 календарних днів з моменту підписання чергового Додатка цього Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договір купівлі - продажу № 02/10, Продавець продає, а Покупець купує на умовах Договору купівлі - продажу № 02/10, авіаційне устаткування, а саме (а.с. 87 Том I):

- Установка перевірки анероїдно - мембранних приборів КПА-ПВД (3шт.);

- Установка перевірки тахометрів КТУ - 1М (1 шт.);

- Установка перевірки автопілота ПАА - 34Б (1 шт.);

- Пульт перевірки регулятора температури ПКРТ - 27 сер. 3 (1 шт.)

Також позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором, було надано копію рахнку - фактури від 24.12.2013 № 91 (а.с. 87 Том I) на придбання у ТОВ «ІНТРО ГРУП» товару, а саме:

- Колесо під шину розміром КТ192.010 в зборі з гальмом КТ192А.010 (4 шт.);

- Колесо не гальмівне під шину розміром 700*250 К2-105 (2 шт.);

- Автомат антиюзовий УА-51Б-1 (2 шт.);

- Автомат антиюзовий УА-51Б-2 (2 шт.);

- Клапан челночний УГ-128-1 (2 шт.);

- Клапан челночний УГ-128-2 (2 шт.);

Витрати позивача за вказаним договором також підтверджуються видатковими накладними від 14.01.2014 № 211, від 24.12.2013 № 91; товарно - транспортними накладними; Оборотно - сальдовими відомостями; Картками рахунками; платіжними дорученнями; податковими накладними від 24.12.2013 № 197 та від 14.01.2014 № 309.

На підтвердження економічного змісту господарських операцій за договором купівлі - продажу від 02.10.2013 № 02/10 позивачем були надані пояснення, що придбані товари у ТОВ «ІНТРО ГРУП» були реалізовані позивачем ТОВ «СІ ЕМ АЙ» та ТОВ «Українсько - Російське Авіаційне Товариство».

Як доказ цього, позивачем надано суду копію Договору поставки від 17.12.2013 № 17/12 укладеного між ТОВ «АН Сервіс» (Продавець) та ТОВ «Українсько - Російське Авіаційне Товариство» (Покупець) та копію Договору від 16.01.2014 № 01/01-14 укладеного між ТОВ «АН Сервіс» (Продавець) та ТОВ «СІ ЕМ АЙ» (Покупець).

Відповідно до наданих позивачем документів за вказаними договорами, а саме: додатку № 1 до вказаних договорів (Специфікація товару), видаткових накладних, довіреності, товарно - транспортної накладної, податкових накладних, товар який позивач реалізував ТОВ «СІ ЕМ АЙ» та ТОВ «Українсько - Російське Авіаційне Товариство» співпадає з товаром, що був ним прибаний у ТОВ «ІНТРО ГРУП» за договором від 02.10.2013 № 02/10.

Позивач вказує, що ці документи підтверджують реальний характер вказаної господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «ІНТРО ГРУП».

Також суд зазначає, що відповідач в Акті перевірки не ставить під сумнів бухгалерські документи позивача на підставі яких формуються суми витрат.

Щодо посилання відповідача, на не підтвердження реальності господарських операцій, оскільки позивач не сформував податковий кредит по операціям з ТОВ «ІНТРО ГРУП», суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ТОВ «ІНТРО ГРУП» на вимогу позивача було надало ТОВ «АН Сервіс» податкову накладну № 197 від 24.12.2013 та податкову накладну № 309 від 14.01.2014 року.

Однак, дані податкові накладні оформлені ТОВ «ІНТРО ГРУП» з порушенням вимог діючого законодавства, а саме пункту 201.2 статті 201 ПК України, відповідно до якого до обов'язкових реквізитів податкової накладної віднесено:

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної. (далі-Наказ № 1379).

Згідно з п. 12.3 Порядку заповнення податкової накладної у графу 4 - код товару згідно УКТ ЗЕД: «Графа 4 податкової накладної заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання такого товару».

Згідно листа ДПС України від 16.07.2012 року № 19145/7/15-3417- 20 щодо коду УКТ ЗЕД у податковій накладній «при реалізації придбаних імпортованих чи підакцизних товарів, платники податку - продавці, які не є безпосередніми імпортерами чи виробниками зазначених товарів, у разі коли податкова накладна, на підставі якої такі товари були придбані, не містить коду згідно з УКТ ЗЕД щодо таких товарів, самостійно визначають код товару згідно з УКТ ЗЕД відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України «Про Митний тариф України», з урахуванням пояснень і методичних рекомендацій Держмитслужби та зазначають його в податковій накладній».

Придбані ТОВ «АН Сервіс» колеса і клапани челночні у ТОВ «ІНТРО ГРУП» 24.12.2013 виробляються КУЛЗ (Каменськ-Уральський) на ВАТ «Каменськ-Уральський ливарний завод» (ОАО «Каменск-Уральский литейньй завод»), Свердловська область, м. Каменськ-Уральський, Російська Федерація.

Придбані автомати антиюзові вироблені на заводі «Агрегат», м. Сім, Челябінської області, Російська Федерація.

На підтвердження цієї інформації позивач надав Каталог авіаційних виробів та систем, 2004 року.

Таким чином, якщо ТОВ «ІНТРО ГРУП» не є безпосереднім імпортером чи виробником зазначеного товару та повинно було самостійно визначити коди УКТ ЗЕД і показати їх в графі 4 податкової накладної.

Однак, податкова накладна від 24.12.2013 № 197 не містить коди УКТ ЗЕД, що є порушенням пп. «і» п. 201.1 ст. 201 ПК України та п. 12.3 Правил заповнення податкової накладної.

У податковій накладній від 14.01.2014 № 309 ТОВ «ІНТРО ГРУП» невірно вказані назви юридичних осіб - Продавця і Покупця (Товариство з обмеженою відповідальністю), що є порушенням пп. «в» та пп. «д» п.201.1 ст.201 ПК України.

ТОВ «АН Сервіс» Листом № 14/1 від 14.01.2014 р. звернулось до ТОВ «ІНТРО ГРУП» з проханням виправити помилки в податковій накладній № 197 від 24.12.2013 і зареєструвати її в ЕРПН повторно, однак Лист залишився без відповіді.

Також, Листом № 29/1 від 29.01.2014 ТОВ «АН Сервіс» звернулось до ТОВ «ІНТРО ГРУП» з проханням виправити помилки в податковій накладній № 309 від 14.01.2014 однак Лист також залишився без відповіді.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, оформленими з порушеннями вимог ст. 201 ПК України.

Пункт 6.3 Порядку заповнення податкової накладної не дає право покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту порушення порядку заповнення податкової накладної.

Дані обставини спричинили, неможливість позивачем віднести суму ПДВ по даних податкових накладних до податкового кредиту.

В той же час, суд зазначає, що неправильне оформлення контрагентом позивача податкових накладних, на підставі яких позивач не зміг сформувати податковий кредит, не може бути підставою для визнання господарських операцій позивача та ТОВ «ІНТРО ГРУП» нереальними та як наслідок не визнання податковим органом витрат позивача за укладеною угодою при наявності належних первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції та не ставляться під сумнів відповідачем ні в Акті перевірки ні під час судового розгляду.

Крім того, відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 «… сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.».

Однак, податковий орган в Акті перевірки обґрунтовуючи свої висновки стосовно не підтвердження реальності господарських операцій посилається на Акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача ТОВ «ІНТРО ГРУП» та його контрагентів , а саме на:

- Отриманий від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Акт від 03.04.2014 року № 1018/26-55-22-07/38488873 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою повідальністю «Інтро Груп» (код ЄДРПОУ 38488873) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 року.

- Отриманий від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Акт від 01.08.2014 № 1773/26-59-22-03/38619438 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЮМЕЛЬС» (код ЄДРПОУ 38619438) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період 19.08.2013 по 07.07.2014 року».

- Отриманий від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві АКТ від 06.05.2014 № 1123/26-59-22-01/38619417 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЕТІЗА» код за ЄДРПОУ 38619417 з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2013 по 28.02.2014».\

Отримання податковим органом Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк Акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

В листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", з якого випливає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Суд звертає увагу, що в сукупності всі надані позивачем документи по контрагенту - ТОВ «ІНТРО ГРУП» повністю відповідають поняттю В«первинні документиВ» , що визначені у статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїниВ» , стосовно посилань відповідача на Акти про неможливість проведення зустрічних звірок, суд зазначає наступне.

У свою чергу, судом встановлено, що ТОВ «ІНТРО ГРУП» станом на 24.12.2013 та станом на 16.02.2016, мало цивільну правоздатність, було платником податку на додану вартість та одними із основних видів діяльності контрагента позивая за КВЕД є 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 59.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, що підтверджується наявними в матеріалах справи документом, а саме: спеціальними витягами з ЄДРПОУ.

Таким чином, враховуючи наявність всіх первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, по господарським операціям з ТОВ «ІНТРО ГРУП», а також наявність цивільної правоздатності ТОВ «ІНТРО ГРУП» суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ІНТРО ГРУП» несуть реальний характер.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІНТРО ГРУП», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочину та його виконання позивачем та його контрагентами, було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагента.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів позивачем правомірно визначено суми витрат.

Стосовно посилань позивача на те, що відповідач не мав законних підстав у 2015-2016 роках проводити перевірку діяльності позивача, оскільки Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII, а саме п.3 Прикінцевих положень встановлено: у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги посилання позивача стосовно відсутності законних підстав для проведення перевірки при надані оцінки, щодо правомірності прийнятого податкового - повідомлення рішення.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого оскаржуваного податкового - повідомлення рішення, суду не надав. Доводів позивача відповідач належним чином не спростував.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності, не мають доказової сили за відсутності доведення факту нереальності господарських операцій та є лише носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі В«Компанія В«Вестберґа таксі АктіеболаґВ» та Вуліч проти ШвеціїВ» Суд визначив, що В«…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління В» .

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірного рішення не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем безтоварності операцій за укладеним договором між позивачем та його контрагентом за перевіряємий період; правомірності віднесеня до витрат сум по таким господарським операціям; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № НОМЕР_1 від 08.07.2015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.