Ухвала

від 15.06.2016 по справі 813/223/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Львів № 876/5994/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З.

представника апелянта: Іванського В.Г.

представника позивача: Петролюка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

19.01.2015 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю далі ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» звернувся в суд із позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012210 від 05.01.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2015 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000012210 від 05.01.2015 року.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подав апеляційну скаргу, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального і процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2015 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта Іванський В.Г. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник позивача Петролюк А.М. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у ТзОВ «Діслав» за серпень 2014 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків.

За результатами перевірки складено акт № 766/22-10/31505804 від 18.12.2014 року яким встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України в результаті чого занижена сума, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість на 23333 грн. в тому числі в розрізі період за серпень 2014 року на 23333 грн.;

- не підтверджено реальність здійснення операцій ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» за серпень 2014 року з ТзОВ «ДІСЛАВ».

На підставі вказаного акту податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення № 0000012210 від 05.01.2015 року форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 35 000 грн. ( основний платіж - 23333 грн., штрафна ( фінансова ) санкція - 11667 грн.)

Підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» за серпень 2014 року з ТзОВ «ДІСЛАВ».

14.07.2014 № 7/08/14, між ТОВ «ВТФ «Західенергоремонт» та ТОВ «Діслав» (Виконавець) укладено договір виконання робіт відповідно до умов якого ТОВ «Діслав» зобов'язується на власний ризик виконати відповідно до умов договору роботу, а ТОВ «ВТФ «Західенергоремонт» (Замовник) прийняти виконану роботу та оплатити її.

В п. 2.1 договору передбачено, що виконавцем здійснюється виготовлення кубів повітропідігрівача котла БКЗ-220-1-ГЦ.

На виконання умов договору ТОВ «Діслав» виконано роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2014 на суму 140000,00 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 на суму 140000,00 грн.

За результатами виконаних робіт ТОВ «Діслав» виписано податкову накладну від 29.08.2014 № 239 на суму 140000,00 грн. (в тому числі ПДВ 23333,33 грн).

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень від 19.09.2014 № 94 та від 25.09.2014 № 99.

Із змісту листа ТОВ «Діслав» від 22.04.2015 року видно, що відповідно до договору виконання робіт від 14.07.2014 № 7/08-14 ТзОВ «Діслав» виготовлялись куби повітропідігрівачів котла БКЗ-220-100 ГЦ в загальній кількості 26 шт. Дані куби повітропідігрівачів були доставлені ними до території ВП «Черкаська ТЕЦ» за адресою м. Черкаси, проспект Хіміків, 76, де і передані представникам ТОВ «ВТФ «Західенергоремонт».

З матеріалів справи видно, що роботи по виготовленню кубів повітропідігрівачів котла БКЗ-220-100 ГЦ, виконані ТОВ «Діслав» для позивача, є складовою робіт, виконаних позивачем для ПП «Теплотехніка» щодо встановлення цих кубів шляхом їх заміни внаслідок реконструкції обладнання повітропідігрівачів.

ПП «Теплотехніка» та ТОВ «ВТФ «Західенергоремонт» уклали договір субпідряду від 05.07.2014 № 7-ЧКспд, відповідно до умов якого ТОВ «ВТФ «Західенергоремонт» (Субпідрядник) зобов'язується за завданням ПП «Теплотехніка» (Підрядника) виконати на свій ризик, своїми та/або залученими силами роботи зазначені в п. 1.2 цього договору, а підрядник прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору субпідрядник зобов'язується здійснити реконструкцію обладнання повітропідігрівачів із виготовленням та заміною 20-ти кубів 1-го та 2-го ступеня котельної установки № 7.

Згідно з п.5.2 місце виконання робіт: м. Черкаси, пр. Хіміків, 76, відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» «Черкаське хімволокно».

За результатами виконаних робіт сторонами був складений та підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року на суму 1164785,83 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що куби повітропідігрівачів котла БКЗ-220-100 ГЦ виготовлялись за кресленнями наданими відокремленим підрозділом «Черкаської ТЕЦ» «Черкаське хімволокно» ТОВ «ВТФ «Західенергоремонт».

На момент здійснення спірних господарських операції та видачі податкових накладних позивач та контрагент були юридичними особами, зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку.

На підтвердження господарських операцій позивач надав суду видаткові, податкові накладні, акти приймання виконання робіт, розрахункові документи, договори, платіжні доручення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Із змісту п.198.2 статті 198 ПК України видно, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в них відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит формуються за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами в рамках господарської діяльності платника податків.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладені ним інших договорів, а також формування своїх податкових зобов'язань.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, як вірно зазначив суд першої інстанції що вимогами податкового обліку, не передбачено обов'язковості складання ТТН для підтвердження здійснення господарських операцій. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «ДІСЛАВ» а тому наявні підстави для задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2015 року у справі за № 813/223/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель

Ухвала складена в повному обсязі 17.06.2016 року.