Постанова

від 22.12.2016 по справі 810/5310/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5310/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АН Сервіс» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АН Сервіс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2015 №0001482240.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АН СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «ІНТРО ГРУП», за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт від 15.06.2015 №146/10-04-22-20/33870116.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем положень п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, шляхом неправомірного віднесення до складу витрат витрат за взаємовідносинами з ТОВ «ІНТРО ГРУП», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 132 577,00 грн.

На підставі вищеозначеного Акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2015 року №0001482240, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 165 721 грн., з яких 132 577 грн. за основним платежем та 33 144 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірного рішення не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем витрат за спірними господарськими операціями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою їх використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки та матеріалів справи, 02.10.2013 між ТОВ «АН СЕРВІС» та ТОВ «ІНТРО ГРУП» було укладено договір купівлі - продажу № 02/10.

На підставі первинних документів за наслідками виконання умов договору позивачем було визначено суму витрат за господарськими операціями з ТОВ «Інтро Груп» за 2013 - 2014 роки. Водночас, позивачем не віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за вказаними господарськими операціями на підставі отриманих від ТОВ «ІНТРО ГРУП» податкових та видаткових накладних.

З пояснень представника позивача вбачається, що податковий кредит за вказаними операціями не було сформовано внаслідок дефектності податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «ІНТРО ГРУП». Однак, враховуючи, що товариство за період, що перевірявся мав значне від'ємне значення податку на додану вартість жодних дій з метою виправлення допущених неточностей або притягнення контрагента до відповідальності в порядку п.201.10 ст.201 ПК України товариством вжито не було.

Так само представником позивача не заперечувався той факт, що оплата за надані ТОВ «ІНТРО ГРУП» була проведена лише частково, в сумі 92 205 грн., та станом на 31.12.2014 відповідно до оборотно-сальдової відомості позивача по балансовому рахунку за взаємовідносинами з ТОВ «ІНТРО ГРУП» обліковувалась кредиторська заборгованість у сумі 746 281,80 грн.

В свою чергу, податковим органом заперечується сама реальність спірних господарських операцій та можливість віднесення ТОВ «АН Сервіс» сум податку на додану вартість за такими операціями до витрат в порядку та на умовах ст.139 ПК України, з огляду на наступне.

Наявність у ТОВ «ІНТРО ГРУП» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт за відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг) неодноразово була предметом судового розгляду у податкових спорах.

Так, зокрема, в ході розгляду справи №826/13764/15, Окружним адміністративним судом м. Києва, з висновком якого погодився Київський апеляційний адміністративний суд, було встановлено, що СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться судове розслідування по матеріалах, які внесено до ЄДР під №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненими фінансово-господарськими операціями з реально діючим СПД підприємствами, які містять ознаки фіктивних в т.ч. і ТОВ «ІНТРО ГРУП», - що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах.

В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи використовуючи реквізити ОСОБА_3, яка заперечує свою причетність до створення підприємства та фінансово-господарської діяльності, створили ТОВ «ІНТРО ГРУП», з метою прикриття незаконної діяльності, надання податкової вигоди на користь третіх осіб.

Відповідно до положень ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, є преюдиційними і не підлягають доказуванню. Після набрання судовим рішенням законної сили сторони не можуть оспорювати встановлені судом обставини. Рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до врахування при розгляді інших справ.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 01.12.2015 по справі № 826/15036/14 та від 12.01.2016 по №21-3706а15, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Додатково, колегія суддів зауважує, що ТОВ «ІНТРО ГРУП» надавало послуги, які не відповідають видам його діяльності підприємства згідно з КВЕД, оскільки згідно з витягу ЄДРПОУ серії АА №889556 вбачається, що основними видами діяльності вказаного контрагента є: будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво доріг і автострад; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; організація будівництва будівель; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; неспеціалізована оптова торгівля, в той час як предметом спірних операцій було постачання авіаційного устаткування.

Також згідно податкової звітності ТОВ «ІНТРО ГРУП» відсутня будь-яка інформація про наявність у останнього складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення відповідної фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, на переконання колегії суддів, за спірними операціями між позивачем та ТОВ «ІНТРО ГРУП» лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, що справедливо як для формування податкового кредиту, так і для врахування проведених витрат.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю «АН Сервіс» в задоволенні адміністративного позову до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2016 року

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Бєлова Л.В.